Магістерська робота Особливості діяльності місцевого самоврядування в Україні

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади здійснення місцевого самоврядування

1.1. Поняття та сутність місцевого самоврядування

1.2. Принципи реалізації місцевого самоврядування

Розділ 2. Процес становлення та розвитку місцевого самоврядування

2.1. Історичні аспекти становлення місцевого самоврядування

2.2. Становлення місцевого самоврядування в Україні

2.3. Проблеми реалізації місцевого самоврядування в Україні

2.4. Загальна характеристика реалізації місцевого самоврядування за кордоном на сучасному етапі

Розділ 3. Особливості діяльності місцевого самоврядування в Україні

3.1. Характеристика правового регулювання місцевого самоврядування в Україні

3.2. Загальна характеристика форм реалізації місцевого самоврядування в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Одразу після утвердження державності перед Україною постала проблема розвитку на демократичних засадах самоврядних органів. Та це й не дивно, адже місцеве самоврядування виступає одним з найважливіших елементів політичної системи, що сприяє легітимізації державної влади і є ефективним інструментом здійснення народовладдя. Місцеве управління є необхідною демократичною противагою центральній владі, що самим фактом власного існування не допускає будь-яких проявів свавілля з її боку. Крім того, місцеве самоврядування надає населенню унікальну можливість додаткової участі в політичному процесі, завдяки чому механізм управління сучасною державою набуває більш "людяних рис", що сприяє подоланню відчуження особи і держави, зближенню держави і громадянського суспільства.

До того ж, місцеві самоврядні органи за самою своєю сутністю більш наближені до населення, аніж центральні органи державної влади. Вони розуміють і вирішують більшість нагальних проблем місцевих жителів; результати їх діяльності відчуває кожен член громади.

Місцеве самоврядування, відображаючи політичні, соціально-економічні, культурні, географічні та інші особливості певних територій, сприяє вираженню останніми власної індивідуальності, і тим самим посилює відчуття особи до приналежності відповідній спільноті, що, в кінцевому рахунку, соціальній інтеграції і політичній мобілізації суспільства. Воно є також важливим засобом залучення громадян до сучасних демократичних цінностей, виховує почуття відповідальності, адже від знань та умінь, одержаних людьми в малих політичних спільнотах залежить і їх здатність до функціонування в межах великих спільнот.

Також, володіючи певною мобільністю, місцеві утворення мають набагато більше можливостей для експериментів чи нововведень, аніж центральний уряд.

Досліджувати інститут місцевого самоврядування на науковому рівні почали порівняно недавно. Сама ідея місцевого самоврядування отримала відповідний термінологічний вираз лише на межі ХVIII-ХІХ століть. Ще через декілька десятиліть почали формуватись теорій, напрями функціонування місцевого самоврядування, що ґрунтувалась на творах видатних мислителів Дж. Локка, Дж. С. Мілля та ін.

Основоположниками інших теорій місцевого самоврядування були німецькі юристи Р. Гнейст та Л. Штейн та російський правник В. Бєзобразов. Також на розвиток місцевого самоврядування здійснили величезний вплив ідеї "утопістів" - Т. Мора, Т. Кампанелли, Ш. Фур'є, Р. Оуена, А-Сен-Сімона. Значний внесок здійснив видатний політолог М. Вебер з його проблемою генези міст, а також Л. Рейснер. В Україні питаннями місцевого самоврядування займались соціалісти наприкінці XIX ст., і, зокрема, М. Драгоманов.

Необхідно зауважити, що в Радянському Союзі питання самоврядування, муніципального управління взагалі не розглядались, а будь-які згадки на цю тему трактувалися як пряме збочення природи Рад - повноважних представників державної влади на своїй території, що протиставлялись буржуазним муніципальним органам. Тому й не дивно, що в нашій державі як колишній радянській республіці інститут місцевого самоврядування донедавна практично не існував. Україна, хоч і мала певні історичні надбання з розвитку самоврядності, не могла їх реалізувати, адже тоталітарній адміністративно-командній системі не потрібні були самостійні, автономнодіючі територіальні інституції, політичне освічені та незалякані, впевнені в собі громадяни.

Зазначимо, що зразу із здобуттям незалежності в Україні розпочинаються бурхливі дебати на тему місцевого самоврядування, що супроводжується сплеском наукових досліджень на цю тему. Починаючи з 1991 рок з'являються творчі доробки В. Кампо, І. Бутка, А. Карлова, В. Кравченка, І. Пухтинського, інших авторів. Окрім них, на сьогоднішній день великою активністю щодо дослідження питань місцевого самоврядування відзначаються такі науковці, як Б. Андресюк, А. Коваленко, А. Мурашин та ін.

Серед російських дослідників слід відзначити насамперед Г. Барабашева В. Нерсесянца, А. Черкасова, А. Мішина, В. Маклакова, а серед західних науковців – Дж. Блера, Т. Маунца, Д. Бергмана, Д. Гарнера, Ж. Веделя тощо.

Особисто я обрав темою свого розгляду місцевого самоврядуванню тільки тому, що цей інститут має таке важливе значення. Зараз, особливо з прийняттям Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" явище місцевого самоврядування переживає практично, друге народження. Набуває нового змісту діяльність місцевих рад створюються теоретичні засади та нормативно-правове підґрунтя функціонування безпосередніх форм реалізації місцевого самоврядування. Саме тому на сьогоднішній день питання місцевого самоврядування є одним найактуальніших в державно-процесуальному праві, що й підштовхнуло мене до написання цієї роботи.

Метою роботи є узагальнення та осмислення підходів щодо розвитку місцевого самоврядування, його типів, форм тощо, характеристика чинності нормативно-правових актів, що регулюють це явище, а також розуміння особливостей реалізації місцевого самоврядування на Україні.