Курсова робота Природні монополії

Вступ

1. Поняття, види та сфери діяльності природних монополій

2. Державне регулювання природних монополій. Національні комісії регулювання природних монополій

3. Регулювання і контроль в окремих галузях природних монополій

Висновок

Список використаних джерел

Закон конкуренції – один з найважливіших загальних економічних законів товарного виробництва, який виражає постійну залежність між собою учасників процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка примушує удосконалювати процес виробництва, застосовувати досягнення науково-технічного прогресу, впроваджувати нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати, тобто здійснювати все, що дає змогу завоювати ринок.

Постійний тиск конкуренції – важлива рушійна сила суспільного розвитку. Вона також є важливим регулятором пропорцій виробництва і споживання. Але такий ринковий феномен як монополія не залежить від інших підприємств та компаній, тобто конкуренція відсутня. Коли має місце природня монополія, неможливе використання жодної альтернативи що до неї і тому єдиним шляхом її подальшого розвитку (або запобігання деградації) та попередження зловживання її монопольного становища є державне регулювання.

Визначення масштабів монополізму – складна методологічна проблема, тому сьогодні фактично невідома реальна степінь монополізму в національній економіці. Якщо раніше високий рівень монополізму значною мірою характеризувався наявністю великої кількості монопольних структур у виробничій сфері, то тепер вони швидко виникають у сфері реалізації і, навіть, у сфері надання адміністративних послуг.

В економіці будь-якої держави існують природні монополії – окремі випадки і сфери господарювання, в яких монополістична організація є економічно неминучою і обґрунтованою. В цих сферах суспільство виробило зовсім іншу тактику поведінки: не конкурентну боротьбу, а жорсткий державний контроль.

Дана тема курсової роботи є дуже актуальною в наш час, тому що на данному етапі розвитку національної економіки держава не має досконалого аппарату регулювання, і все ще залишаються «білі плями» у національному законодавстві що до природних монополій.

Метою дослідження є пошук можливого вирішення цих питань на основі досвіду інших країн, та минулих помилок нашого уряду.

Об'єктом курсової роботи є: поняття, види, діяльність природних монополій, а також їх державне регулювання.

Саме тому, що монополія не є ідеальною структурою ринку (а на сьогодні її частина становить близько 30%) потрібно впроваджувати шляхи її вдосконалення. На жаль, поки проблема регулювання діяльності природних монополій у нашій країні є досить складною.

Попри те що діє Закон України «Про природні монополії», функціонують Національна комісія електроенергетики, Державний комітет ядерного регулювання, Національна комісія з регулювання зв’язку, стверджувати, що система державного регулювання діяльності природних монополій є ефективною, передчасно. Адже немає чіткої, зрозумілої системи створення і діяльності національних регулюючих комісій.

Напрямки діяльності, що належать до природно-монопольних, у законі визначено, але не вистачає чіткого розуміння того, які саме регулюючі комісії треба створити для цього. У зв'язку з цим в Україні продовжує панувати стара й неефективна відомча система регулювання природних монополій. Під тиском Антимонопольного комітету центральні та місцеві органи намагаються вдосконалювати механізми реалізації тарифної політики, покращувати правила надання послуг монополістами. Проте таких заходів фактичного ручного управління й адміністративного тиску, за відсутності єдиної спеціалізованої системи регулювання у цій сфері, є вочевидь недостатньо.

Світовий досвід має різні підходи до формування регулюючих комісій. Є випадки, коли одна комісія здійснює регулювання й у сфері енергетики, й у сфері транспорту, й у сфері зв’язку. Проте, частіше регулюванням діяльності в кожній з цих сфер займається окрема комісія. Цьому є своє пояснення. Наприклад, у Прибалтійських державах, з огляду на їх розміри та структуру виробництва, зручніше та ефективніше створити одну комісію, що поєднує цілу низку функцій. А для такої країни, як Україна, зауважують експерти, природніше виділити такі сфери регулювання, як енергетика (електроенергія, газ, нафта); житлово-комунальне господарство (водо– і теплопостачання), транспорт, зв’язок та ядерне регулювання.

Однак не існує нормативного документа, який регламентував би саме такий підхід до створення регулюючих комісій. Більше того, останнім часом все частіше висловлюються думки про те, що такі комісії не потрібні, а їх функції можуть виконувати відповідні міністерства.

За останні десятиріччя регулювання природних монополій значно покращилось, порівнюючи з попередніми роками, але все одно в нашій державі не існує досконалого законодавства, яке б охоплювало усі сфери, що потребують державного втручання та дозволило б Україні вийти на якісно новий економічний рівень.

1. Господарський кодекс України від від 16.01.2003 № 436-IV.

2. Закон України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року N 1682-III.

3. Указ Президента України «Про заходи по забезпеченню діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України» від 14 березня 1995 р.

4. Вільсон Дж., Цапелик В. Є. Природні монополії у Росії: історія та перспективи розвитку системи регулювання. // Питання економіки, 1995, N 11.

5. О. В. Воробйов. Правове регулювання природних монополій у сфері енергетики // "Підприємницьке право", 2006, N 3.

6. Студенцов У. Держава і цілком природні монополії. // Світова економіка та впливові міжнародні відносини, 1995, N 9.

7. Филюк Г. М. Сучасні тенденції та проблеми регулювання природних монополій в Україні // Економіка України. - 2004. - № 7.

8. Ю. А. Метельов. Правове регулювання ціноутворення у сфері природних монополій // "Журнал російського права", 2006, N 10.

9. Цапелик В. Є. Регулювання природних монополій. // Суспільство і економіка, 1996, N 8.

10. Журик Ю. В. Антимонопольно-конкурентне право України. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2011.

11. Валітов С. С. Конкурентне право України. Навчальний посібник / К.: Юрінком Інтер, 2006.

12. Вурос А., Розанова Н. Экономика отраслевых рынков. - М.: ТЕИС, 2000.

13. Господарське право: підручник / B. C. Щербина. — 5-те вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2012.

14. Господарське право: Підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін.; За ред. О. П. Подцерковного. – Х.: Одіссей, 2012.

15. Галянтич М. К., Грудницька С. М. та інші. Господарське право України. – К, 2005.

16. Конкурентне право України. Навчальний посібник / К.: Юрінком Інтер, 2006.

17. Михайлов О. В. Господарське законодавство (право) – Полтава, 2007.

18. Н. О. Саніахметова. Господарське право України. Навчальний посібник. – К., ТОВ «Одіссей», 2005.

19. Навчальний посібник. / Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С. за заг. ред. С. В. Несинової. К.: Центр учбової літератури, 2012.

20. Розанова Н. М. Конкурентный процесс в современной рыночной экономике. - М.: Макс Пресс, 2001.

21. Сотников В. И., Сотникова Ю. В. Микроэкономика в структурно-логических схемах: Учебное пособие. 2-е изд., стереотип. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2006.

22. Сащак Я. М. Господарське законодавство України. Навчально-методичний посібник, - К, 2011.

23. Т. Г. Удалов. Конкурентне право. Навчальний посібник. – К., в-во «Школа», 2004.