Лекція №3, Цивільні процесуальні правовідносини

« Назад

1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного процесуального права, які складаються між судом та іншими учасниками процесуальної діяльності в процесі здійснення правосуддя по цивільним справам та при виконанні судових рішень.

Метою цивільних процесуальних правовідносин є захист порушеного права чи інтересу, тому вони по своїй природі відносяться до охоронних на відміну від цивільних матеріальних правовідносин, які є регулятивними.

Цивільні процесуальні правовідносини – це зв’язок між судом і окремими учасниками процесу. В даному правовідношенні немає великої кількості суб’єктів. Обов’язковим учасником всіх цивільних процесуальних правовідносин є суд, тому інші учасники процесу в цивільних процесуальних правовідносинах між собою не перебувають. Вони адресують свої вимоги суду і несуть перед ним обов’язки.

Система цивільних процесуальних правовідносин

головні процесуальні правовідносини, без яких взагалі не може бути процесу (між судом і сторонами),

допоміжні процесуальні правовідносини, необхідні у певних випадках (між судом та експертом).

Ознаки

1) врегульовані нормами цивільного процесуального права;

2) завжди виникають між судом як органом державної влади та іншими учасниками процесу;

3) оформляють поведінку учасників процесу яка складається з приводу здійснення правосуддя у цивільних справах ;

4) мають відносний характер, тобто таким правовідносинам притаманний конкретний суб’єктний склад учасників правовідносин з визначенням правового статусу кожного з них

5) виникають і розвиваються на диспозитивній основі внаслідок вольових дій особи, яка звертається до суду за захистом свого права.

6) мають владний характер. Суд як орган правосуддя застосовує в межах процесуальних відносин норми права. Розпорядження суду є обов'язковими;

7) основним змістом цивільних процесуальних правовідносин є діяльність по застосуванню норм матеріального і процесуального права.

8) цивільні процесуальні правовідносини динамічні, постійно розвиваються, залежно від переходу від однієї процесуальної дії до іншої, від стадії до стадії цивільного процесу. При цьому дотримується послідовність вчинення процесуальних дій;

9) кожен учасник цивільно-правових відносин є носієм самостійних прав і обов'язків по відношенню до суду.

10) системність цивільних процесуальних правовідносин.

11) реалізація суб'єктивних цивільних прав і виконання суб'єктивних обов'язків забезпечується заходами правового впливу – заходами процесуального примусу.

2. Підстави та передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин

Передумови виникнення процесуальних правовідносин

НОРМА ПРАВА

ПРАВОДІЄЗДАТНІСТЬ

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН – це обставини процесуально-правового характеру, наявність яких є необхідною для реалізації права на звернення до суду за захистом порушеного чи оспорюваного суб'єктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу

Підстави виникнення

ЮРИДИЧНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФАКТИ

ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН – це факти, з настанням і завдяки настанню яких виникає цивільний процес

ВИДИ ПЕРЕДУМОВ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН:

матеріальні (загальні) передумови:

- у вузькому значенні – це певні інтереси або блага, що пов'язують суб'єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин;

- у широкому значенні – це система соціальних, економічних, політичних, ідеологічних обставин, що спричиняють об'єктивну необхідність у правовому регулюванні суспільних відносин; встановлення доцільних відносин між суб'єктами через надання їм юридичних прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юридичних обов'язків і відповідальності.

- юридичні (спеціальні) передумови:

- норма права;

- правосуб'єктність (праводієздатність)

Норми цивільного процесуального права як передумова виникнення цивільних процесуальних правовідносин

Норми цивільного процесуального права – це загальні правила поведінки, сформульовані як владні вказівки, спрямовані на регулювання відносин, що складаються в зв'язку із здійсненням правосуддя в цивільних справах.

Норми цивільного процесуального права мають загальний характер, у них знаходить вираження загальний варіант взаємної поведінки суду та інших учасників процесу, який найбільш повно відповідає інтересам втілення правосуддя.

За допомогою процесуальних норм забезпечується цілеспрямований правовий вплив на поведінку суду й учасників процесу в одному, загальному для всіх напрямку.

Для виникнення будь-яких цивільних процесуальних правовідносин необхідна наявність норми права, що передбачає дані правовідносини. Це випливає із закріпленого цивільним процесуальним законодавством дозвільного способу правового регулювання цивільних процесуальних відносин і для законності судової діяльності має принципове значення.

Цивільна процесуальна правосуб'єктність як передумова виникнення цивільних процесуальних правовідносин

Процесуальна правосуб'єктність – це специфічна властивість суб'єкта цивільного процесуального права, яка дозволяє йому бути носієм прав та обов'язків.

Цивільна процесуальна правоздатність – це здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи у справі

Інститут цивільної процесуальної правоздатності – це загальний інститут цивільного процесу, який тісно пов'язаний із цивільною правоздатністю (правоздатністю в матеріальному праві, а саме: цивільному, сімейному, трудовому тощо). Потенційне право на звернення до суду як елемент правоздатності встановлюється у нормах матеріального права.

