Курсова робота Правління

Вступ

Розділ 1. Поняття форми правління

Розділ 2. Види форм правління

2.1. Монархія

2.2. Республіка

2.3. Нетипові форми правління: республіканська монархія, монархічна республіка

Розділ 3. Форма правління україни

3.1. Історія форми правління (1991-2014)

3.2. Сучасні форми правління

Висновки

Список використаної літератури

Різноманітність форм правління залежить від багатьох факторів. Великий вплив на форму держави робить культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійних світоглядів, національні особливості, природні умови проживання, суб’єктивні фактори і т. д.

Соціальні причини висуваються на перший план переважно у періоди революційних подій, як, наприклад, під час і після буржуазних революцій в Європі та Америці: молода, прогресивна буржуазія, яка очолювала широкі верстви населення, добилася обмеження влади монарха, ліквідації абсолютизму, встановлення дуалістичної чи парламентарної монархії, а іноді і республіки (наприклад, у США). Слідом за США президентські республіки утвердилися в країнах Латинської Америки.

Нарешті, підвищення ролі парламенту в ряді країн Європи і Азії призвело до виникнення парламентарної республіки. Після краху тоталітарних режимів з початку 90-х років такий процес розвивається в багатьох країнах Африки. У ході цього історичного розвитку були і своєрідні зиґзаґи: республіка при фашизмі на чолі з фюрером, дуче, каудильйо мало, ніж по суті відрізнялася від монархії (хоча юридично форма була іншою), а республіки в соціалістичних країнах, країнах соціалістичної і капіталістичної орієнтації (переважно в Африці) з однопартійною системою та проголошеної конституціями керівною роллю однієї партії мало зберігали справді республіканських рис.

Поділ на монархії і республіки, а їх внутрішня класифікація на абсолютну, дуалістичну, парламентарну монархії, президентську та парламентарну республіки завжди мали і зараз мають досить жорсткий характер, крім цього існують і «гібридні» форми правління.

У світі існують понад 200 держав. Вони можуть бути згруповані в залежності від рівня економічного, політичного розвитку, від ідеологічної та релігійної спрямованості, і від того, якими засобами здійснюється міжнародна політика.

Під формою правління ми розуміємо спосіб формування інститутів вищої державної влади, визначає їх повноваження, структуру, принципи взаємин між собою і ступінь участі населення в їх створенні. Форма правління історично складається в процесі боротьби і взаємодії соціальних і політичних сил відповідного суспільства.

Форма правління має основоположне значення конституційно-правового регулювання організації та функціонування держави. Це не просто абстрактно-теоретична категорія науки, як суверенітет чи народовладдя, а те, з допомогою чого ми зможемо розібратися в тій чи іншій системі органів державної влади, заставлені конституцією відповідної держави при аграрному ладі значення форми правління зводилося лише до визначення того, яким чином заміщається посада голови держави: в порядку спадкування або шляхом виборів.

В міру розкладання феодалізму і переходу до індустріального ладу, що супроводжувався ослабленням влади монархів, появою і зміцненням народного представництва, форми правління стали збагачуватися. Найбільшу значущість набуло не спадковий або виборний глава держави в країні, а те, як організуються відносини між главою держави, парламентом, урядом, як взаємно врівноважуються їх повноваження.

І сьогодні при аналізі форми правління конкретної держави нас, перш за все, цікавить те, республіка це чи монархія, а то, який різновид республіки або монархії тут встановлена. Та все-таки для нашої молодої держави питання про форми державного правління має особливе значення, адже тільки із розуміння положень, які базуються на світовому досвіді державного будівництва і їх застосування допоможе нам у розвитку української держави.

Тільки удосконаливши форми державного правління – Україна зможе посісти гідне місце в Європейській та світовій співдружності держав. Можна навести слова відомого юриста та філософа І.А. Ільїна, який стверджував, що форма держави не «політична схема», байдужа до життя людей, а жива організація влади народу. «Потрібно, щоб народ зрозумів свій життєвий устрій, вмів організовуватися, щоб поважав закони цього устрою і вкладав свою волю в цю організованість».

Форма правління держави – результат конкретно-історичного розвитку кожної країни, співвідношення політичних сил у період докорінних соціальних перетворень. Форми правління залежать від форм демократії, від наявності певної виборчої системи або її відсутності, від наявності виборних органів тощо.

Термін «форма правління» міститься у багатьох основних законах країн світу. У деяких конституціях цього терміну немає, але завжди закріплюється головний принцип правління-монархія чи республіка. Лише поодинокі держави не мають в офіційній назві слів «монархія» чи «республіка».

