Магістерська робота Міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров'я
Код роботи: 5461
Вид роботи: Магістерська робота
Предмет: Міжнародне право
Тема: Міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров'я
Кількість сторінок: 100
Дата виконання: 2013
Мова написання: українська
Ціна: 1000 грн
Вступ
Розділ 1. Особливості основних міжнародно-правових актів з врегулювання прав людини на здоров’я в сфері охорони здоров’я
1.1. Поняття права людини на здоров’я в міжнародному праві
1.2. Особливості становлення й розвиток права людини на здоров’я в сфері охорони здоров`я в міжнародному праві
Висновки до 1 розділу
Розділ 2. Склад, види та форми міжнародних стандартів прав людини на здоров’я у сфері охорони здоров’я
2.1. Загальна структура і класифікація прав людини на здоров’я у сфері охорони здоров'я
2.2. Особливості міжнародно-правових актів ЄС з прав людини на здоров’я у сфері охорони здоров’я
Висновки до 2 розділу
Розділ 3. Сучасний стан та перспективи розвитку права людини на здоров’я у сфері охорони здоров’я
3.1. Сучасний стан розвитку права людини на здоров’я у сфері охорони здоров’я
3.2. Перспективи розвитку права людини на здоров’я в сфері охорони здоров’я
Висновки до 3 розділу
Висновки
Список використаної літератури
Актуальність вибраної теми. Охорона здоров′я є надзвичайно складною системою державних і громадських заходів правового, економічного, соціального, наукового, культурного, освітнього, організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного та медичного характеру, спрямованих на збереження і зміцнення здоров′я людей, подовження тривалості активного життя і працездатності, створення сприятливих для здоров′я умов побуту і праці, забезпечення гармонійного фізичного і психічного розвитку дітей та підлітків, запобігання хворобам та їх лікування.
Ефективність міжнародного права визначається реальними результатами, досягнутими в ході застосування його норм. Для досягнення бажаних результатів держава приймає різні заходи правового і організаційного характеру. Стверджуючи, що забезпечення і захист прав людини вже не входять у виняткову компетенцію держави, ми повинні враховувати роль його внутрішньої компетенції, так як саме в державі створюються умови, які не допускають розриву між обома системами права (державної і міжнародної) [3, с. 57].
В даний час, як ніколи, важливе не тільки визнання і законодавче закріплення міжнародно-правових норм, але і фактична їх реалізація в житті держави. Тому одне з найважливіших завдань українського законодавства полягає у створенні необхідних умов (правових, організаційних) для здійснення міжнародно-правових норм, зокрема у сфері прав людини на здоров’я.
Ця проблема стоїть досить гостро в Україні. Юристи тільки починають освоювати міжнародні судові механізми, які часом є останнім засобом для відновлення справедливості.
На жаль, права на здоров’я не так вже добре знають навіть працівники охорони здоров'я, адже вони повинні їх знати «як таблицю множення». Причин тому багато, і серед них – психологія наших медиків, консерватизм звичаїв у їх професійному середовищі.
Справа в тому, що категорія «права людини на здоров’я» найбільш демонстративно відображає нові етичні та правові підходи в сучасній охороні здоров'я. По суті справи, це – теж революція в охороні здоров'я, тільки революція – не наукова, не технологічна, а етична, тобто ця революція відбувається в системі цінностей, вона змінює анатомію душі людини.
Отже, метою роботи є дослідження прав людини на здоров’я, які закріплені у міжнародному законодавстві.
Відповідно до мети роботи потрібно вирішити наступні завдання:
1. Розглянути поняття права людини на здоров’я в міжнародному праві.
2. Виокремити особливості становлення й розвиток права людини на здоров’я в сфері охорони здоров`я в міжнародному праві.
3. Провести загальну структуру і класифікацію прав людини на здоров’я у сфері охорони здоров'я.
4. Проаналізувати особливості міжнародно-правових актів ЄС з прав людини на здоров’я у сфері охорони здоров’я.
5. Дослідити сучасний стан розвитку права людини на здоров’я у сфері охорони здоров’я.
6. Виокремити перспективи розвитку права людини на здоров’я в сфері охорони здоров’я.
Об’єкт дослідження – право людини на здоров’я в сфері охорони здоров’я.
Предмет дослідження – міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров'я.
