Курсова робота Поняття, завдання, функції, наука та система кримінального права

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

1.1. Поняття, предмет та метод кримінального права

1.2. Завдання і функції кримінального права

1.3. Принципи кримінального права

1.4. Наука кримінального права

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

2.1. Поняття системи кримінального права

2.2. Кримінальне право і суміжні галузі права

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Актуальність даної теми полягає в тому, що, як свідчить багатовікова історія людства, злочинність є постійним супутником його існування та розвитку, більше того, в останні століття у переважній більшості країн спостерігається зростання рівня найбільш небезпечних злочинів.

Певне збільшення кількості таких злочинів, перш за все організованих, насильницьких та корисливих спостерігається і в Україні. Значною мірою це зумовлено складним перехідним етапом розвитку держави та багатьма іншими, як суб’єктивними, так і об’єктивним чинниками.

У сучасних умовах кримінальне право має стати особливим інструментом соціального розвитку та охорони найважливіших людських цінностей. Але, з урахуванням нових політико-економічних реалій, воно не повною мірою відповідає потребам суспільного розвитку, тому можна говорити про його хронічне відставання від потреб часу, інтересів особи, суспільства та сучасної держави. Сталося так, що всі соціально-економічні зміни, які суттєво перебудували сучасний політичний та суспільний розвиток пострадянських держав, не торкнулися кримінального права.

Чесний і законослухняний трудівник залишається незахищеним від свавілля правоохоронців, роботодавця, а подекуди влади й самої держави. Тому юристи все частіше говорять про системну кризу як усієї системи права, так і кримінального права, не лише на пострадянському просторі, а й у країнах Західної Європи та світу.

У цих умовах проблема боротьби зі злочинністю вийшла на загальнодержавний та міжнародний рівні і має виключно важливе значення. Свідченням цього є і Декларації ООН «Про злочинність та суспільну безпеку», затверджена резолюцією 51/60 Генеральної Асамблеї ООН від 12 грудня 1996 р., у якій зазначається, що держави-члени цієї організації повинні прагнути захищати безпеку держави шляхом здійснення ефективних національних заходів щодо боротьби з небезпечною транснаціональною злочинністю, утому числі з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків і зброї, контрабандою таких предметів, організованою торгівлею людьми, терористичними злочинами тощо.

Боротьба зі злочинністю в нашій державі здійснюється за допомогою політичних, економічних, законодавчих та інших заходів. Але тільки кримінальне законодавство створює необхідну правову основу для боротьби зі злочинністю.

На сьогодні є певна група вчених, котрі порушують питання про скасування кримінального права взагалі, оскільки воно не виконує своєї головної функції – охоронної. Саме тому кримінальне право, як і будь-яка інша галузь права, у першу чергу повинно бути зорієнтованим на соціальні реалії, об’єктивно і чесно відображати суспільну свідомість, а також найголовніші потреби громадянського суспільства.

Питанню кримінального права присвячено сучасні публікації таких докторів та кандидатів наук як: Н.В. Боровенко, В. Журавський, В. Гацелюк, В.О. Туляков. Дана проблема досліджувалася різними науковцями і в Україні. Їх розробки знайшли певне втілення у науці кримінально – процесуального права, зокрема в цій галузі працювали вчені–процесуалісти: А.Я. Дубинський, В.С. Зеленецький, Н.С. Карпов, Л.М. Лобойко, В.В. Лисенко, І.А. Малютін, О.Р. Михайленко. М.М. Михеєнко, В.Т. Маляренко, Р.І. Назаренко, Д.П. Письменний, С.М. Стахівський, Л.І. Шаповалова, Г.І. Юркова та інші.

Для вирішення цих важливих питань важливо, щоб не тільки саме це законодавство було досконалим, а й щоб його глибоко і ґрунтовно вивчали ті, хто його застосовуватиме, впроваджуватиме в практику.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Метою дослідження є аналіз поняття, системи кримінального права а також загальних положень кримінального законодавства України.

Завдання дослідження відповідають поставленій меті і полягають у наступному:

- визначити поняття, предмет та метод кримінального права;

- з`ясувати завдання і функції та принципи кримінального права;

- дослідити підходи, що визначення поняття та системи кримінального права;

- встановити співвідношення кримінального права із суміжними галузями права;

- дати загальну характеристику Кримінального кодексу України.

