Дипломна робота Джерела кримінального права: поняття, значення та види
Код роботи: 5514
Вид роботи: Бакалаврська робота
Предмет: Кримінальне право
Тема: Джерела кримінального права: поняття, значення та види
Кількість сторінок: 78
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: 2000 грн
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження джерел кримінального права
1.1. Історія формування джерел кримінального права України
1.2. Поняття та види джерел в кримінальному праві України
1.3. Поняття та види джерел в міжнародному кримінальному праві (зарубіжних країн)
Розділ 2. Характеристика окремих видів джерел кримінального права України
2.1. Конституція України та норми міжнародного права як джерела кримінального права України
2.2. Кримінальний кодекс України та інші нормативно-правові акти як джерело кримінального права
2.3. Судовий прецедент як джерело кримінального права
2.4. Правовий звичай та юридична доктрина як джерело кримінального права
Розділ 3. Значення джерел кримінального права України для розвитку та функціонування кримінально-правової системи держави
Висновки
Список використаної літератури
Для реалізації мети дослідження в бакалаврській роботі передбачається вирішити наступні задачі:
- дослідити історію формування джерел кримінального права України;
- визначити поняття та види джерел в кримінальному праві України та зарубіжних країн;
- охарактеризувати окремі види джерел, такі як Конституція України та норми міжнародного права, Кримінальний кодекс України та інші нормативно-правові акти, судовий прецедент, правовий звичай та юридична доктрина;
- визначити значення джерел кримінального права України для розвитку та функціонування кримінально – правової системи держави.
В умовах розбудови в Україні правової держави виникає потреба у певному переосмисленні деяких основоположних засад вітчизняної правової системи. Зокрема, у вітчизняному кримінальному праві великого значення набуває проблема його джерел, що зумовлена, зокрема, активізацією інтеграції України до міжнародної демократичної спільноти. Крім того, в умовах глобалізації, яка стала однією з мегатенденцій розвитку людської цивілізації та змін у структурі, характері й динаміці злочинності, інтернаціоналізації й транснаціоналізації останньої, країна повинна продовжити роботу зі створення сучасної моделі національного кримінального права як інструменту охорони на національному та наднаціональному рівнях найбільш важливих суспільних відносин, забезпечення миру і безпеки людства, запобігання злочинам, здатного своєчасно відкликатися на зміни в житті країни, європейського регіону і світу, виконання міжнародних зобов’язань щодо охорони правопорядку та боротьби зі злочинами.
В цій діяльності з модернізації галузі важливе місце посідає забезпечення відповідності її положень до принципів і норм міжнародного права (перш за все загальновизнаних), узгодження її положень з елементами міжнародної нормативної системи.
Метою бакалаврської роботи є визначення і дослідження різновидів джерел кримінального права в Україні, визначення їхніх характерних рис та значення для кримінальної правової системи держави.
Для реалізації мети дослідження в бакалаврській роботі передбачається вирішити наступні задачі:
- дослідити історію формування джерел кримінального права України;
- визначити поняття та види джерел в кримінальному праві України та зарубіжних країн;
- охарактеризувати окремі види джерел, такі як Конституція України та норми міжнародного права, Кримінальний кодекс України та інші нормативно-правові акти, судовий прецедент, правовий звичай та юридична доктрина;
- визначити значення джерел кримінального права України для розвитку та функціонування кримінально – правової системи держави.
Об'єктом дослідження є кримінальне право.
Предмет дослідження складає інститут джерел кримінального права.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлено предметом бакалаврської роботи. Використовувалася сукупність методів як загальнонаукового, так і спеціально-наукового пізнання. В основу дослідження покладено такі принципи діалектичного пізнання, як історизм, всебічність, об'єктивність, конкретність, детермінізм, протиріччя тощо.
Широко застосовувалися, особливо при формулюванні визначень понять, такі логічні методи, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія тощо. Застосовуючи індуктивний метод пізнання та доктринальний аналіз формальних і матеріальних джерел кримінального права, можна виокремити низку ознак, за допомогою яких ми дамо визначення поняттю «джерело кримінального права».
