Індивідуальна робота Правове становище смертної кари у міжнародному товаристві

Вступ

1. Міжнародне врегулювання смертної кари

2. Сучасне застосування смертної кари в країнах світу. Методи страт

3. Смертна кара в країнах Східної Європи

Висновок

Список використаної літератури

Право на життя – одне із фундаментальних прав людини. Воно є природним, даним нам Творцем. І, оскільки, це право держава нам не надала, то чи має право вона розпоряджатися людським життям на власний розсуд?

На міжнародному рівні, ще в грудні 1948 р. В Загальній декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН, було офіційно визнано та закріплено право кожної людини на життя. Крім цього, в ст. 5 цього документу зазначено, що «ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання».

16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Ч.1 ст.6 цього Пакту, вже не декларує, а гарантує право кожного на життя («Право на життя є невід'ємне право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя»).

Згодом було прийнято ще ряд регіональних міждержавних договорів, в яких теж гарантувалось право кожного на життя, однак на той час, в них ще не містилась заборона смертної кари. Застосування такого виду покарання дозволялось, але ставились цілий ряд умов, за наявності яких такі дії держав вважались виправданими.

Однак, з кожним роком набирав нових обертів всесвітній рух за скасування смертної кари. Все частіше піднімались та обговорювались способи та механізми заборони смертної кари на міжнародному та регіональному рівнях.

Смертна кара є крайньою формою заперечення прав людини. Вона є ніщо іншим жорстоким, нелюдським та таким, що принижує гідність покаранням, яке виконується в ім’я “справедливості”. Це надзвичайно жорстокий, нелюдський та принижуючий гідність вид покарання, не залежно від форми, якої вона набуває – чи то страта на електричному стільці, повішання, страта в газовій камері, забивання камінням, розстріл чи смертельна ін’єкція.

Смертна кара порушує право на життя, яке проголошене Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1948 року, та визнає за кожним право на життя.

У Декларації категорично заявляється, що «Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання» (стаття 5).

На мою думку, смертна кара порушує ці права, тому я, особисто, виступаю проти її застосування в усіх випадках, незалежно від характеру злочину, особи злочинця та способу, яким держава позбавляє засудженого життя.

Також, вона є дискримінаційною за своєю суттю та зазвичай непропорційно частіше вживається проти бідних, представників меншин та расових, етнічних та релігійних спільнот. Смертні вироки виносяться та виконуються довільно.

В сучасному світі, недосконалість судових процесів погіршується дискримінацією, перевищенням слідчими службових повноважень та незадовільною допомогою адвокатів. Створена людьми система правосуддя не гарантує відсутність помилок, неможливо повністю виключити ризик засудження до старти невинних.

1. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015 - Загальна декларація прав людини.

2. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043 - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

3. Доповідь Amnesty International «Припинення страт в Європі: до скасування смертної кари в Білорусії», 2009 р.

4. Інформація зі сайту AmnestyInternational - http://amnesty.org.ua/.

5. http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2013/04/130410_amnesty_death_penalties_ak.shtml.

6. Глава 2. Конституції РФ. - www.kremlin.ru/articles/ConstChapter2.shtml.

7. Європейська Конвенція про захист прав людини: право і практика - www.echr.ru/documents/doc/2440804/2440804.htm.

8. Курс кримінального права. Том 2. Загальначастина. Вчення про покарання / під ред. Н. Ф. Кузнєцової, І. М. Тяжковой. - М., Зерцало, 2002. - ISBN 5-94373-035-4.

9. Смертна кара: за і проти / Под ред. С. Г. Келіна. М.: 1989.

10. Михлин А. С. Смертна кара. Вчора, сьогодні, завтра. М.: 1997.