Курсова робота Українська держава за гетьманування Павла Скоропадського

Вступ

Розділ 1. Політична ситуація в УНР навесні 1918 року. Прихід до влади П. Скоропадського

Розділ 2. Державний та суспільний лад в Українській державі

Розділ 3. Міжнародні зв’язки Скоропадського та наслідки його гетьманування

Висновки

Список використаної літератури

Актуальність. Оцінюючи сучасні події в Україні варто оглянутися на початок ХХ століття, адже протистояння Європа-Україна-Росія – це справа не одного дня, а століть. У період гетьманування Скоропадського також робилися спроби знайти найбільш підходящий вихід із цього Бермудського трикутника. Тому майже столітній досвід може стати в нагоді в побудові подальших інтеграційних планів України. Хоча часи Скоропадського – це не тільки вирішення даного питання. Це й інші кроки, які були зроблені для становлення української державності. Тому тільки знаючи історико - правові події, спираючись на їх досвід можна вирішити як ж дії є правильними у сьогоденні, які кроки мають бути наступними, щоб побудова міцної української держави увінчалася успіхом.

Метою роботи є вивчити особливості становлення Української держави за період гетьманування Павла Скоропадського.

Відповідно до поставленої мети курсова робота вирішує слідуючі завдання:

- вивчити політичну ситуацію на початку 1918 року;

- проаналізувати причини падіння Української народної республіки;

- охарактеризувати особливості приходу до влади Павла Скоропадського;

- визначити державний лад в період існування Української держави

- дослідити основні реформи П.Скоропадського та їх сприйняття народними верствами;

- ознайомитися з нововведеннями, які були започатковані в період Гетьманату;

- вивчити суспільний лад в Україні;

- окреслити створені міжнародні зв’язки та місце в них Української держави

- підвести підсумки гетьманування П.Скоропадського та його вклад в подальше становлення України.

Предметом дослідження є суспільні відносини, що існували протягом гетьманування П.Скоропадського в Українській державі.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У розділах курсової роботи послідовно відповідно до поставлених завдань розкриваються особливості приходу до влади Павла Скоропадського, державний та суспільний лад в період Гетьманату, особливості реформ, міжнародні зв’язки України з іншими державами та підводяться підсумки існування Української держави.

Розробляючи тему курсової роботи, автор опирався на дослідження як вітчизняних науковців (правників та істориків), так і зарубіжних. Це, зокрема, й праці самого П. Скоропадського, і Гавриленка О.А., Зайцева В.О., Кульчицького В.С., Лазарович В.М., Реєнт О.П., Солдатенка В.Ф., Тація В.Я., Терлюка І.Я., Тищика В.Й., Трофанчук Г.І., Хитра А.Я., та інших.

Отже, за результатами написання курсової роботи можна зробити такі висновки:

1. Головну роль у падінні Центральної Ради, і, як наслідок створення Гетьманату, відіграв зовнішній фактор – тиск учасників Брестського договору (Німецької імперії, Австро-Угорщини, Османської імперії та Болгарського царства) з одного боку та російських більшовиків з іншого.

Однак не менш важливим фактором став внутрішній - політична криза, яку Центральна Рада не змогла подолати, а праві сили цим ефективно скористалися. Ще одним фактором стало падіння авторитету Центральної Ради та незадоволення широких верств населення.

2. П. Скоропадський – особистість, яка маючи добрий розум і наполегливість, могла побудувати повноцінну Українську державу. Тобто він був тим претендентом на посаду, від якого залежало розв’язання не стільки національно-українських проблем, скільки реалізація на теренах України інонаціональних інтересів.

3. 29 квітня 1918 р. у Києві відбувся хліборобський з'їзд, який висловив недовіру Центральній Раді та її уряду. Більшість делегатів виступили за встановлення сильної влади у формі гетьманату, і того ж дня гетьманом обрано П. Скоропадського. У Софійському соборі відбулася урочиста процедура його посвячення на цю відповідальну і почесну посаду.

У ніч проти 30 квітня прибічники нової влади без особливих перешкод захопили всі державні установи. На захист Центральної Ради не виступив ніхто, крім полку Січових стрільців.

4. Основним завданням, яке постало перед новою владою було створення міцної централізованої держави із сильним і розумним керівництвом.

Декларована П. Скоропадським ідея втілилася у затверджених ним перших державних законах. 29 квітня 1918 р. було оприлюднено "Грамоту до всього українського народу" та "Закон про тимчасовий державний устрій України".

5. Вся влада в Україні поділалася на 3 гілки: законодавчу виконавчу і судову.

6. Законодавча влада мала бути представленя в парламенті (Сеймі), однак закон так і не встигли розробити. Однак законодавчі функції виконувалися, і досить ефективно (менш як за вісім місяців існування Української держави було видано близько 300 законів).

Закони розроблялися в кожному Міністерстві по належності і передавалися на загальне обміркування Раді Міністрів. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони передавалися на затвердження Гетьманові.

7. Виконавча влада була в руках Ради Міністрів. Очолював Раду Міністрів Отаман-Міністр, який згодом став називатися Головою Ради Міністрів. Керування справами Ради Міністрів покладалося на Генерального секретаря (згодом Державний секретар) і на підлеглу йому Державну Генеральну канцелярію.

