Лекція №8, Окреме провадження

« Назад

1. Поняття та особливості окремого провадження

Окреме провадження – це один із видів провадження в суді першої інстанції, в якому розглядається визначене законом коло справ, загальною рисою яких є відсутність в них спору про право, а їх мета – встановлення юридичного факту або юридичного стану особи.

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Ознаки справ окремого провадження

- відсутність спору про право цивільне;

- розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або про встановлення юридичного стану особи;

- підставою порушення таких справ є заява;

- всі справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду та має додаткові особливості розгляду;

- розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів;

- особами, які беруть участь у справах окремого провадження, є заявник, заінтересовані особи та їх представники;

- неможливість передання справ окремого провадження на розгляд третейського суду та закриття у зв'язку з укладенням мирової угоди;

- з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

- при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом;

- якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникне спір про право, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює особам, що беруть участь у справі, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

СПРАВИ, ЯКІ СУД РОЗГЛЯДАЄ В ПОРЯДКУ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

12) надання права на шлюб; розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; поновлення шлюбу після його розірвання; встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя;

13) інші справи у випадках, встановлених законом.

Особи які беруть участь

У справах окремого провадження відсутні сторони, оскільки у них відсутній спір про право. У справах окремого провадження беруть участь заявник, заінтересовані особи та їх представники (окрім справ про усиновлення, де представництво не допускається).

Заявник – це особа, яка звернулася в суд із заявою про встановлення певних обставин або юридичного стану особи, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення особистих або майнових прав особи для здійснення іншою особою цих прав.

Заінтересовані особи – це особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, які повинні бути встановлені підчас вирішення справ окремого провадження; майнові і особисті права яких залежать від юридичного факту, встановлення якого вимагає заявник; для яких після встановлення судом певного юридичного факту виникає обов'язок визначити і оформити правові наслідки і права заявника.

Участь у цивільному процесі заінтересованих осіб сприяє встановленню судом об’єктивної істини і винесенню рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи. Тому їх залучення до розгляду справ окремого провадження є обов’язком, а не правом суду.

Особи, які беруть участь у справах окремого провадження користуються рівними процесуальними правами і несуть рівні процесуальні обов’язки.

Хоча в справах окремого провадження відсутній спір про цивільне право, це не дає підстав стверджувати, що певні докази по справі, на які посилається заявник, не можуть бути сумнівними. Тому заявник зобов’язаний доводити суду дійсність тих чи інших фактів навіть, коли їх ніхто не оспорює.

2. Процесуальний порядок розгляду окремих категорій справ

Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Обмеження цивільної дієздатності

Підсудність

Заява подається до суду:

- за місцем проживання особи, дієздатність якої просять обмежити;

- якщо особа перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу;

- підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Особи, які можуть бути заявниками

- члени сім'ї;

- орган опіки та піклування;

- наркологічний або психіатричний заклад;

- заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

Склад суду, що розглядає справу: один суддя і два народних засідателі.

У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини:

- які свідчать про психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

- що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище;

- у заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

Призначення експертизи

- Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

- У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Сплата судових витрат

- Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

- Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

Розгляд справ

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування.

РІШЕННЯ СУДУ

- Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами), встановлює над нею піклування і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника.

- Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.

- Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

- Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

(ст. 37 Цивільного кодексу України):

- встановлення піклування над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена;

- фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини;

- правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються лише за згодою піклувальника;

- одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. При цьому піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними;

- особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Визнання фізичної особи недієздатною

Підсудність

Заява подається до суду:

- за місцем проживання особи, яку просять визнати недієздатною;

- якщо особа перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу;

- підсудність справ про визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Особи, які можуть бути заявниками

- члени сім'ї;

- близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання;

- орган опіки та піклування;

- психіатричний заклад.

Склад суду, що розглядає справу: один суддя і два народних засідателі.

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини:

- що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Призначення експертизи

- Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

- У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про визнання недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Сплата судових витрат

- Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться на рахунок держави.

- Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

Розгляд справ

Справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.

РІШЕННЯ СУДУ

- Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

- Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.

- Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Наслідки визнання фізичної особи недієздатною (ст. 44 Цивільного кодексу України):

- встановлення опіки над недієздатною фізичною особою;

- недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину;

- правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун;

- відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою:

- самої фізичної особи,

- її піклувальника,

- членів сім’ї

- органу опіки та піклування.

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою:

- опікуна;

- органу опіки та піклування.

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності

Повну цивільну дієздатність має особа, яка досягла повноліття (18 років). Раніше цього віку надання повної цивільної дієздатності (емансипація) фізичній особі, проводиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи та за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Підсудність

- Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем її проживання.

- Підсудність справ про надання неповнолітній особі-громадянину України, який проживає за її межами, повної цивільної дієздатності, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Склад суду, що розглядає справу: суддя одноособово.

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що:

- неповнолітня особа працює за трудовим договором;

- є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Повна цивільна дієздатність може бути надана (ст. 35 ЦК України):

- фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором;

- неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини;

- фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Розгляд справи

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю:

- заявника,

- одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника,

- представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою.

РІШЕННЯ СУДУ

- Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

- У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили.

- Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування.

Наслідки надання повної цивільної дієздатності:

- повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки;

- у разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Підсудність

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою подається до суду:

- за місцем проживання заявника;

- за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме;

- за місцезнаходженням майна фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Особи, які можуть бути заявниками

- Заінтересовані юридичні або фізичні особи.

Склад суду, що розглядає справу: один суддя і два народних засідателі.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути викладені обставини:

- для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою;

- обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.

Сплата судових витрат

Заявник сплачує судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Підготовка справи до розгляду

- Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

- Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Розгляд справи

Суд розглядає справу за участю: заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо:

- протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ч.1 ст. 43 ЦК).

Наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою:

- На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

- За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

- Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

- За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.

- Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.

Визнання фізичної особи померлою

Підсудність

Заява про оголошення фізичної особи померлою подається до суду:

- за місцем проживання заявника;

- останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме,

- за місцезнаходженням майна особи, щодо якої подано заяву про оголошення її померлою.

Особи, які можуть бути заявниками

- Заінтересовані юридичні або фізичні особи.

Склад суду, що розглядає справу: один суддя і два народних засідателі.

У заяві про оголошення фізичної особи померлою повинні бути викладені обставини:

- для якої мети необхідно оголосити фізичну особу померлою;

- обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти;

- обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Сплата судових витрат

Заявник сплачує судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Підготовка справи до розгляду

- Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

- Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Розгляд справ

Суд розглядає справу за участю: заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про оголошення фізичної особи померлою.

РІШЕННЯ СУДУ

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо:

- у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

- якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців;

- фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення:

- відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи,

- до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, – відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Наслідки оголошення фізичної особи померлою:

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті, окрім:

- спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини;

- Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою

У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою.

Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть.

Підсудність

- Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

УСИНОВЛЮВАЧАМИ ДИТИНИ МОЖУТЬ БУТИ:

- повнолітня та дієздатна особа;

- фізична особа, яка є старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років;

- у разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років;

- подружжя.

УСИНОВЛЮВАЧАМИ НЕ МОЖУТЬ БУТИ:

- фізичні особи, які обмежені у дієздатності;

- особи визнані недієздатними;

- особи позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- особи, які були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

- особи, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- особи, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

- особи, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;

- особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини;

- особи однієї статі;

- особи, які не перебувають у шлюбі між собою, окрім випадків проживання цих осіб однією сім'єю;

- чоловік, з яким мати дитини не перебуває у шлюбі, окрім випадків проживання цих осіб однією сім'єю;

- жінка, з якою батько дитини не перебуває у шлюбі, окрім випадків проживання цих осіб однією сім'єю;

Особи, які можуть бути заявниками

- громадяни України;

- іноземні громадяни;

- особи без громадянства.

Склад суду, що розглядає справу: один суддя і два народних засідателі.

Заява про усиновлення дитини повинна містити:

- найменування суду, до якого подається заява,

- ім'я, місце проживання заявника,

- прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання,

- відомості про стан здоров'я дитини.

