Курсова робота Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Вступ

1. Поняття та види джерел підвищеної небезпеки

2. Суб’єкти зобов’язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

3. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки

4. Підстави звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності

5. Регрес та суброгація

Висновки

Список використаної літератури

На сьогодні, велику актуальність набули питання, щодо відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. На практиці актуальність цих питань зумовлена великою кількістю цивільно-правових спорів у судовій практиці. Розвиток нашої країни характеризується значним технічним потенціалом. Це машини, механізми, виробниче устаткування, різні знаряддя праці, будівельні конструкції, експлуатація яких, як свідчить досвід, пов'язана з можливістю заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, їхньому майну, а також майну організацій. Внаслідок цього законодавством у зазначених нормах передбачено відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Аналізуючи статистичні дані щодо розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід зазначити, що у 2010 році на розгляд до місцевих судів надійшло більш ніж 3 088 справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Нормативне регулювання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, здійснюється за допомогою Конституції України, Цивільного кодексу України,(Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. (страхове відшкодування), спільного Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» від 24 листопада 2003 р.

Крім того, існує також Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №№ 6 від 27 березня 1992, Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 01.04.94 « Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» та ін.

Дослідженню даного питання приділяли увагу О. Шиян, М. Агарков, Л. Баранова, Н. Терещенко, І. Бурлака, М. Долгова та інші.

Актуальність цієї роботи полягає у розкритті поняття відповідальності, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки у суспільстві та законодавстві.

Мета: охарактеризувати види та передумови виникнення джерел підвищеної небезпеки, встановити умови виникнення зобов’язань по відшкодуванню шкоди та суб’єктів по відшкодуванню шкоди, заподіяних джерелом підвищеної небезпеки, а також розкрити питання про звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності.

Предмет дослідження: є стаття 1187 Цивільного Кодексу України про «Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки».

Проаналізувавши питання обраної теми, зіставивши різні точки зору на наявну проблему та розглянувши її на конкретних прикладах, можна зробити висновок, що заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки традиційно виділяється в спеціальний делікт з огляду на те, що як сам механізм заподіяння шкоди, так і умови виникнення делікатного зобов'язання володіють істотними відмінностями, давно відображеними в цивільному законодавстві.

Зобов'язання з відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки відноситься до недоговірних зобов'язань.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для ви­никнення відповідальності:

а) наявність шкоди;

б) протиправна дія заподіювача шкоди;

в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Тобто особа, яка завдала шкоду, здійснюючи діяльність, пов’язану з джерелом підвищеної небезпеки, зобов’язана відшкодувати завдану шкоду незалежно від наявності її вини.

Варто відмітити, що існують різні види джерел підвищеної небезпеки, приклади яких я навела та охарактеризувала у другому питанні. Що стосується джерел підвищеної небезпеки, на мою думку необхідно прийняти нормативно-правовий акт в якому передбачити по можливості всі види діяльності і становлять небезпеку, а у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу, виробленням системи заходів безпеки, підвищенням рівня обізнаності людини в цій сфері в майбутньому перелік видів джерел підвищеної небезпеки повинен підлягати перегляду і модернізації.

Аналізуючи погляди вчених - правознавців і судову практику, можна зробити висновок, що це складна правова конструкція, що складається з двох невід'ємних елементів - діяльності людини (групи людей) і шкідливих об'єктів.

У своїй роботі я охарактеризувала види та передумови виникнення джерел підвищеної небезпеки, встановила умови виникнення зобов’язань по відшкодуванню шкоди та суб’єктів по відшкодуванню шкоди, заподіяних джерелом підвищеної небезпеки, а також розкрила питання про звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності.

1. Алмаші М. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки: деякі питання Право України. — 2000. — № 12.

2. Березовський Р. С. Право зворотної вимоги (регресу) за цивільним законодавством України. Наукове видання Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – 2009. - № 51

3. Бичкова С. С., Бірюков І. А., Бобрик В. І. та ін.; За заг. ред. С. С. Бичкової Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов´язання Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - 498 c.

4. Боброва Д. В., Дзера О. В., Довгерт А. С. та ін.; Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.

5. Бубіна І. Деякі проблеми правового регулювання відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, Наукове видання Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – 2008 - №38.

6. Бурлака І. Деякі особливості виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої фізичній особі джерелом підвищеної небезпеки. Юридична Україна - «Юрінком Інтер». - 2009 - № 10(82).

7. Гринько С. Д. «Непереборна сила як безумовна підстава звільнення від відповідальності в цивільному праві України» Університетські наукові записки. - 2007. - №2 (22), с. 185-189: http://univer.km.ua/visnyk/1301.pdf.

8. Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Луць В. В. та інші; Зобов'язальне право, Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912 с.

9. Долгова М. Н. Возмещение материального ущерба Гросс Медиа / РОСБУХ, 2009. - 288 с.

10. Жуковская О. Л. «Возмещение вреда,причиненного источником повышенной опасности; некоторые аспекты проблемы» - К.: Либідь, 1994-200 с.

11. Заіка Ю. О. Українське цивільне право, К - Видавництво “Істина”, 2005.

12. Закон і бізнес №21 (1060) 19.05 - 25.05.2012 «ВСС визначився з колом суб’єктів відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки» http://zib.com.ua/ua/9612-praktiku_rozglyadu_sudami_sprav_pro_vidshkoduvannya_shkodi_z.html.

13. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 № 39/95-ВР: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/39/95-%D0%B2%D1%80/page.

14. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80.

15. Закон України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» від 13.12.2001 № 2893-III: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2893-14/parao19#o19.

16. Ківалова Т. С. Деякі питання характеристики суб'єктів зобов'язань з відшкодування шкоди. Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60),. - № 1. - 2008. - С. 132­138.

17. Ківалова Т. С., Харитонов Є. О., Харитонова О. І. Цивільне право України (традиції та новації): монографія. – Одеса: Фенікс, 2010. – 700 с.

18. Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. — М., «Юридическая литература», 1966.

19. Мануїлова К., Суб'єктний склад, у зобов'язаннях з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Юридичний вісник. - №3. – 2012: http://nbuv.gov.ua.

20. Николаев А. Н., Дзера О. В. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. Станом на 13.07.2010 року: - 1-є вид. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - Т. І. - 1327 с.

21. О. Пономарьов. Ознаки джерела підвищеної небезпеки: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhnuvs/2011_52/52/40.pdf.