Системно-структурний метод, який припускає, що всі явища розглядаються як елементи систем, дозволив розглянути кожен з різновидів джерел як складову цієї системи. Із спеціальних методів юридичної науки використано, конкретно-історичний, порівняльно-правовий методи. Конкретно-історичний метод допоміг простежити динаміку розвитку джерел кримінального права.
Нормативною основою роботи є праці таких науковців, як Андрушко П., Баймуратов М.О., Волошин Ю.О., Гук П.А., Дурманов Д.І., Житний О.О., Жуйков В.М., Ковальов М.І., Козяр В.Г., Колос М.І., Кузембаєв О.С., Лукашук І.І., Навроцький В.А., Родіонова Т.А., Савченко А.В., Соловйов В.Ю., Стрельцова О.В., Тацій В.Л., Тертиченко Т.М., Фріс П.Л., Ткешеліадзе Г.Т., Хохлова І.В. та ін.
Нормативною базою є Конституція, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, міжнародні нормативно-правові акти, судові рішення та інші.
Суперечки щодо поняття «джерела права» періодично виникали в різні історичні епохи. Констатував зазначений факт і С.Ф. Кечек’ян, який писав, що зазначене поняття належить до числа найбільш нез’ясованих у теорії права, адже не тільки відсутнє загальноприйняте визначення цього поняття, а навіть дискусійним є сам сенс, який вкладають у цей концепт. На наш погляд, відповідь на питання стосовно кола джерел кримінального права може базуватися виключно на з’ясуванні поняття і ознак такого джерела. Інакше кажучи, тільки те явище, яке повністю буде відповідати усім науково обґрунтованим ознакам джерел кримінального права, й може бути віднесене до їх кола.
Під джерелами кримінального права України розуміють нормативні приписи та правові позиції (правозастосовні орієнтири) — судові прецеденти імперативного характеру, що містяться у документах правового характеру, які підлягають обов’язковому виконанню при застосуванні кримінального закону і на які має бути безпосередньо посилання або у формулі кваліфікації та формулюванні обвинувачення, або у мотивувальній частині вироку та іншому процесуальному акті (рішенні суду, постанові органу досудового слідства (слідчого), постанові прокурора) для обґрунтування кримінально-правової кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, призначення покарання, застосування інших заходів кримінально-правового характеру, а також заходів кримінально-процесуального характеру у вигляді фактичного обмеження прав і свобод зазначених осіб.
В подальшому нам необхідно більш детально зупинитися на понятті та різновидах джерел кримінального права.
Висновки
Динамічний розвиток кримінального права, обумовлений необхідністю пошуку нових способів і засобів реагування на злочинність, відродив науковий інтерес до проблематики джерел даної галузі. Джерела права та їх система традиційно є однією з найбільш актуальних проблем загальної теорії права і галузевих юридичних наук. Численні гіпотези, концепції, теорії та вчення про їх походження, дієвість та системність на сьогодні не змогли об’єднати погляди українських і зарубіжних правознавців на сутність та зміст цих явищ реальної дійсності.
Проаналізувавши різні підходи і точки зору, ми дійшли висновку, що до ознак джерел кримінального права варто віднести: нормативність; системність; ієрархічність; формальність, загальнообов’язковість. Таким чином, під джерелами кримінального права слід розуміти явища, в яких містяться норми права, прийняті спеціальним суб’єктом, котрі мають конкретну загальноприйняту і загальнообов’язкову форму, визнану державою, і здатні регулювати кримінально-правові відносини. Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що джерело права – це факти, які здатні ідентифікувати соціальні норми від неправових і, таким чином, визначити специфіку права. Джерела права мають різноманітний характер. Проте, щоб відрізняти кримінально-правові норми від інших норм, треба виокремити певну низку ознак, характерних саме для кримінально-правових приписів. На підставі цих ознак і визначається поняття «джерело кримінального права».
