Перелік умовних позначень і скорочень. 3

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації державної служби

1.1. Сутність та понятійний апарат державної служби

1.2. Правові системи і основні моделі державної служби

1.3. Формування інституту державної служби в державах ЄС

Розділ 2. Становлення державної служби в Україні

2.1. Ґенеза державної служби в Україні

2.2. Проблеми функціонування державної служби в Україні на сучасному етапі державотворення

2.3. Проблеми правового регулювання державної служби в Україні

Розділ 3. Вдосконалення державної служби в Україні

3.1. Правовий механізм реалізації принципів організації сучасної державної служби

3.2. Становлення ефективної державної служби

3.3. Правові аспекти удосконалення державної служби в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Як вказується у Звіті ООН «Загальна оцінка країни. Україна», з часу проголошення незалежності в 1991 р. Україна була змушена розпочати будівництво основних інституцій демократичної держави практично з нуля. У Звіті зазначається, що протягом останнього десятиліття Україна повинна була виконувати нагальні завдання, пов’язані із забезпеченням умов для сталого людського розвитку та постійного руху в напрямі до демократії, що потребувало розвитку культури прав людини та формування сильного громадянського суспільства [48].

Серед важливих завдань побудови нових інститутів було й залишається державне управління, його переорієнтація на «клієнтську модель», коли споживачі державних послуг – громадяни, громадські організації та інші суб’єкти, задоволення потреб яких визнаються пріоритетними цілями функціонування державного управління.

Одним із важливих інститутів державного управління є державна служба, яка спрямована на реалізацію державної волі, є учасником прямого каналом зв’язку «держава-суспільство». Враховуючи сучасні інтеграційні процеси України до Європейського Союзу перед її інститутами постають непрості завдання щодо реформування та покращення, відповідно до стандартів ЄС. Не останню роль у цьому процесі побудови системи якісного врядування і відіграє державна служба.

Останнім часом в теорії адміністративного права і державної служби важливого значення набуває питання необхідності визначення поняття та сутності державної служби, її співвідношення з такими категоріями як "служба", "публічна служба", "службова діяльність". Глибоко вивчається це питання й на законодавчому рівні.

Безперечно, питання державної служби не обділені увагою вчених-юристів, вони часто є об´єктами наукових досліджень та теоретичних напрацювань. Водночас ціла низка питань до цього часу залишається або ж недостатньо визначеною, або ж нормативно урегульована таким чином, що виникають певні колізії та протиріччя (визначення понять «державна служба» і «державний службовець», види державної служби і державного службовця, управління державною службою та ін.). Зазначене зумовило подальше наукове дослідження ряду важливих питань правового інституту державної служби і, зокрема, поняття та сутності державної служби.

Деякі теоретичні аспекти системи принципів організації державної служби, їх реалізації розглядалися в різні часи в працях учених-адміністративістів, теоретиків права в процесі дослідження окремих проблем державної служби – С.С. Алексєєва, А.П. Альохіна, Г.В. Атаманчука, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, К.С. Бєльського, А.А. Воробйова, В.М. Горшеньова, Д.А. Керімова, Ю.М. Козлова, А.М. Колодія, Б.М. Лазарева, О.О. Лукашової, Г.В. Мальцева, В.М. Манохіна, І.П. Пахомова, Г.І. Петрова, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилова, С.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомирова, В.А. Юсупова, Л.С. Явича, В.А. Яковлєва, Ц.А. Ямпольської та інших.

В Україні дослідженню загальних аспектів цієї проблеми в сучасних умовах приділяли увагу В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, С.Д. Дубенко, С.В. Ківалов, В.Л. Коваленко, В.К. Колпаков, І.Ф. Корж, О.Д. Крупчан, В.С. Куйбіда, І.Г. Леліков, В.К. Малиновський, Н.Р. Нижник, О.Д. Оболенський, О.В. Петришин, Г.Й. Ткач, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал та інші.

Однак, незважаючи на увагу науковців до означеного кола питань, чимало важливих проблем залишається поза увагою дослідників.

Отже, метою нашої роботи є дослідження правових аспектів трансформації державної служби України.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

1. Розглянути сутність та понятійний апарат державної служби.

2. Охарактеризувати правові системи і основні моделі державної служби.

3. Проаналізувати формування інституту державної служби в державах ЄС.

4. Дослідити ґенезу державної служби в Україні.

5. Проаналізувати проблеми функціонування державної служби в Україні на сучасному етапі державотворення.

6. Охарактеризувати проблеми правового регулювання державної служби в Україні.

7. Розглянути правовий механізм реалізації принципів організації сучасної державної служби.

8. Проаналізувати становлення ефективної державної служби.

9. Виокремити правові аспекти удосконалення державної служби в Україні.

Об’єкт дослідження – інститут державної служби України.

