Курсова робота Методика розслідування контрабанди

« Назад

Розділ 1. Криміналістична характеристика контрабанди

Під контрабандою (італ. contro – проти, bando – урядової постанови) згідно зі ст. 201 КК України визнається переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах або за попередньою змовою групи осіб або особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних та вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. У Кримінальному кодексі України також передбачена ст. 305, яка встановлює відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів [12, с. 35].

Одним із основних структурних елементів методики розслідування контрабанди є криміналістична характеристика даного виду злочину. Криміналістична характеристика контрабанди – це узагальнена, інформаційна модель (графічна й описова), що являє собою систематизований опис типових криміналістично значущих ознак контрабанди, які мають суттєве значення для її виявлення, розкриття та розслідування.

До основних елементів криміналістичної характеристики контрабанди відносять: 1) предмет злочинного посягання; 2) спосіб вчинення і приховування злочину; 3) “слідову картину” контрабанди; 4) місце і час вчинення контрабанди; 5) особу злочинця. Розглянемо їх.

Предмет злочинного посягання. Згідно з діючим законодавством предметом контрабанди можуть бути як товари, інші цінності, що знаходяться у вільному обігу, так і предмети, обіг яких обмежено або взагалі вилучено з цивільного обігу (отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, наркотичні, вибухові речовини, зброя та боєприпаси і т.п.).

Криміналістична особливість предмета злочинного посягання полягає в тому, що це слідосприймаючі і слідоутворюючі об’єкти живої та неживої природи, їх якісно-кількісні показники, фізико-хімічні та споживчі властивості індивідуалізують предмет у матеріальному світі, обумовлюють способи вчинення і приховання контрабанди.

Аналіз практики боротьби з контрабандою свідчить про те, що в сучасних умовах “асортимент” предмета контрабанди надзвичайно різноманітний і час від часу змінюється в залежності від потреб окремих груп населення. Ці потреби детерміновані соціально-економічною обстановкою в країні та соціальними і психологічними особливостями проживаючих у ній громадян. Частіше всього предметами контрабанди виступають: продовольчі і промислові товари, сировина для їх виготовлення, наркотики, ювелірні вироби і дорогоцінні метали, антикваріат, твори мистецтва, зброя, боєприпаси, вибухові, отруйні, сильнодіючі речовини та ін [13, с. 67].

Спосіб вчинення контрабанди – це детермінована система дій злочинця по підготовці, виконанню та приховуванню незаконного переміщення контрабанди через митний кордон, а також по використанню результатів контрабандної діяльності.

Здійснюючи контрабанду, злочинець діє одночасно вільно і невільно: його поведінка детермінована взаємодією суб’єктивних та об’єктивних факторів.

До об’єктивних передусім належать: а) властивості предмета злочинного посягання (кількісні та якісні ознаки); б) засоби пересування контрабандиста через кордон (поїзд, літак, легковий та вантажний автомобіль, морські та річкові судна); в) канали переміщення контрабанди (туризм, обмін делегаціями, транзитний багаж, легальні вантажі тощо); г) обстановка вчинення посягання (місце, час здійснення контрабанди, недосконалість митного законодавства, недоліки в організації та проведенні митного контролю, зміни в митній політиці).

До суб’єктивних факторів, які зумовлюють спосіб дії контрабандиста, належать його особисті якості – знання, вміння, навички, звички, злочинний досвід, характерологічний склад, психологічна спрямованість. Крім зазначеного істотний вплив на вибір способу вчинення цієї категорії злочинів справляють і соціальні та фізичні (соматичні) особливості злочинця – стать, вік, зріст та ін. При цьому суттєве значення мають рівень освіти, професійна належність, знання контрабандистом митного законодавства та особливостей митного контролю, наявність зв’язків та знайомств, навичок по виготовленню (пристосуванню) тайників, комунікабельність, організаторські здібності та ін.

Найбільш типовими способами вчинення контрабанди є: а) переміщення поза митним контролем; б)переміщення шляхом приховування від митного контролю.

Переміщення поза митним контролем передбачає ввезення або вивезення товарів і інших предметів через митний кордон України поза визначеними митними органами України місць (митниць, митних постів) або поза встановленим часом для проведення митного контролю. Цей спосіб найбільш характерний для митниць, розташованих на кордонах України з Російською Федерацією, Білоруссю, Молдовою і зумовлений, у першу чергу, існуванням “прозорих” кордонів.

Переміщення товарів поза митним контролем найчастіше здійснюється шляхом об’їзду митних постів легковими та вантажними автомобілями. У таких випадках контрабандисти з метою ухилення від митного контролю, як правило, використовують не традиційно існуючі магістралі транспортного прямування, путивці (польові, степові, міжселищні), об’їзні дороги. При цьому правопорушники заздалегідь готуються до вчинення контрабанди в такий спосіб. Наприклад, при переміщенні товарів автотранспортом вони виписують фіктивні товарно-транспортні документи у прикордонний український населений пункт, а у разі їх затримання використовують указані документи для підтвердження версії, що вони “не мали наміру перетинати кордон”, а лише “заблукали”. Значно рідше на практиці зустрічається переміщення контрабанди шляхом обходу місць митного контролю пішоходами. Так, у Бориспільському аеропорту злочинець намагався перемістити вогнепальну зброю за допомогою бортпровідниці шляхом обходу зони митного огляду.

У міжнародній практиці зустрічаються й інші способи ухилення від митного контролю, зокрема шляхом використання тварин, спеціально виготовлених літальних пристосувань, торпед, трубопроводів тощо [7, с. 77].

Приховування від митного контролю предметів контрабанди – це будь-який спосіб утаювання, що ускладнює їх виявлення, зокрема: із використанням тайників або інших засобів “фізичного приховування”, які утруднюють візуальне виявлення контрабанди; шляхом надання одним предметам вигляду інших; шляхом подання митному органу як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.

Під тайниками слід вважати спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні ємності, порожнини транспортних засобів, багажу та інші предмети, що попередньо підлягали розібранню, демонтажу або переобладнанню.

Найбільш поширеними місцями приховування контрабандних предметів у автотранспорті є: шини ходових та запасних коліс; спеціально переобладнані або ж виготовлені паливні та водяні баки; ящики для інструмента з подвійними стінками та днищами; простір за передньою панеллю та декоративною обшивкою кабіни; пустоти між подвійними стінками вантажного приміщення; тайники спеціально обладнані в балках, лонжеронах і шасі автомашини та ін.

На залізничному транспорті як місця для приховування найчастіше використовуються міжстельові простори, туалети, ящики для сміття, опалювальні печі вагонів, ями для постільної білизни, тайники в службових купе, акумуляторні ящики, плафони освітлення, різноманітні ніші, сидіння та спинки диванів, пустоти в столиках, у поруччях, попередньо розряджені вогнегасники та ін.

Під “фізичним“ приховуванням розуміється створення умов, за яких візуальне виявлення предметів контрабанди під час митного контролю ускладнене. У залежності від об’єктів митного контролю до інших засобів фізичного приховування, що утруднюють виявлення предметів контрабанди, можна віднести, зокрема, приховування безпосередньо на тілі контрабандиста; в тілі людини (у внутрішніх порожнинах та ковтальним способом); безпосередньо в одязі, взутті та особистих речах; в особистому багажі та ручній поклажі; у легальних товарах та вантажах; у транспортних засобах; у міжнародних поштових відправленнях і т.д. [10, с. 101].

