Порівняльний аналіз Політичний та економічний розвиток країн Азії та зовнішня політика

Країна

Політичний розвиток

Економічний розвиток

Зовнішня політика

Основні персоналії

Лаос

Незалежність від Франції отримана у 1954 році. Народно-демократична республіка Лаос. Державу очолює президент. Вищим законодавчим органом є Національні збори у складі 109 чоловік. Народно-революційна партія Лаосу (НРПЛ) є правлячою і єдиною легальною в державі.

Наразі, згідно з заявами партії, Лаос перебуває на стадії “вдосконалення народно-демократичного устрою”.

Лаос є переважно аграрною країною, зайнятість у сільському господарстві становить близько 80%. З 1936 року уряд заохочує підприємницьку діяльність. В 1988—2001 роках спостерігалися значні темпи економічного розвитку (близько 7% на рік), що значною мірою були викликані початковими низькими показниками.

Рівень розвитку промисловості та інфраструктури все ще слабкий, залізниці відсутні, система автодоріг знаходиться в незадовільному стані.

Основна орієнтація Лаосу після встановлення влади НРПЛ у 1975 році була, в першу чергу, на В'єтнам та СРСР. Після розпаду СРСР та зміни політики В'єтнаму щодо внутрішніх економічних реформ Лаос зосередився на власних проблемах. В’єтнам, Куба, Китай та КНДР вважаються “стратегічними друзями” держави, проте зовнішня політика стала більш незалежною. Зараз Лаос входить до ООН, з 1997 року є членом АСЕАН.

Лаос отримує зовнішню допомогу з боку міжнародних організацій та європейських держав, а також Японії та Австралії.

Тюммалі Сяосан

Тхонгсинг Тхаммавонг

Камбоджа

Країна є конституційною монархією. З 1975 року в країні встановлено режим “червоних кхмерів”.

На парламентських виборах 1998 р., колишні прокомуністичні сили знову прийшли до влади. Нині вони заявляють про бажання вести перетворення в інтересах усього суспільства.

Розвиток господарства будувався на плановій основі. Була здійснена “”деколонізація” економіки - обмежені привілеї іноземних монополій, викуплені державою акції ряду зарубіжних компаній

З 1942 по 1945 рр. була окупована Японією. Держава отримала значні безповоротні кредити від , СІЛА, Франції, Японії. їх загальна сума в 1955-1963 pp. досягла І 400 млн. дол.

Хун Сен,

Хенг Самрина

Ранарід,

Сама Ремса,

Нородом Сиамони

Таїланд

Таїланд — єдина країна в Південно-Східній Азії, яка не була колонізованою.

19 вересня 2006 року у країні стався новий військовий переворот.

До 1970-х рр.. країна була економічно відсталою. З 1980-ті роки в країні почала розквітати туристична індустрія, однак Таїланд так і не став «Азійським тигром» у порівнянні з Тайванем або Південною Кореєю.

На фоні холодної війни наладив стосунки зі США. Таїланд є членом ООН і входить в Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) і Азійсько-Тихоокеанську економічну конференцію. З 1983 Таїланд — член Асоціації країн-виробників олова.

Пріді Паноміонг,

Пібунсонграма

Ананда Махідон

Пхуміпон Адульядет

В’єтнам

З 1945 року – Демократична республіка В’єтнам.

Франція проголосила утворення в Південному В'єтнамі Республіки Кохінхіна і на півночі В'єтнаму двох автономних держав.

2 липня 1976 р. Національні збори проголосили створення об’єднаної Соціалістичної Республіки В'єтнам (СРВ).

Реформи:

- відмінялись колишні податки;

- скорочувалась орендна плата на 25%, а земельний податок на 25%;

- конфісковувалась земельна власність французьких колонізаторів і розподілялась між селянами;

- встановлювався восьмигодинний робочий день.

У зовнішній політиці В'єтнам проводить багатовекторний курс з акцентом на регіоналізм, деідеологізацію і розширення економічної співпраці з країнами світу. В'єтнам є повноправним членом АСЕАН.

У 1947 році США, Англія, Франція визнали цю державу і надали їй економічну і воєнну допомогу. Нормалізував відносини з Китаєм.

У серпні 1995 р. між США і В'єтнамом відновлено дипломатичні відносини.

Хо Ші Мін

Бао Дай

Нгуєн Тан Зунг

Чионг Тан Шанг

Індія

Індія була британською колонією. На початку XX ст. в Індії почався рух бойкоту англійських товарів —свадеші. У Бомбеї було проведено політичний страйк, створювалися робочі профспілки, які об'єдналися у Всеіндійський конгрес профспілок.

В 1919 р. був прийнятий Акт про державне управління Індією.

В першій половині ХХ століття було проведено дві кампанії громадянської непокори.

Це аграрно-індустріальна країна У березні 1930 p. M. Ганді опублікував програму кампанії – “11 пунктів”. Вона включала такі найважливіші вимоги: зниження валютного курсу рупії відносно фунта стерлінгів; скорочення поземельного податку на 50%; ліквідація урядової соляної монополії і податку на сіль; обмеження ввозу іноземних тканин і одягу; надання індійському торговому флоту виключного права на внутрішні перевезення; зниження заробітної плати англійським чиновникам на 50%;

Англійські власті відхилили пропозиції Індійського національного конгресу. Державний сектор займає монопольне положення на міжнародній арені транспорту, зв’язку, в оборонній і ядерній промисловості, трансп. машинобудуванні, видобутку нафти, золота, виробництві добрив, банківській справі, страхуванні та імпорті.

Махатма Ганді

Джавахарлала Неру

Індіра Ганді

Раджив Ганді

Нарасімха Рао