Курсова робота Екологічна безпека Тернопільської області

« Назад

1. Характеристика території дослідження

1.1. Географічне розташування Тернопільської області

Тернопільська область належить до невеликих областей України. Її площа - 13,8 тис. км2, що становить 2,3% від території держави.

Область була утворена 4 грудня 1939 року на території Тернопільського воєводства, яке складалося з 17 повітів і входило до складу Польщі. У 1939 році з утворенням області та уведенням нового адміністративно-територіального поділу зі складу колишнього Тернопільського воєводства відійшло 5 повітів: Бродівський, Кам'янко-Струмилівський, Золочівський, Радехівський та Перемишлянський, які в економічному та транспортному відношенні тяжіли до Львова й увійшли до складу Львівської області. До складу Тернопільської області увійшов Кременецький повіт, який раніше належав до Волинського воєводства.

Область розташована в західній частині України між 24°44' і 26°44' сх. д. та 48°30' і 50°16' пн. ш. Її крайні пункти— с. Дуляби (західний), с. Окопи (східний), с. Переморівка (північний), с. Білівці (південний). Тернопільщина межує з Рівненською, Львівською, Івано-Франківською, Чернівецькою, Хмельницькою областями України. Межі області на значному протязі природні: на сході - р. Збруч, на півдні та південному заході — р. Дністер, на північному заході - Кременецьке горбогір'я.

За своїм виглядом на карті область нагадує трикутник. Вона видовжена з півночі на південь на 195 км, а із заходу на схід у середній частині — на 129 км. Значна її протяжність із півночі на південь позначається на розподілі сонячної радіації по території області, зумовлює відмінності в температурному режимі в північній і південній її частинах.

Область лежить у внутрішній частині Європи, у районах панування західних вітрів, і це впливає на формування на її території помірно континентального клімату, рослинного і тваринного світу лісостепу. А положення її в західній частині Подільської височини, недалеко від гірської системи Карпат (й південного заходу) і Поліської низовини (із півночі) визначає особливості формування природних комплексів на її території.

Географічне положення Тернопільської області в господарському відношенні є доволі вигідним. Її розміщення в західній частині правобережного лісостепу — у зоні з родючими грунтами і достатнім зволоженням — сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва, а положення поблизу індустріального Прикарпаття і Львівсько-Волинського вугільного басейну — розвитку різноманітних галузей промислового виробництва.

Розташування області в регіоні з високою щільністю населення зумовлює переважання трудомістких галузей господарства.

Тернопільська область розташована поблизу кордону нашої держави з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Разом із тим, у сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин область, маючи відносно високий ступінь забезпеченості трудовими ресурсами, може стати регіоном для вкладання інвестицій (капіталу) іноземних фірм. Цьому сприяє розташування області на важливих транспортних магістралях, які з'єднують Київ зі Львовом, Чопом.

Розташування території області на важливих транспортних шляхах та центральне положення її обласного центру — Тернополя (49°33'пн. ш.; 25°34' сх. д.) — сприяють розвитку вантажо- та пасажироперевезень між різними частинами області.

В адміністративно-територіальному відношенні Тернопільська область поділяється на 17 адміністративних районів, які відрізняються за своїм географічним положенням, площею, кількістю населення, особливостями соціально-економічного розвитку.

Обласний центр займає територію 3,8 тис. га, у ньому станом на 1.01.2003 року проживало 226,3 тис. осіб. В області нараховується 35 міських поселень, із яких тільки Тернопіль є містом обласного підпорядкування, шістнадцять — районного. В області є 1018 сіл.

1.2. Клімат Тернопільської області

Тернопільська область розташована у глибині материка, і тому на її клімат значний вплив мають континентальні повітряні маси. Вони несуть суху погоду. Узимку сюди проникають відроги сибірського антициклону, які приносять холодну погоду, а влітку, коли він відступає, має вплив азорський максимум. Навесні і на початку осені на територію області проникає континентальне арктичне повітря, яке приносить різке похолодання.

На клімат області має вплив також рельєф. Існують відмінності в температурах повітря, кількості опадів, напрямі та силі вітру у різних частинах області, на межиріччях і в долинах рік, на горбогір'ях і в зниженнях.

