Дипломна робота Правовідносини представництва в цивільному праві України
Код роботи: 4978
Вид роботи: Дипломна робота
Предмет: Цивільне право
Тема: Правовідносини представництва в цивільному праві України
Кількість сторінок: 96
Дата виконання: 2015
Мова написання: українська
Ціна: 1300 грн
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
1.1. Поняття та правова природа представницьких правовідносин в цивільному праві України
1.2. Види представництва в цивільному праві. Комерційне представництво як особливий різновид представництва в цивільному праві
1.3. Відмежування представництва від інших суміжних правовідносин
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ ІІ. ДОБРОВІЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
2.1. Підстави виникнення та суб’єкти добровільного представництва
2.2. Довіреність як спосіб фіксації повноважень представника
2.3. Особливості та правові наслідки виходу представника за межі своїх повноважень. Передоручення
2.4. Підстави припинення добровільного представництва
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ ІІІ. ОБОВ’ЯЗКОВЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
3.1. Загальна характеристика обов’язкового представництва у цивільному праві України
3.2. Батьківство (усиновлення) та опіка як підстави обов’язкового представництва
Висновки до розділу 3
РОЗДІЛ ІV ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН ПРЕДСТАВНИЦТВА В УКРАЇНІ
Висновки до розділу 4
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Актуальність теми магістерської роботи. В умовах подальшого розвитку України як правової держави та євроінтеграційних процесів особливого значення набувають не лише питання закріплення та гарантування прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, а в першу чергу забезпечення належного їх здійснення та захисту. Але з об’єктивних причин не всі особи є рівними в своїх можливостях, та з різних причин не завжди можуть здійснити чи заистити те чи інше право особисто.
Саме з цієї причини особливої важливості набувають відносини цивільно-правового представництва, через які кожна особа може мати відносно рівні умови здійснення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, а також їх захисту. Громадяни нерідко звертаються до представництва, вчиняючи правочини, здійснюючи свої права (наприклад, при отриманні заробітної плати), а також виконуючи обов’язки батьків (усиновлювачів) та опікунів відносно малолітніх чи недієздатних осіб. Таким чином, представництво постає однією з найважливіших гарантій реального здійснення прав і виконання обов’язків суб’єктами права.
Представництво є недостатньо дослідженим способом здійснення цивільних правовідносин, що в умовах існування прогалин у розумінні поняття, природи і видів представництва, перешкоджає формуванню усталеної практики правозастосування з цих питань. Значний масив принципових питань правового регулювання вказаних правовідносин не одержав належного вирішення у нормотворчій практиці і висвітлення у теоретичних дослідженнях, не завжди дозволяє визначити належне їм місце у системі цивільного права, встановити характер взаємозв’язку, критерії відмежування від суміжних правових конструкцій і не сприяє стабільності їх правового регулювання.
Незважаючи на активне використання правозастосовною і нормотворчою практикою конструкції представництва, бракує комплексних монографічних праць із загальнотеоретичних і прикладних проблем регулювання цього способу здійснення цивільних правовідносин, що негативно впливає на їх розвиток в Україні, формування судової практики з цієї категорії справ.
Відтак, подальше наукове розроблення загальнотеоретичних проблем представництва у цивільному праві, окремих його різновидів є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання зазначеного способу здійснення цивільних правовідносин.
Наведене обумовлює актуальність даної магістерської роботи.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є проведення аналізу поняття, правової природи і видів представницьких правовідносин, їх особливостей і внесення пропозицій щодо удосконалення їх цивільно-правового регулювання.
Для досягнення мети дослідження поставлено такі основні завдання:
- здійснити загально-теоретичний аналіз нормативних та доктринальних джерел щодо визначення поняття, правової природи представницьких правовідносин, їх суб’єктного, об’єктного складу та змісту;
- визначити види представництва та їх правову характеристику і розкрити зміст кожного з них, охарактеризувати характерні особливості комерційного представництва;
- відмежувати представницькі відносини в цивільному праві від інших суміжних правових явищ;
- визначити сутність і правову природу довіреності в цивільному праві України;
- проаналізувати особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин добровільного та обов’язкового представництва;
- виявити недоліки в правовому регулюванні та пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства в сфері регулювання відносин, що виникають із представництва.
