Курсова робота Естетичні ресурси ландшафтів України

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕСТЕТИЧНІ РЕСУРСИ ЛАНДШАФТІВ УКРАЇНИ

1.1. Історико-географічні передумови утворення, естетичні якості

1.2. Сутність, предметність, проблеми + методики

РОЗДІЛ 2. ОПИС ПРИРОДНИХ УМОВ І РЕСУРСІВ УКРАЇНИ - РЕЛЬЄФ, КЛІМАТ, ГІДРОГРАФІЧНА СІТКА, ГРУНТ, РОСЛИННІСТЬ

2.1. Рельєф

2.2. Грунт

2.3. Гідрографічна сітка

РОЗДІЛ 3. ЛАНДШАФТОЗНАВЧЕ РАЙОНУВАННЯ + БУДОВА ЛАНДШАФТА

3.1. Природно-територівльні комплекси

3.2. Фізико-географічне районування

3.3. Характеристика природних зон України

3.4. Стисла характеристика природних комплексів Українських Карпат і Кримських гір

3.5. Стисла характеристика природних комплексів Чорного та Азовського морів

3.6. Руйнування берегу під впливом річки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки

Внутрішня рiзноманiтнiсть ландшафтів, переважно їх морфологічна структура, визначає естетичні якості. Завдяки поєднанню природних умов та рекреаційних ресурсів використовується поняття «рекреаційної привабливості ландшафту», яка проявляється через його характерні риси (натуральні рекреацiйнi ресурси, етнокультурні пам’ятки, об’єкти рекреаційного господарства), які є атракційних осередком для рекреантiв. Атракція має оглядове значення, особливо з точки зору психофізичного стану її оцiнювачiв.

Рекреаційна привабливість ландшафту означає ступінь тяжіння рекреантів до нього i пов’язаний з кiлькiстю існуючих у ньому (чи властивих йому) умов, ресурсів, об’єктів та явищ, на які є естетичний попит відповідного виду рекреації. Трактування цього терміну може відбутись i у іншому аспекті, коли для різних етнiчних груп, один i той самий вид ландшафту може мати різний ступінь привабливості (наприклад, тундра – для ескімосів та українців). У випадку, коли один і той самий ландшафт може використовуватись для різних видів рекреації, тоді можна стверджувати, що існує iнтегративна (або універсальна) «рекреаційна привабливість ландшафту». Але зв’язок між морфологією ландшафту і його емоційним впливом на рекреанта достатньо складний i не завжди об’єктивно оцінюється.

Оцінювання естетики ландшафтних комплексів розпочалось у 60-х роках ХХ сторіччя, що зазначено у відповідних правих документах (The multiple use sustained yield act of 1960; Natural enviromental policy act of 1962), де зазначено, що лісові ландшафти повинні розглядатись не тільки як запас деревини, а як території, цінні для суспільства з погляду на інші ресурси, у тому числі й естетичні. Дослідження естетики ландшафту спочатку відбувалось у Північній Америці, а потім – у західноєвропейських державах. Естетична оцінка, щоразу частіше, враховувалась для визначення перспективних рекреаційних територій, а також при делімітації ландшафтних комплексів, призначених для охорони. У США такий вид оцінки використовується для проектування ландшафтно-естетичних трас. Естетичну привабливість ландшафту трактували як компонент ціни при купівлі та продажу нерухомості.

Мета дослідження є виявлення естетичних якостей ландшафтів і ландшафтоутворюючих складових України.

Завдання дослідження:

- визначити історико-географічні передумови утворення, естетичні якості;

- проаналізувати сутність, предметність, проблеми + методики;

- опис природних умов і ресурсів України - рельєф, клімат, гідрографічна сітка, грунт, рослинність;

- проаналізувати ландшафтознавче районування + будова ландшафта.

Об’єкт дослідження є естетичні ресурси ландшафтів України.

Предмет дослідження з’ясування ресурсно-естетичних можливостей ландшафтних комплексів та пошук способів естетичного оцінювання ландшафтів України.