Термін "джерело права" часто розглядається у таких значеннях:
1) джерело права в матеріальному розумінні — це суспільні відносини, які розвиваються і обумовлюють виникнення, розвиток та зміст права;
2) джерело права в ідеологічному розумінні — це виражена в офіційній формі сукупність юридичних ідей, поглядів, теорій, під впливом яких утворюється і функціонує право;
3) джерело права у формальному (юридичному) розумінні — це офіційні форми зовнішнього вираження і закріплення правових норм, що діють в певній державі, тобто це і є власне форма права.
Якщо протягом останніх десятиліть у вітчизняній науці панувала думка про те, що єдиним джерелом є виключно закон, то останнім часом вона все частіше піддається критиці. Зокрема, Б.Ш. Пошва вважає, що рішення, прийняті Верховним Судом України, мають набути статусу судового прецеденту.
Ю.А. Пономаренко вказує, що рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень кримінального закону, а також чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, за умови, що останні безпосередньо визначають, які діяння є злочинами та якій відповідальності підлягають особи, що їх вчинили, мають бути визнані частиною кримінального законодавства. Деякі вчені розглядають правовий звичай як джерело кримінального права, при цьому вони не використовують по відношенню до нормативного звичаю термін «джерело кримінального права».
Отже, джерелами кримінального права мають визнаватися:
1) Конституція України, норми якої теоретично можуть застосовуватись як норми (закони) прямої дії (деякі з них застосовувались у такій якості в період дії КК України 1960 р.);
2) кримінальний закон: а) КК України 2001 р. та КК України 1960 р.;
3) Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. № 392/96-ВР; в) закони «Про амністію», які періодично приймаються Верховною Радою України;
4) правові позиції Конституційного Суду України, викладені у прийнятих ним рішеннях;
5) міжнародно-правові договори (норми міжнародно-правових договорів), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і які стали частиною національного законодавства України;
6) правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у його рішеннях, які містять тлумачення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., а також оцінку змісту окремих ознак складів злочинів, передбачених національним законодавством;
7) нормативно-правові акти регулятивного законодавства, зокрема при застосуванні кримінально-правових норм з бланкетними диспозиціями, за допомогою яких визначається (конкретизується) зміст окремих ознак складу злочину, вчинення якого інкримінується особі (ознаки діяння, предмета, знарядь вчинення злочину, ознаки суб’єкта);
8) правові позиції Верховного Суду України;
9) правовий звичай та юридична доктрина.
Видається, що запропонований погляд на концепцію джерел кримінального права бере до уваги мобільність останнього, яка постійно зростає, дає можливості наблизити абстрактні приписи до об'єктивної реальності, оформлюючи стратегічний напрямок цілісного розвитку кримінального права - захист прав та свобод людини, підтримку цілісності соціальної системи та забезпечення можливостей суспільного розвитку.
Список використаної літератури
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131.
3. Кулигін В. В. Етнокультура кримінального права: автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Кулигін; Далекосхідний. ун-т. – Владивосток, 2003. – 42 с.
4. Фельдштейн Г. С. Головні течії в історії науки кримінального права в Росії / Г. С. Фельдштейн. – Ярославль: Тип. Губернського правління, 1909. – 668 с.
5. Сергієвський Н. Д. Російське кримінальне право. Частина загальна: [посібник до лекцій] / Н. Д. Сергієвський. – 3-е вид. – СПб.: Б. и., 1896. – 441 с.
6. Таганцев Н. С. Російське кримінальне право. Частина Загальна: в 2 т. / Н. С. Таганцев. – Тула: Автограф, 2001 – Т. 1. – 2001. – 800 c.
7. Спасович В. Д. Підручник кримінального права: в 2 т. / В. Д. Спасович. – СПб.: Тип. И. Огризко, 1863 – Т. 1. – 1863. – 442 с.
8. Волков К. А. Судовий прецедент та його роль в регулюванні кримінально-правових відносин: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / К. А. Волков; Дальньосхідний юрид. ін-т МВД РФ. – Іркутськ, 2002. – 25 с.