Об’єктом дослідження є комплекс організаційних цивільних правовідносин, що виникають при здійсненні представництва.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють механізм здійснення представництва в цивільному праві України, вітчизняна та зарубіжна наукова література, юридична практика, постанови Пленуму Верховного Суду України тощо.
Методологічна основа дослідження. Методи дослідження обрані відповідно до мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. Підґрунтям методології дослідження дисертаційної роботи є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Зокрема, системний метод дав змогу дослідити структуру представництва в цивільному праві України. За допомогою діалектичного та історичного методів виявлено загальні закономірності функціонування та розвитку інституту представництва в цивільному праві та його взаємозв’язок з іншими правовими інститутами, з’ясована його правова природа.
Метод юридичного аналізу дав змогу дати характеристику окремим статтям Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Порівняльно-правовий метод використовувався у процесі встановлення загального і особливого у правовому регулюванні добровільного та обов’язкового представництва. Метод моделювання уможливив не лише уявити типові випадки, за яких найчастіше відбувається порушення прав особи при здійсненні представництва, й запропонувати оптимальні шляхи їх розв’язання.
Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського права та загальної теорії права, таких як: М.М. Агарков, В.К. Андрєєв, І.А. Бірюков, О.Є. Блажівська, Д.В. Боброва, С.М. Братусь, І.О. Гелецька, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, І.Ю. Доманова, І.В. Жилінкова, О.С. Йоффе, С.Г. Керимов, О.А. Красавчиков, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць, Р.А. Майданик, Н.О. Нєрсєсов, О.А. Підопригора, З.В. Ромовська, В.О. Рясенцев, І.В. Спасибо-Фатеєва, Н.В. Федорченко, С.Я. Фурса, Р.О. Халфіна, Є.О. Харитонов, В.В. Цюра, Л.І. Шаповал, Я.М. Шевченко, В.С. Щербина та ін.
Нормативно-правову базу магістерської роботи становлять чинні Конституція України, Цивільний кодекс України, інші акти цивільного законодавства (Сімейний Кодекс, Закон України «Про нотаріат», підзаконні нормативно-правові акти тощо). Також були використані положення Цивільного Кодексу УРСР 1963 р.
Емпіричною основою магістерської роботи є матеріали судової та нотаріальної практики застосування норм, які регулюють відносини представництва. Також були використані роз’яснення вищих судових установ України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись:
а) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень в науці цивільного права взагалі та, зокрема, проблем представництва в цивільномуправі;
б) у правотворчості – під час розробки законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, внесення змін до вже існуючих, зокрема, запропоновані зміни до конкретних статей Розділу 17 ЦК;
в) у правозастосовчій діяльності – рекомендації, які обґрунтовані в роботі, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного цивільного законодавства, яке регулює відносини в сфері здійснення прав фізичних та юридичних осіб за допомогою представників;
г) у навчальному процесі – під час читання лекцій та проведення практичних занять для студентів юридичних вузів та факультетів, а також підготовки відповідної методичної літератури.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел (65 джерел). Повний обсяг роботи складає 96 сторінок.
ВИСНОВКИ
В процесі здійснення дослідження мною були зроблені наступні висновки:
1. У вітчизняній доктрині права сформувалися дві основні концепції юридичної сутності представництва: концепція "дії" ("діяльності") і концепція "правових відносин". Ч.1 ст. 237 ЦК закріплює останню, зазначаючи, що представництво є правовідношенням. Правовідносини представництва відносяться найчастіше до цивільних, а саме до цивільних організаційних правовідносин.