Джерелами для дослідження стали праці С. Дюжикова, В.А. Іваненко, В.С. Іваненко, В. Карташкіна, В. Москаленка, М. Орзіха, А. Полешка, П. Рабіновича, В. Якубовяка, які аналізували питання міжнародно-правових стандартів з прав людини, зокрема у сфері охорони здоров’я та їх втілення в Україні. Коло питань окреслених у цих працях, дає можливість глибше осягнути досліджувану проблематику і запропонувати своє бачення деяких з цих питань, а саме:
- поняття міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я;
- основних об’єктів стандартизації;
- ознак стандартів у сфері охорони здоров’я.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше здійснено систематизацію поняття про право на здоров’я в міжнародно-правових актах, окреслено сучасний стан та перспективи розвитку.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані під час підготовки до практичних занять з міжнародного права, а також при написанні подальших наукових робіт (дисертацій кандидатських).
Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел.
Отже метою магістерської роботи було дослідження прав людини на здоров’я, які закріплені у міжнародному законодавстві.
Провівши дослідження можемо зробити висновки:
1. Право на охорону здоров'я важливо сприймати як окремий випадок відповідальності держави перед людиною, як прояв соціальної функції держави. Тут враховується як власне медичний компонент - наявність і функціонування лікувально-профілактичних закладів, так і державний - створення у межах держави умов, за яких здоров'я людини, її право на охорону здоров'я будуть забезпечені найбільшою мірою. У той же час право на медичну допомогу носить комплексний характер щодо самої людини, її стану здоров'я і полягає у можливості реалізації людиною свого права на одержання такої допомоги у разі захворювання або патологічного стану. Особливо важливо зазначити, що людина не може цілком реалізувати своє право на життя, коли вона позбавлена або обмежена у праві на медичну допомогу.
Право на охорону здоров'я реалізується через безліч інших, конституційно закріплених прав людини. Це пов'язано з тим, що охорона здоров'я є системою заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя (ст. З Основ законодавства України про охорону здоров'я). Сам факт закріплення в основному нормативно-правовому акті системи охорони здоров'я, заходів правового характеру як напряму забезпечення охорони здоров'я вказує на важливість і значення досліджуваної проблеми.
Право на охорону здоров'я, починаючи з прийняття Загальної декларації прав людини (1948), у тій чи іншій мірі відображено в усіх важливих міжнародно-правових документах, присвячених медицині та соціальному забезпеченню громадян. Положення Декларації про те, що "кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що необхідний для підтримання здоров'я і добробуту...", стало правилом і зразком для складання національних правових норм.
З погляду медичного права під правом на охорону здоров'я необхідно розуміти конституційно закріплену можливість кожної людини на створення з боку держави таких умов, за яких у максимальному обсязі можлива реалізація соціальних та екологічних прав, юридичних гарантій у сфері охорони здоров'я, права на безоплатну медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, а також інших чинників, що сприяють зміцненню й охороні здоров'я людини.
2. Права людини у сфері медичної діяльності — це передбачені міжнародними і внутрішньодержавними нормативно-правовими актами положення, що гарантують людині охорону здоров'я і надання медичної допомоги при виникненні захворювання.
Велике значення у справі юридичної регламентації медичної діяльності має забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності. Справді, будь-яке право людини в галузі медицини може бути реалізовано тільки в тому випадку, коли воно додатково забезпечується зрозумілим механізмом.
Міжнародно-правовим стандартом у сфері прав пацієнтів є Європейська хартія прав пацієнтів від 15 листопада 2002 р., яка закріплює чотирнадцять прав пацієнта,
Отже, існують різні класифікації прав людини на здоров’я в сфері охорони здоров’я як в українському, так і в міжнародному праві.
Основним напрямком державної політики в реформуванні суспільних відносин в Україні є європейська інтеграція, тобто досягнення європейських міжнародно-правових стандартів у всіх сферах суспільного життя.
На основі аналізу міжнародно-правових актів доходимо до висновку, що структурними елементами права людини на охорону здоров′я як загальносоціального (природного) права людини є такі можливості: життєвий рівень і необхідне соціальне обслуговування, необхідний для підтримання здоров′я, забезпечення зниження рівня мертвонароджуваності та дитячої смерті й здорового розвитку дитини та ін
Джерелами, які визначають міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я є документи, видані Організацією Об’єднаних Націй, Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною організацією праці, Радою Європи і Європейським Союзом, Всесвітньою і Європейською медичними асоціаціями.