Приховування шляхом камуфлювання предметів контрабанди – це спосіб маскування, який застосовується з метою контрабандного переміщення і полягає у зміні зовнішнього вигляду предметів, їх зовнішніх ознак (форми, стану, упаковки, етикеток і т.п.). Це може бути розбирання предметів та окреме переміщення його складових частин, надання одним предметам (товарам) вигляду інших тощо. Наприклад, зброя, спеціально пристосована для стрільби, може бути закамуфльована під різноманітні предмети побуту – авторучку, запальничку, коробку сигарет. У таких випадках камуфляж є конструктивним оформленням даного виду зброї, при якому істотно змінюються її зовнішні характерні ознаки, які дозволяють віднести зброю до побутових предметів.

Приховування від митного контролю охоплює також дії контрабандиста, що виражаються в пред’явленні митному органу як підстави для переміщення предметів контрабанди: а) підроблених документів;б) документів, отриманих незаконним шляхом; в) документів, що містять неправдиві дані.

 Документи, що містять неправдиві дані – це документи, що є справжніми за формою, але містять недостовірні відомості. У таких випадках має місце так звана інтелектуальна підробка (внесення в документи неправдивих відомостей). Для цього, як правило, використовуються митні декларації, в яких зменшується кількість товару, записуються предмети (товари) іншими найменуваннями тощо. Так, у міжнародному пункті пропуску Тиса (Закарпатська обл.) при догляді двох автомобілів було виявлено 4 тис. ящиків сигарет “Мальборо”, прихованих за тюками бавовни. Документи були оформлені на бавовну, яка перевозилась в Італію.

Приховування контрабанди – це умисна дія злочинця, що полягає у перешкодженні встановлення об’єктивної істини про незаконне переміщення через кордон шляхом приховування, знищення, маскування або фальсифікації слідів контрабанди і контрабандиста, спрямованої на повне або часткове ухилення винуватого від кримінальної відповідальності [12, с. 110].

Знищення за спрямованістю дій по приховуванню контрабандної діяльності можна поділити на: а) знищення слідів контрабанди; б) знищення слідів контрабандиста. Ліквідація слідів може бути повною і виражатися у: спалюванні підроблених документів, що стосуються злочину; знищенні засобів скоєння злочину; стиранні слідів ніг, транспортних засобів на місці переміщення поза митним контролем; стиранні папілярних узорів з предметів контрабанди та ін. Часткове знищення виражається в застосуванні контрабандистом певних речовин (гас, одеколон, тютюн, порошок гірчиці тощо).

Маскування – зміна уявлення в осіб, які стали свідками контрабанди, про злочинний характер здійснюваних дій і причетність до них певної особи. Це можуть бути: періодична зміна місця проживання; зміна зовнішнього вигляду особи злочинця (зміна одягу, використання перук, штучне створення або зміна особливих прикмет); запобіжні заходи по прослуховуванню телефонних розмов; “скромний” образ життя контрабандиста та ін.

Фальсифікація – підроблення, перекручування та розповсюдження фальшивої інформації та її носіїв. Ці дії можуть виражатися у повному чи частковому підробленні митних та інших документів, атрибутів митного забезпечення, товарів, супроводжувальної документації; в обмові співучасників у здійсненні контрабанди. Комбінованим способом фальсифікації є повне алібі контрабандиста.

Приховування – це залишення органів дізнання (слідства) у невіданні стосовно тих чи інших обставин розслідуваної контрабанди. Це може бути замовчування або відмова від давання правдивих свідчень, приховування контрабандистом засобів злочину та ін.

Аналіз слідчої практики показує, що невід’ємною частиною способу вчинення контрабанди є використання результатів злочинної діяльності. За кримінальним правом контрабанда вважається закінченою з моменту фактичного переміщення предмета посягання через митний кордон за наявності однієї з ознак, вказаних у законі. При ввезенні товарів (предметів, речовин) на митну територію України – з моменту фактичного перетину кордону, а при вивезенні – з моменту подання митної декларації або іншої дії безпосередньо спрямованої на реалізацію наміру ввезти або вивезти предмети.

У криміналістичному аспекті істотно важливим є те, що і після зазначених вище моментів закінчення контрабанди злочинна діяльність продовжується. Вона виражається у використанні результатів контрабандної діяльності. Це можуть бути дії, наприклад, по реалізації контрабандних товарів та отриманню прибутку або ж використання предметів контрабанди для власних потреб (автомобіля як засобу для пересування, меблів, електро-, радіоапаратури тощо).

“Слідова картина” контрабанди. При переміщенні контрабанди поза митним контролем за допомогою автотранспортних засобів “слідова картина” припускає наявність різних матеріальних слідів транспортних засобів: сліди кочення і ковзання, гальмування і пробуксовки коліс; сліди давлення, утворені в результаті руху гусеничного транспорту; площинні сліди ковзання від переміщення полозів. Найчастіше у даному випадку залишаються також сліди неходових частин транспортного засобу і сліди, залишені виступаючими вузлами і деталями, які відділилися від транспортного засобу: а) сліди тертя, ковзання, нанесені бампером, радіатором, заднім мостом та ін.; б) деталі і частини, що відокремилися від транспорту (осколки від скла фари, плями олії чи гальмівної рідини); в) сліди переміщуваного вантажу (цукор, зерно, рис, хімікати, гречка) та ін.

При використанні тайників та інших засобів фізичного приховування, що утруднюють виявлення предметів контрабанди, привертають до себе увагу такі сліди, як: а) дефекти швів, сполучених частин покриття підлоги кузова (фургона) автомобіля, металевої та пластмасової апаратури різних вузлів транспортних засобів; в) сліди на поверхні попільничок; г) сліди свердлення, розрізу, розпилу, нашарування при зварюванні, сліди металізації; д) сліди стружки при виготовленні тайників у дерев’яних частинах транспортного засобу. Певний інтерес можуть викликати сліди фарбування деяких місць, нові частини в транспортному засобі, сильне забруднення вузлів і механізмів, наявність нових дверних петель, вилучення або додавання частин у вузлах, замінення гвинтів і т.п [14, с. 79].

Як правило, при незаконному переміщенні контрабандних предметів із прихованням від митного контролю частіше всього правопорушника видає його незвичайна поведінка: людина неприродно себе поводить, хвилюється, нервується або ж знаходиться в неприродно-збудженому стані. Іноді пасажир надмірно намагається створити видимість “відвертості”, поводиться послужливо, улесливо або ж, навпаки, це виявляється у підвищеній роздратованості, нервозності. Деякі контрабандисти проявляють свої побоювання і страх викриття виразом обличчя, мімікою, жестами, невпевненістю у відповідях і т.п.

При вчиненні контрабанди шляхом фальсифікації митних та інших документів найбільш розповсюдженими є: 1) сліди підробки митних документів шляхом підчистки, дописки, травлення, заміни частин документів; 2) сліди підробки відтисків печаток і штампів. Досить розповсюдженими є випадки придбання правопорушником у невідомих осіб незаповнених бланків митної декларації з відтиском підроблених печаток і штампів митниці. Способи підробки відтисків митних печаток, як правило, традиційні: використання рисованого паперового кліше; використання кліше, виготовленого шляхом набору з друкарського шрифту; використання саморобного рельєфного кліше; вологе копіювання відтисків печаток зі справжніх документів і т.п.