Середньорічна температура повітря коливається від 6,9°С у центральній частині області до 7,4°С на півночі і півдні. Найтепліший місяць - липень, найхолодніший - січень. Улітку середні температури найвищі в південній частині області (18,8°С), а найнижчі - у центральній і західній частинах (18,0°... 18,5°С. У січні температури повітря в центральній частині дещо нижчі (-5,4°С) від температур в інших частинах області (-4,5... -5°С).

Такі відмінності у величинах температур пояснюються особливостями рельєфу. Найнижчі показники температур повітря в центральній частині області значною мірою визначаються тим, що це - найбільш підвищена, безліса частина височини. Дещо вищі - температури січня і доволі високі температури липня в північній частині області пояснюються розміщенням її в зниженні (Мале Полісся), яке з півночі і з півдня оточене уступами Подільської і Волинської височин.

В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном. Вторгнення на територію області континентальних мас повітря призводить до значних коливань температури в усі пори року. Улітку температура може підніматися до +37°С, а взимку - опускатися до -34°С. Відмінності в розподілі тепла на території області мають важливе значення для особливостей розвитку сільськогосподарських культур.

На території області чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості. Зима настає тоді, коли середньодобова температура опускається нижче від позначки 0°С. На Тернопільщині вона коротка і м'яка, з частими відлигами. Зима найдовша в центральних і східних районах (до 112 днів), найкоротша на заході та в низовинних ділянках на півночі (до 104 днів). Кількість днів зі сніговим покривом досягає 80-90. Відлиги і різкі коливання температур взимку і на початку весни нерідко наносять шкоду озимим культурам.

1.3. Стан водних ресурсів Тернопільської області

Забезпечення водою галузей економіки області та населення здійснюється із поверхневих та підземних джерел.

В області нараховується 3432 артезіанських свердловин, у т.ч. у сільській місцевості – 2679 та 753 – у містах та селищах міського типу та 74296 шахтних колодязів.

Провідне місце в області належить рікам. Рівнинний рельєф і достатнє зволоження впливають на формування густої річкової мережі. По території області протікає понад 1400 річок і потічків. З них 120 річок мають довжину понад 10 км. До великих річок належить річка Дністер; до середніх – Збруч, Серет, Іква і Горинь; всі інші - до малих. Всі річки загальнодержавного значення. Більшість річок області (80%) протікає в меридіональному напрямі по нахилу території області. Це ріки, які належать до басейну Дністра. Найбільшими з них є Золота Липа, Коропець, Стрипа, Серет, Збруч, Нічлава.

Ріки басейну Прип'яті - Іква, Вілія, Горинь течуть на північний схід і гирла їх виходять за межі області.

Ріки області мають змішаний тип живлення. Навесні вони поповнюються талими сніговими водами, влітку - дощовими, весь рік - підземними водами. При цьому атмосферні опади складають 70%, а підземні води - 30% загального стоку.

Найвищий рівень води в ріках спостерігається у березні і квітні, коли тане сніг, а також в першій половиш літа, коли часто випадають дощі. Під час повені рівень води може піднятися на 10-50 см за добу. Найнижчий рівень води в ріках (межень) - у серпні-вересні і грудні-лютому, коли випадає незначна кількість опадів.

р. Дністер

Найбільша ріка області - Дністер. Він протікає на її південному заході і півдні і виступає природною межею між Тернопільською, Івано- Франківською та Чернівецькою областями.

Його загальна довжина 1362 км, а в межах нашої області 215 км. Найвищий рівень води спостерігається під час танення снігу в Карпатах і в час літньої повені.

р. Золота Липа

Через західну частину області протікає Золота Липа, довжина якої 85 км. На якість води річки впливають не тільки зворотні води, скинуті в межах м. Бережани, а й наявність осушних систем нижче по течії. В цілому ця водойма є найчистішою в області.

р. Стрипа

Притока Дністра - Стрипа (147 км) - тече з півночі на південь, витікаючи з-під Зборова, де зливаються чотири потоки – Стрипа Івачівська, Стрипа Вовчковецька, Стрипа Коршилівська і Східна Стрипа.

Основними забруднювачами річки є Зборівський та Бучацький ККП.

р. Нічлава

Стік ріки (у верхній течії Нічлавка ) формується на території області.