Цивільна процесуальна дієздатність – це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.

Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолітня особа, якій надано повну цивільну дієздатність.

Дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, тобто 18 років, а також юридичні особи. За загальним правилом саме з цього моменту фізичні особи вправі особисто або через своїх представників звертатися до суду та брати участь у розгляді справи з метою захисту своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та інтересів, самостійно розпоряджатися належними їм процесуальними правами та нести процесуальні обов'язки.

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ

Юридичні факти – це передбачені в гіпотезах процесуальних норм певні життєві обставини, з якими пов'язуються виникнення, зміна чи припинення правовідносин, суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Як процесуальні юридичні факти, що породжують правові наслідки, виступають дії суду чи інших учасників процесу, вчинені у певній послідовності, передбаченій цивільним процесуальним законодавством. Ці дії різноманітні і здійснюються в міру розвитку цивільного процесу, утворюючи фактичний динамічний склад цивільних процесуальних правовідносин (подання заяви про порушення цивільної справи стороною, вступ у справу третіх осіб, що беруть участь у справі, призначення експертизи, виклик до суду свідків, експертів, повідомлення заінтересованих осіб про день розгляду справи, відмова від позову).

У деяких випадках до юридичних процесуальних фактів відноситься бездіяльність учасників цивільного процесу – невиконання процесуальних обов'язків суб'єктами цивільного процесуального права. Результатом невиконання передбачених законом процесуальних обов'язків виступають, як правило, засоби процесуального примусу.

ВИДИ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ

Прості юридичні факти. Коли юридичним фактом є одна умова, то це простий юридичний факт: наприклад, притягненням судом другого відповідача, виклик свідків та інших осіб та ін.

Складні юридичні факти. Найчастіше в судовому процесі зустрічаються складні юридичні факти. Для виникнення процесуальних правовідносин, наприклад між позивачем та судом першої інстанції необхідно вчинити дві дії: позивач повинен подати позовну заяву, а суддя прийняти її в провадження. Такий юридичний факт прийнято називати юридичним складом.

В склад юридичних фактів цивільних процесуальних правовідносин, на відміну від матеріальних, повинні входити процесуальні дії суду. Одні дії сторін та інших суб’єктів процесу недостатні для розвитку, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.

3. Елементи цивільних процесуальних правовідносин

Рис. 1 – Елементи цивільних процесуальних правовідносин

Субєкти процесуальних правовідносин

Правовідносини можуть виникати тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у процесі здійснення правосуддя.

Суб'єктами цивільного процесу можуть бути:

- фізичні особи,

- юридичні особи,

- держава Україна,

- іноземці,

- особи без громадянства,

- іноземні юридичні особи,

- іноземні держави (їхні органи та посадові особи),

- міжнародні організації, які мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Класифікація суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин за їх роллю, завданнями і метою участі в процесі:

1) особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах. Це місцеві суди, апеляційні суди, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України;

2) особи, які беруть участь у справі:

- особи, які захищають свої права та інтереси, – позивач, відповідач, треті особи, заявники та заінтересовані особи у справах окремого провадження, заявники та боржники у справах наказного провадження. Ці суб’єкти мають матеріальний і процесуальний інтерес у справі;

- особи, які захищають права та інтереси інших осіб, – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування, представники. Вони не мають особистого інтересу на предмет спору (не мають матеріального інтересу, а мають лише процесуальний інтерес у справі), але їхні права обумовлюються компетенцією, якою вони наділяються залежно від виконуваних ними функцій та повноважень.

3) особи, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя (мають назву – особи, які не беруть участі в справі або інші учасники процесу) – свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, особи, що надають правову допомогу, секретар судового засідання, судовий розпорядник. Вони не мають юридичного інтересу до процесу, в результаті чого не наділені правом впливати на його хід.

Об’єкти процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з цим їх об’єкт тісно пов’язаний з об’єктом матеріальних правовідносин, з приводу якого виникає цивільне судочинство.

Об’єктом цивільних процесуальних правовідносин є процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямовуються процесуальні права, обов’язки та дії суб’єктів.

Загальний об’єкт – це матеріально правовий спір чи інша вимога, що знаходиться на вирішенні суду.

Спеціальний об’єкт – це результат, який досягається в процесі здійснення конкретних правовідносин.

Зміст процесуальних правовідносин

Зміст цивільних процесуальних правовідносин складають процесуальні права і обов’язки їх суб’єктів, а також дії з приводу їх реалізації.

Цивільні процесуальні права і обов’язки виникають і реалізуються по мірі руху процесу.

Види цивільних процесуальних прав та обов’язків:

загальні процесуальні права та обов’язки – такі права та обов’язки, якими наділені усі учасники процесу, незалежно від змісту юридичної заінтересованості

спеціальні права та обов’язки – це такі права та обов’язки, які визначаються залежно від процесуального статусу учасника процесу.