9. Кузьмин-Караваєв В. Д. Военно-кримінальне право. Загальна частина / В. Д. Кузьмин-Караваєв. – СПб.: Тип. Санкт-Петербургской вёязниці, 1895. – 306 с.
10. Бибик О. Н. Джерела кримінального права Російської Федерації: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Н. Бибик; Омська академія МВС РФ. – Омск, 2005. – 228 с.
11. Коняхін В. П. Норми Загальної частини КК РСФСР: зміст, види, функції: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та примінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Коняхін; ИГП АН СРСР. – М., 1985. – 18 с.
12. Курс радянського кримінального права. Загальна Частина: в 5 т. / отв. ред. Н. А. Беляєв, М. Д. Шаргородський. – Л.: Вид-во Ленинградского ун-та, 1968–1981. – Т. 1. – 1968. – 646 с.
13. Кузембаєв О. С. Військово-кримінальне законодавство в системі джерел кримінального права України / О. С. Кузембаєв // Правові та інституційні механізми забезпечення сталого розвитку України: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15–16 травня 2015 р.): у 2 т. / відп. ред. М. В. Афанасьєва. – О.: Юридична література, 2015. – Т. 2. – С. 225.
14. Чхиквадзе В. М. Воєнно-кримінальне право: в 2 ч. / В. М. Чхиквадзе; під ред. И. Т. Голякова. – М.: РИО ВЮА, 1946–. – Ч. 1: Загальна частина. – 1946. – 284 c.
15. Єрмолович Я. Н. Витоки військово-кримінального права РФ / Я. Н. Єрмолович // Право в Збройних Силах. – 2012. – № 8. – С. 58-67.
16. Ахметшин Х. М. Радянське військово-кримінальне законодавство: [учб. посібник] / Х. М. Ахметшин. – М.: ВПА, 1972. - с. 94.
17. Кузембаєв О. С. Історичний аспект становлення джерел кримінального та військово-кримінального права України / О. С. Кузембаєв // Актуальні проблеми держави і права. - 2015. - Вип. 75. - С. 187-193.
18. Федоренко В. Л. Система конституційного права України: теоретико-методологічні аспекти: моногр. - К., 2009. - С. 167.
19. Шапченко С. Д. Поняття, джерела та система Особливої частини кримінального права України. Особлива частина кримінального права як складова юридичної науки та як навчальна дисципліна // Кримінальне право України: Особлива частина: підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / за ред. П. С. Матишевського, С. С. Яценка, П. П. Андрушка. - К., 1999. - С. 10.
20. Законом від 2 червня 2011 р. № 3465-VT Закон «Про застосування амністії в Україні» викладено в новій редакції // Голос України. - 2011. - 30 черв.
21. Всього Верховною Радою України прийнято 11 законів про амністію: «Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат» від 21 листопада 1996 р. № 533/96-ВР; «Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України» від 26 червня 1997 р. № 401/97-ВР; закони «Про амністію» від 24 липня 1998 р. № 61-ХІУ, від 16 липня 1999 р. № 1005-XIV, від 11 травня 2000 р. № 1713-ІІІ, від 5 липня 2001 р. № 2593-ІІІ, від 11 липня 2003 р. № 1131-IV, від 31 травня 2005 р. № 2591-JV, від 19 квітня 2007 р. № 955-V, від 12 грудня 2008 р. № 660-VT, «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 р. № 3680.
22. Про затвердження Положення про порядок здійснення помилування громадян, засуджених судами Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 9 липня 1990 р.; Про затвердження Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України: Указ Президента України від 31 грудня 1991 р. № 22; Про затвердження Положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 12 квітня 2000 р. № 588/2000; Про затвердження Положення про здійснення помилування: Указ Президента України від 19 липня 2005 р. № 1118/2005; Про затвердження Положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 16 вересня 2010 р. № 902/2010.
23. Шапченко С. Д. Поняття, джерела та система Особливої частини кримінального права України. Особлива частина кримінального права як складова юридичної науки та як навчальна дисципліна // Кримінальне право України: Особлива частина: підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / за ред. П. С. Матишевського, С. С. Яценка, П. П. Андрушка. - К., 1999. - С. 10.