р. Серет

Однією з найдовших приток Дністра на території області є річка Серет, її довжина - 242 км, а площа басейну 3,9 тис. км. Ця ріка протікає через всю область і через найбільші міста Тернопіль та Чортків.

р. Збруч

Річка Збруч розмежовує Тернопільську і Хмельницьку області, її довжина 244 км.

В цілому м. Підволочиськ негативно впливає на якість вод річки через незадовільну роботу міських очисних споруд.

Річки Горинь, Вілія і Іква належать до басейну Дніпра. Протяжність річок на території області незначна, тому вони контролюються на кордоні з суміжними областями. В порівнянні з іншими роками стан річок не змінився.

Таблиця 1.1 Основні показники використання і відведення води, млн. м³

Показники	1990			1995		2000		2005		2006		2007		2008	2009
Забрано води з природних водних об'єктів – всього	185			167		72,06		78,93		76,87		78,09		70,81	69,2
у тому числі для використання	185			167		72,06		74,77		72,89		72,88		66,05	64,76
Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на	182,6			162,5		65,11		66,11		64,15		65,7		58,57	58,05
виробничі потреби	54,31			46,49		28,56		26,02		26,22		24,34		19,7	20,42
побутово-питні потреби	42,38			44,84		32,92		19,4		17,89		17,52		17,02	16,15
Зрошення	3,92			-		-		-		-		-		-	-
сільськогосподарські потреби	42,02			29,78		3,597		1,992		1,898		1,657		1,321	1,352
ставково-рибне господарство	39,94			41,22		0,037		18,7		18,14		22,18		20,54	20,13
Втрати води при транспортуванні	2,462			4,489		6,944		8,659		8,739		7,182		7,477	6,708
Загальне водовідведення з нього	11128,5			116,2		57,83		68,07		67,33		68,52		63,13	61,75
у поверхневі водні об'єкти	112,8			105,4		54,49		65,4		64,53		66,16		1,25	60,03
у тому числі
забруднених зворотних вод	9,29			8,192		5,265		2,808		2,822		2,696		2,619	2,432
з них без очищення	2,054			2,29		1,417		0,983		0,874		0,835		0,805	0,773
нормативно очищених	46,82			40,07		33,79		27,32		26,75		25,02		24,77	22,52
нормативно чистих без очистки	56,68			57,12		15,44		35,27		34,96		38,44		33,87	35,08
Обсяг оборотної та послідовно використаної води	231,1			121,7		71,47		57,35		63,91		55,92		45,75	34,40
Частка оборотної та послідовно використаної води, %		80,81	72,26		71,43		68,79		70,91		69,67		69,94		62,79
Потужність очисних споруд		68,95	66,41		61,52		55,01		54,84		53,63		53,66		53,62

Таблиця 1.2 Збір, використання та відведення вод, млн.. м³

Назва водного об'єкту	Забрано води із природних водних об'єктів – всього	Використано води	Водовідведення у поверхневі водні об'єкти
			всього	з них забруднених зворотних вод
Басейн Дністра	55,2	45,67	48,65	2,007
Басейн Дніпра	13,99	12,39	11,38	0,424

На території Тернопільської області налічується 139 очисних споруд загальною потужністю 180,6 тис. м³/добу, з них 127 очисних споруд працюють в режимі штучної біологічної очистки з подальшим скидом очищених стічних вод.

Сучасний стан поверхневих водойм області характеризується антропогенним тиском суб'єктів господарювання. У 2009 році у водойми скинуто 2,432 млн. м³ забруднених зворотних вод, з них 0,773 млн. м³ неочищених зворотних вод та 1,659 млн. м³ недостатньо очищених зворотних вод. Причиною незадовільної роботи очисних споруд є фізична та моральна застарілість обладнання, несвоєчасне проведення поточних та капітальних ремонтів.

Найбільші обсяги скидання зворотних вод у поверхневі водойми на підприємствах житлово-комунального господарства, якими відведено 23,7 млн. м³ зворотних вод або 39,48 % від загального водовідведення. Дані підприємства є основними забруднювачами поверхневих вод. Ними у річки відводиться 2,179 млн. м³ забруднених вод або 89,6 % від загального обсягу забруднених зворотних вод.