Методологія та методи дослідження. Теоретико-методологічною основою є діалектично різнобічне пізнання естетичних особливостей ландшафтів через призму постнекласичної методології в географії та гуманістичного ландшафтознавства, вчення про природно-ресурсний потенціал. Основними підходами є ландшафтознавчий, гуманістичний, соціологічний, відеоекологічний. Використано методи експедиційних спостережень, ландшафтного картографування, прикладного спеціального оцінювання, експертного опитування, моделювання.

При виконанні роботи використано наукові здобутки, викладені в працях Ю.О. Веденіна, В.Є. Борейка, А.-Р.А. Будрюнаса, Л.І. Воропай, А.П. Голікова, К.М. Горба, М.Д. Гродзинського, Г.І. Денисика, К.І. Ерингіса, Я.І. Жупанського, А.Г. Ісаченка, О.П. Ковальова, І.П. Ковальчука, О.М. Маринича, А.В.Мельника, І.В. Мельничука, Л.І. Мухіної, В.А. Ніколаєва, В.М. Пащенка, В.С. Преображенського, В.П. Руденка, О.Г. Топчієва, О.І. Шаблія, Г.І. Швебса, П.Г. Шищенка та інших провідних науковців.

Багатовікова історія розвитку естетичних уявлень про природу в духовній творчості людини є складним процесом відображення змін у сфері виробничих відносин. З розподілом суспільства у зв‘язку з майновою нерівністю відбувається ієрархічна систематизація природних явищ, із класичними формами якої зустрічаємося у слов‘янській міфології. В ній та в народній творчості знайшли своє відбиття космогонічні уявлення щодо походження Землі, Всесвіту, персоніфікацію явищ природи. Остання уявлялася як живий світ, населений таємничими силами, органічною частиною якого і була людина.

У слов’янській культурі дохристиянського часу значну роль для оцінки природних явищ відігравали не тільки матеріальні потреби, що пов‘язували людину з землею, навколишнім матеріальним світом, але й духовні, зокрема естетичні. Свідченням тому є факт, що в слов’янській міфології переважають художньо-естетичні мотиви.

До прийняття християнства у Київській Русі панували поганські культи. Поряд з обожненням природних явищ та небесних світил, слов‘яни створили цілий ряд богів. Значне місце у слов’янській, зокрема українській, міфології посідали лісові або водяні демонічні істоти. Тотемістичні та анімістичні уявлення, пов’язані з оточуючим рослинним і тваринним світом, відображають близькість давньої людини до природи. Естетична цінність природи проявляється у високохудожніх міфах, легендах, переказах, що передають почуття насолоди красою природи. У віруваннях і забобонних діях, особливо карпатських горян, важливу роль відігравав вогонь, віра в його очисну силу. Естетичне значення вогню проявляється у найдавніших обрядах і ритуалах українського народу.

Згідно з народним світоглядом, людина була невід’ємною від природи. За аналогією з природою навіть вік людини прирівнювався до певних пір року (дитинство - весна, молодість - літо тощо). Особлива роль надавалась типам природи в процесі просторового орієнтування і пошуків засобів існування.

1. Андрейчук В. М., Бучко Ж. І. Питання вивчення естетичних можливостей ландшафтів для потреб рекреації / В. М. Андрейчук, Ж. І. Бучко // Географічна наука і освіта в Україні: Збірник наукових праць. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – С.21.

2. Бучко Ж. До питання про розвиток естетичних поглядів на природу України / Ж. Бучко // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Вип. 49: Географія. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – С. 52-63.

3. Бучко Ж. І. Методологічні проблеми естетичного сприйняття ландшафтів / Ж. І. Бучко // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Вип.104: Географія. – Чернівці: ЧНУ, 2001. – С.61-66.

4. Бучко Ж. І. Теоретичні аспекти проблеми естетичного потенціалу / Бучко Ж. І. // Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України. – Чернівці: Рута, 2000. – С.28-30.

5. Бучко Ж. І. Регіональні дослідження ландшафтного різноманіття (на прикладі Чернівецької області) / Ж. І. Бучко // Проблеми ландшафтного різноманіття України: Збірник наукових праць. – Київ, 2000. – С.207-212.

