Дипломна робота Мусульманська правова сім’я

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ МУСУЛЬМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї СЕРЕД ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ

1.1. Поняття правової системи та його співвідношення з поняттям правової сім’ї

1.2. Загальна характеристика правової системи релігійного типу

1.3. Мусульманське право як вид правової системи релігійного типу. Історичні умови формування мусульманського права

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ МУСУЛЬМАНСЬКОГО ПРАВА

2.1. Загальна характеристика мусульманського права

2.2. Джерела мусульманського права

2.3. Основні особливості структури мусульманського права

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВА СУЧАСНИХ МУСУЛЬМАНСЬКИХ КРАЇН ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ

3.1. Право сучасних мусульманських країн

3.2. Особливості мусульманського судочинства на прикладі цивільного та кримінального права

3.3. Місце міжнародного права в сучасних правових системах мусульманського права

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мусульманське право - складне соціальне явище, яке глибоко впливає на розвиток держави і права цілої низки країн Сходу. Іслам, будучи однією з трьох світових релігій (разом з буддизмом і християнством), має своїх прихильників практично на всіх континентах.

Мусульманський світ є своєрідним, відмінним від західної культури, а мусульманському суспільству притаманні суттєві суперечності, що інколи загострюються до конфліктів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Мусульманське право та ісламська правова ідеологія, без сумніву, чинять потужний вплив на міжнародну політику. Підкреслюючи державний характер ісламу, мусульманське право завжди перебувало в серцевині його вчення і, як система норм, сприймалося ще і як універсальна політико-правова доктрина. У зв'язку з цим вивчення мусульманського права як самостійної правової системи становить не тільки історичний, загальнотеоретичний, але й практичний інтерес.

Роль, яка нині відводиться мусульманському праву в правовому розвитку, політиці та ідеології країн Сходу, наочно       підтверджує, що воно має досить широкі можливості для активних дій в нових історичних обставинах. Даний факт підтверджує актуальність вибраної теми.

Проблеми мусульманського права достатньо широко досліджувалися юристами-науковцями. Загальна характеристика та еволюція мусульманського права, природа джерел мусульманського та позитивного права, деякі проблеми світоглядного характеру, розвиток ідей мусульманського міжнародного права відображені у працях: Абдуль-Бахи, Аль-Бухарі, Аль-Маудіді, Абд Аль-реда Алі Асірії, Н. Арманазі, Н. Вагабова Ван ден Берга, Р. Давіда, Н. Жданова, Х. Кьотца, Г. Керімова, А. Кримського, Р. Леже, Х. Махмасані, М. Марченка, Г. Муромцева, Ю. Мусси, Х. Осакве, А. Саїдова, М. Сапронової, М. Супа-таєва, Л. Сюкіяйнена, Хишама Абдель Мажид Раххала, Ю. Тіхомірова, Л. Шестакової, В. Чиркіна, К. Цвайгерта та ін. У вітчизняній літературі деяким проблемам мусульманського права приділялась увага у працях: Х. Бехруза, В. Бориса, В. Лубського, М. Любською, а також у підручниках «Теорії держави і права» та «Порівняльне правознавство».

Метою роботи є дослідження поняття мусульманська правова сім’я та мусульманське право.

Поставленій меті відповідають наступні завдання:

- розкрити зміст понять правової системи та правової сім’ї, їхнього співвідношення;

- вивчити історію формування мусульманського права, визначити етапи його еволюції;

- розкрити природу мусульманського права, показати складний характер цього феномена;

- надати загальну характеристику мусульманського права;

- розкрити концепцію джерел мусульманського права;

- дослідити структуру мусульманського права;

- порівняти право сучасних мусульманських країн;

- розкрити особливості мусульманського судочинства;

- знайти місце міжнародного права в сучасних правових системах мусульманського права.

Об’єктом дослідження є феномен мусульманського права.

Предметом дослідження є загальна характеристика, джерела, структура мусульманського права в цілому та норми прав сучасних мусульманських країн.

Методологічною основою даного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що забезпечують досягнення поставленої мети. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх змісту. У роботі також застосовуються конкретні методи наукового пізнання.

Порівняльний та історичний методи використані при дослідженні релігійно-філософської та релігійно-правової думки в ісламі на різних його етапах розвитку. Формально-логічний метод дозволив виявити основні ознаки мусульманського права.

Методи класифікації та групування, структурно-функціональний метод були використані для при аналізі релігійно-правових шкіл, структурі мусульманського права, видів норм та іншого.

Структура й обсяг роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури (61 найменування). Загальний обсяг роботи становить 78 сторінки.

Висновок 1. Правова система - це сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов’язаних, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких офіційна влада вичиняє регулятивно-організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей.

Структура правової системи складається зі статичних і динамічних елементів. До статичних елементів правової системи відносяться система права; система законодавства; правові принципи; правова культура; юридичні установи; юридична техніка; юридичні терміни; правова політика.

У динаміці правової системи вирізняють: правотворення, реалізацію права, що включає виникнення, зміну і припинення правовідносин, правове мислення.

Правові сім'ї утворюють об'єднання декількох правових систем різних держав, які мають спільне коріння виникнення та історичного розвитку, засновані на одних і тих же правових принципах і нормах, мають одну і ту ж форму вираження.