3. Детальний аналіз законодавства про охорону здоров'я, з'ясування його позитивних і негативних аспектів, а також пропозиції щодо удосконалення чинної нормативної бази викривають ті суттєві прогалини і недоліки, що притаманні національному законодавству у цій сфері. Але поступ у законотворчій діяльності, який спостерігається в Україні, дає можливість сподіватись, що у нашій державі поступово і виважено буде створено якісну нормативно-правову базу, яка буде запорукою успіху всіх інших реформ у системі охорони здоров'я.
Недосконалість нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я, їх декларативність і неузгодженість між собою та іншими правовими актами призводить до того, що Верховна Рада України часто змушена приймати зміни до них. Таким чином в нормативно-правовій базі охорони здоров’я створився певний хаос, який утруднює виконання зазначених норм, породжує гребування ними і, як наслідок, правовий нігілізм.
Систематизація законодавства України у сфері охорони здоров’я покликана не тільки навести порядок у нормативно-правовому забезпеченні системи, а й підвищити його якість відповідно до існуючого політичного та соціально-економічного становища в державі і європейських стандартів та вимог.
Заключним етапом систематизації законодавства України у сфері охорони здоров’я має стати створення на базі прийнятих та апробованих законів Кодексу законів України про охорону здоров’я (або Медичного кодексу України).
Список використаної літератури
1. Бабанин А. А., Куцевол Б. Л., Масаев М. В. Актуальные вопросы нормативно-правового обеспечения здравоохранения современной Украины // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: Материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции. Москва, 26 марта 2004 г. / Под общ. ред. д.ю.н. С. Г. Стеценко. - М.: Юрист, 2004. - С. 58-59.
2. Болотіна Н. Медичне право у системі права України // Право України. – 1999. – №7.
3. Венедіктова І. В. Проблеми захисту прав пацієнтів у світлі спеціального українського законодавства // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення). Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції, 17-18.04.2008, м. Львів. - С. 57-60.
4. Волков В. Д., Дешко Л. Н., Заблоцкий В. П. и др. Медицинское право Украины: – Донецк: Изд-во Дон. НУ, 2005. – С. 19.
5. В Україні 6 грудня розпочався Всеукраїнський тиждень права // Новости медицины и фармации в Украине. - 2010. - № 20(346). - С. 15.
6. Галь И. Надежная защита врача и пациента: XIV Всемирный конгресс по медицинскому праву // Медицинский вестник. – 2002. – 19 сент.
7. Герасименко Н. Кодекс здравоохранения. - Медицинский вестник. - 1999. - С. 3.
8. Гладун З. С. Адміністративно-правове регулювання охорони здоров’я населення України. – Київ: Юринком Інтер, 2007. – С. 127-128.
9. Гладун З. С. Законодавство України про охорону здоров’я: поняття, зміст, проблеми і перспективи // Законодавство України про охорону здоров’я: Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 13.
10. Глуховский В. В. Стандарты и механизмы обеспечения прав пациентов в системах здравоохранения / В. В. Глуховський. - М.: Дизайн и полиграфия, 2008. - 136 с.
11. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в Європейське та світове співтовариство (в світлі проблем прав людини) // Право України. – 1998. – №9.
12. Европейская социальная хартия: Справочник / Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000.
13. Карташкин В. А. Международная защита прав человека. – М., 1976.
14. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: Институт государства и права РАН, 1995.
15. Колоколов Г., Косолапова Н., Никульникова О. Основы медицинского права. – М.: Экзамен, 2005. – С. 16.
16. Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 1999.
17. Конституции государств Европы: В 3 т. - T.1. / Под общ. ред. и вступ. статьей директора Института законодательства при Правительстве Российской Федерации Л. А. Окунъкова. - М.: НОРМА, 2001. – 824 с.
18. Корсаков С. А. Медицинский кодекс как первый шаг к медицинскому праву // Медицинский вестник. – 1999. – №8 (123). – С. 15.
19. Куценко В. Потенціал охорони здоров’я [Текст] / В. Куценко, Л. Богун // Економіка України. – 1999. - № 3. – С. 61-69.
20. Ласиця Т. С. Можливість підвищення ефективності лікування хворих на бронхіальну астму за рахунок упровадження стандартів якості // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України – 2000 – №1.
21. Лукашева Е. А. Общая теория прав человека. – М., 1996.
22. Малеина М. И. Человек и медицина в современном праве. – М.: БЕК, 1995. – С. 260.