6. Будрюнас А. Р. Деякі тополого-фитоценологические методи дослідження природних естетичних багатств. Автореф. дис. канд. біол. наук. / А. Р. Будрюнас. Вільнюс, 1971. - 24 с.

7. Гончаренко М. С., Бойчук Ю. Д. Екологія людини / М. С. Гончаренко, Ю. Д. Бойчук. – К., 2005. – c. 211.

8. Гродзинський М. Д. Основи ландшафтної екології / М. Д. Гродзинський. – К., 1993. – c. 134.

9. Гродзинский М. Д., Шищенко П. Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании / М. Д. Гродзинський, П. Г. Шищенко. – К.,1993. – c. 167.

10. Гродзинський М. Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень / М. Д. Гродзинський. – К., 1995. – c. 103.

11. Гродзинський М. Д., Савицька О. В. Естетика ландшафту / М. Д. Гродзинський, О. В. Савицька. – К., 2005. – c. 156.

12. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір / М. Д. Гродзинський. У 2-х т. – К., 2005. – c. 322.

13. Гродзинський М. Д., Савицька О. В. Ландшафтознавство / М. Д. Гродзинський, О. В. Савицька. – К., 2008. – c. 156.

14. Гродзинський М. Д., Свідзінська Д. В. Ніші ландшафтів України у просторі кліматичних факторів / М. Д. Гродзинський, Д. В. Свідзінська. – К., 2008 – c. 144.

15. Географічна енциклопедія України. В 3-х т. - Т. 1. - К., 1989. – c. 234.

16. Гродзинський М. Д. Основи ландшафтної екології / М. Д. Гродзинський: Підручник. - К.: Либідь, 1993. - 224 с.

17. Исаченко А. Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование / А. Г. Исаченко: Учеб. - М.: Высш. шк., 1991. - 366 с.

18. Листопад О. (1997): Краса “в законі” / О. Листопад. Зелений світ. – c. 123.

19. Листопад О. (1998): Охрана красоты природы в законах Украины / О. Листопад. Конструктивная экология и бизнес. – c. 128.

20. Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. (1985): Природа Украинской ССР. Ландшафты и физикогеографическое районирование / А. М. Маринич, В. М. Пащенко, П. Г. Шищенко. Киев: Наукова думка. 1224.

21. Мироненко Н. С., Твердохлебов И. Т. (1981): Рекреационная география / Н. С. Мироненко, И. Т. Твердохлебов. М.: МГУ. 1232.

22. Мартинюк А. М. Рекреаційні ресурси Надслучанського регіонального ландшафтного парку. Матеріали науково-практичного семінару (смт. Березне, 28-29 вересня 1999р.) Рівне: РДТУ, 1999. 99 с.

23. Николаев В. А. Ландшафтоведение: Эстетика и дизайн / В. А. Николаев. – М., 2003. – c. 178.

24. Ніколаєнко В. Н. Міжнародні конвенції про охорону навколишнього середовища // Право України. – 2001. – №1. Олійник Я. Б., Самойленко В. М., Хільчевський В. К. Навчально-методичний комплекс з виконання курсових та кваліфікаційних робіт. К., 2001. – c. 322.

25. Осадчий В. И., Самойленко В. Н., Набиванец Ю. Б. Информационный менеджмент экологического оздоровления международного бассейна Днепра / В. И. Осадчий, В. Н. Самойленко, Ю. Б. Набиванец. – К., 2004 – c. 168.

26. Особливості землеустрою національних природних парків (Методичні рекомендації), - Українська академія аграрних наук, Інститут землеустрою, Чернівецький філіал, - Чернівці, 1994, 92 с.

27. Пащенко В. М. Методологія посткласичного ландшафтознавства. – К., 1999. Петлін В. М. Концепції сучасного ландшафтознавства. – Л., 2006. Позаченюк Е. А. Территориальное планирование. – Симферополь, 2003 – c. 301.

28. Пащенко В. М. Теоретические проблемы ландшафтоведения. - К.: Наук. думка, 1993. - 283 с.

29. Потапенко В. Г. Типологія та ГІС-моделювання агроландшафтів // Укр. геогр. журнал. - 1998. - № 3. - С. 63-67.