- може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

Додатки до заяви про усиновлення дитини:

- копія свідоцтва про шлюб;

- письмова згода на усиновлення другого з подружжя, засвідчена нотаріально, – при усиновленні дитини одним із подружжя;

- медичний висновок про стан здоров'я заявника;

- довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;

- документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;

- інші документи, визначені законом.

Додатки до заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями:

- загальні документи,

- дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади,

- висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами,

- дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави,

- зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально.

Додатки до заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави:

- загальні документи,

- згода законного представника дитини;

- згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити:

- найменування суду, до якого подається заява,

- ім'я, місце проживання заявника,

- прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання,

- відомості про стан здоров’я дитини;

- дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування.

До заяви мають бути додані загальні документи, а також згода особи на усиновлення.

Підготовка справи до розгляду

- Суддя вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, – уповноваженого органу виконавчої влади.

- Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:

- акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання;

- свідоцтво про народження дитини;

- медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток;

- у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

Сплата судових витрат

Заявники сплачують судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Розгляд справи

- Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю: заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

- Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов’язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

- Для забезпечення таємниці усиновлення у встановлених законом випадках суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.

- Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.

РІШЕННЯ СУДУ

- У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками).

- За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

- Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи.

- У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.

- Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями – також до уповноваженого органу виконавчої влади.

Наслідки усиновлення:

- припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням;

- при усиновленні однією особою ці права та обов’язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка;

- якщо після смерті одного з батьків дитини або визнання його недієздатним другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв’язку;

- виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням;

- усиновлювачеві надаються права і покладаються на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини;

- особі, яку усиновлено, надаються права і покладаються на неї обов’язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків;

- дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Факти, що мають юридичне значення – це дії або події, які відповідно до закону тягнуть за собою настання певних правових наслідків.

Підсудність

- Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

- Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.

Склад суду, що розглядає справу: суддя одноособово.

У судовому порядку можуть встановлюватися такі факти, що мають юридичне значення (ст. 256 ЦПК України):

- родинні відносин між фізичними особами;

- перебування фізичної особи на утриманні;

- каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

- реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

- проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;

- належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

- народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

- смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

- інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Не можуть встановлюватись в судовому порядку факти:

- належності особі паспорта;

- належності особі військового квитка;

- належності особі квитка про членство в об'єднанні громадян;

- належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану.

У заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення має зазначатися:

- який факт заявник просить встановити та з якою метою;

- причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

- докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Розгляд справ

Суддя встановлює коло заінтересованих осіб та залучає їх до розгляду справи. Справа розглядається за загальними правилами.

Сплата судових витрат

Заявники сплачують судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

РІШЕННЯ СУДУ

- У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

- Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі

Цінні папери — це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Вексель — це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Характерною ознакою цих паперів є те, що в них не вказано ім’я власника. Ним буде той хто пред’явить його до виконання, тобто у випадку втрати такого цінного паперу дійсний власник повинен певним шляхом захистити свої права. Таким способом захисту є саме пред’явлення заяви до суду в порядку окремого провадження.

Підсудність

- Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем.

Особи, які можуть бути заявниками

Особа, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель

Склад суду, що розглядає справу: суддя одноособово.

У заяві про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на них має зазначатися:

- ім’я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи-заявника;

- обставини, за яких втрачено цінний папір на пред’явника або вексель;

- повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред’явника і його реквізити, а для векселя – вид, номер бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя;

- прохання заявника: визнання цінного папера на пред’явника чи векселя недійсними та відновлення прав заявника на втрачений цінний папір

Дії суду до судового розгляду

Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:

- зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя до суду. Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газеті за місцезнаходженням емітента цінного папера або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань;

- заборонити здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред’явника або за векселем.

Ухвала надсилається:

1) емітенту втраченого цінного папера на пред’явника;

2) у справі про визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно зобов’язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем.

При пред’явленні векселя нотаріусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус зобов’язаний повідомити відповідний суд про пред’явлення такого векселя для вчинення протесту.

З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг усіх строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред’явника або векселя, встановлених законодавством про обіг векселів.

Обов'язки держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя

- у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з цінним папером на пред’явника або векселем заяву про те, що він є його держателем.