Місце і час вчинення контрабанди. Найбільш характерним місцем вчинення контрабанди є зона митного контролю. Це, як правило, приміщення митниці, купе вагона, борт літака, оглядова площадка автомобілів, борт морського чи річкового судна, спеціально відведені місця для проведення митного контролю, оглядові бокси, а також місця нелегального переходу державного кордону та ін.

Вибір часу вчинення контрабанди зумовлений певними закономірностями. Якщо час вчинення контрабанди не пов’язаний з розкладом транспорту, злочинці, як правило, намагаються вибрати другу половину ночі або кінець зміни митного наряду, що пов’язано зі стомленістю в цей період часу та зниженням уваги працівників митниці. Узагальнення практики показало, що найчастіше контрабанда скоюється вночі, рідше вдень. Інколи контрабандисти планують вчинення контрабанди у вихідні, святкові чи передсвяткові дні або ж у погану погоду.

Особа злочинця. Узагальнення практики показує, що контрабанда належить до розряду “чоловічих злочинів”, оскільки переважна їх кількість скоюється чоловіками (71,8%). Проте останнім часом намітилася тенденція зміни такого становища в плані зростання кількості осіб жіночої статі, які здійснили контрабанду. При цьому характерною є “спеціалізація” контрабандистів за статевою належністю. У більшості випадків жінки скоюють контрабанду ювелірних виробів, наркотиків із приховуванням від митного контролю шляхом використання місць, що утруднюють їх виявлення: полових органів, нижньої білизни, сумочок, спеціально пристосованих панчох, заколок у волоссі, одягу та взуття. Проте дуже рідко зустрічаються випадки вчинення жінками контрабанди зброї, боєприпасів, радіоактивних, вибухових речовин, а також приховування з використанням виготовлених тайників, що більш характерно для чоловіків [7, с. 77].

За принципом громадянства засуджено за ст. 201, 305 КК у більшості громадяни України (67,4%). Спостерігається тенденція зростання злочинів, скоєних громадянами СНД, зокрема Росії, Казахстану, Узбекистану, Грузії, Литви та ін. Помітне місце займають іноземні громадяни, що вчинили контрабанду, а саме Польщі, Румунії, Індії, Китаю, В’єтнаму, Монголії та ін. Для іноземних громадян характерні факти вчинення контрабанди особами, які навчаються у вищих навчальних закладах України.

Вивчення даних, що характеризують осіб, які скоюють контрабанду шляхом приховування від митного контролю, дозволяє виділити ознаки злочинців, за якими можна визначити інформаційний портрет контрабандиста (ІПК) з урахуванням предметної спеціалізації та статевої належності.

Сучасний контрабандист – чоловік (71,8%): вік – до 40 років (85,9%), має середню або вищу освіту (91%), ніде не працює (54%), володіє знаннями про специфіку митного контролю та способи вчинення і приховування контрабанди, комунікабельний, енергійний, готовий піти на ризик, скоює контрабанду переважно з корисливою спрямованістю (96%); при проходженні митного контролю, як правило, виявляє себе неприродною поведінкою, невпевненістю у відповідях, рухах, емоційною збудженістю та ін.

Сучасна жінка-контрабандистка (28,2%): вік – до 40 років (74,8%), має середню або вищу освіту (87,4%), заміжня (84,5%), має одну дитину або більше (78,7%), переважно переміщує через кордон іноземну валюту – (63%), продовольчі і промислові товари (15%), наркотики (9%), ювелірні вироби (5%), інше – (8%); старанно приховує контрабанду в одязі, взутті, нижній білизні, у заколках для волосся, сумочках, серед інших предметів, у статевому органі, анальному отворі та ін.; часто приваблива, добре одягнена, як правило, під час проходження митного контролю виявляє знервованість, дратівливість, нечіткість та невпевненість у відповідях тощо.

Розділ 2. Особливості розслідування контрабанди

2.1. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування і програма дій по їх вирішенню

Слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи в залежності від обсягу та змісту даних, що послужили підставою порушення кримінальної справи та інформації про злочинця. Ці ситуації такі:

1. Є ознаки – достатні дані про вчинення контрабанди, відома особа, яка її вчинила.

2. Є ознаки про вчинену контрабанду, особа, яка її вчинила, не відома.

3. Є ознаки контрабанди і відомості про злочинця, але останній зник з місця події. Розглянемо їх.

Перша група типових слідчих ситуацій характеризується наявністю достатньої кількості ознак, що вказують на вчинення контрабанди й особу, яка її вчинила. Залежно від змісту й обсягу вихідних (початкових) даних, за якими порушується кримінальна справа, можуть виникати такі конкретні ситуації:

1. Вихідні (початкові) дані – ознаки контрабанди отримано працівниками митниці при здійсненні митного контролю під час затримання злочинця з речовим доказом безпосередньо під час незаконного перетину кордону.

2. Вихідні (початкові) дані про вчинення злочину отримано в результаті прикордонного контролю співробітниками Прикордонних військ.

3. Інформацію про вчинення контрабанди отримано в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів, коли кримінальну справу було порушено за матеріалами СБУ або МВС України.

4. Інформацію про ознаки вчинення контрабанди отримано в ході розслідування інших злочинів.

5. Початкові дані про підготовлювану або вчинену контрабанду отримано з заяв, повідомлень громадян, а також інформації, що надійшла від інших правоохоронних органів.

Перша найбільш типова ситуація характеризується тим, що працівники митних органів при здійсненні ними митного контролю виявляють предмети контрабанди, які за найменуванням, кількістю, вартістю, способом переміщення та приховування від митного контролю вказують на ознаки контрабанди. При цьому відома особа, яка її скоїла. Вихідним матеріалом для митниці як органа дізнання є протокол про порушення конкретною особою правил переміщення через митний кордон певних предметів, що підпадають під ознаки такого злочину, тобто виявлено самі предмети посягання, документи і правопорушник. У таких ситуаціях контрабандист, затриманий із речовим доказом на місці вчинення контрабанди, визнає свою провину, його викривають наявні докази [10, с. 110].

Це прості ситуації, які звичайно складаються за так званими “очевидними” злочинами, коли сам злочин і особа, яка його скоїла, очевидні, відомі з самого початку розслідування. Початкові дані, які є у розпорядженні дізнавача, обумовлюють комплекс і послідовність проведення невідкладних слідчих дій: а) особистий обшук, затримання і допит підозрюваного; б) огляд місця затримання з метою з’ясування обстановки події, виявлення слідів злочину та речових доказів; в) слідчий огляд предметів, що мають відношення до злочину (предметів контрабанди, документів, транспортних засобів, тайників, записників, листів тощо); г) допит осіб, які виявили і спіймали з речовим доказом злочинця, а також допит свідків-очевидців про обставини злочину та затримання; д) призначення експертиз (трасологічної, біологічної, товарознавчої, вибуховотехнічної, балістичної, а також криміналістичної експертизи документів); е) обшук за місцем проживання підозрюваного та в інших місцях, де, виходячи з обставин справи, можуть зберігатися документи та інші предмети, що мають значення для справи.