Основними причинами забруднення водойм області є те, що не всі населені пункти (міста і селища) забезпечені очисними спорудами для очистки зворотних вод, застарілість багатьох діючих очисних споруд і невідповідність їх сучасним вимогам, відсутність коштів на проведення реконструкції та будівництва нових очисних споруд, каналізаційних мереж підключення зворотних вод, каналізаційних насосних станцій.

У 2009 році скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами у водні об’єкти становило 19,353 тис.тон.

Таблиця 1.3 Найбільші забруднювачі водних об’єктів

№ п/п	Підприємства	Категорія стоків*	Скиди забруднених зворотних вод, млн. м3
			2007	2008	2009
1.	МКП "Добробут”, м.Бережани	НО	0,262	0,258	0,242
2.	Зборівський ККП	НО	0,087	0,029	-
	Зборівський водоканал	НО	-	0,058	0,080
3.	Чортківський ВУВКГ	НДО	0,619	0,562	0,595
4.	Теребовлянський ККП	НДО	0,178	0,181	0,145
5.	Борщівський ККП	НО	0,133	-
	Борщівська ЖЕД-1	НО	-	0,151	0,141
6.	КП „Міськводгосп” м.Кременець	НДО	0,330	0,328	0,323
7.	ЗАТ „Агропродукт”	НО	0,011	0,006	-

* - НО – без очистки; НДО – недостатньо-очищені

Каналізаційні очисні споруди Теребовлянського ККП (недіючі)

Каналізаційні очисні споруди Хоростківського ККП (недіючі)

Каналізаційні очисні споруди Хоростківського ККП (недіючі)

м. Бережани недобудовані загальноміські каналізаційні очисні споруди

м. Бережани недобудовані загальноміські каналізаційні очисні споруди

Найбільші обсяги використання вод та скидання зворотних вод у поверхневі водойми на підприємствах житлово-комунального господарства та у сільському господарстві, зокрема у ставково-рибному господарстві.

Найбільші обсяги скидання зворотних вод у поверхневі водойми на підприємствах житлово-комунального господарства, якими відведено у водойми 23,7 млн. м³ зворотних вод, з них 2,179 млн. м³ забруднених зворотних вод.

Обсяги скидання зворотних вод від ставково-рибного господарства становить 34,69 млн. м³ нормативно-чистих зворотних вод, які не потребують очистки.

Таблиця 1.4 Використання та відведення води підприємствами галузей економіки, млн. м³

Галузь економіки	Використано води		З неї на:				Відведено зворотних вод у поверхневі водні об'єкти
			побутово-питні потреби		виробничі потреби		всього		у тому числі забруднених		з них без очищення
Електроенергетика	0,002		0,002		-		-		-		-
Вугільна промисловість	-		-		-		-		-		-
Металургійна промисловість	-		-		-		-		-		-
Хімічна та нафтохімічна промисловість	-		-		-		-		-		-
Машинобудування і металообробка	0,091		0,041		0,050		0,002		-		-
Нафтогазова промисловість							-		-		-
Житлово-комунальне господарство	15,95		14,38		1,575		23,70		2,179		0,687
Сільське господарство	36,08		0,008		14,59		34,70		-		-
Харчова промисловість		4,047		0,293		3,753		1,294		0,039		0,002
Транспорт		0,210		0,139		0,071		0,008		-		-
Промисловість будівельних матеріалів		0,065		0,017		0,048		0,008		-		-
Інші галузі		1,696		1,27		0,333		0,318		0,187		0,084
Всього		58,05		16,15		20,42		60,03		2,432		0,773

Оцінка якості поверхневих вод області здійснювалась на основі аналізу інформації стосовно величин гідрохімічних показників у порівнянні з відповідними значеннями їх гранично - допустимих концентрацій (ГДК) та фоновими показниками.

Спостереження за станом поверхневих вод Тернопільської області здійснюють:

- Державна екологічна інспекція в Тернопільській області;

- Тернопільське обласне виробниче управління по меліорації і водному господарству «Тернопільводгосп»;

- Обласна санітарно-епідеміологічна станція.

Оскільки, у нашій області доволі чиста вода і перевищення ГДК майже не спостерігається, тому отримані результати доцільно порівнювати із їх фоновими показниками.