Об’єктом дослідження курсової роботи є кримінальне право України у всіх його вираженнях.

Предмет дослідження є правовідносини, що складаються із визначенням фундаментальних основ кримінального права та загальних положень кримінального законодавства України, а також аналіз закономірностей їх розвитку та існування на практиці.

Методи дослідження методологічною основою дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, вибір яких обумовлено особливостями об’єкта, предмета, мети і завдань. Зокрема для досягнення поставленої мети обрано діалектичний підхід пізнання та комплекс сучасних загальнонаукових та соціальних методів, що застосовуються в юридичній науці. Так, діалектичний метод використаний у процесі дослідження поняття та системи кримінального права.

В процесі написання роботи були використані наступні методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових, літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Основою для написання роботи стало практичне вивчення конституційного та кримінального законодавства України. Науково – теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з кримінального права та кримінального процесу. Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та нормативно-правові акти України та кримінально-процесуальне законодавство, що визначає гарантії забезпечення процесуальних прав обвинувачених на стадії досудового слідства.

Структурно курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літературу. Перший розділ містить чотири підпункти, другий розділ – два, третій – один. Основна частина роботи займає 34 аркуші.

Кримінальне право сьогодення лише в пошуку доктрини, яка б поєднувала покарання, інші заходи відповідальності та заохочувальні норми в єдину систему. Ми або б'ємо, або жаліємо. Фатальна підтримка стабільності індетерміністської моделі, яка штовхається з усіх боків, оскільки природний детермінізм особистої поведінки суперечить біхеівористським нормативним встановленням визначення винності особи через суб'єктивне інкримінування — типова помилка теоретиків. Але іншої моделі немає, бо звісно трудно казати про об'єктивне ставлення у вину, про застосування концепції «небезпечного стану». Трудно казати, але можливо і, на жаль, необхідно.

На сьогодні, існування системної кризи кримінально-правового регулювання, за якої суворість законів компенсується необов'язковістю їх виконання, пов'язана із загальними за рівнем обов'язковості суперечностями серед яких виділяємо:

- розмиття предмету кримінально-правового регулювання;

- приватизаційні процеси у кримінальному праві;

- його віртуальність у динамічних відносинах із населенням;

- існування декількох моделей кримінально-правового реагування на різних рівнях соціальної взаємодії.

Подальший розвиток доктрини кримінального права у галузі характеристик інституту кримінальних проступків може бути поділено на дві стадії.

Перша — операціональна (узгодження існуючого та розробка нового кримінального законодавства, що базується на принципі наступності кримінально-правової заборони).

Друга — наступний крок пов'язаний із формуванням основ доктрини співвідношення публічних та диспозитивних засад у правотворенні та право реалізації, та розробки новітніх підходів до розуміння сутності кримінального правопорушення та заходів кримінально-правового поводження із правопорушниками.

Отже, з нашої точки зору, термін «кримінально-правове поводження» повинен включати усі можливі заходи кримінально-правового впливу на особу злочинця та потерпілого з метою соціальної їх реабілітації та адаптації. Таким чином, сучасна кримінально-правова політика формулює основні завдання, принципи, напрями і цілі кримінально-правового впливу на злочинність та особливості поводження зі злочинцями та потерпілими.

Зрозуміло, що проблема кримінальних проступків та поводження з правопорушниками у сучасних умовах пов'язана із формуванням окремих напрямків кримінально-правової доктрини, що розглядають правореалізацію, процес інтерпретації норми саме як її нормативне буття, вивчають патології та закономірності інтерпретаційних процесів на національному (закон та законодавець), груповому (правозастосовувачі) та індивідуальному рівнях, надають орієнтири виходу із правового хаосу та формування кримінально-правового законодавства сталого типу, для якого ідея сталого розвитку є головною правотворчою ідею, ідеєю сучасного регулювання найбільш важливих процесів динаміки взаємодії правової та злочинної поведінки та зловживань правом з боку всіх суб'єктів кримінальних правовідносин.