Значні труднощі при розслідуванні контрабанди викликають випадки затримання контрабандиста безпосередньо на митному кордоні, коли особа, не зважаючи на наявність доказів, заперечує сам факт вчинення контрабанди і заявляє, що предмети контрабанди їй не належать. Це складна конфліктна ситуація, в якій інформаційна невизначеність і протиріччя між фактами вимагають правильного і кваліфікованого проведення низки невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Перелік і послідовність їх проведення залежить від обставин конкретної справи і багато в чому подібні до розглянутого вище комплексу. Проте особливого значення в таких ситуаціях набуває слідчий огляд та фіксація виявлених предметів контрабанди, а також предметів, вилучених при особистому обшуку та затриманні підозрюваного. У разі необхідності до огляду варто залучати спеціаліста-криміналіста, який допоможе встановити сліди, залишені контрабандистом, і довести причетність останнього до злочину. Необхідно старанно оглянути пакувальний матеріал предметів контрабанди, звернути увагу на саморобні упаковки з паперу, газет, оскільки їх частинки можуть бути виявлені в результаті наступних обшуків за місцем проживання або роботи контрабандиста. Пакувальний матеріал слід детально описувати при наявності на ньому рукописних позначок, текстів, цифр, що надалі може послужити предметом криміналістичної експертизи.

Друга типова ситуація характеризується тим, що початкові дані про вчинення контрабанди отримано в результаті прикордонного контролю співробітниками Прикордонних військ, коли виявлено предмети посягання і затримана особа, яка переміщує їх. У цьому випадку прикордонники складають протокол затримання, в якому необхідно фіксувати всі обставини вчинення контрабанди, місце події фотографують, складають схеми і плани. При переміщенні контрабанди шляхом обходу митного контролю рекомендується вказувати маршрут проходження, наявність дорожніх та інших знаків тощо. Проте нерідко при затриманні прикордонниками правопорушників як безпосередньо на митному кордоні, так і поза межею митного контролю протоколи і схеми затримання не оформляються належним чином (не чітко вказується маршрут слідування, відсутні свідки тощо), а первинні пояснення не відбивають сутності і характеру правопорушення [7, с. 77].

Дізнавач митниці, отримавши початкові матеріали про контрабанду, за наявності достатніх даних порушує кримінальну справу і провадить невідкладні слідчі дії, перелік і послідовність яких істотно не відрізняється від ситуацій, розглянутих раніше. Проте тут обов’язково необхідно допитати представників Прикордонних військ, що виявили контрабанду, й осіб, при цьому присутніх.

Третя типова слідча ситуація характеризується тим, що вихідні дані про вчинення контрабанди отримані в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів. У цій ситуації до початку розслідування, як правило, відомі причетні до злочину особи і місце події, дані про підготовку, безпосереднє вчинення контрабанди або про результати контрабандної діяльності (транспортування, зберігання, реалізація тощо), проте інші обставини відомі не повністю. У такому випадку матеріали оперативно-розшукової діяльності є приводом і підставою для порушення кримінальної справи і проведення невідкладних слідчих дій (п. 1 ст. 10 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність”). До таких ситуацій, наприклад, належить вчинення контрабанди представниками підприємницьких структур при сприянні працівника митниці, коли в результаті оперативної розробки і за допомогою технічних засобів виявляються факти контрабанди.

Характерною рисою таких ситуацій є раптовість проведення комплексу оперативно-розшукових заходів, організаційних та слідчих дій, типовий перелік яких може охоплювати: 1) затримання, особистий обшук підозрюваного; 2) допит підозрюваного; 3) огляд місця події; 4) огляд предметів контрабанди, місць їх приховування та транспортного засобу, в якому вони виявлені; 5) огляд документів, пред’явлених митному контролю для переміщення товарів або валюти і для перетинання кордону; 6) допит свідків; 7) обшук за місцем роботи, проживання підозрюваного (підозрюваних) та за місцем його “зв’язків”; 8) призначення за необхідністю експертиз – товарознавчої, трасологічної, технічної експертизи документів тощо; 9) виїмка та огляд документів за місцем роботи підозрюваного; 10) огляд складських та виробничих приміщень за місцем роботи підозрюваного і товарів, що там знаходяться; 11) виїмка та огляд дискет і даних, що містяться в пам’яті комп’ютерів за місцем роботи та проживання підозрюваного, і при необхідності призначення по них експертизи; 12) накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію [10, с. 111].

Друга група типових слідчих ситуацій виникає при виявленні предметів контрабанди на митному кордоні, коли особа, яка вчинила злочин, невідома. Це так звана “безгоспна” контрабанда, яка останнім часом в Україні набула погрожуючого характеру.

Такі ситуації, на відміну від першої групи типових ситуацій, є менш сприятливими, оскільки для них характерний високий ступінь інформаційної невизначеності – відсутність даних про особу, а коло інших джерел для розшуку злочинця вкрай обмежене. В подібних випадках кримінальна справа порушується за фактом виявлення злочину за відсутності особи, підозрюваної у його вчиненні. Тому першочерговим завданням є встановлення особи злочинця, її розшук, затримання та викриття.

Успішне вирішення розглядуваної ситуації значною мірою залежить від таких факторів, як:

а) висококваліфіковане проведення огляду місця події, включаючи огляд предметів контрабанди та місць їх приховування;

б) допит свідків-очевидців, а за їх відсутності дії мають бути направлені на їх виявлення;

в) залучення спеціалістів кінологічної служби митниці або прикордонників;

г) перевірка результатів оглядів та допитів за криміналістичним обліком (дактилоскопічним, за способом вчинення, за ознаками зовнішності тощо);

д) вивчення матеріалів архівних кримінальних справ даної категорії (розкритих і нерозкритих) шляхом порівняльного аналізу способів вчинення контрабанди (розслідуваного та вказаного в архівній справі);

е) взаємодія митних органів, Прикордонних військ, підрозділів СБУ, МВС та ін.

Для розв’язання розглядуваної проблемної ситуації можна рекомендувати такі початкові слідчі дії й оперативно-розшукові заходи: а) огляд місця події, включаючи огляд предметів контрабанди та місць їх приховування; б) використання службово-розшукових собак; в) виявлення можливих свідків та їх допит; г) призначення за результатами огляду криміналістичних експертиз; д) складання (або постановка завдання про складання) композиційного портрета особи, яка вчинила контрабанду (якщо злочинця хтось бачив); е) перевірка за криміналістичними обліками (дактилоскопічним, за способом учинення, за ознаками зовнішності); є) постановка завдання про встановлення особи, яка скоїла контрабанду, оперативним шляхом та ін. [7, с. 77].

Третя група типових слідчих ситуацій є більш сприятливою для початкового етапу розслідування, оскільки особа контрабандиста відома, але останній зник із місця злочину. Як правило, вона поєднує конкретні ситуації, коли контрабанду виявляють у момент безпосереднього незаконного переміщення через кордон або після його вчинення. Так, здійснюючи митний контроль потягу “Москва – Донецьк”, інспектор митниці оглядав купе. Пасажирам було поставлено запитання про наявність переміщуваних наркотиків, зброї та боєприпасів. Отримавши негативну відповідь, інспектор вирішив оглянути чорну шкіряну куртку, кишеня якої підозріло відвисала. Несподівано з верхньої полиці зіскочив хлопець, вихопив із кишені куртки пістолет і, погрожуючи ним, зник із місця події. При додатковому огляді працівниками митниці під матрацом була знайдена граната з запалом до неї. Крім того, у купе було виявлено пластиковий пакет із особистими речами, серед яких був записник із номерами телефонів і адресами, а також фотографія злочинця, який втік.