Якщо держатель втраченого цінного папера на пред’явника або векселя подасть заяву до суду, то:

- суд постановляє ухвалу про залишення заяви про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним та відновлення прав на нього без розгляду;

- встановлює строк для пред’явлення заявником позову в загальному порядку до держателя цього цінного папера на пред’явника або векселя про їх витребування;

- строк пред’явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя не може бути більшим двох місяців.

Якщо заявник у встановлений судом строк не пред’явить позову до держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або за векселем.

Якщо протягом тримісячного строку з дня публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя не надійде заяви від держателя цінного паперу чи векселя, суд призначає справу до розгляду. Про день розгляду справи суд повідомляє заявника, емітента втраченого цінного папера на пред’явника або зобов’язаних за векселем осіб.

Розгляд справ

Справа розглядається за загальними правилами.

Сплата судових витрат

Заявник сплачує судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

РІШЕННЯ СУДУ

- За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред’явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов’язаними за векселем особами передавальних написів.

- Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред’явника або векселя публікується за рахунок заявника у місцевій газеті за місцем знаходження емітента цінного папера або за місцем платежу векселя, а також у одному з офіційних друкованих видань.

Наслідки ухвалення рішення:

- У разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги держатель цінного папера на пред’явника або векселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодування за рахунок заявника збитків, заподіяних йому забороною здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або за векселем.

- Держатель цінного папера на пред’явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папір на пред'явника або вексель, може пред’явити позов до особи, за якою визнано право на цінний папір на пред’явника або на вексель.

Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність

Безхазяйна нерухома річ – це нерухома річ, яка не має власника або власник якої невідомий (ст. 335 ЦК України).

При вивленні безхазяйної нерухомої речі орган, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно (бюро технічної інвентаризаці), за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого розміщена така річ, бере її на облік. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу 1 року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Підсудність

- Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади подається до суду за місцезнаходженням цієї речі.

Особи, які можуть бути заявниками

- Орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Склад суду, що розглядає справу: суддя одноособово.

У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади повинні бути викладені обставини:

- яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади;

- основні характеристики нерухомої речі;

- посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно;

- посилання на друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.

Підстави відмови у прийнятті заяви

- якщо нерухома річ не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно;

- якщо заяву подано до закінчення одного року з дня прийняття її на облік.

Розгляд справ

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участі заявника з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

РІШЕННЯ СУДУ

Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.

Наслідки передачі безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади:

- Колишній власник втрачає права на нерухомість.

Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою

Відумерла спадщина – це спадщина у якій відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, або вони усунені від права на спадкування, або спадщина неприйнята ними, а також від якої відмовились прийняти спадкоємці. Спадщина може бути визнана відумерлою лише у судовому порядку.

Підсудність

- Заява про визнання спадщини відумерлою подається до суду за місцем відкриття спадщини.

Особи, які можуть бути заявниками

Орган місцевого самоврядування

Склад суду, що розглядає справу: суддя одноособово.

Заява подається після спливу 1 року з часу відкриття спадщини.

У заяві про визнання спадщини відумерлою повинні бути викладені обставини:

- відомості про час і місце відкриття спадщини,

- відомості про майно, що становить спадщину,

- докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю,

- відомості про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Підстави відмови у прийнятті заяви

- подання органом місцевого самоврядування заяви до закінчення одного року з часу відкриття спадщини.

Під час підготовки справи до розгляду суддя повинен повідомити нотаріальні органи за місцем відкриття спадщини про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадщини у порядку ст. 1283 ЦК до набрання законної сили рішення суду.

Розгляд справ

Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

РІШЕННЯ СУДУ

- Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Наслідки визнання спадщини відумерлою:

- Спадщина переходить у власність територіальної громади;

- Право на спадщину нотаріусом не видається;

- На підставі рішення вносяться відповідні зміни до реєстру прав власників.

Розгляд заяв про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку

Психіатрична допомога — це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я осіб, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Примусовий психіатричний огляд особи може бути проведено у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;

- неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність;

- завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Амбулаторна психіатрична допомога без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду, у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона може завдати значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Підстави звернення

- необхідність проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку;

- необхідність надання особі амбулаторної психіатричної допомоги примусовому порядку;

- необхідність продовження амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Підсудність

- заява подається до суду за місцем проживання особи,

- заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу;

- заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місцепроживанням особи;

- заява припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку – до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.

