Дипломна робота Проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час кримінального провадження
Код роботи: 5141
Вид роботи: Дипломна робота
Предмет: Кримінальне право
Тема: Проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час кримінального провадження
Кількість сторінок: 87
Дата виконання: 2016
Мова написання: українська
Ціна: 1500 грн
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО НЕГЛАСНІ СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ
1.1. Поняття, сутність та значення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному процесі, їх місце в системі процесуальних дій досудового розслідування
1.2. Система негласних слідчих (розшукових) дій за Кримінальним процесуальним кодексом України
1.3. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Суб’єкти правовідносин, що складаються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій
РОЗДІЛ 2. ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ
2.1. Загальні вимоги до процесуального порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій
2.2. Проблеми використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
3.1. Втручання в приватне спілкування як різновид негласних слідчих (розшукових) дій
3.2. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій
3.3. Контроль за вчиненням злочину як особливий різновид негласних слідчих дій
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність теми дипломної роботи. Подальший розвиток українського законодавства, особливо в контексті євроінтеграційних процесів, не оминув в тому числі і кримінальний процес. Реформування кримінального процесуального законодавства України призвело до кардинального оновлення законодавчого регулювання стадії досудового розслідування, в тому числі й введення до КПК принципово нового інституту – негласних слідчих (розшукових) дій.
До недавна переважна більшість негласних слідчих (розшукових) дій, регламентованих главою 21 Кримінального процесуального кодексу України, проводились як оперативно-розшукові заходи. Отримана внаслідок їх проведення інформація використовувалась у доказуванні на досудовому слідстві та суді за умови, що такі дії не розшифровували форм та методів оперативно-розшукової діяльності, які становлять державну таємницю. Уведення до системи досудового розслідування негласних слідчих (розшукових) дій є надзвичайно прогресивним кроком законодавця, що направлений на її удосконалення. Водночас, чинне законодавче регулювання даного інституту залишається недосконалим і потребує подальшого доопрацювання.
Незважаючи на спробу законодавчого визначенняслідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, вони не розкривають їх основні визначальні ознаки. Це породжує неоднозначні підходи науковців і практиків до їх розуміння, створює певні складнощі впроцесі застосування. Поглиблене дослідження інституту негласнихслідчих (розшукових) дій, як засобів пізнавальної діяльності з розкриття кримінальних правопорушень потребує розроблення їх визначення та систематизації, що обумовлює актуальність розглядуваних питань.
Проблемі негласних слідчих (розшукових) дій присвячені праці вітчизняних та зарубіжних правників в галузі кримінального процесу, таких як: В.Д. Берназ, С.О. Гриненко, В.О. Глушков, О.М. Дроздов, В.А. Колесник, С.С. Кудінов, Є.Д. Лук’янчиков, Д.Й. Никифорчук, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, Д.Б. Сергєєва, Є.Д. Скулиш, В.М. Тертишник, В.І. Фаринник, Р.М. Шехавцов, М.Є. Шумилота ін.
Водночас, незважаючи на активне використання правозастосовною і нормотворчою практикою конструкції негласних слідчих (розшукових) дій, бракує комплексних монографічних праць із загальнотеоретичних і прикладних проблем регулювання цього інституту, що негативно впливає на його розвиток в Україні, формування судової практики з цієї категорії справ.
Відтак, подальше наукове розроблення загальнотеоретичних та практичних проблем інституту негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному процесі України є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання зазначеного інституту.
Наведене обумовлює актуальність даної дипломної роботи.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі проблемних питань, що постали після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України, щодо поняття негласних слідчих (розшукових) дій та їх систематизації, процесуального порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій в цілому та окремих їх різновидів, а також використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в доказуванні.
Для досягнення мети дослідження поставлено такі основні завдання:
- здійснити загально-теоретичний аналіз нормативних та доктринальних джерел щодо визначення поняття, сутності та значення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному процесі України, виділення їх характерних ознак;
- відмежувати негласні слідчі (розшукові) дії від інших суміжних правових явищ, таких як оперативно-розшукові дії, а також з’ясувати місце негласних слідчих (розшукових) дій в системі процесуальних дій досудового розслідування;
- охарактеризувати систематизацію негласних слідчих (розшукових) дій за КПК України та її недоліки, а також доктринальні класифікації негласних слідчих (розшукових) дій;
- проаналізувати підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій та суб’єктів правовідносин, що складаються в процесі їх проведення;
- визначити загальні процесуальні вимоги до проведення негласних слідчих (розшукових) дій та виділити характерні особливості проведення окремих їх видів;
- виявити недоліки в правовому регулюванні використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в доказуванні за чинним КПК України;
- сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства в сфері регулювання відносин, що виникають припроведенні негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх в доказуванні.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають в процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів в доказуванні.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють відносини, що виникаютьв процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів в доказуванні, вітчизняна та зарубіжна наукова література, юридична практика тощо.