Основні напрямки розслідування у даній ситуації повинні бути орієнтовані на дослідження матеріальної обстановки на місці події, виявлення, збір і фіксацію доказової та орієнтуючої інформації про подію злочину й особу злочинця, який зник. У цій ситуації дії працівників дізнання (слідства) мають бути спрямовані на негайне переслідування злочинця по “гарячих слідах” та на його затримання, а також на збір даних, що характеризують особу розшукуваного, виявлення його зв’язків, встановлення його можливого місцезнаходження, вжиття заходів для затримання злочинця та доставлення його за місцем дізнання.

Аналізована типова слідча ситуація є різновидом першої та другої групи ситуацій, розглянутих раніше. Тому найбільш оптимальний комплекс початкових слідчих дій у даній ситуації може виглядати таким чином: а) огляд місця події, включаючи огляд предметів контрабанди та місць їх приховування; б) допит свідків-очевидців, співучасників (якщо такі є); в) допит осіб, що можуть дати відомості про злочинця та його спосіб життя (родичів, товаришів по службі, знайомих); г) затримання й особистий обшук підозрюваного; д) допит підозрюваного; е) обшук за місцем проживання та його «зв’язків»; є) при необхідності призначення криміналістичних експертиз (за предметами посягання або результатами оглядів) та ін [12, с. 121].

Паралельно зі слідчими діями здійснюються оперативно-розшукові й організаційні заходи, а саме: а) використання службово-розшукових собак; б) переслідування злочинця, який зник із місця події, по “гарячих слідах”; в) виявлення можливих свідків та їх допит; г) прочісування й обстеження місцевості з залученням Прикордонних військ у районі місця події; д) проведення загороджувальних заходів; е) складання (або поставлення завдання про складання) композиційного портрета особи, яка вчинила контрабанду; є) складання розшукових орієнтувань злочинця; ж) накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; з) оперативне спостереження у місцях вірогідної появи злочинця; и) блокування можливих місць перебування злочинця та ін.

Висування слідчих версій. Успіх розслідування першочергового етапу розслідування контрабанди значною мірою визначається своєчасністю і правильністю висування і перевірки слідчих версій.

По першій групі типових ситуацій, коли є інформація про скоєння контрабанди і відома особа, яка її вчинила, висуваються загальні версії, що за своїм змістом дають одне з можливих пояснень суті і характеру вчиненої події в цілому: вчинене діяння є контрабандою (ст. 201 або 305 КК); має місце контрабанда, пов’язана з вчиненням інших злочинів (ст.ст. 201, 305 КК і ст.ст. 187, 364, 368, 369, 212, 263 КК та ін.); у даному випадку вчинено не контрабанду, а інший злочин (ст.ст. 212, 309, 263 КК та ін.); факт вчинення контрабанди відсутній, виявлене діяння не злочинне, наприклад, має місце порушення митних правил (ст.ст. 104-120 МК України) чи інше адміністративне правопорушення; має місце добровільна відмова від вчинення контрабанди. Висуваються також версії про: способи здійснення контрабанди; місця здійснення контрабанди; осіб, що займаються контрабандною діяльністю, місця придбання, збереження, переміщення, збуту контрабанди; кількість епізодів контрабандної діяльності тощо.

У ситуації, коли вчинена контрабанда, однак особа, що її вчинила, невідома, поряд з типовими загальними версіями, характерними для першої групи типових ситуацій, висуваються також версії, перевірка яких спрямована, насамперед, на визначення кола осіб, серед яких варто вести пошук злочинця: а) особа належить до обслуговуючого персоналу даного транспортного засобу (провідники, машиністи, капітани судна, бортпровідниці літака і ін.); б) особа є неповнолітньою; в) контрабанда вчинена жінкою; г) особа знаходиться серед пасажирів купе, вагона, автобуса і т.п.; д) особа мешкає в прикордонному районі; е) контрабанда вчинена особою, яка має відомості про особливості транспортного засобу, використовуваного для приховування предмета посягання; ж) контрабанда вчинена однією особою або групою осіб та ін.

У третій типовій слідчій ситуації, коли має місце вчинення контрабанди, злочинець відомий, але зник із місця події, поряд із загальними версіями про подію контрабанди та її найважливіші обставини, висуваються розшукові версії, які можуть бути такими: 1) злочинець переховується у своїх родичів, друзів, знайомих; 2) розшукуваний залишився на легальному становищі або перейшов на нелегальне; 3) злочинець виїхав за кордон тощо.

2.2. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Ефективність розслідування контрабанди значною мірою залежить від своєчасного і правильного проведення окремих слідчих дій. При розслідуванні цієї категорії злочинів найбільш характерними першочерговими слідчими діями є: слідчий огляд, допит підозрюваного і свідків, обшук, виїмка, освідкування, а також призначення необхідних судових експертиз. До наступних слідчих дій, як правило, належить проведення очних ставок, пред’явлення для впізнання, слідчий експеримент, допит обвинувачуваного, проведення судових експертиз.

Слідчий огляд. Аналіз вивчених кримінальних справ про контрабанду показує, що найчастіше зустрічаються такі види слідчого огляду: а) огляд місця події; б) огляд предметів контрабанди, їх пакувального матеріалу; в) огляд транспортних засобів (автомобіль, купе поїзда та ін.), які використовуються для переміщення контрабанди; г) огляд тайників та інших місць виявлення (приховування) предметів контрабанди (валізи, торби, палиці та ін.); д) огляд документів, що використовуються для приховування і переміщення контрабанди; е) огляд предметів та документів, які було викинуто перед або в момент затримання; є) огляд тіла живої людини (освідування); ж) огляд предметів і документів, вилучених при обшуку та виїмці; з)огляд тварин як засобів переміщення контрабанди [8, с. 111].

 При розслідуванні контрабанди поняття “місце події” має дещо своєрідний характер, зумовлений специфікою механізму здійснення контрабандної діяльності, особливостями “слідової картини” контрабанди та об’єктів, що підлягають огляду, багатопредметністю і різноманітністю способів учинення даного злочину. Місцем події у справах про контрабанду слід вважати ділянку (фрагмент) простору, у межах якого мала місце подія, що відбилась у слідах скоєння контрабанди (включаючи сліди підготовки, безпосереднього вчинення, приховування і використання результатів контрабандної діяльності), слідах перебування злочинців чи інших осіб.

Огляд місця події – це невідкладна слідча дія, що полягає в безпосередньому сприйнятті, дослідженні, оцінці і фіксації дізнавачем (слідчим) обстановки місця події, слідів та об’єктів, які мають відношення до справи, їх ознак, властивостей із метою з’ясування суті події, що сталася, механізму злочину і його обставин, які мають значення для встановлення істини по справі.