Програмою моніторингу довкілля у частині контролю якості поверхневих вод за радіологічними та гідрохімічними показниками по Тернопільській області на 2009 рік включено 13 створів, в тому числі по басейну р. Дністер 10 створів і 3 створи на річках басейну Дніпра.

Найбільшими з річок, які належать до басейну р. Дністра є Золота Липа, Коропець, Стрипа, Серет, Збруч, Нічлава.

Річки Горинь і Іква належать до басейну Дніпра, протяжність їх на території області незначна, тому що вони виходять за межі області.

Ріки області мають змішаний тип живлення. Навесні вони поповнюються талими сніговими водами, влітку – дощовими, весь рік – підземними водами. Найвищий рівень води в ріках спостерігається у березні і квітні, коли тане сніг, а також у першій половині літа, коли часто випадають дощі. Найнижчий рівень в ріках (межень) – у серпні-вересні і грудні-лютому, коли випадає незначна кількість опадів.

Якість поверхневих вод Тернопільської області визначається природними умовами водозаборів та скидами забруднень підприємствами в населених пунктах.

р. Золота Липа - м. Бережани, 74 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої.

р. Збруч - смт. Підволочиськ, 137 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої, крім незначного перевищення ГДК по залізу загальному в ІІ і ІІІ кварталах, внаслідок випадання короткочасних дощів і попадання забруднених господарсько-побутових стоків.

р. Збруч - смт. Скала-Подільська, 85 км.

В ІІІ і IV кварталах спостерігається перевищення ГДК по завислих речовинах, у ІІІ кварталі також спостерігалося незначне перевищення по ХСК, внаслідок попадання недостатньо очищених стоків Підволочиського ККП.

р. Коропець - смт. Козова, 71 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої.

р. Стрипа - м. Бучач, 34 км.

Крім незначного перевищення ГДК по залізу загальному в І і ІІ кварталах та по завислим речовинам в І і ІІ кварталах, концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої. Основними забруднювачами є недостатньо очищені води Зборівського і Бучацького ККП та надмірні дощові опади.

р.Серет - с. В. Івачів, 24 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої.

р. Серет - м. Тернопіль, 180 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої.

р. Серет - с. Касперівці, 6 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої.

р. Нічлава - м. Борщів, 35 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої, крім незначного перевищення ГДК по завислим речовинам в ІІ, ІІІ і IV кварталах, ХСК - у ІІІ і ІV кварталі, що пояснюється скидами забруднених побутових стоків.

р. Циганка - с. Мушкатівка, 22 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої.

р. Іква – м. Кременець, 85 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої, крім незначного перевищення ГДК по залізу загальному у І, ІІ і ІІІ кварталах.

р. Горинь – м. Вишнівець, 639 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої, крім незначного перевищення по залізу загальному в ІІ і IV кварталах.

р. Горинь – смт. Ланівці, 602 км.

Концентрація забруднюючих речовин в межах допустимої, крім незначного перевищення по залізу загальному у ІІ, ІІІ і IV кварталах, завислих речовин у IV кварталі.

На протязі 2009 року фахівцями державної санітарно-епідеміологічної служби області у сфері водопостачання населення проведена певна робота, яка була насамперед направлена на покращення стану питного водопостачання населення та профілактики захворювань, пов'язаних із вживанням недоброякісної питної води, а також на виконання постанови Головного державного санітарного лікаря України від 11.08.1994 р. № 9 "Про посилення держсанепіднагляду за водопостачанням населення” та контролю за дотриманням вимог Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного населення”, "Про питну воду та питне водопостачання".

Питне водопостачання області майже на 80% забезпечується з підземних джерел.

Під наглядом держсанепідслужби області у 2009році знаходилось 469 (у 2008році - 470) джерел централізованого водопостачання населення: 41 комунальних (у 2008 році – 41), 152 відомчих водопроводів (у 2008 році - 158), 276 сільських водопроводів (у 2008році - 271) і 6407 джерел децентралізованого водопостачання (у 2008 році - 6455), з них 5767 колодязів (у 2008 році - 5815), 255 каптажів (у 2008 році - 250), артезіанських колодязів 3859 (у 2008 році - 390).

