Реферат Цивільний кодекс УРСР 1922 року

Вступ

1. Кодифікаційний процес законодавства УРСР 1922-1929 років

2. Історичні передумови прийняття Цивільного кодексу УРСР 1922 року

3. Загальна характеристика Цивільного кодексу УРСР 1922 року

Висновок

Список використаних джерел

За часів радянської України, головною особливістю формування правової системи було те, що вона складалася, як однорідна системі права в більшовицькій Росії. Це була рецепція в її найбільш простій формі — пристосування права однієї держави до умов іншої. При відсутності тієї чи іншої правової норми як головне джерело права використовували революційну правосвідомість. Пріоритет революційної правосвідомості над іншими джерелами права базувався на пануванні в ті роки психологічної теорії права, яка вважала найважливішим аспектом правової дійсності не норму права і правовідносини, а правосвідомість.

Радянське цивільне право, за визначенням більшості теоретиків, — це система норм, якими регулюються майнові відносини між громадянами, між громадянами і соціальними організаціями і соціальними організаціями між собою, далі — родинні й деякі особисті відносини громадян В розвитку цивільного права на території УРСР відповідно до історичного розвитку радянської держави можна вирізнити кілька етапів у перші роки після революції законодавчі акти радянської влади були спрямовані на ґрунтовне знищення дореволюційної правової системи й на створення засад соціальної системи, щоб на цих підставах — після перепочинку у вигляді НЕП-у — будувати нове цивільне право, згодом уже в рамках конституції 1936 р.

Слід відмітити, що сама процедура підготовки і запровадження кодифікаційних актів має певну специфіку в порівнянні з загальним процесом правотворчості. В даній роботі буде приділена увага цьому питанню. Звичайно, процес кодифікації (як особливого виду систематизації, при якому зміст нормативних актів, що упорядковуються, істотно переробляється) в минулому - в 20-ті роки ХХ ст. і зараз істотно відрізняється. Але враховуючи темпи, якими просувається кодифікація в незалежній Україні, можливе запозичення певного позитивного досвіду з минулого.

Наполегливі спроби більшовиків у 1918-1920 роках побудувати безтоварну централізовану економіку закінчилися провалом. Нова економічна політика врятувала радянську владу не тільки від економічного, а й від політичного банкрутства. Але ця політика не була послідовною.

Комплекс заходів, який охоплювався поняттям "нова економічна політика", не ніс у собі механізмів, здатних поєднати економічні інтереси міста і села. НЕП міг позитивно вплинути на розвиток сільського господарства, але був нездатний забезпечити матеріальну базу для технічної реконструкції промисловості. Будучи відірваною від, ринку націоналізована промисловість не могла працювати ефективно.

Господарський розрахунок не зміг конкурувати з вільним розвитком в умовах ринку. Прихід до керівництва партією і державою Сталіна привів до остаточного формування командно-адміністративної системи управління, до згортання непу і демократичних елементів у державно-правовому житті. Курс на індустріалізацію поставив сталінський режим перед вибором: або приватизувати промисловість, відмовляючись від втручання держави в економіку, або одержавити сільське господарство шляхом колективізації.

Керівники більшовицької партії стояли за збереження її диктатури в економічному і політичному житті. Поступово партійна влада повністю зрощується з державною, що завжди було головним елементом тоталітарного режиму.

Необмежена диктатура більшовицької партії стала нормою всього державно-правового розвитку України, як і цивільного законодавства зокрема. Це повною мірою відобразилося і в Цивільному Кодексу УРСР 1922 року.

1. Цивільний кодекс УРСР 1922 р.

2. Бабаскін А. Ю., Боднар Т. В., Бошицький Ю. Л. Цивільне право України. Академічний курс: У 2 т.— К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2006. — Т. 1: Загальна частина. — 696 с.

3. Бабій Б. М. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.) – Вид-во АК УРСР, К, 1961. – 326 с.

4. Доліненко Л. О., Доліненко В. О., Сарновська С. О. Цивільне право України. - К.: Кондор, 2006. – 356 с.

5. Заіка Ю. О. Українське цивільне право. — К.: Істина, 2005. — 312 с.

6. Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик В. Й. Історія держави і права України: - Львів: Світ, 1996. – 296с.

7. Курский Д. И. Избранные статьи и речи. М., - 1958. - 330 с.

8. Мазур О. С. Цивільне право України. - К.: Університет "Україна", 2005. - 288 с.

9. Музика Л. А. Цивільне право України. - К.: Прецедент, 2006. - 218 с.

10. Музиченко П. П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 441 с.

11. Онищенко Н. Н. Становление и развитие источников советского права на Украине. АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Н. И. Козгобра. – К., Наук. думка, 1988. - 112 с.

12. Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О. М. Мироненка. - К., Либідь, 1997. - 559 с.

13. Усенко И. Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР // АН УССР. Ин-т государства и права. От. Ред. Б. И. Бабий. - К. Научная мысль, 1989. – 120 с.

14. Харитонов Є. О. Вступ до цивільного права України. — К.: Істина, 2006. — 288 с.