2. Представництво є не одним правовідношенням, а системою, що включає правовідносини:
1) між тим, кого представляють, і представником (внутрішні правовідносини представництва);
2) між тим, кого представляють, і третьою особою;
3) між представником і третьою особою – так звані внутрішні та зовнішні правовідносини представництва.
3. Представницькі правовідносини, як і будь-які інші, мають свій суб’єктний склад, об’єкт (предмет) та зміст. У відносинах представництва беруть участь три суб'єкти: особа, яку представляють (довіритель), представник і третя особа, з якою у довірителя виникає правовий зв'язок завдяки діям представника. Предметом представництва є вчинення представником правочинів у інтересах і за рахунок особи, яку він представляє. Зміст правовідносин представництва становить повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах і за рахунок іншої особи (довірителя).
4. Представництвом, яке ґрунтується на адміністративному акті (акті органу юридичної особи), є представництво, в силу якого представник діє від імені юридичної особи на підставі певного її акту. Представницькі відносини, які виникають за прямою вказівкою закону, прийнято називати законним представництвом. Ці два види представництва найчастіше об’єднують в один – обов’язкове представництво. Особливість цього виду представництва полягає в тому, що воно виникає незалежно від волевиявлення особи, яку представляють. На противагу їм, представництво, засноване на договорі, в літературі найчастіше називають добровільним. Такий вид представництва виникає за волею особи, яку представляють.
5. Окремо в цивілістиці виділяється комерційне представництво, яке хоч і є різновидом добровільного, однак характеризується низкою суттєвих відмінних ознак, таких як обов’язкова оплатність, обмеження суб’єктного складу (представник – лише юридична особа або фізична особа-підприємець), неможливість передоручення та можливість представляти одночасно обидві сторони правочину.
6. Представництво варто відрізняти від низки суміжних правовідносин – агентування, комісії, посередництва тощо. Основною відмінною ознакою є те, що представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає.
7. Окремим питанням є розмежування цивільно-правового та цивільно-процесуального представництва. Ці два різновиди представництва мають багато відмінностей, проте їх генетична спорідненість дає деяким дослідникам підстави об’єднувати їх в один міжгалузевий інститут.
8. Підставами виникнення добровільного представництва є договір або, в окремих випадках, акт юридичної особи. Довіреність є не самостійною підставою, а лише способом фіксації повноважень представника.
9. Довіреність є одностороннім фідуціарним правочином, що закріплює повноваження представника за договором або актом юридичної особи. Довіреність зазвичай посвідчується нотаріально, крім випадків, спеціально передбачених ЦК. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом її керівника чи іншої уповноваженої особи і завіряється печаткою цієї організації і не потребує нотаріального посвідчення.
10. Існує два випадки виходу представника за межі повноважень – відсутність у нього повноважень взагалі та перевищення наданих повноважень. Правочин, вчинений без повноважень, має визнаватись неукладеним, правочин, вчинений з перевищенням повноважень може бути визнаний судом недійсним лише в разі відсутності подальшого схвалення з боку довірителя.
11. Відповідно до ч. 1 ст. 240 ЦК, представник зобов´язаний виконувати покладені на нього обов´язки особисто, крім закріплених в ЦК випадків, коли допускається передоручення. Довіреність, що видається в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, незалежно від того, в якій формі вчинялася основна довіреність.
12. Підстави припинення добровільного представництва поділяються на загальні (досягнення його мети) та спеціальні (всі інші, перелічені в ст. 248 ЦК). Особливими підставами припинення добровільного представництва є скасування довіреності довірителем та відмова від вчинення дій, передбачених довіреністю, представником.
13. Обов’язкове представництво виникає в силу закону або адміністративного акту, проте в більшості випадків для виникнення правовідносин необхідний специфічний юридичний склад (окрім вказівки закону чи акту органу юридичної особи, це певні дії та події, наприклад факту батьківства чи усиновлення, а також «негативні» юридичні факти, такі як недосягнення особою, яку представляють, віку повної цивільної дієздатності.
