Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика договору на створення та розповсюдження реклами

1.1. Характеристика договору про надання рекламних послуг

1.2. Структура, особливості та проблемні аспекти договору про надання рекламних послуг

1.3. Особливості реклами в метрополітені

1.4. Методи впливу реклами на психологію споживача

Розділ 2. Правове регулювання рекламної діяльності в Україні та міжнародний досвід

2.1. Особливості правового регулювання рекламної діяльності

2.2. Відповідальність за рекламну діяльність: зарубіжний досвід для України

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Актуальність даної теми пояснюється тим, що розвиток рекламної індустрії супроводжується низкою проблем, які неоднозначно оцінюються науковцями як в Україні, так і за її межами. Рекламні науковці ретельно досліджують всі аспекти і напрями рекламної діяльності – від психологічних мотивацій споживчої аудиторії до ефективності окремих рекламних засобів, що успішно реалізуються в суспільно-політичній сфері рекламної діяльності.

Науковці з рекламної діяльності покладають на рекламу багаж відповідальності за духовну деградацію суспільства, зображуючи її негативний вплив суспільно-політичних викликів. Недоброзичливе ставлення до реклами в суспільстві, деструктивний вплив реклами на нього – це основні проблеми, які лежать в площині суб’єктів рекламної діяльності, де повинно реалізовуватися державне управління рекламною діяльністю.

Серед господарських договорів важливе місце посідають договори про надання послуг. Особливу увагу слід приділити такому їх різновиду, як договір про надання рекламних послуг. На сьогодні реклама посідає дуже важливе місце в суспільному житті. Саме за допомогою реклами компанії-виробники доводять до відома споживачів основну інформацію про свою продукцію чи послуги, спонукають до придбання такої продукції.

В. Фесенко у своїй праці «Правове регулювання рекламної діяльності» говорить, що реклама є складним і суперечливим поняттям. З одного боку, її вплив на економіку є сприятливим, оскільки вона сприяє росту економіки, капіталовкладень, числа робочих місць, підтримує конкуренцію, а також інформує споживачів і розширює ринок для нових товарів. З іншого боку, вона призводить до виснаження ресурсів, монополізації, може створювати бар’єри для вступу на ринок, протидіяти конкуренції, у чому виявляються негативні властивості реклами.

Важливою характеристикою, що вирізняє рекламну інформацію зі звичайної інформації, є її чітко визначений “замовний”, оплачуваний характер.

Методологічною базою дослідження послужили праці як українських, так і зарубіжних учених, зокрема праці А. Галіндзра, А. Владимирської, П. Владимирського, Е. Копатько, О. Коваленко, І. Кутліної, Б. Обритько, С. Пілатова, І. Рожкова, Є. Ромат, Д. Райгородського, М. Стародубської, С. Шуміхіна, О. Феофанова та ін.

Реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до законодавчого визначення терміну, реклама – це інформація. Законом України “Про інформацію”, термін “інформація” визначено, як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Зазначеним законом подається також визначення масової інформації, під якою розуміється публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Рекламу слід відносити до масової інформації, оскільки вона розповсюджена на невизначене коло споживачів реклами.

Об’єктом моєї роботи є дослідження особливостей договору реклами, його змісту, сторін та істотних умов.

Оскільки реклама визначена законом як інформація, не вважаються рекламою різного роду спеціальні заходи чи організовані події, призначені для розповсюдження рекламної інформації (рекламні акції).

До рекламної належить інформація про певні об’єкти: особи (див. коментар до терміну “особа”) та товари (див. коментар до терміну “товар”). Слід зазначити, що, наприклад, соціальна реклама може мати і інші об’єкти (наприклад, цінності, погляди тощо).

Предметом мого дослідження є здійснення рекламної діяльності в Україні, а також з’ясування особливостей правового регулювання рекламної діяльності.

Рекламна інформація може розповсюджуватись у будь-якій формі, тобто за допомогою будь-яких носіїв та засобів, причому як передбаченими положеннями закону, так і будь-якими іншими. Фактично формою розповсюдження реклами може бути будь-яка форма розповсюдження масової інформації.

Основне призначення рекламної інформації полягає у формуванні або підтриманні обізнаність невизначеної кількості споживачів реклами та їх інтересу щодо об’єктів реклами.

Мета моєї роботи розглянути рекламну діяльність, встановити переваги та недоліки, а також провести порівняльний аналіз рекламної діяльності України з іншими країнами.

Для розкриття теми і досліджені питань було використано конкретно – історичний та порівняльно правовий метод.

