ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ

1.1. Історичні аспекти виникнення міжнародних відносин на теренах України

1.2. Сувернітет та незалежність України як умова її міжнародної правосуб’єктності

РОЗДІЛ ІІ. УЧАСТЬ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ ДОГОВІРНОМУ ПРОЦЕСІ

2.1. Багатосторонні міжнародні договори у яких бере участь Україна

2.2. Двосторонні міжнародні договори в яких бере участь Україна

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Актуальність теми. Актуальність нашої роботи полягає в тому, що у новітній історії України зовнішня політика завжди була і буде в епіцентрі уваги суспільства і політичної еліти країни.. Двосторонні та багатостороннні відносини зі стратегічними партнерами, їхня позиції щодо актуальних питань світової політики, міжнародні договори та співпраця в рамках міжурядових організацій є предметом суспільно-політичних дебатів, в тому числі політологічного дискусу, і полем електорального змагання українських політичних партій.

Розташування України на місці трьох величезних геополітичних масивів євроатлантичного, євразійського та ісламського, створює найунікальніший цивілізаційний простір і, за оцінкою В.П. Кириченка, надає Україні можливість залишатися великою регіональною державою із значним потенціалом. [2, с. 57].

Сьогодні орієнтація української політичної еліти ціленаправлено іде одним напрямом європейським, а офіційна зовнішньополітична стратегія України визначена як «багатовекторність». На сьогоднішній момент нова влада цілком оптимістично налаштована на євроінтеграцію та ціле направлено шагає в ту сторону.

Цим питанням займались багато науковців які присвятили свої наукові доробки а саме: О. Івченко [1], В. Головченко, В. Матвієнко [2], Б. Корнєєнко [3], А. Зленко [4], С. Віднянський [5], Ю. Макар [6], М. Алексієвець, Я. Секо [7]. Науковий аналіз запропонованої проблематики робиться у публікаціях С. Василенко, В. Горбуліна, О. Ковальової, Д. Табачника, А. Гальчинського, Л. Чекаленко та багатьох інших вітчизняних вчених [8].

Мета дослідження аналіз становища України як суб'єкта міжнародного права.

Об’єкт дослідження виступає Україна як суб'єкт cучасного міжнародного права.

Предметом нашої роботи є зовнішня політика України та її міжнародне співробітництво.

Завдання:

- розкрити історичні аспекти виникнення міжнародних відносин на теренах України;

- проаналізувати суверенітет та незалежність України як умова її міжнародної правосуб’єктності;

- дати аналіз багатостороннім міжнародні договори у яких бере участь Україна;

- охарактеризувати двосторонні міжнародні договори в яких бере участь Україна;

- визначити правові засади участі України у діяльності міжнародних організацій;

- розкрити особливості членства України в діяльності окремих організацій.

Методи дослідження

Дослідження базується на використанні загальнонаукових методів, зокрема: системного, структурно-функціонального, історичного, порівняльного, логічного.

Практичне значення Дані роботи можна використати аспірантам та студентам для підготовки практичних лекційних та семінарських занять при написанні наукових робіт.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається з трьох розділів підрозділів до них загальних висновків та списку використаної літератури.

За період незалежності Україна стала повноправним членом світового співтовариства, посівши у ньому чітке місце, утвердилася як впливова європейська держава. Вже до першої річниці проголошення незалежності статус відродженої Української держави визнали 132 країни, 110 встановили з нею дипломатичні відносини.

Україна стала повноправним суб’єктом міжнародного права, міжнародної політики була відразу визнанна багатьма країнами світу.

Яскравим свідченням активізації зовнішньополітичної діяльності України як суб’єкта міжнародного права є процес укладання на державному рівні двосторонніх широкомасштабних договорів про дружні взаємовідносини та співробітництво. Перший такий міжнародно-правовий документ Україна підписала 6 грудня 1991 р. з Угорською Республікою, 1992 р. – відповідно із Індією, Туреччиною, Польщею, Естонією, Францією, Болгарією, Монголією, Узбекистаном, Молдовою, Азербайджаном, у наступні роки – із Словаччиною, Чехією, Італією, а також з рештою країн Співдружності Незалежних Держав (СНД). Загалом лише на початок 2004 р. договірно-правова база міжнародних відносин України складала 10 тис. договорів і угод різного правового статусу.

Таким чином, маємо зафіксоване у низці міжнародних документів авторитетних європейських і трансатлантичних структур із зарубіжними країнами визнання важливості ролі й місця України на Європейському континенті, у світі.

Принцип суверенної рівності держав порушується Росією у відносинах з Україною протягом усіх років міждержавних відносин з 1991 р. Однак військова агресія Російської Федерації проти нашої держави та дії, що її супроводжують, містять ознаки системних порушень усіх основних обов’язків держав щодо принципу суверенної рівності, визначених міжнародно-правовими актами в цій сфері:

1) обов’язку поважати правосуб’єктність інших держав, їхню територіальну цілісність і політичну незалежність. Військова агресія Російської Федерації проти України, окупація й анексія Кримського півострова, окупація частини Луганської та Донецької областей спрямовуються не просто проти правосуб’єктності й політичної незалежності, територіальної цілісності нашої держави, а на їхнє знищення та розпад України як держави;

2) обов’язку жити в мирі з іншими державами, який Російська Федерація грубо порушує, неправомірно застосовуючи силу проти нашої держави;

3) обов’язку не перешкоджати державі та не застосовувати засобів тиску на неї під час реалізації державою прав, властивих суверенітету, зокрема, права вільно обирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, ухвалювати свої закони й адміністративні правила.

Прикладом успішної участі України в діяльності міжнародних організацій також може слугувати різнобічна взаємодія з майже зі всіма міжнародними організаціями.

Завдяки послідовній та виваженій позиції України в ООН та інших міжнародних організаціях, наша країна отримує значну технічну допомогу з боку спеціалізованих установ ООН, її фондів та програм.

Україна бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання міжнародного миру та безпеки та зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах, розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини.

Особливістю сучасного міжнародного права, з погляду складу його суб'єктів, є те, що учасниками міжнародно-правових відносин і створення норм міжнародного права визнаються нації і народи, що ведуть боротьбу за свою державну незалежність. Правомірність такої боротьби випливає з права націй на самовизначення одного з найважливіших принципів міжнародного права.

Судячи зі всіх моментів які ми розглянули щодо міжнародної діяльності та співпраці України з державами та організаціями можна зробити висновок що Україна є активним учасником який бере участь в багатьох проектах залучається до багатьох міжнародних програм заключає багато міжнародних договорів все це характеризує Україну тільки з позитивної сторони в сфері міжнородного права та політики.

Отже, результатом є те, що у різних держав з’являється спільна система не лише загальних, а й галузевих принципів права, спільні цілі та завдання у зовнішніх політиках, єдиний механізм правового регулювання суспільних відносин. Це набуває особливої актуальності в умовах налагодження партнерських відносин в межах Співдружності Незалежних Держав, Митного Союзу, Всесвітньої торгової організації, Європейського Союзу та вимагає координації правової політики та гармонізації права, що створилось та створюється в межах цих об’єднань.