Із загальної кількості водопроводів не відповідає санітарним нормам через відсутність зон санітарної охорони 35,45%; необхідного комплексу очисних споруд 2,1%, знезаражуючих установок 62,5%.

2. Розробка мережі екологічного моніторингу

2.1. Відбір проб води

Проби води відбирають для визначення якості води в басейні річки, придатності води для харчового використання, зрошення, для водопою худоби, риборозведення, купання і водного спорту, встановлення джерел забруднення. Для визначення впливу місця скидання стічних вод і вод приток, проби відбирають вище за течією і в точці, де відбулося повне змішання вод. Слід мати на увазі, що забруднення можуть бути нерівномірно поширені по потоку річки, тому зазвичай проби відбирають в місцях максимально бурхливого перебігу, де потоки добре перемішуються. Пробовідбірники поміщають вниз за течією потоку, розташовуючи на потрібній глибині.

1. При проведенні постійних і частих відборів проб води місце їх відбору повинно забезпечувати безпечний відбір проби в будь-який час року.

2. Особи, які проводять відбір проб води, повинні бути забезпечені надувними рятувальними жилетами, повинні вміти гребти, плавати, надавати першу допомогу при нещасних випадках, знати способи рятування на воді, періодично проходити інструктаж з техніки безпеки.

3. У випадках застосування при відборі проб на водних об'єктах плавзасобів, їх плавучі і ходові якості повинні відповідати умовам водних об'єктів, на яких вони використовуються.

4. При роботі з хімічними реактивами в процесі консервування проб необхідно вжити заходів безпеки, передбачені для роботи в хімічних лабораторіях (ГОСТ 12.1.007-76).

5. При роботі з приладами для відбору проб природних вод необхідно вжити заходів безпеки відповідно до ГОСТ 12.0.004-90.

Місця відбору проб (контрольні точки) вибираються відповідно до цілей робіт і визначаються відповідними програмами та планами -Графіка. Проби стічних вод повинні відбиратися з добре перемішаних потоків, поза зонами дії можливого підпору. Степовий Зай ось уже 30 років носить горде звання пам'ятника природи регіонального значення та має статус об'єкта рибогосподарського використання вищої категорії. Підприємства, розташовані по берегах, скидають сюди каналізаційні та інші відходи, в результаті риба в річці часто спливає догори черевом. У пробах води з Степового Зая, взятих в Альметьевском, Леніногорського і Бугульмінсько районах, було зафіксовано перевищення гранично допустимих концентрацій азоту амонійного та азоту нітритного в десятки разів. Річка Степовий Зай відноситься до найбільш забрудненим притоках Ками. Згідно з результатами аналізів, вода в річці вже при вході в Альметьєвський район має перевищення ГДК забруднюючих речовин по нітритам, фосфатам, залізу. Так як вище за течією скидають стічні води з очисних споруд ТОВ «Бугульма-Водоканал», ТОВ «Водоканал» Леніногорськ. У Альметьєвська районі масове скидання стічних вод в річку Степовий Зай здійснює ВАТ «Альмет'євськ-Водоканал», а також МУП ЖКГ «Інженерні мережі» село Русский Акташ. Так, при здійсненні контролю над станом водних об'єктів були встановлені багаторазові перевищення вмісту забруднюючих речовин у річці Муратка, в точках нижче скиду стічних вод з очисних споруд ВАТ «Альмет'євськ-Водоканал». Це підприємство скидає в річку Муратка - приплив Степового Зая такі стоки, що на річковий гладі виростає пінна шапка часом до одного метра заввишки. Причиною високого забруднення є неефективна робота очисних споруд ВАТ «Альмет'євськ-Водоканал», які експлуатуються з 1956 року без капітального ремонту і реконструкції.

Для визначення впливу місця скидання стічних вод і вод приток, проби відбирають вище за течією і в точці, де відбулося повне змішання вод. Слід мати на увазі, що забруднення можуть бути нерівномірно поширені по потоку річки, тому зазвичай проби відбирають в місцях максимально бурхливого перебігу, де потоки добре перемішуються. Пробовідбірники поміщають вниз за течією потоку, розташовуючи на потрібній глибині. Рекомендується застосовувати скляну тару. Посудини повинні бути чистими, перевага віддається одноразовому посуді.