Методологічна основа дослідження. Методи дослідження обрані відповідно до мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. Підґрунтям методології дослідження дипломної роботи є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Зокрема, системний метод дав змогу дослідити структуру інституту негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному процесуальному праві України.
За допомогою діалектичного та історичного методів виявлено загальні закономірності функціонування та розвитку інституту негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному процесуальному праві України та його взаємозв’язок з іншими правовими інститутами, з’ясована його правова природа. Метод юридичного аналізу дав змогу дати характеристику окремим статтям Кримінального процесуального кодексу України та інших актів законодавства в даній сфері.
Порівняльно-правовий метод використовувався у процесі встановлення загального і особливого у правовому регулюванні окремих негласних слідчих (розшукових) дій, а також дав змогу порівняти правове регулювання у відповідній сфері в Україні та інших державах. Метод моделювання уможливив не лише уявити типові випадки, за яких найчастіше відбувається порушення прав особи чи інтересів слідства при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у доказуванні, й запропонувати оптимальні шляхи їх розв’язання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись:
а) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень в науці кримінального процесу взагалі та, зокрема, проблем негласних слідчих (розшукових) дій;
б) у правотворчості – під час розробки законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів та внесенні змін до вже існуючих, зокрема, запропоновані зміни до конкретних статей Глави 21 КПК;
в) у правозастосовчій діяльності – рекомендації, які обґрунтовані в роботі, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного кримінального процесуального законодавства, яке регулює відносини в сфері проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у доказуванні;
г) у навчальному процесі – під час читання лекцій та проведення практичних занять для студентів юридичних вузів та факультетів, а також підготовки відповідної методичної літератури.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаної літератури (54 джерела). Повний обсяг роботи складає 88 сторінок.
ВИСНОВКИ
Під час проведення дослідження мною було досягнуто наступних висновків:
1. Негласні слідчі (розшукові) дії є особливим різновидом слідчих (розшукових) дій, яким притаманні як загальні ознаки слідчих (розшукових) дій (пошуково-пізнавальний характер, спрямованість на збирання і дослідження фактичних даних про обставини злочину), так і власні ознаки (перш за все, їх прихований характер).
2. Більшість із закріплених КПК України 2012 року негласних слідчих (розшукових) дій до набрання ним чинності здійснювались як оперативно-розшукові заходи, з огляду на що наразі оперативно-розшуковізаходи та негласні слідчі (розшукові) дії є однорідними за організаційно-правовим критерієм тавідрізняються переважним чином за правовимстатусом та суб’єктним складом.
3. Метою проведення негласних слідчих (розшукових) дій є пошук та фіксація фактичних даних, що підлягають використанню у доказуванні на досудових та судових стадіях кримінального провадження, також вони можуть проводитись для розшуку осіб, що безвісно зникли, або переховуються від органів досудового розслідування та суду або ухиляються від відбування кримінального покарання. Проведенням негласних слідчих (розшукових)дій також забезпечується розшук предметів, документів, що можуть використовуватись у кримінальному провадженні як докази.
4. Норми, що регулюють негласні слідчі (розшукові) дії, складають єдину систему та розміщені в КПК України в трьох розділах (загальні положення, втручання в приватне спілкування та інші негласні слідчі (розшукові) дії). Низка вчених критикує такий підхід законодавця, піддаючи сумніву доцільність розподіл негласних слідчих (розшукових) дій на втручання в приватне спілкування та інші негласні слідчі (розшукові) дії, зазначаючи, що фактично жодна негласна слідча (розшукова) дія не може здійснюватись без втручання в приватне спілкування.