14. Відносини батьківства та материнства, усиновлення, а також опіки і піклування, є особливими підставами виникнення обов’язкового представництва. Батьки здійснюють свої права та обов’язки щодо дітей без спеціального повноваження на те, в силу самого факту родинних зв’язків. Досить спірним є положення ЦК про визначення батьків законними представниками своїх неповнолітніх дітей.
15. Опіка встановлюється судом над малолітніми особами, позбавленими батьківського піклування, та фізичними особами, визнаними недієздатними. Піклувальники не визнаються представниками своїх підопічних, оскільки останні мають певний обсяг власної дієздатності.
16. В сучасному правовому регулюванні інституту представництва існує низка проблем, пов’язаних в першу чергу з практичним застосуванням окремих норм Глави 17 ЦК та інших актів цивільного законодавства. Першим і найбільш суттєвим із недоліків правового регулювання представництва є саме його поняття, яке звужує повноваження представника лише до здійснення правочинів. З такого визначення випливають одразу декілька проблем на практиці, таких як пряма суперечність деяких норм ЦК (наприклад, щодо довіреностей на отримання заробітної плати, що однозначно не є правочином) або норм ЦК та інших актів цивільного законодавства (наприклад, Закону України «Про акціонерні товариства»). З огляду на це, цивілістами пропонується внести зміни до даної статті, розширивши коло повноважень представника до будь-яких юридичних дій.
17. Низку невирішених проблем містить правове регулювання представництва акціонерів. Існує об’єктивна необхідність його спеціального регулювання корпоративним законодавством, яке наразі відсутнє, з огляду на те, що певні положення ЦК незастосовні до корпоративного представництва.
18. Існують недоліки і в регулюванні актами цивільного законодавства обов’язкового представництва – так, наприклад, потребують змін норми СК і ЦК щодо кола осіб, які потребують законного представника (варто виключити з нього повнолітніх непрацездатних дітей та неповнолітніх дітей, які є дієздатними), а також певні положення щодо звільнення від повноважень опікуна чи піклувальника – наприклад, варто доповнити ст. 75 ЦК неналежним виконанням обов’язків як однією з підстав такого звільнення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
І. Нормативні джерела
1. Конституція України в редакції від 02.03.2014 року // Відомості Верховної Ради. – 2014. - № 11. - ст.143. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z960254K.html.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. № 40-44. – Ст. 356. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030435.html.
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030436.html.
4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: https://законодавство.com/ukrajiny-zakony/simeyniy-kodeks-ukrajini-vidomosti-verhovnoji.html.
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T041618.html.
6. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII // ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://consultant.parus.ua/?doc=09UNL276CA.
7. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 39, ст.383. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T342500.html.
8. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. № 4572-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 1, ст.1. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://law.dt-kt.com/zakon-ukrayiny-pro-gromadski-ob-yednannya-vid-22-03-2012-r-4572-vi/.
9. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вiд 14.05.1992 р. № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 31, ст.440. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T234300.html.
10. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 45, ст.363. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://ukraine.uapravo.net/data/base38/ukr38614.htm.
11. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 45, ст.397. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://ukrelectroprofspilka.org.ua/content/doc/zakon_pro_profspilki.pdf.
12. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 50-51, ст.384. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: https://refdb.ru/look/2061598.html.
13. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36, ст.299. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T001775.html.
14. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 31, ст.268. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T063480.html.
15. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://document.ua/pro-zatverdzhennja-porjadku-vchinennja-notarialnih-dii-notar-doc90920.html.
16. Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально засвідчених, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 419. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP940419.html.
17. Положення про порядок подання громадянами України заяв на придбання акцій, запропонованих до продажу на сертифікатних аукціонах, яке затверджене наказом Фонду державного майна України від 10.08.1995 № 1046. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: https://regulation.gov.ua/documents/id186899.
18. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG1318.html.
