Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження господарського договору

1.1. Поняття та ознаки господарського договору

1.2. Функції господарського договору

1.3. Види господарських договорів

Розділ 2. Особливості умов господарського договору

2.1. Зміст і форма господарського договору

2.2. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів

Висновки

Список використаних джерел

Відповідно до частини 1 статті 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Господарські відносини між суб’єктами господарювання, які знаходяться в юридично нерівному становищі, можуть мати як договірний, так і недоговірний характер. У тому разі, коли юридичною підставою виникнення господарського правовідношення є угода, між такими суб’єктами має місце господарсько-договірний зв'язок.

Таким чином, господарські договори опосередковують не тільки ті господарські зв’язки, які формуються між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами – юридичними особами, а й ті, що формуються між ними та органами управління, щодо руху товару.

Актуальність теми дослідження. Вибір теми дослідження визначається центральним місцем договору в правовому регулюванні господарського обороту. Необхідність виокремлення регулювання господарсько-договірних відносин викликана тим, що господарський договір, на відміну від цивільно-правового, часто зачіпає публічні інтереси, тобто його дія не обмежується впливом на сторони, які беруть у ньому безпосередню участь, а й позначається на інтересах держави і суспільства в цілому. Саме це стало однією із причин прийняття разом з Цивільним кодексом також Господарського кодексу України, значна частина норм якого встановлює особливості регулювання господарсько-договірних відносин.

ГК не містить визначення господарського договору. Виходячи із змісту частини 1 статті 179 ГК господарський договір можна визначити як засноване на угоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов’язальне правовідношення між суб’єктами господарювання та не господарюючими суб’єктами – юридичними особами, змістом якого є взаємні права і обов’язки сторін у сфері господарювання.

На сьогодні коло господарських договорів, укладення яких є обов’язковим для суб’єктів господарювання, обмежене. Відповідно до частини 2 статті 67 ГК підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Загальні правила Цивільного кодексу України щодо укладення договорів застосовуються у разі коли господарським кодексом не встановлено особливостей щодо укладення договору того чи іншого виду. Разом із тим у випадках, коли спеціальними законами передбачено спеціальний порядок укладення господарського договору певного виду, має застосовуватися норма такого закону (наприклад, укладення концесійного договору в порядку, передбаченому Законом України “Про концесії”). Таким чином, практична значимість проблеми, яка винесена в заголовок курсової роботи, зумовлює актуальність теми дослідження, об’єкт і предмет дослідження, а також мету.

Об’єктом дослідження курсової роботи є господарські правовідносини, що виникають на підставі договорів.

Предметом дослідження курсової роботи є господарський договір як юридичний факт, що формує інститут господарського права.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні інституту господарського договору за чинним законодавством України.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

1) Дослідити і розкрити зміст поняття “господарський договір”;

2) Класифікувати господарські договори за найбільш поширеними критеріями;

3) Визначити з якою метою укладаються господарські договори і які виконують функції після їх укладення;

4) Охарактеризувати порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.

При дослідженні теми курсової роботи використовувалися такі методи в їх сукупності: історичний, системно-структурний, порівняльний, діалектичний, формально-логічний.

Теоретичну основу дослідження складають праці правознавців у галузі загальної теорії держави і права, господарського та цивільного права: О.А. Беляневич, Ж.А. Білоус, М.І. Брагінського, Г.Л. Знаменського, В.К. Мамутова, В.С. Щербини.

Таким чином, господарський договір має свої характерні ознаки, правове регулювання, функції, систему, класифікацію.

У нинішніх умовах особливо зростає роль договору як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування товарно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації господарському договору належить чільне місце серед форм, які використовуються для подолання монополії державної власності (купівля-продаж державного майна через аукціони, конкурси, біржі тощо).

Господарський договір можна визначити як засновані на угоді сторін і зафіксовані в спеціальних правових документах зобов’язальні відносини між суб’єктами господарювання, в тому числі й учасників відносин у сфері господарювання, спрямовані на обслуговування господарської діяльності цих суб’єктів, які мають своїм змістом взаємні права та обов’язки в сфері безпосереднього здійснення господарської діяльності чи її організації.

Господарський договір виконує низку важливих функцій, а саме: регулятивну, координаційну, контрольно-інформаційну, охоронну, планування, опосередкування відносин між суб'єктами господарювання, узгодження економічних інтересів сторін договірного зв'язку з врахуванням загальногосподарського інтересу.

Зміст господарського договору становлять умови договору, які визначені угодою сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. Форма господарського договору в законодавстві визначається як письмова, але можлива і усна.

Аналіз норм ЦК України та ГК України, які стосуються порядку укладення цивільно-правових та господарсько-правових договорів, дозволяє зробити висновок, що вони не були належним чином узгоджені між собою. Так, у 1 ст. 175 ГК України зазначається, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів, а ГК України містить власні норми, які визначають загальні умови укладення господарських договорів та визначають умови їх чинності (статті 179-181).

Аналізуючи норми ГК України, які стосуються загальних умов укладення господарських договорів, можна зробити висновок, що вони досить детально визначають порядок укладення господарських договорів та умови їх чинності. Проте за своїм змістом норми ГК України, які визначають порядок укладення господарських договорів, відрізняються від загальних норм про договори, що містяться у ЦК України (глави 52, 53). У зв'язку з цим часто постає проблема вибору належної правової норми, яка має бути застосована при вирішенні питання, чи було договір укладено та чи були дотримані вимоги, що необхідні для його чинності.

Основними нормативними актами, що покликані врегулювати договірні відносини, стали Цивільний та Господарський кодекси України. Однак низка неузгодженостей та недоречностей, що містяться в цих кодексах, не дає змоги ефективно та однозначно використовувати їх положення у практичній діяльності. У зв’язку з цим доки в законодавстві не з’ясовано питання співвідношення ЦКУ та ГКУ та не усунено суперечності між ними, при укладенні договорів між суб’єктами підприємницької діяльності для уникнення проблем у подальшому доцільно дотримуватися положень обох кодексів.

Таким чином, результати дослідження господарсько-правових проблем розвитку господарського законодавства показали, що для вирішення проблем урегулювання господарських договорів необхідні конструктивні законопроекти. З метою усунення дублювання ЦКУ окремих положень ГКУ необхідний законопроект "Про внесення змін до Цивільного кодексу України", в якому слід обґрунтувати вилучення з ЦКУ статей, які регулюють господарські договори.

Вищевикладені проблеми господарсько-договірних відносин є далеко не єдиними в загальній правовій практиці і потребують ґрунтовного опрацювання з їх подальшим вирішенням на законодавчому рівні. Відповідні зміни до законодавства допоможуть остаточно вирішити як теоретичну, так і правозастосовчу проблеми розмежування господарського договору із загальноцивільним, що забезпечить спростування юридичної дилеми: "яким законодавством слід керуватися при укладенні договору (порядок укладений договору та його істотні умови)”.