5. В науці кримінального процесуального права негласні слідчі (розшукові) дії найчастіше класифікуються за такими критеріями: за порядком надання дозволу на проведення; за характером і обсягом втручання у сферу прав та інтересів особи; за процесуальним статусом особи, яка проводить, та участю у слідчій дії інших осіб; за характером відомостей, які отримують в результаті їх проведення; за тяжкістю злочину, що розслідується тощо.
6. Загальними підставами проведення негласних слідчих (розшукових) дій є: неможливість отримати відомостей про злочин та особа, що його вчинила, в інший спосіб; наявність конкретного, вже розпочатого кримінального провадження; вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину (крім дій, передбачених ч. 2 ст. 264, ч. 3 ст. 267, ст. 268 КПК України) та надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії ухвалою слідчого судді (крім дій, передбачених ст. ст. 271 та 272 КПК України).
7. Суб’єктами правовідносин, що складаються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій є: слідчий, прокурор, слідчий суддя, уповноважені оперативно-розшукові підрозділи, керівники органів досудового розслідування відповідно до компетенції, а також інші особи, які можуть залучатись до проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках здійснення конфіденційного співробітництва.
8. Рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії приймається на підставі постанови слідчого, прокуроар, або ухвали слідчого судді за клопотання слідчого, прокурора. Главою 21 КПК України встановлено додаткові вимоги до зазначених документів порівняно з загальними вимогами до процесуальних документів. Обов’язковим реквізитом даних документів є строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії, який в будь-якому разі не може перевищувати загальні строки проведення досудового розслідування. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений прокурором, керівником органу досудового розслідування або вищестоячого органу або слідчим суддею залежно від його тривалості.
9. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінально-процесуальному доказуванні детально регламентовані Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБ України, Міністерством фінансів України, Адміністрацією ДПС України та Міністерством юстиції України від 16 листопада 2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1681/51, низка положень якої обґрунтовано критикується науковцями.
10. Розголошення відомостей щодо факту та результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій може відбуватися під час ознайомлення сторонами з його матеріалами, на судових стадіях кримінального провадження під час розгляду його матеріалів, або ж у порядку, визначеному ст. 253 КПК України, з метою повідомлення осіб, щодо яких провадилися негласні слідчі (розшукові) дії.
11. Виконання фіксації негласних слідчих (розшукових) дій повинно відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, які встановлені у ст. ст. 103-107 КПК України, положенням ст. ст. 252, 273 КПК України, та ст. 265 КПК України - під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем. Водночас, для фіксації негласних слідчих (розшукових) дій все ж встановлені певні особливості – передусім в контексті вимог конфіденційності (наприклад, заборона на виготовлення копій протоколів, особливі вимоги до збереження отриманої інформації).
12. Чинне законодавче регулювання порядку використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в доказуванні характеризується наявністю низки недоліків – перш за все, законодавцем чітко не визначено саме поняття «результати негласних слідчих (розшукових) дій, крім того, необґрунтовано широкими, на нашу думку, є повноваження прокурора в даній сфері (наприклад, одноосібне право прокурора приймати рішення про знищення відомостей, речей та документів, які не мають значення для подальшого розслідування).
13. Підвтручанням у приватне спілкування законодавець розуміє доступ до змістуспілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підставивважати, що спілкування є приватним. Формами втручання у приватне спілкування є аудіо- та відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України); огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України);зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України); зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України). Кожна з даних форм негласних слідчих (розшукових) дій характеризується своїми особливостями здійснення та регламентується, окрім КПК України, іншими актами законодавства (Інструкцією, Законом України «Про телекомунікації» тощо).
14. До інших форм негласних слідчих (розшукових) дій відносяться негласні слідчі дії, поміщені в параграф 3 глави 21 КПК України, які не пов’язані з втручанням в приватне спілкування. Водночас, науковці справедливо зазначають, що такий розподіл є досить умовним, оскільки кожна з цих дій так чи інакше пов’язана з втручанням в приватну сферу життя осіб. Дещо особливими формами негласних слідчих (розшукових) дій в даному параграфі є моніторинг банківських рахунків та виконання спеціального завдання, які мають низку особливостей порівняно з іншими, зокрема, стосовно суб’єктного складу, підстав проведення тощо.