Основними завданнями огляду місця події при розслідуванні контрабанди є: вивчення, фіксація та оцінка обстановки місця події; встановлення способу переміщення контрабанди; виявлення, фіксація і вилучення предметів контрабанди, тайників та інших засобів приховування і переміщення контрабанди (валізи, торби, палиці тощо); аналіз наявних фактичних даних про подію злочину; виявлення співучасників контрабанди та мотивів вчинення даного злочину; побудова необхідних слідчих версій і визначення напрямків розслідування; одержання необхідної інформації для проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів [16, с. 91].

Особливості тактики огляду місця події у справах про контрабанду зумовлені: а) щодо особи злочинця – способом переміщення предметів контрабанди через митний кордон; видом предметів контрабанди; специфікою транспорту, що використовується для приховування та переміщення контрабанди; б) щодо суб’єкта виявлення – відомостями про особу, яка скоїла контрабанду (особа відома, невідома, зникла з місця події); часом, який має у своєму розпорядженні дізнавач на проведення огляду (наприклад, коротка стоянка потяга).

У процесі підготовки до огляду місця події важливо правильно визначити необхідних спеціалістів і вчасно забезпечити їх прибуття на місце події. При цьому особлива роль в огляді місця події належить спеціалісту-криміналісту. В залежності від обставин справи можуть бути залучені й інші спеціалісти: ювеліри – при огляді ювелірних виробів, коштовних каменів і металів; мистецтвознавці – при огляді антикваріату, ікон, картин та інших культурних, історичних цінностей; товарознавці – при огляді різноманітних товарів; спеціалісти-хіміки, наркологи – при огляді наркотичних речовин; спеціалісти транспорту – при огляді літаків, морських і річкових суден, залізничного транспорту.

Підготовка і застосування технічних засобів виявлення і фіксації слідів та речових доказів у справах про контрабанду мають деякі особливості. Так, у митній практиці досить ефективно використовуються технічні засоби пошуку та виявлення предметів контрабанди (оглядові металодетектори, ендоскопи, щупи), технічні засоби радіаційного контролю (дозиметри, інші вимірювальні прилади), а також спеціальні набори хімічних реактивів для експрес-аналізу речовин, матеріалів, зокрема такі, як «Політест», «CANABISPRAY», «HEROSOL», «EXPREY» та ін.

При переміщенні контрабанди з приховуванням від митного контролю у протоколі огляду детально описується місце виявлення предметів контрабанди, при цьому особливу увагу слід приділити тайникам та іншим засобам приховування контрабанди (валізи, торби, палиці та ін.), зафіксувавши у протоколі їх розміри, устрій, призначення, спосіб виготовлення (пристосування) тощо. До протоколу огляду місця події має бути складена схема, на якій вказується місце знаходження тайника або спеціального сховища. Місце виявлення контрабанди рекомендується зафіксувати за правилами судово-оперативної фотографії. Криміналістично значущі ознаки слід позначити на знімках стрілками [10, с. 101].

Описуючи предмети контрабанди у протоколі огляду, важливо відобразити їх загальний вид, стан, найменування, кількість, вагу, обсяг, розмір, упаковку і пакувальний матеріал, індивідуальні ознаки та інші дані, що характеризують їх і вказують на зв’язок предмета, що оглядається, з розслідуваною подією. Потрібно вжити заходів щодо виявлення і фіксації на оглянутих предметах відбитків пальців особи, яка підозрюється у вчиненні контрабанди. Особливо це важливо у ситуаціях, коли особа заявляє, що ці предмети їй не належать.

При огляді наркотиків синтетичного та фармацевтичного походження в протоколі необхідно вказати: вид; кількісно-якісні характеристики (склад, консистенція, колір, запах, розміри, обсяг, вага); наявність написів на ампулах, таблетках; рівень заповнення ампули рідиною; колір рідини та наявність осаду; спосіб упаковки та пакувальний матеріал; цифрові позначення і назву заводу-виробника та ін.

Товари, як правило, оглядаються та описуються за участю спеціаліста-товарознавця. Особливу увагу слід звернути на вид, кількість, вартість, походження, маркірування, ярлики, товарні знаки тощо. В окремих випадках важливо на упаковках виявити написи, позначки та інші ознаки, що вказують на належність даних предметів певним особам.

Для огляду антикваріату обов’язково слід запросити спеціаліста-мистецтвознавця. Причому це має бути не просто працівник місцевого музею, а спеціаліст у галузі іконопису, декоративно-прикладного мистецтва чи філателії, в залежності від виду історичних і культурних цінностей. У протоколі огляду ікони необхідно зафіксувати її розміри, сюжет, матеріали, наявність ковчегів, шпонки та інші індивідуальні особливості й позначки, ступінь цілості; при огляді монет – вагу, розміри, вартість, колір металу, зображення, індивідуальні особливості тощо [8, с. 92].

Обшук. При розслідуванні контрабанди у процесі обшуку виявленню і вилученню підлягають: а) предмети контрабанди; б) пакувальний матеріал, засоби приховування та зберігання контрабанди (пакети, папір, коробки, торби, посуд та ін.); в) предмети, інструменти і пристосування для виготовлення тайників, підробки документів; г) документи, що вказують на зв’язок підозрюваного з іншими учасниками контрабанди (записники з адресами і номерами телефонів, фотографії співучасників, листи, телеграми, чорнові записи, що мають інформацію про контрабандні операції тощо); д) проїзні документи (квитки), повідомлення про міжнародні поштові відправлення; е) документи, що не відповідають прізвищу обшукуваного та його родичів (закордонні та громадянські паспорти, посвідчення, перепустки та ін.); є) географічні карти, схеми з позначками місць, де ростуть рослини з наркотичним вмістом; ж) устаткування, пристосування та матеріали для виготовлення, вжитку і зберігання наркотичних засобів (шприці для ін’єкцій, посуд, преси тощо); з) інші предмети і документи, що можуть мати значення для справи. Крім того, під час обшуку підлягають вилученню предмети, що не мають безпосереднього відношення до вчинення контрабанди, але характеризують особу контрабандиста і його діяльність. Це можуть бути предмети, які вилучені з цивільного обороту або які зберігаються без належного дозволу (зброя, іноземна валюта, наркотичні засоби тощо), а також предмети та цінності, нажиті злочинним шляхом.

Особистий обшук найчастіше проводиться після затримання контрабандистів у порядку ст.106 КПК України. Його необхідність виникає навіть у випадку, коли під час митного контролю проводився особистий огляд. Це пояснюється тим, що згідно зі ст. 32 МК України особистий огляд має за мету виявлення предметів контрабанди, товарів та предметів, які заборонені до транзиту і є об’єктами порушення митних правил. Метою особистого обшуку є можливе виявлення прихованих не тільки предметів контрабанди, але й інших предметів та документів, які можуть мати доказове значення: записники, проїзні квитки, пакувальний матеріал, чорнові записи тощо [7, с 77].

Особистий обшук проводиться у певній послідовності, як правило, зверху вниз, починаючи з головного убору, потім обстежується одяг, взуття, тіло.