Як правильно відібрати пробу води для хімічного аналізу?

1. Для відбору проби води можна використовувати скляну або пластикову тару об'ємом 2 літри.

2. Пляшку, в яку відбирається потрібно промити водою зсередини. Не слід використовувати пляшки з-під солодких напоїв і газованих напоїв.

3. Перед набором проби води попередньо її зливають протягом 5-10 хвилин. Це необхідно робити для того, щоб уникнути попадання в зразок застояної води. Застійну або рідко використовувану свердловину (водопровід) попередньо прокачують мінімум 2-3 години.

4. Набирати воду необхідно невеликий цівкою і по стінці пляшки, щоб зменшити насичення води киснем.

5. Воду в пляшку необхідно залити під верхній край горлечка і щільно загорнути пробку. Наявність бульбашок повітря під пробкою може дати спотворення результатів аналізу води.

6. Якщо пробу після відбору неможливо відразу передати фахівцям, то її слід зберігати в холодильнику не більше 6 годин.

У воді протікають процеси окислення - відновлення, біохімічні процеси за участю бактерій і інших живуть в ній об'єктів, а також фізичні і фізико-хімічні процеси сорбції, седиментації і ін.

Застосування консервують засобів повністю не оберігає визначається речовина або саму середу від зміни. Тому намагаються навіть консервовані проби аналізувати відразу або на наступний день, але не пізніше, ніж на третю добу після відбору проби.

Розглянемо деякі загальні правила консервації і інших способів попередньої обробки проб.

Всі реагенти, особливо приємним в великих кількостях (вода, інші розчинники) повинні бути по можливості високої чистоти (хч або чда). Для визначення дуже низьких концентрацій навіть реагенти високої чистоти перед застосуванням необхідно очищати додатково.

Матеріали повинні бути стійкі до дії зразка або реагенту. Їх поверхня повинна бути гладкою і легко очищатися. Бажано використовувати ретельно вимиті скляні (притерті) або поліетиленові пробки. Посуд необхідно обробляти безпосередньо перед вживанням.

При зберіганні проб органічних ЗВ різко зростає (у порівнянні з неорганічними) небезпека їх окислення, гідролізу, фотолиза, ферментативних і бактеріальних перетворень. Відібрані зразки зазвичай зберігають замороженими.

Для усунення втрат ПАУ рекомендується зберігання проби води стабілізувати додаванням сульфату натрію, а також зберігати їх у темряві.

Отже, за даними відібраних проб у грунтових водах Тернопільської області ми отримуємо такі дані (табл.. 2.1).

Таблиця 2.1 – База даних вмісту хімічних елементів в грунтових водах

2.2. Розрахунки фонового вмісту елементів для Тернопільської області

При екологічних дослідженнях району визначається оптимальна мережа екологічних полігонів (рис. 2.1), на яких відбираються проби ґрунтів, поверхневих, ґрунтових і підземних вод, донних відкладів, атмосферного повітря, опадів дощу і снігу, зразки рослинності та тваринницької продукції. Після відповідних аналізів для кожної точки маємо конкретні дані з умісту хімічних елементів. Мережа екологічних полігонів для моніторингу довкілля або екологічного аудиту повинна визначатися таким чином, щоб були охоплені всі ландшафти кількома точками відбору проб залежно від масштабу карти. Оптимальною вважається мережа, де відстань між полігонами складає в середньому 1см на карті.

Рис. 2.1 - Карта фактичного матеріалу

Розрахунки фонового вмісту того чи іншого елемента в тому чи іншому середовищі виконуються шляхом групування вмісту елементів за характерними їх інтервалами. По кожному інтервалу враховується середній вміст Χ у своїй групі. Фоновий вміст Сф – це такий, що характеризує не менше 66,6% проб із мінімальним умістом. Фон розраховується як сума середніх умістів елемента не менш як у 66,6% проб, поділена на кількість цих проб. Розрахуки фонового вмісту елементів наведені в таблицях 2.2 і 2.3

Таблиця 2.2 Розрахунки фонового вмісту Pb у грунтових водах Тернопільської області