Особи, які можуть бути заявниками

- лікар-психіатр;

- представник психіатричного закладу;

- особа, якій надається психіатрична допомога у примусовому порядку або її представник

Склад суду, що розглядає справу: один суддя і два народних засідателі.

Зміст заяви:

У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені:

- підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

- до заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра,

- до заяви про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку мають бути наведені:

- обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Строки подання заяви

1) У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.

2) Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження.

Розгляд справ

Заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду:

- про госпіталізацію особи до психіатричного закладу – протягом 24 годин;

- про психіатричний огляд – протягом трьох днів;

- про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації – протягом десяти днів.

Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається:

- в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку;

- з обов’язковою участю прокурора;

- з обов’язковою участю лікаря-психіатра;

- з обов’язковою участю представника психіатричного закладу, що подав заяву;

- з обов’язковою участю законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги.

Сплата судових витрат

Не стягуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення

РІШЕННЯ СУДУ

1) Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про:

- задоволення заяви;

- відмову в її задоволенні.

2) Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

3) Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги.

Розгляд справ про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу

Законодавство України про боротьбу із захворюванням на туберкульоз складається з:

- Основ законодавства України про охорону здоров’я,

- Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,

- Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»,

- Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,

- Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз».

Хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, підлягають обов’язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів та зобов’язані пройти відповідне лікування. У разі ухилення від обов’язкової госпіталізації зазначені особи з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду підлягають розшуку, приводу та обов’язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади.

Підсудність

Заява про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду:

- за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим;

- за місцем виявлення такого хворого.

Особи, які можуть бути заявниками

- представник протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим;

- представники закладів охорони здоров’я, які виявили захворювання.

Підстави звернення:

- Необхідність обов’язкової госпіталізації;

- Необхідність продовження лікування;

- Ухиляння від лікування.

Склад суду, що розглядає справу: суддя одноособово.

У заяві про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування повинні бути зазначені:

- встановлені законом підстави для такої госпіталізації.

- до заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.

Строк подання заяви

Заява подається протягом 24-х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу.

Розгляд справ

- Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування суд розглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі.

- Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

- Участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, є обов’язковою.

РІШЕННЯ СУДУ

- Розглянувши заяву про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.

- Рішення про задоволення заяви є підставою для обов’язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.

Наслідки обмеження:

- Обов’язкова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється на строк до трьох місяців.

- Продовження лікування цих осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк на підставі висновку лікарської комісії протитуберкульозного закладу.

- У разі ухилення від обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозних закладів або від продовження лікування осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, щодо яких судом ухвалено рішення відповідно про обов’язкову госпіталізацію або про продовження лікування, органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень медичним працівникам допомогу у забезпеченні виконання рішення суду.

Не підлягають обов’язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів:

- особи, які страждають на психічні розлади;

- вагітні жінки;

- жінки, які мають дітей віком до трьох років.

Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб

Банківська таємниця – це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» банківська таємниця належить до інформації з обмеженим доступом та є таємною.

До банківської таємниці належать:

1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду.

Підсудність

- Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

Особи, які можуть бути заявниками

- фізична, юридична особа або держава, якій необхідно розкрити інформацію, що містить банківську таємницю (наприклад, кредитор, один із подружжя при спадкуванні та ін.). це особи, які вважають свої права залежними від існування коштів на рахунку певної фізичної чи юридичної особи.

Склад суду, що розглядає справу: суддя одноособово.

У заяві про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю має зазначатися:

- найменування суду, до якого подається заява;

- ім’я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження;

- ім’я представника заявника, коли заява подається представником;

- найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

- обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;

- обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Сплата судових витрат

Сплачується судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Розгляд справ

- Справа розглядається у п’ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, – з повідомленням тільки заявника.

- Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.

- Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

РІШЕННЯ СУДУ

У рішенні про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи зазначаються:

- ім’я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника одержувача, коли інформація надається представникові;

- ім’я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи;

- найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

- обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.

1) Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

2) Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація.

3) Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п’ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.