19. Правила опіки та піклування, затверджені Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1199р. № 34/166/131/88. [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://zakon.kadrovik01.com.ua/regulations/1521/8245/8246/462019/.
20. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена Постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. № 492 [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://kodeksy.com.ua/norm_akt/source-Правління%20НБУ/type-Постанова/492-12.11.2003.htm.
21. Про практику розгляду судами корпоративних спорів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-08.
ІІ. Спеціальна література
22. Андреев В. К. Представительство в гражданском праве: [учебное пособие] / Научн. ред. М. В. Самойлова / В. К. Андреев. – Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1978. – 87 с.
23. Бірюков І. А., Заїка Ю. О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник / І.А. Бірюков, Ю. О. Заїка. - К.: КНТ, 2006. - 480 c.
24. Блажівська О. Є. Розвиток правового регулювання відносин представництва у цивільних кодифікаціях України періоду радянської доби / О. Є. Блажівська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер.: Право. - 2014. - Вип. 26. - С. 74-77. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/nvuzhpr_2014_26_19.pdf.
25. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права [текст] / С. Н. Братусь. – М.: Госюриздат, 1963. – 196 с.
26. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я. Р. Веберс; Латвийский государственный университет им. П. Стучки. — Рига: Изд-во «Зинатне», 1976. — 231 с.
27. Гелецька І. О. Правове регулювання відносин представництва у цивільному праві [Текст]: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Гелецька Ірина Олександрівна; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2005. - 205 арк.
28. Гранін В. Л. Повноваження представника та його реалізація за цивільним законодавством України [Текст]: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Гранін Віталій Львович; Одеська національна юридична академія. - О., 2005. - 212 арк.
29. Гордон А. О. Представительство в гражданском праве / А. О. Гордон. – СПб.: Тип. Шредера, 1879. – 447 с.
30. Доманова Ірина Юріївна. Інститут добровільного представництва в цивільному праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 234 арк.
31. Ершова Н. М. Охрана прав несовершеннолетних по советскому гражданскому и семейному праву / Н. М. Ершова. — М.: Изд-во «Юридическая литература», 1965. — 103 с.
32. Казанцев Л. Н. Учение о представительстве в гражданском праве / Леонид Николаевич Казанцев – Ярославль: Тип. Г. В. Фальк, 1878. – 125 с.
33. Керимов С. Г. Батьки як законні представники своїх дітей / С. Г. Керимов // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 25. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2005. – С. 266-270.
34. Керимов С. Г. Представництво за законом в цивільному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / С. Г. Керимов; НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. — К., 2006. — 19 с. — укp.
35. Кисіль В. І. Права і обов’язки батьків і дітей / Василь Іванович Кисіль. — К.: Т-во «Знання» УРСР, 1985. — 48 с.
36. Клейн E. Б. Участие адвоката в доказывании по гражданским делам: автореф... дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / E. Б. Клейн. – Минск, 1988. – 16 с.
37. Красицька Л. В. Підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини / Л. В. Красицька // Держава і право. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013, N Вип. 59. - С.220-226.
38. Красицька Л. В. Здійснення батьками права на представництво і захист інтересів дитини / Л. В. Красицька // Економіка та право №3, 2012, С. 116-120.
39. Лазько Г. З. Правова природа представництва у цивільному процесі: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Лазько Гульназ Заурівна; Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2006. – 191 с. 13.
40. Малюшевська Х. С. Відмінність цивільного та цивільно-процесуального представництва: правове обґрунтування // Режим доступу: http://www.rusnauka.com/14_ENXXI_2009/Pravo/45820.doc.htm.
41. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За ред. О. В. Дзери, В. В. Луця, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. I. - С. 405.
42. Ромовська, З. В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс [Текст]: [підручн.] / З. В. Ромовська. — К.: Атіка, 2005. — 560 с.
43. Рясенцев В. А. Представительство в советском гражданском праве [текст]: дис. докт. юрид. наук: 12.00.03: в 2 т. / В. А. Рясенцев. – М., 1948. – Т. 1. – 260 с.