Найпопулярнішою є класифікація правових сімей, проведена відомим французьким ученим Р. Давидом. Розширену класифікацію правових систем складається з таких типів: романо-германський; англо-американський; змішаний тип та релігійно-традиційний тип правової системи.

Висновок 2. Релігійна правова сім'я - це сукупність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі релігійної норми як основного джерела права, що являє собою тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних приписів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

До релігійних правових систем належать: мусульманське, канонічне, індуське, іудейське право; до традиційних — японське, далекосхідне і звичаєве право окремих держав Африки, Азії, Океанії. Загальною ознакою для них є те, що всі вони функціонують нарівні з національним правом окремих держав, а ступінь впливу на суспільство залежить від їх авторитету серед населення.

Характерними рисами релігійних правових систем є нерозривний зв'язок з релігією, розгляд права як результату божественного відкриття, а не як наслідку раціональної діяльності особистості і держави, персональний характер дії права, визнання соціальної цінності права, не визнання принципу формальної рівності прав людини.

Висновок 3. Мусульманське право головний представник релігійно-правової системи. Розширений підхід до періодизації історії мусульманського права визначає наступні етапи. Перший етап - зародження і початковий етап розвитку мусульманського права (VII в.). Другий етап - об'єднує хронологічно послідовні періоди територіального розширення мусульманського права і його доктринальної розробки (VII-X ст.). Третій етап - розвиток мусульманського права в епоху Османської імперії, період «ісламської реформації», як спроба адаптації його положень до нових умов (XIX в. - перша половина XX ст.). Четвертий етап - розвиток мусульманського права в новітній час, характерними рисами якого є посилення тенденцій ісламізації і часткове повернення правових систем деяких ісламських держав до традиційних джерел (друга половина XX в. - до наших днів).

Джерелами мусульманського права є чотири групи. Перша група - це основні джерела, які за своєю значимістю і безперечною релігійної цінності займають головне положення. Це - Коран і сунна.

Друга група джерел мусульманського права включає ті джерела, які є похідними від двох перших джерел і є результатом формування і розвитку ісламської концепції права. Авторитет цих джерел також не піддається сумніву, це - іджми і кияс і иджтихад.

Третя група джерел мусульманського права - додаткові джерела, які є наслідком існування ісламської общини і правотворчої діяльності ісламських держав, а саме: урф і адат, фірмани, фетви, закони, і т. д.

Четверта група джерел мусульманського права це ті джерела, які в літературі називаються малими джерелами мусульманського права. Вони об'єднані під загальною назвою «юридична техніка мусульманського права».

Висновок 4. Сім'я мусульманського права має певні внутрішні відмінності, але всі її складові, незалежно від того, в якій країні та якою мірою виявляється їхня дія, сформувалися та функціонують на релігійно-правовій основі ісламу. Між окремими мусульманськими правовими школами існує більше формально-процесуальних відмінностей, ніж сутнісних, бо представники всіх цих шкіл виходять з того, що існуюче право прийшло від Аллаха, який у певний момент історії відкрив його людям через свого пророка Магомета.

Розглядаючи динаміку співвідношення класичного мусульманського права і правових систем ісламських держав, можна виявити кілька моделей впливу класичного мусульманського права на формування і функціонування правових систем вищевказаних держав. За ступенем збереження мусульманського права сучасні правові системи країн Арабського Сходу можна класифікувати в такий спосіб.

Перша модель відображає формування і функціонування правових систем під прямим впливом принципів і норм класичного мусульманського права (Саудівська Аравія, Іран і Пакистан).Друга модель характеризується більш помірним, порівняно з першою моделлю, підходом до застосування норм класичного мусульманського права в рамках сучасної правової системи ісламської держави. Вона сприйнята правовими системами таких країн, як Єменська АР, Лівія і Судан, ОАЕ, Бруней, окремих штатів Малайзії.

Третя модель - правові системи, які зазнають помірного впливу мусульманського права (ОАЕ, Бахрейн, Кувейт). Конституції цих країн закріплюють мусульманське право як основне джерело законодавства.

Четверта модель - правові системи, які зберегли мусульманське право лише для регулювання окремих сторін суспільного життя — головним чином особистого статусу і релігійних установ. Це найчисленніша група арабських країн - Єгипет, Сирія, Ірак, Ліван, Марокко, Йорданія, Алжир та ін. Ще одна модель – це правові системи, які майже не зберегли впливу мусульманського права (Туреччина).

Висновок 5. Мусульманське право розвивається не ізольовано, а у тісній взаємодії з іншими правовими культурами. Мусульманські держави є учасницями багатьох регіональних міжнародних організацій: Всесвітнього ісламського конгресу, Ліги ісламського світу, Ліги арабських держав, Організації країн-експортерів нафти, Організації «Ісламська конференція», Арабського міжпарламентського союзу, Ради співробітництва арабських держав Перської затоки та ін.

Мусульманське право пов'язане із сучасним міжнародним правом, головною метою і функцією якого є регулювання відносин між усіма членами міжнародного співтовариства держав на основі принципів рівності і справедливості для досягнення мирного співіснування, гарантування безпеки і добробуту окремої держави і кожного її громадянина.