23. Москаленко В. Ф., Грузєва Т. С., Іншакова Г. В. Право на охорону здоров’я у нормативно-правових актах міжнародного та правового рівня. – Харків: ВПП “Контракт”, 2006. – 296 с.
24. Москаленко В. Ф. Нормативно-правова база – основа діяльності медичних установ і закладів // Законодавство України про охорону здоров’я. – Юрінком Інтер. – 2000.
25. Москаленко В. Ф. Охорона здоров’я України у світлі вимог Європейського Союзу, конституційних реформ // Український медичний часопис. Науково-практичний загальномедичний журнал. – 2000. – №6(20).
26. Москаленко В. Ф. Право на здоровье (охрану здоровья): объем, смежные сферы // Одеський медичний журнал. – 2006. – №2 (94). – С. 4-8.
27. Натовська К. Б. Джерела правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я в Україні // Законодавство України, науково-практичні коментарі (додаток до Юридичного журналу). - 2003. - №2. - С. 46-57.
28. Новоселов В. П. Административно-правовые проблемы управления здравоохранением в субъектах федерации: Автореферат дис. доктора юрид. наук. - Екатеринбург, 1999. - С. 9.
29. Охорона здоров′я в Україні: Нормативно-правові акти / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: кандидат істор. наук О. С. Киричук, доктор істор. наук, проф. Я. Й. Малин. – Львів, 2004. – 225 с.
30. Полешко А. Імплементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві – важливий аспект правової реформи // Право України. – 1998. – №12.
31. Пономаренко В. М., Ціборовський О. М. Основи організації медико-санітарної допомоги і управління охороною здоров’я // Охорона здоров’я в Україні: проблеми і перспективи – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С. 59.
32. Рабінович П. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні та праксеологічні аспекти (у світлі рішень Європейського Суду по правах людини). Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу. Львіський національний університет імені Івана Франка та Університет Ганновер. – Львів, 2003.
33. Регулирование предпринимательской деятельности в системе здравоохранения европейских стран / Перевод с англ. Ред. Р. Б. Солтман, Р. Буссе, Э. Моссиалос. – М.: Весь мир, 2002. – С. 12.
34. Рудий В. М. Законодавче забезпечення реформи системи охорони здоров’я в Україні. - К.: Сфера, 2005 – С. 12.
35. Сенюта І. Я. Медичне право: право людини на охорону здоров’я. – Львів: Астролябія, 2007. – С. 39-41.
36. Сенюта І. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я // Вісник Львів. УН-ТУ Серія юридична. 2004. Вип. 40. – с. 3-10.
37. Сидоров В. М. Здоров’я: від поняття і категорії до практики [Текст] / В. М. Сидоров. - К.: Т-во "знання України", 1991. - 32 с.
38. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Харків: Консум, 2006. – С. 207-209.
39. Солтман Р. Ф., Фигейрас Дж. Реформы здравоохранения в Европе: Анализ современных стратегий. – М.: ГЭОТАР, Медицина, 2000. – 432 с.
40. Стеценко С. Г. Право и медицина: проблемы соотношения. – М., 2002. – С. 219.
41. Ступаков И. Н., Елисеев М. Б., Самородская И. В. Значение медико-экономических стандартов в организации системы здравоохранения // Проблемы стандартизации в здравоохранении. – 2002. – №4.
42. Тихомиров А. В. Медицинское право: практическое пособие. - М.: Статут, 1998. – 442 с.
43. Якубовяк В. Международный опыт стандартизации в здравоохранении, // Проблемы стандартизации в здравоохранении. – 2002. – №4.
44. Всеобщая декларация прав человека // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015.
45. Европейская хартия прав пациентов // Режим доступу: http://cop.health-rights.org/ru/teaching/51/European-charter-of-patient-s-rights.
46. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
47. Лига защитников пациентов // Режим доступу: http://ligap.ru/news/news_1804.html.
48. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
49. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042.
50. Baldwin, Robert and Cave, Martin.Understanding Regulation: Theory, Strategy and Practice. – Oxford: Oxford University Press, 1999. – P. 384.
51. Leenen H. J. J. Health Law and Health Legislation: Possibilities and Limits. In: Health Legislation at the dawn of the XXI st century // International Digest of Health Legislation, special issue, Vol.49, №1, 1998. – Р. 82-84.
52. Roemer R. Health Legislation as a Тool for Public Health ahd Health Holicy. In Health Legislation at the dawn of the XXI century // International Digest of Health Legislation, special issue, vol. 49, №1, 1998. – Р. 92.