Класифікація форм правління, є, зазвичай, доктринальними (в конституціях такі визначення майже вживаються), відбивають взаємовідносини вищих органів держави й їх роль. Українська форма правління характеризується як мішано президентсько-парламентська республіка. Форма правління відображає загальні закономірності державно-правового розвитку країни, її політичний досвід, традиції та менталітет народу, а також безліч інших факторів. Істотний вплив на форму правління надають культурний рівень населення, його менталітет, характер релігійних поглядів, національні особливості, характер взаємин держави і його органів з недержавними організаціями.

Форма державного правління відображає структуру вищих органів державної влади, порядок їх утворення і розподіл компетенції між ними. Вона дасть можливість усвідомити, як створюються вищі органи держави і яка їх будова, який принцип лежить в основі взаємодії між державними органами, як будуються взаємини між верховною владою і населенням країни, в якій мірі організація вищих органів держави дозволяє забезпечити права і свободи громадян.

Історичний розвиток форм правління здійснюється у русі від необмеженої (абсолютної) монархії до обмеженої (конституційної), від монархії – до республіки, у становленні основних інститутів парламентаризму та конституціоналізму.

Загальна тенденція світового розвитку в напрямку від монархії заснованої на одноосібної влади суверена, монарха, - до республіки, що базується на народний суверенітет, не виключає можливості відновлення монархії в окремих країнах після падіння диктаторських режимів.

Республіканська форма правління передбачає таку конструкцію держави, що виходить з визнання народу єдиним носієм суверенітету. Від народу всі вищі органи влади прямо або побічно, безпосередньо або опосередковано отримують свої повноваження, від його імені вони діють, перед ним вони всі відповідальні.

1. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права. – Львів.: Фонд «Право для України», 1997. – 396 с.

2. Баріхін А. Б., Велика Юридична Енциклопедія: понад 30000 термінів і визначень. – М.: Книжковий світ, 2010. – 959 с.

3. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики. Монографія. – Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005.

4. Васильєв Г. Конституційний аспект політичної реформи // Віче. – 2003. - №4. – С. 3-11.

5. Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ Конституційного ладу України/ Право України. – 1998. - №1.

6. Волинк К. Г. Теорія держави і права: Навч. Посіб. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.

7. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії й федерації // Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

8. Загальна теорія держави і права: Підручник / Пер. З рос. – Х.: Косум, 2001. – 656 с.

9. Звернення Президента України до українського народу з нагоди 11-ї річниці Незалежності України // Урядовий кур'єр. – 2002. - №156. – С. 2.

10. Коментар до Конституції України. / За ред. В. Ф. Опришка. – К. – 1996.

11. Конституція України (офіційне видання), К., 1996.

12. Кутафіє О. Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. – М.: Юрист, 1996.

13. Лазарева В. В. Загальна теорія права держави. – М., 1994.

14. Лемак В. В. Нова конституційна модель розподілу влади в Україні // Матеріали конференції. – Ужгород, 1998.

15. Малиновський В. Актуальні проблеми розподілу державної влади в Україні // Вісник Української Академії державного управління. – 1999. - №1.

16. «Нетипові форми правління», «Державо і право» Чиркин В. Є., 1994 р.

17. Політична система сучасної України: Особливості становлення, тенденції розвитку, Парламентське видавництво, Київ 2003.

18. Політологія. Підручник // За загальною ред. Проф. Кремень В. Г., проф. Горлача М. І. – Харків: Друкарський центр «Єдінорог», 2002. – 640 с.

19. Політологія: Підр. Для студ. Вищ. Навч. Закл. / За ред. О. В. Бабкіной, В. П. Горбатенька, - К.: Видав. Центр «Академія», 2001. – 528 с.

20. Правознавство: Навчальний посібник / Р. І. Кондратьєв, В. М. Олуйко, В. М. Бондарчук та ін.; За загальною редакцією доцента юридичних наук, професора Р. І. Кондратьєва. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002 – 376 с.

21. Шаповал В. М. Президент у механізмі здійснення державної влади // Національний інститут стратегічних досліджень. Наукові доповіді. – Вип. 36. – 2004.

22. Серьогін А. В. Концептуальні підходи до визначення категорії «форма правління». // Право і держава: теорія і практика, 2006, № 3, - с. 18-23.

23. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський; За ред. С. Л. Лисенкові. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.

24. Теорія держави і права: Підручник / За ред. Корельського В. М., Перевалова В. Д. – 2-е вид., Зм., Доп. – М.: Инфра-М, 2003. - 596 с.

25. Теорія держави і права: Курс лекцій / За ред. Матузова Н. І., Малько А. в. – 2-е вид., Перераб., Доп. М.: Юрист, 202, - 776 с.