44. Сєвєрова Є. С. Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві України [текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 – Цивільне право, сімейне право, цивільний процес, міжнародне приватне право / Є. С. Сєвєрова. – Одеса, 2004. – 19 с.
45. Спасибо-Фатєєва І. Представництво акціонерів / І. Спасибо-Фатєєва // Юридичний журнал. - 2010. - №4. - C. 60-62.
46. Спасибо-Фатєєва І. В. Проблеми сучасного регулювання представництва / І. В. Спасибо-Фатєєва // Університетські наукові записки. - 2012. - № 1. - С. 249-259. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Unzap_2012_1_32.pdf.
47. Харитонов E. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украины: [учебник] / E. О. Харитонов, Н. А. Саниахметова. – Харьков: Одиссей, 2004. – 960 с.
48. Харитонов Є. О., Харитонова О. І., Дрішлюк А. І. Добровільне представництво у цивільному праві України: [навчальний посібник] / Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, А. І. Дрішлюк. – К.: Істина, 2007. – 176 с.
49. Цивільне право в Україні: Курс лекцій: У 6 - ти томах. Т.1. / Р. Б. Шишка (керівник авт. кол.), О. Л. Зайцев, Є. О. Мічурін та ін.; За ред. Р. Б. Шишки та В. А. Кройтора – Харків: Національний університет внутрішніх справ. 2004. – 417 с.
50. Цивільне право України. Академічний курс:підручник: у 2-х томах / за заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 520 с.
51. Цивільне право України. Загальна частина [Текст]: підручник / за ред. О. В. Дзери, д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. НАПрН України, засл. юриста України [та ін.]; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 976 с.
52. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера. (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн.1. – 736 с.
53. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. — К.: Істина. — 928 с. Режим доступу: http://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk.html.
54. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції,науковців, фахівців) [Текст] / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. — Х.: Страйд, 2009. —Т. 3: Юридична особа. — 736 с.
55. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - Ч. 1. - 692 с.
56. Цивільний кодекс України [Текст]: наук.-практ. коментар: із зм. та доп. станом на 5 травня 2009р. / Є. О. Харитонов [та ін.]; заг. ред. Є. О. Харитонов [та ін.]. - К.: Правова єдність, 2009. - 744 с.
57. Цивільний кодекс Української РСР: наук.-практ. коментар [текст] / за ред. О. Н. Якименка, М. Й. Бару і М. В. Гордона. – К.: Вид-во політ. літератури України, 1971. – 542 с.
58. Цюра В. В. Концепція представництва в світлі положень сучасного цивільного та цивільного процесуального законодавства України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 90/2012. Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/jurydychni_nauky/articles/The_concept_of_representation_in_the_context_of_the_modern_civil_and_civil_procedural_legislation_of_Ukraine_19694.pdf.
59. Цюра В. В. Юридичні ознаки представництва в світлі загальної теорії цивільного права / Вадим Васильович Цюра // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2009. – № 10. – С. 47.
60. Чванкін С. А. Добровільне представництво у цивільному процесі України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Чванкін Сергій Анатолійович; Одеська національна юридична академія. – Одеса., 2005. – 226 с.
61. Чечот Д. М.Судебные представители / Д. М. Чечот // Гражданский процесс / Под ред. Н. А. Чечиной и Д. М. Чечота. – М.: Юридическая литература, 1968. – 456 с.
62. Шаповал Леся Іванівна. Представництво в цивільному праві: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2007. — 197арк. — Бібліогр.: арк. 181-197.
63. Шерстюк В. М. Представительство в суде / В. М. Шерстюк // Советский гражданский процесс. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – С. 97–105.
64. Шерстюк В. М. Система советского гражданского процессуального права / В. М. Шерстюк. – М.: Изд-во МГУ,1989. – 118 с.
65. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Вступительная статья, Е. А. Суханов. – М.: Фирма «СПАРК», 1995. – 556 с.