0	0,001	0,017
0	0,001	0,019
0	0,001	0,021
0	0,0011	0,024
0	0,0012	0,031
0	0,0012	0,031
0	0,0013	0,031
0	0,0016	0,032
0	0,0017	0,033
0	0,0019	0,033
0	0,0033	0,034
0	0,004	0,034
0	0,0043	0,035
0		0,035
0		0,036
0		0,037
0		0,037
0		0,037
0		0,038
0		0,039
0	0,001892	0,0317		сер.знач
			0,011982	фон
			0,035946	аномалія

Ізоконцентрати (ік) для карти = 0 – 0,001892 – 0,011782 – 0,0317 – 0,35946 – 5,0

Фон аномалія ГДК

Таблиця 2.2 Розрахунки фонового вмісту Zn у грунтових водах Тернопільської області

0	0,009	0,03	0,1	2
0	0,01	0,03	0,1	2
0	0,013	0,031	0,1
0	0,016	0,04	0,1
0	0,016	0,04	0,1
0	0,017	0,06	0,13
0	0,021	0,07	0,2
0	0,029	0,09	0,2
0			0,3
0			0,3
0			0,3
0			0,6
0			0,6
0			0,6
0			0,7
0			1,1
0			1,2
0			1,2
0			1,3
0			1,3
0			1,4
0			1,5
			1,5
			1,6
			1,6
			1,6
			1,7
			1,7
			1,7
			1,8
			1,9
0	0,016375	0,048875	0,920323	2		сер.знач
					0,284735	фон
					0,854205	аномалія

Ізоконцентрати (ік) для карти = 0 – 0,016375– 0,048875 – 0,284735 – 0,854205 – 0,920323 – 2 -5,0

Фон аномалія ГДК

Побудова поелементних еколого-техногеохімічних карт.

На еколого- техногеохімічну карту розповсюдження того чи іншого елемента в конкретному середовищі виносяться ізолінії його рівних концентрацій (ізоконцентрати – ік), які повинні відповідати середньому вмісту х елемента в кожному характерному інтервалі. Тобто ізолінії концентрацій елементів на картах проводяться не довільно, як іноді можна бачити на геохімічних картах, а тільки через характерні інтервали. Тільки тоді ізолінії будуть передавати характер розповсюдження елемента в середовищі довкілля. Це обґрунтовується характером розподілу вмістів того чи іншого елемента в своїх інтервалах. Графіки розподілу необхідно будувати для кожного елемента і для кожного компонента ландшафту, щоб з’ясувати всі особливості розподілу елементів у середовищах їх нагромадження.

Поелементі еколого-техногеохімічні карти вмісту того чи іншого елемента в компонентах ландшафтів будуються або "вручну", шляхом інтерполяції даних від одного екологічного полігону до сусіднього, або в автоматичному режимі на ПЕОМ, користуючись програмами SURFER, MAP INFO, TNT mips та іншими (рис.2.2, 2.3, 2.4).

Рис. 2.2 - Розповсюдження Pd в ґрунтах

Рис. 2.3 - Розповсюдження Zn у ґрунтах

Рис. 2.4 - Розповсюдження ДДТ у ґрунтах

Отже, вміст хімічних елементів в ґрунтових водах Тернопільщини знаходиться в межах норми.

Радіоекологічний стан Тернопільської області є безпечним. Природний радіаційний фон знаходиться в межах 8-14 мкР/год. На території області немає радіаційно-небезпечних об’єктів. 10 населених пунктів (1 в Заліщицькому, 9 – в Чортківському районах) є зоною посиленого радіоекологічного контролю внаслідок Чорнобильської катастрофи. На території області відсутні АЕС або державний міжобласний спецкомбінат ДК Укр ДО “Радон” МНС України, які відносяться до радіаційно- небезпечних об’єктів (АЕС- ядерно-небезпечних).

Державний радіологічний контроль за переміщенням вантажів і транспортних засобів територією Тернопільської області, та за додержанням вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку підприємствами, в тому числі тих, які здійснюють операції з металобрухтом, здійснюється постами екологічного контролю „Тернопіль”, „Збараж”, „Чортків” Державної екологічної інспекції в Тернопільській області. Спостереження за екзогеними та ендогенними процесами проводиться ДП “Західукргеологія”. Сейсмічні зони в Тернопільській області відсутні.