Таким чином, можна зробити висновок, що законодавство України про рекламу є недосконалим та потребує внесення низки змін та доповнень. Крім того, цивільне та господарське законодавство України потребують створення окремого розділу, присвяченого саме договору про надання рекламних послуг з визначенням його особливостей, починаючи зі сторін договору та його істотних умов і завершуючи відповідальністю сторін такого договору. Це дозволить уникнути не лише порушення законодавства про рекламу, але й захистити інтереси підприємств-конкурентів. Це насамперед захистить права споживачів та не дозволить недоброякісним рекламодавцям і виробникам реклами порушувати законодавство, оскільки недоброякісна реклама, відповідно до законодавства України, заборонена.

Реклама в наш час присутня скрізь. Рекламні ролики ми бачимо по телебаченню, чуємо по радіо, читаємо в газетах і журналах, на вулицях нам пропонують спробувати і оцінити різні зразки товару. Таким чином, потенційні споживачі постійно піддаються рекламному впливу, причому цей вплив охоплює всі сенсорні системи: зір, слух, нюх та дотик. Сучасна людина поза волею втягнута в цей «кругообіг» реклами. Її свідомість постійно намагаються заповнити рекламованою продукцією.

Основним нормативним актом, що регулює рекламну діяльність в Україні, є Закон України від 3 липня 1996 року "Про рекламу" (далі – Закон „Про рекламу").

Так, відповідно до статті 1 Закону „Про рекламу" реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Важливе місце серед видів реклами належить рекламі в метро. На відміну від реклами на наземному транспорті, реклама в метро дозволяє використовувати будь-які кольори, хоча деякі обмеження можуть бути пов'язані з місцем розміщення несвітлових рекламних носіїв, введення нових конструктивних елементів також не схвалюється.

Інформаційна насиченість, своєчасність появи, величезна аудиторія, різноманітність видів, розмірів та місць розміщення є гарантом дієвості, ефективності підземної реклами. Підземну рекламу можна розміщувати у вагонах і на вагонах метро, у вестибюлях та переходах, на платформах.

На думку Юрія Палійчука, у метро своя особлива цільова аудиторія. Дівчата, які приїхали з периферії і не змогли вступити до інституту, звернуть увагу на набір танцівниць у шоу-програму; приїжджі - на міні-готелі, не надто розумні люди - на лохотрони як ставки на курсах валют; тінейджери - на концерти. Плюс найчастіше в метро рекламують товари щоденного вжитку - пральні порошки, каву і т.д. Рекламу годинників або «Бентлі» ми в київському метро не побачимо. Єдиний дорогий продукт, який там рекламується, - квартири у новобудовах.

На мою думку реклама в Україні в цілому має бути стриманою, ненав’язливою, поважаючою принципи суспільства та особистий духовний світ громадян. Однак, як правило, рекламна продукція, особливо закордонна, не тільки не рахується з національним менталітетом, а й не сприймається за рахунок очікувань аудиторії, про це слід говорити на повний голос. Ми самостійні, амбітні, тому маємо докладати зусиль, щоб світ бачив нас амбітними. Відповідно до ст. 27 Закону України “Про рекламу” передбачено відповідальність за порушення в рекламній справі, тому реклама повинна бути дисциплінарна, національно забарвлена, адміністративна, відповідальна, інакше не буде порядку у сфері рекламної діяльності.

Разом з цим Законом України «Про рекламу» заборонена реклама алкогольних напоїв по телебаченню гостро постає питання чи виконується дана вимога Закону? Відповідь є очевидною, що ні. За невиконання цих вимог відповідальність несе рекламодавець. Однак, він, у свою чергу, уникає відповідальності завдяки посиланню на те, що начебто рекламує свою торговельну марку, а не конкретну продукцію.

При цьому споживачам відомо, що така торгова марка виробляє лише, наприклад алкогольні напої. Яскравим прикладом вказаного є реклама на телебаченні торгової марки «Перепілка», яка рекламує алкогольний напій, хоча в рекламі чітко цього не вказано, що є позитивним тому що наприклад діти малого віку ще не розуміють який саме продукт рекламується.

Виробник реклами в свою чергу, взагалі не відповідає, хоча знав і повинен був знати, що фактично реклама такої торгівельної марки є забороненою, адже вона виробляє лише алкогольну продукцію. Тому в договорі про надання рекламних послуг доцільно було зобов’язати вказувати докладні відомості про об’єкт реклами, а також покласти рівнозначну відповідальність за рекламу заборонених товарів чи послуг, чи в заборонений час, чи без застосування особливостей реклами таких товарів на обидві сторони.

Також це свідчить про невелику міру відповідальності адже компаніям гігантам, які заробляють мільйонні статки на розповсюдженні алкогольної продукції не ставить великих труднощів сплатити той мізерний штраф який передбачений чинним законодавством України.