Одяг обстежується в такому порядку: верхній одяг, головні убори і взуття; предмети туалету (ремні, краватки тощо) і нижня білизна. При огляді одягу уважно досліджуються підкладки, шви, лацкани піджака, коміри, відвороти штанів, манжети, плечики, а також старанно прощупуються місця, де вшита вата або є латки. При цьому слід враховувати, що на жіночому одязі існує багато можливостей для приховування дрібних предметів контрабанди (наркотиків, валюти та ін.). Зручними місцями для цього є декоративні ремінці та стрічки, нашивки, дрібні аплікації на сукнях, товсті підошви взуття, пояси для панчох, еластичні бюстгалтери тощо. Нерідко як тайники для наркотиків використовується дамська косметика, яка зменшує запах наркотичних засобів, значно ускладнює їх пошук навіть за допомогою службово-розшукових собак.

Обстежуючи головний убір, особливу увагу треба звернути на підкладку, козирьок, стрічки, банти, прикраси. Підозрілі місця старанно прощупуються, проколюються та розпорюються. При особистому обшуку треба уникати зайвих пошкоджень особистого майна обшукуваного. Розпорювати слід лише в тому випадку, коли є впевненість, що там заховані розшукувані об’єкти.

Рекомендується старанно оглядати вміст кишень, а також усі супутні предмети: парасольки, запальнички, авторучки, пачки з сигаретами, годинники тощо. Практиці відомі випадки, коли під час митного огляду у громадян виявляли лише частину предметів контрабанди, а інша була виявлена і вилучена при особистому обшуку (наприклад, іноземна валюта приховувалась в кишенях, записниках, мікрокалькуляторах, футлярах для окулярів та ін.).

Оглядаючи взуття, треба враховувати найбільш типові місця приховування предметів контрабанди – халяви, підошви, каблуки. Рекомендується також уважно досліджувати устілки взуття та ортопедичне взуття.

Огляд тіла людини також доцільно провадити “зверху униз”, послідовно та планомірно. При цьому слід звернути увагу на волосся, яке слід розчесати чистим гребенем. Досвід показує, що у волоссях, особливо під зачіскою, досить часто перевозять наркотики. Крім того, предмети контрабанди часто приховують на різних частинах тіла, використовуючи при цьому пахові западини, рот, ніс, вуха, статеві органи, пальці ніг, прикріплюючи їх до ступні за допомогою лейкопластиру та ін [12, с. 121].

Обстеження тіла обшукуваного рекомендується здійснювати з допомогою медичного працівника. При наявності бинтів, пластирів чи гіпсових пов’язок потрібно запропонувати медичному працівнику зняти їх і замінити іншими, якщо це не є небезпечним для здоров’я обшукуваного. Коли є підстави вважати, що предмети контрабанди проковтнуті, обшукуваного необхідно перевірити за допомогою рентгенівської установки.

У деяких випадках особистий обшук може поєднуватися з проведенням освідування (ст.193 КПК України). Ця невідкладна слідча дія провадиться у тих випадках, коли є підстави вважати, що на тілі підозрюваного, його одязі можуть бути сліди злочину або особливі прикмети (шрами, татуювання, родимі плями). Так, при здійсненні підозрюваним контрабанди наркотичних засобів установлюється: а) чи є на затриманому та його одязі сліди злочину: частки наркотичних засобів (психотропних речовин, лікарських препаратів, що містять наркотики), речі та предмети, що зберегли їх рештки, шприці та ін.; б) чи існують у даної особи ознаки вживання наркотиків: сліди ін’єкцій, крапкові ранки, абсцеси, флегмони, ознаки наркотичного сп’яніння. Потім за допомогою експертизи можна встановити однорідність виявлених часток наркотичних засобів під нігтями підозрюваного з наркотичними засобами, виявленими в тайнику чи інших місцях приховування.

Обшук приміщень у тактичному плані є більш складним та трудомістким у порівнянні з особистим обшуком. Як свідчить практика, у справах про контрабанду об’єктами обшуку є житлові, службові та інші закриті приміщення (каюти, купе, салони літака та ін.), що мають відношення до підозрюваних, співучасників контрабанди, їх знайомих чи родичів.

Предмети контрабанди, документи та інші предмети, що мають доказове значення, можуть зберігатися не тільки у приміщеннях, але і на території, що прилягає до них: у ємкостях, закопаних у землі; у частинах загорожі чи паркану; під плитами, якими викладають доріжки в саду; у льохах, вигрібних ямах; у надвірних будівлях (лазнях, гаражах, сараях, собачих будках) тощо. При обстеженні огороду слід звернути увагу на квіти та інші рослини, що на фоні навколишньої зелені виглядають зів’ялими або слабко укріпленими в землі (горщику). Камені, які є на обшукуваній ділянці, мають бути детально обстежені, оскільки під ними або в них іноді обладнюються тайники. Пильно досліджуються будівельні матеріали та стоси дров, в окремих випадках рекомендується їх розібрати й обстежити під ними ґрунт за допомогою технічних засобів [9, с. 91].

У кримінальних справах про контрабанду поряд з обшуком з метою забезпечення можливої конфіскації майна, дізнавач митниці (або слідчий СБУ, прокуратури) зобов’язаний накласти арешт на майно підозрюваного, про що складається мотивована постанова. Накладення арешту і передача майна на зберігання оформлюються протоколом, у якому перелічуються описані предмети, вказуються назва, розміри, маса, кількість, приблизна вартість, інші характерні ознаки. У необхідних випадках майно упаковують і опечатують. Крім дізнавача і понятих протокол підписують власник майна, особа, яка прийняла його на зберігання, та інші громадяни, що були присутні при арешті майна.

Судові експертизи, як одна з форм використання спеціальних знань, досить широко застосовуються при розслідуванні контрабанди.

Товарознавча експертиза призначається для визначення вартості контрабандного товару, що необхідно для встановлення кваліфікуючої ознаки контрабанди – здійснення контрабанди у великих розмірах, якщо вартість товарів перевищує тисячу і більше мінімальних розмірів оплати праці. За допомогою цієї експертизи експерт-товарознавець також може встановити підприємство-виробника, найменування, сортність і якість товару, правильність їхнього упакування, маркірування, ціну товару, відповідність указаних показників записам, що містяться в рахунках-фактурах, накладних та ін.

Мистецтвознавча експертиза вирішує питання, пов’язані з установленням належності предметів антикваріату (ікон, картин, порцеляни та ін.) до історичних і культурних цінностей, дозволяє встановити справжність предметів антикваріату (оригінал, копія, підробка), авторство відомих майстрів, спосіб виготовлення, час створення даного предмета або виробу, а також визначити вартість цих культурних цінностей.

Серед криміналістичних експертиз при розслідуванні контрабанди найчастіше провадяться:

технічна експертиза документів, за допомогою якої можна встановити ознаки підробки митних та інших документів, визначити спосіб внесення в них змін, відновити первісний текст у підробленому технічному паспорті на автомобіль, а також визначити способи підробки відтисків печаток і штампів на митних деклараціях та інших документах;

почеркознавча експертиза встановлює виконавця рукописного тексту або підпису в різних документах – контракті, рахунку-фактурі, митній декларації, а також на упаковках контрабандних товарів та інших пакувальних матеріалах;

дактилоскопічна експертиза встановлює по слідах відбитків пальців рук факт контакту контрабандиста з предметами, документами, пакувальним матеріалом;

трасологічна експертиза, об’єктами якої можуть бути тайники, знаряддя та інструменти за допомогою яких вони виготовлялися, сліди засобів переміщення контрабанди тощо [7, с. 77].