15. Контроль за вчиненням злочину є особливим різновидом негласних слідчих (розшукових) дій, який характеризується особливими підставами та суб’єктним складомта може здійснюватись в п’яти формах: контрольована поставка; контрольована закупка;оперативна закупка;спеціальний слідчий експеримент; імітування обстановки злочину. Дані негласні слідчі (розшукові) дії можуть здійснюватись лише за умови, що вони не спричинять наслідків, неспіврозмірних з метою розслідування, визначених ст. 271 КПК України, а також за умови відповідності спеціальним міжнародним нормативно-правовим актам.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України в редакції від 02. 03. 2014 року // Відомості Верховної Ради. – 2014. - № 11. - ст. 143.
2. Конвенція Організації Об’єднаних Наційпро боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин» від 20грудня 1988 року // Законодавство у сфері обігу наркотичнних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Зб. нормат. актів / У 2 ч. – Ч. 1 – К.; Київ. нац. ун-т внут. справ, 2006 – С. 191-231.
3. Кримінальний кодекс України від 05. 04. 2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13. 04. 2012 № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88.
5. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 22. - Ст. 303.
6. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15. 02. 1995 № 62/95-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 10, ст. 62.
7. Закон України «Про телекомунікації» від 18. 11. 2003 № 1280-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 12, ст. 155.
8. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13. 04. 2012 № 4652-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 21, ст. 208.
9. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12. 02. 2015 № 198-VIII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 17, ст. 118.
10. Закон України «Про внесення зміни до статті 247 Кримінального процесуального кодексу України» від 15. 07. 2015 № 613-VIII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 35, ст. 352.
11. Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5.
12. «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю»: Наказ СБ України від 12 серпня 2005 року № 440, реєстр. номер Міністерства юстиції України від 17 серпня 2005 року № 902/11182.
13. Наказ СБ України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації» від 31.01.2011 № 35, зареєстрованийв Міністерстві юстиції України 23 лютого 2011 року за N 225/18963.
14. «Про внесення змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю»: Наказ СБ України від 17 жовтня 2012 року № 470, реєстраційний номер Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2012 року № 1751/22063.
15. Про окремі питання здійснення слідчим суддею суду апеляційної інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні: Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (вих. № 233–158/0/4 від 29. 01. 2013 р.).
16. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28. 12. 1960 № 1001-05 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1961, N 2 ст. 15.
17. Багрій М. В. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як негласна слідча (розшукова) дія // Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/konfer32/1025.pdf.
18. Багрій М. В. Імітування обстановки злочину: поняття, зміст, місце у системі негласних слідчих (розшукових) дій // Порівняльно-аналітичне право № 4, 2015. Режим доступу: http://www.pap.in.ua/4_2015/113.pdf.
19. Багрій М. В. Негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні / М. В. Багрій, В. В. Луцик. – Львів, 2014. – 308 с.
20. Багрій М. В. Спеціальний слідчий експеримент як форма контролю за вчиненням злочину. // Актуальні проблеми держави і права. 2014. С. 386-391. Режим доступу: http://www.apdp.in.ua/v74/59.pdf.
21. Быховский И. Е. Об актуальных вопросах совершенствования процессуальной регламентации следственных действий / И. Е. Быховский // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий. – Ташкент, 1982. – С. 3–11.
22. Вільгушинський В. Щодо проблемних питань законодавчого регулювання інституту негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні // Віче, №10, травень 2014. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/4198/.
23. Волженкин Б. В. Допустима ли провокация как метод борьбы с коррупцией? / Б. В. Волженкин // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 43–45, с. 43.
24. Волчецкая Т. С. Применение метода моделирования в раскрытии и расследовании преступлений, совершенных организованными преступными группами: анализ литовского опыта / Т. С. Волчецкая // Вестник РГУ им. И. Канта. – 2007. – Вып. 9. – С. 80-82. – (Серия «экономические и юридические науки»).
25. Гусаров С. Діяльність органів внутрішніх справ України із забезпечення прав і свобод людини та громадянина // Віче. – 2013. – № 4. – С. 8–11.
26. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – К.: МВД СССР, 1987. – 84 с.
27. Капканов В. И. Проблемы разграничения пресечения преступлений и провокации их совершения / В. И. Капканов // Уголовное право. – 2007. – № 6. – С. 116–120.
28. Керевич О. Інститут негласних слідчих (розшукових) дій за новим КПК / О. В. Керевич // Право і суспільство. — 2012. — № 5. — С. 140–144.