Предмет дослідження - є державна служба в Україні, її теоретико-прикладні засади, практика функціонування і проблеми, які виникають на цьому шляху.

У роботі використовувались сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права, політології, соціології тощо.

Для одержання найбільш достовірних наукових результатів у роботі використовувалися діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний, конкретно-соціологічний та інші методи.

За допомогою інструментів діалектики – аналізу, синтезу, аналогії визначено підходи до поняття, ознак, показано особливості принципів організації державної служби, сформульовано їх поняття, проаналізовано їх роль у регулюванні управлінських відносин.

На підставі структурно-функціонального й системно-структурного методів проведено класифікацію принципів державної служби, обґрунтовано місце й призначення принципів організації державної служби.

Зазначені наукові прийоми, а також порівняльно-правовий метод дали можливість здійснити аналіз національного та зарубіжного законодавства, на основі чого було дано характеристику системи державної служби та її організації, вироблено пропозиції щодо їх практичної реалізації, напрямків удосконалення діяльності державної служби й правового регулювання суспільних відносин у цій галузі.

Історичний та соціальний методи були застосовані при збиранні, аналізі інформації, з’ясуванні соціально-економічних та політичних умов упровадження принципів державної служби.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше здійснено ґрунтовний аналіз правових аспектів трансформації державної служби України.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані студентами під час підготовки до практичних та семінарських занять, а також при написанні подальших наукових робіт.

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел.

Державна служба має велике значення, адже саме через державну службу, її органи, держава здійснює покладені на неї задачі, впливає на стабілізацію і розвиток суспільного життя, сприяє поглибленню демократії в країні, добробуту населення.

Розвиток державної служби в Україні був пов'язаний, передусім, з розбудовою державності, з встановленням принципу багатопартійності, поділом державної влади і, нарешті, із зміною конституційно-правових засад. Необхідність створення нової державної служби зумовлювалося не тільки прийняттям Конституції України, а і всією законотворчою роботою.

Таким чином, можна зазначити, що державна служба — це комплексний правовий інститут, який має соціальний характер і який є невід'ємною частиною правової системи України. Державна служба є невід'ємною частиною державної адміністрації, призваною забезпечувати, перш за все, реалізацію прав і свобод людини і громадянина.

Державна служба потребує свого подальшого розвитку. Це стосується і теоретичних розробок, і організації її діяльності, і законодавчого закріплення правовідносин, які в ній виникають.

Нині інститут державної служби України у своїх основних структурних і функціональних показниках відповідає уявленню про те, яким він мав бути в демократичній, правовій державі європейського зразка. Це означає, що наявні проблеми у сфері державної служби необхідно розв’язати, орієнтуючись передусім на такі вимоги, як належний рівень прозорості, якості, результативності та ефективності її функціонування. Крім того, реформування державної служби в Україні має відбуватися в контексті європеїзаційних явищ і процесів, що наблизить її до європейського зразка.

Зі всього вище написаного можна зробити наступні висновки.

1. В Україні нормативно-правове забезпечення державної служби не відповідає сучасним вимогам щодо реалізації завдань державного управління;

2. До цього часу в Україні низка категорій державних службовців не мають законодавчого регулювання (державні політичні діячі, патронажні службовці);

3. В Україні відсутня уніфікована система обліку і правового регулювання посад державних службовців;

4. На регіональному рівні формується два відмінних (за віковою і соціальною структурою) середовища державних службовців: органи загальної компетенції (місцеві державні адміністрації) і територіальні управління центральних органів виконавчої влади (ДПА, СБУ, МВС тощо). Кількість представників першої групи залишається відносно стабільною, а друга група характеризується високою динамікою кількісного росту;

5. В Україні досі зберігається один з найнижчих показників кількості державних службовців відносно до кількості населення;

6. На сьогодні державна служба не зорієнтована на надання управлінських послуг, а зберігає риси розпорядчого та контрольного інституту;

7. Досі при призначенні на посади державних службовців І, ІІ, частково ІІІ та IV категорій відсутні чітко визначені критерії відбору, що робить ці призначення залежними від політичної кон’юнктури, особистої відданості тощо;

8. В органах державної влади спостерігається високий рівень плинності кадрів, особливо серед держслужбовців 6-7 категорій. Основною причиною цього є слабка мотивація державних службовців.

До основних напрямків реформування державної служби слід віднести:

- вдосконалення класифікації посад державних службовців;

- оптимізацію управління державної служби;

- забезпечення конкурсності, об'єктивності, прозорості та гласності під час прийому та просування на державній службі;

- вдосконалення адміністративної культури державних службовців, підвищення до них громадської довіри;

- посилення мотивації та стимулювання праці держслужбовців та їх соціального захисту;

- вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і кадрового резерву.