Допит підозрюваного. Однією з найбільш поширених слідчих дій при розслідуванні контрабанди є допит, у ході якого дізнавач, слідчий, прокурор, суд у встановленому законом порядку вербальним шляхом одержує інформацію про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі.

Допит підозрюваного у справах про контрабанду є одним із найважливіших першочергових слідчих дій, оскільки він відбувається негайно після затримання та особистого обшуку підозрюваного або не пізніше 24-х годин після затримання (ч. 2 ст. 107 КПК). Це не тільки забезпечує можливість своєчасної реалізації підозрюваним свого права на захист, але і має величезне тактичне значення. Особа, яка підозрюється у вчиненні контрабанди, знаходячись у момент затримання у певній психологічній розгубленості, ще не встигла визначити лінію своєї поведінки, продумати пояснення, які могли б виправдати її дії. Тому невідкладний допит підозрюваного, як правило, сприяє отриманню більш повних та достовірних показань.

 При розслідуванні контрабанди можна виділити дві найбільш типові ситуації допиту підозрюваного: а) особа, підозрювана у вчиненні контрабанди, дає правдиві показання і визнає себе винною, тобто допит у безконфліктній ситуації; б) допитуваний заперечує факт контрабанди і навмисно дає неправдиві показання або відмовляється давати їх, тобто допит у конфліктній ситуації.

Допит свідків. При розслідуванні контрабанди свідків можна поділити на три групи: а) особи, які безпосередньо виявили контрабанду і затримали підозрюваного – інспектори митниці, співробітники Прикордонних військ, оперативні працівники міліції, СБУ та ін.; б) свідки, які були присутні при вчиненні контрабанди (очевидці злочину), – обслуговуючий персонал (провідники вагонів, стюардеси, працівники залізниці, автовокзалів, аеропортів, річкових і морських портів); водії та пасажири транспортного засобу, що використовувався контрабандистом для вчинення злочину; начальник потягової бригади, капітан судна, керівник туристичної групи та ін.; в) свідки, які хоча і не брали участі у виявленні і затриманні контрабандиста, але можуть дати інформацію про події, що передували вчиненню злочину, чи після нього, – родичі підозрюваного, його друзі, знайомі, колеги по роботі.

Допит свідків першої групи (митники, прикордонники, міліція та ін.) в основному провадиться на початковому етапі розслідування контрабанди. За родом своєї діяльності зазначена група свідків зацікавлена у встановленні істини у справі, тому вони, як правило, дають правдиві свідчення, спрямовані на викриття затриманої особи. Це дозволяє отримати необхідну інформацію, яка буде використана при допиті підозрюваного, інших свідків, а також з метою доказу фактів контрабанди. У деяких випадках при допиті цієї групи свідків доцільно використовувати схеми, плани, географічні та топографічні карти. Особливо це важливо при затриманні контрабандистів поза митним контролем (на об’їзних, грейдерних дорогах та ін.). Використання карти і плану забезпечує наочність показань свідків, сприяє одержанню точної інформації про місце вчинення контрабанди та інші важливі обставини справи.

При допиті свідків, які належать до другої групи (провідники вагонів, стюардеси, водії, пасажири-попутники, начальник потягу – очевидці злочину) слід з’ясувати всі відомі їм обставини вчинення контрабанди, які вони спостерігали. Ці свідки могли стати “мимовільними очевидцями” підозрілої поведінки певної особи, знати зміст бесід пасажирів, відчувати специфічний запах предметів контрабанди (наприклад, наркотики, вибухові речовини та ін.), спостерігати за процесом приховування предметів посягання від митного контролю та ін [13, с. 141].

При допиті свідків третьої групи (родичі підозрюваного та їх найближче оточення) слід враховувати деякі фактори, негативно впливаючі на об’єктивність свідчень: родинні стосунки з контрабандистом (дружина, брат, сестра, батьки та ін.); небажання псувати дружні стосунки (сусід, колега по роботі, близький знайомий); в) страх помсти з боку родичів, друзів підозрюваного за давання правдивих свідчень проти осіб, які вчинили контрабанду; підкуп свідка; їх безпосереднє сприяння підозрюваному при підготовці та приховуванні контрабандної діяльності.

Свідчення родичів, близьких, друзів підозрюваного вимагають критичної оцінки і всебічної перевірки. У зв’язку з цим дізнавачу (слідчому) важливо правильно визначити черговість виклику свідків. У першу чергу слід допитати тих свідків, сумлінність яких не викликає сумнівів. Осіб, не зацікавлених у встановленні істини по справі, доцільно допитувати після того, як буде зібрано достатньо доказів, отриманих із достовірних свідчень інших свідків.

Розділ 3. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні контрабанди

Однією з умов успішної боротьби з контрабандою є проведення комплексу ефективних профілактичних заходів, основою яких є найбільш повне і всебічне виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню даного виду злочину. У цьому зв’язку ст. 23 КПК України вказує, що при провадженні дізнання, попереднього слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину і вживати заходів до їх усунення. Крім того, у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.1999 р. № 2 “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” зазначається, що відповідно до вимог ст.ст. 23, 23² і 340 КПК та ст. 146 МК України судам необхідно з’ясовувати причини і умови, які сприяли вчиненню контрабанди чи порушенню митних правил, і реагувати на них окремими ухвалами (постановами).

Виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню контрабанди, – складова частина загального процесу розслідування даного злочину. Обставини, що сприяли вчиненню контрабанди встановлюються в ході проведення окремих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. При цьому особливого значення набуває огляд місця події, допити осіб, які здійснюють митний і прикордонний контроль, підозрюваних, свідків, провадження судових експертиз [11, с. 78].

Причинами і умовами, які сприяють вчиненню контрабанди, як правило, є: недосконалість і прогалини в чинному митному, кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві; недоліки в організації і проведенні митного контролю; корупція і зловживання службовим становищем у митних та правоохоронних органах; помилки в митній та податковій політиці; недостатній рівень спеціальної підготовки осіб, які ведуть боротьбу з контрабандою; низький рівень технічного та інформаційного забезпечення митних органів; неналежне міждержавне співробітництво у боротьбі з контрабандою та ін.

Профілактичні заходи, які необхідно вжити для усунення виявлених причин і умов, що сприяли вчиненню контрабанди, такі: внесення подання у відповідні підприємства, організації і установи; виступи слідчого перед співробітниками підприємства, установи; публікації матеріалів виховного і профілактичного характеру в засобах масової інформації; виступ по радіо, телебаченню; внесення пропозицій щодо удосконалення митного контролю; особисті бесіди слідчого з посадовими особами тощо [8, с. 91].

Найбільш діючою формою профілактичних дій при розслідуванні контрабанди є мотивоване подання дізнавача (слідчого) за матеріалами конкретної кримінальної справи (ст. 23¹ КПК). У такому поданні викладається суть кримінальної справи, зазначається, кого і за що притягнуто до кримінальної відповідальності, дається характеристика обставин, які сприяють вчиненню контрабанди, а також вказуються конкретні попереджувальні заходи по їх усуненню. Серед таких заходів можуть бути і пропозиції розглянути питання про відповідальність конкретних посадових осіб, винних у виникненні сприятливих контрабанді обставин.