24. Кауфман М. А. Понятие уголовного закона // Энциклопедия уголовного права. - СПб, 2005. - Т. 2: Уголовный закон. - С. 55-68.
25. Наумов А. В. О судебном прецеденте как источнике уголовного права // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовного законодательства. - М., 1994. - С. 25.
26. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 7-ме вид., переробл. та допов. - К., 2010.
27. Рарог А. И. Правовое значение разъяснений Пленума Верховного Суда РФ // Государство и право. - 2001. - № 2. - С. 51.
28. Колос М. І. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. - К., 2007. - С. 62.
29. Панов В. П. Международное уголовное право: Учеб. пособ. – М.: ИНФРА, 1997, - с. 24.
30. Международное уголовное право: Учеб. пособ. / Под общ. ред. В. Н. Кудрявцева. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Наука, 1999.
31. Арцибасов И. Н., Егоров С. А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. – М., 1989.
32. Іващенко Віта. Поняття та джерела міжнародного кримінального права / Віта. Іващенко // Вісник Академії управління МВС. - 2008. - № 1-2. - С. 88-97.
33. Колос M. I. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / M. I. Колос. - К.: Атіка, 2007. - 608 с.
34. Хохлова I. B. Кримінальне право України (Загальна частина): навч. посіб. / I. B. Хохлова, О. П. Шем'яков. - К.: Центр навч. л-ри, 2006. - 272 с.
35. Уголовное право Украины. Общая часть: учебник / отв. ред. Е. Л. Стрельцов, Е. Н. Миколенко. - X.: Одиссей, 2009. - 344 с.
36. Уголовное право. Общая часть: учебник / М. И. Ковалев, Г. П. Новоселов, Т. Ю. Погосян; отв. ред.: И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова. - М.: ИНФРА.М-НОРМА, 1997. - 516 с.
37. Тацій В. Л. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні / В. Л. Тацій, Ю. Л. Тодика // Право України. - 2001. - № 6. - С. 6-7.
38. Кузембаєв О. С. Конституція України і джерела кримінального права України / О. С. Кузембаєв // Актуальні проблеми держави і права. - 2011. - Вип. 60. - С. 51-57.
39. Курс советского уголовного права: в 5 т. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – Т. 1. Часть Общая / М. Д. Шаргородский, И. И. Солодкин, С. А. Домахин и др.; отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – 1968. – 646 с.
40. Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон: монография / Н. Д. Дурманов. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 319 с.
41. Ковалев М. И. Советское уголовное право: курс лекций / М. И. Ковалев. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1974. – Вып. 2: Советский уголовный закон. – 226 с.
42. Баймуратов М. О. Міжнародне право / М. О. Баймуратов. – X.: Одіссей, 2002. – 672 с.
43. Васечко Л. О. Взаємозв’язок національного і міжнародного права: сучасний погляд / Л. О. Васечко // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 35-41.
44. Волошин Ю. О. Дуалістична доктрина співвідношення національного й міжнародного права: історія формування та сучасний зміст в умовах міждержавної інтеграції / Ю. О. Волошин // Держава і право. – Вип. 52. – 2011. – С. 162-167.
45. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть: учеб. для студ. юрид. фак. и вузов / И. И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права; Академ. правовой ун-т. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.
46. Міжнародне право: навч. посіб. / за ред. М. В. Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 336 с.
47. Житний О. О. Кримінальне право України. Частина Загальна (у схемах та таблицях): навч. посіб. / О. О. Житний. – Х.: Одіссей, 2008. – 200 с.
48. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – Вид. 3-тє, переробл. та доповн. – К.: Юрид. думка, 2004. – 352 с.
49. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна части- на: підручник / П. Л. Фріс. – К.: Атіка, 2004. – 488 с.
50. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-те вид., переробл. і доповн.]. – Х.: Право, 2010. – 456 с.
51. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / за заг. ред. В. М. Трубникова. – Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2012. – 448 с.
52. Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження: монографія / А. В. Савченко. – К.: КНТ, 2007. – 594 с.
53. Навроцкий В. А. Об источниках уголовного законодательства и уголовного права Украины / В. А. Навроцкий // Российское уголовное право: традиции, современность, будущее: материалы науч. конф., посвящ. памяти проф. М. Д. Шаргородского: к столетию со дня рождения (Санкт-Петербург, 1–2 июля 2004 г.) / под ред. Н. М. Кропачева, Б. В. Волженкина. – СПб.: Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – С. 151-157.
54. Козяр В. Г. Джерела кримінального права та кримінального законодавства: співвідношення понять / В. Г. Козяр // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2010. – № 1. – С. 324-333.
55. Тертиченко Т. М. Міжнародний договір як джерело кримінального права / Т. М. Тертиченко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2011. – № 2. – С. 185-188.
56. Андрушко П. Джерела кримінального права України: поняття, види / П. Андрушко // Право України. – 2011. – № 9. – С. 25-41.
57. Родионова Т. А. Проблемы влияния международного права на отечественное уголовное законодательство: история вопроса и перспективы развития: монография / Т. А. Родионова. – М.: Юрлитинформ, 2012. – 184 с.
58. Житний О. О. Міжнародне право в системі джерел кримінального права України / О. О. Житний // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 3. - С. 66-74.
59. Кримінальне право України. Підручник / Право. Загальна частина / за заг. ред. Р. В. Вереша / Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.
60. Судебная практика в советской правовой системе / под ред. С. Н. Братуся. - М.: Юрид. лит., 1975. - 328 с.], так і українськими вченими [Ткешелиадзе Г. Т. Судебная практика и уголовный закон. - Тбилиси: Мецниереба, 1975. - 175 с.
61. Стрельцова О. В. Співвідношення понять судового прецеденту та судової практики (теоретичний аспект) // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 9. - С. 91-98.
62. Соловьев В. Ю. Понятие судебной практики // Журнал российского права. - 2003. - № 1. - С. 92-97.
63. Гук П. А. Судовий прецедент в Росії: теорія і практика // Правознавство. - 2001. - №№4. - С. 50-60; Жуйков В. М. К вопросу о судебной практике как источнике права // Судебная практика как источник права. - М., 2000. - С. 78-90.
64. Кузембаєв О. С. Судова практика як джерело кримінального права / О. С. Кузембаєв // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - Вип. 47. - С. 102-105.
65. Есаков Г. А. Англо-американское уголовное право: эволюция и современность состояние общей части: монография. – М.: ТК Велби, Изд- во Проспект, 2007. – 736 с.
66. Уголовный кодекс РФ от 13 июня 1996 г. N 63-ФЗ // Официальный сайт Совета Федерации Федерального собрания Российской Федерации / Федеральные законы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.council.gov.ru / – Заголовок з екрана., - C. 300.
67. Коляда П. Реформі органів слідства - зважений підхід // Юридичний вісник України. - 2003. - № 26 (418). - С. 5.
68. Основи держави і права України: підручник / В. Л. Ортинський [та ін.]. - К.: Знання, 2008. - 583 с.
69. Терлюк І. Я. Огляд історії кримінального права України. Навчальний посібник. - Львів: Ліга-Прес, 2007. – 92 с.
70. Судово-практичний коментар до Кримінального кодексу України / упор. і авт. передм. М. І. Хавронюк. – К.: Юрисконсульт. – 2006. – 550 с.
72. Теория государства и права: Учебник для вузов. 2-е изд., изм. и доп. / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 2000. – 616 с.
73. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2010. – 584 с.
74. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін..; За ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
75. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров та ін.). – Вид. 4-е, перероб. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 376 с.
76. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Беньківський та ін..; За ред. П. С. Матишевського, С. Д. Шапченка, П. П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
77. Кримінальне право. Загальна частина: підручник для ВУЗів / отв. ред. І. Я. Козаченко, З. А. Незнамова. - М.: Вид. Група НОРМА – ИНФРА-М, 1999. - 516 с.