29. Кирпа С. Проведення слідчим негласних слідчих (розшукових) дій / С. Кирпа // Право і суспільство. — 2013. — № 2. – С. 216–221.
30. Колесник В. А. Негласні слідчі (розшукові) дії: кримінально-процесуальні та криміналістичні аспекти підготовки і проведення: науково-практичний посібник / В. А. Колесник; Академія адвокатури України. – К.: Прецедент, 2014. – 135 с.
31. Колесник В. А. Субєкти здійснення та класифікаці негласних слідчих (розшукових) дій // Юридичний часопис Національної Академії Внутрішніх Спра, № 1, 2013 с. 13-18. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/aymvs_2013_1_24.pdf.
32. Комашко В. В. Контрольована поставка як форма контролю за вчиненням злочину. // Науковий вісник Чернівецького університету. 2013. Випуск 714. Правознавство. С. 131-137.
33. Котин В. П. Провокация взятки (к проблеме совершенства законодательства) / В. П. Котин // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 82–87.
34. Кримінальний процес України: [підручник] / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. – Харків: Право, 2010. – 608 с.
35. Кримінальний процес: підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін.; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
36. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – Т. 1. –768 с.
37. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
38. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Відп. ред.: С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарченко. – Х.: Одіссей, 2013. – 1104 с.
39. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст] / [Хабло О. Ю., Степанов О. С., Климчук М. П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.
40. Курченко В. С. Отграничение провокации от действий при пресечении преступлений / В. С. Курченко // Законность. – 2004. – № 4. – С. 10–12.
41. Лисюк Ю. В. Аудіо-, відеоконтроль як різновид втручання в приватне спілкування під час здійснення негласних слідчих дій у кримінальному провадженні. // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Юридичні науки. Випуск 6-1. Том 4. – 2014. С. 77-80.
42. Лук’янчиков Є. Д., Лук’янчиков Б. Є. Визначення та система негласних слідчих (розшукових) дій // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2014. – №1(9). С. 1-17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2014/n1/14lydsrd.pdf.
43. Молдован А. В., Мельник С. М. Кримінальний процес України. Навчальний посібник. // Центр учбової літератури, 2013. – 367 с.
44. Негласні слідчі (розшукові) дії [Текст]: курс лекцій / [Никифорчук Д. Й., Ніколаюк С. І., Поливода В. В. та ін.]; за заг. ред. Д. Й. Никифорчука. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 124 с.
45. Негласні слідчі (розшукові) дії та використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному провадженні: [навчально-практичний посібник] / С. С. Кудінов, Р. М. Шехавцов, О. М. Дроздов, С. О. Гриненко. – Х.: «Оберіг», 2013.
46. Негласні слідчі розшукові дії та особливості їх проведення оперативними підрозділами органів внутрішніх справ: навчально-практичний посібник / Б. І. Бараненко, О. В. Бочковий, К. А. Гусєва та ін.; МВС України, Луган. Держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2014. – 416 с.
47. Ожегов С. Словарь русского языка. – 19-е изд. [Текст] – М.: Рус. яз., 1987. – 750 с.
48. Погорецький М. А. Негласлі слідчі (розшукові) дії: проблеми провадження та використання результатів у доказувані // Юридичний часопис Національної Академіїї Внутрішніх Справ, № 1, 2013 с. 270-276. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/aymvs_2013_1_48.pdf.
49. Сергєєва Д. Б. Результати слідчі (розшукові) діїй: проблемні аспекит визначення // Право і громадянське суспільство №1, 2014 с. 97-106. Режим доступу: http://lcslaw.knu.ua/index.php/item/download/77_a52a867055e5552eaa83532654e9bb40.
50. Сергєєва Д. Б. Щодо класифікації негласних слідчих (розшукових) дій // Вісник кримінального судочинства № 2/2015 с. 69-75. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I1DBNJRN&P2DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/vkc_2015_2_11.pdf.
51. Скулиш Є. Д. Система негласний слідчих (розшукових) дій за кримінальнм процесуальним кодексом України // Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 618. Правознавство. С. 108-114.
52. Советский уголовный процесс. – К., 1983. – 440 с.
53. Цилюрик І. І. Негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 8, с. 271 – 274. Режим доступу: http://www.vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc8/74.pdf.
54. Шолудько Б. Негласні слідчі (розшукові) дії [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://foliant.in.ua/pravovoy-kommentariy_id_16.html.