На початку травня було затверджено склад Ради Міністрів, до якої ввійшли міністри внутрішніх справ, закордонних справ, фінансів, торгівлі й промисловості, земельних справ, народної освіти (21 червня - Міністерство народної освіти та мистецтв), судових справ, військовий міністр, генеральний контролер. Також були створені нові Міністерство народного здоров’я і Міністерство сповідань, що займалося релігійними справами.

Міністерства поділялися на департаменти й управління.

8. Вища судова інстанція - Генеральний суд. На Генеральний суд покладалося оголошення всіх законів та наказів уряду. Призначення генеральних суддів відтепер мало здійснюватися Гетьманом.

Гетьман затвердив Закон про титул, де визначалося, що суд в Україні проводиться, - “іменем Закону Української держави”.

В підсумку було створено Державний сенат на чолі з Президентом, який складався з Адміністративного, Цивільного і Карного Генеральних судів.

9. Було проведено адміністративну, освітню, релігійну, транспортну, банківську (грошову), військову реформи.

10. За період Гетьманату було налагоджено дипломатичні відносини з 12 країнами світу, а в 22 країнах були розміщені українські консульські установи.

Визначним досягненням стало підписання миру з Раднаркомом Радянської Росії, яка визнавала незалежність Української Держави. Активною була політика гетьманського уряду, спрямована на приєднання до складу України українських етнічних земель, які перебували під владою Росії, Польщі, Румунії. Було підписано попередній договір з Кримом, який на автономних засадах мав увійти до складу України.

11. Однак Україною ширився повстанський рух проти гетьманщини, організований, з одного боку, більшовиками (Таращанська дивізія), а з іншого - соціалістами, прибічниками Центральної Ради. Симон Петлюра звинуватив гетьмана у зраді українського народу, оголосив про скасування всіх його законів, розпустив гетьманські полки.

14 грудня 1918 р. П. Скоропадський опублікував таку заяву: "Я, гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх моїх сил, щоб вивести край з того важкого становища, в якому він перебуває. Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади". Гетьманська держава перестала існувати.

Державотворення доби гетьманату відбувалося в ще складніших умовах, ніж за Центральної Ради. Аби вижити, Українській державі довелось вести боротьбу зовні з більшовиками, а всередині - з українською соціалістичною опозицією.

Але незважаючи на всі складнощі, на думку автора роботи, П. Скоропадський зробив значний вклад в подальше становлення України як повноцінної держави. І хоча деякі дії Гетьмана були неправильними, та в тій ситуації вони були найоптимальнішим вибором. В цілому, досвід існування, хоча й такої короткої (всього 8 місяців), Української держави є непоганим і можливо саме ці помилки дали можливість зрозуміти, що треба робити в подальшому, зараз, для того, щоб побудувати міцну, демократичну та правову державу.

1. Гавриленко О. А., Логвиненко І. А. Гетьманський переворот 29 квітня 1918 р.: причини та наслідки // Актуальні проблеми юридичної науки у дослідженнях вчених: науково-практичний збірник. - К., 2000. - № 3. - С. 2-10.

2. Заруба В. М. Історія держави і права України [Текст]: навч. посібник для вузів / В. М. Заруба. - К.: Істина, 2006. - 416 с.

3. Іванов В. М. Історія держави і права: Навч.посібник. – К.: МАУП, 2002. – Ч.2. – 2003. – 224 с.

4. Історія держави і права України: підручник: у 2 т. Т. 2. / за ред.: В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка; Акад. правов. наук України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – К.: Ін Юре, 2003. – 580 с.

5. Історія держави і права України: Підручник / А. С. Чайковський (кер. авт. кол.), В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев, О. Л. Копиленко та ін.; За ред. А. С. Чайковського. — К: Юрінком Інтер, 2003. — 512 с.

6. Історія держави: право України: практикум для студ. юрид. спец. вищих навчальних закладів України / Бойко І. Й., Кобилецький М. М., Ясінська Л. З. – Дрогобич: Коло, 2011. – 332 с.

7. Історія українського війська. Друге доп. вид. — Вінніпег, 1953. — С. 385.

8. Кульчицький B. C. Історія держави і права України: підруч. / В. С. Кульчицький, Б. Й. Тищик. – К. Вид дім «Ін Юре», 2007. - 624 с.

9. Лазарович M. B. Історія України: відповіді на питання екзаменаційних білетів: навч. посіб. / М. В. Лазарович, H. A. Лазарович. - К.: Знання, 2010. - 438 с.

10. Музиченко П. П. Історія держави і права України: Навч. посіб. - 4-те вид., стер. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 429 с.

11. Нариси історії української революції 1917–1921 років. — К., 2011. - C. 240–241.

12. Реєнт О. П. Павло Скоропадський. - Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 2003 р. - 303 с.

13. Солдатенко В. Ф. Революційна доба в Україні (1917-1920 роки). Навчальний посібник. – Київ, 2011 – 568 с.

14. Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 – грудень 1918) – Київ – Філадельфія, 1995. // Електронний ресурс – [Режим доступу]: http://lib.rus.ec/b/261250/read.

15. Терлюк І. Я. Історія держави і права України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2011. - 944 с.

16. Трофанчук Г. І. Історія держави та права України: навч. посіб. / Г. І. Трофанчук. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 384 с.

17. Хитра А. Я. Павло Скоропадський у контексті українського монархічного консерватизму. // Підприємництво, господарство і право. Науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2003. - №2. – С. 119-122.

18. Хитра А. Я. Місце права в політичній концепції Павла Скоропадського. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В. Л. Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип.1. – 2003. – С. 336-343.

19. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. - Ф. 1077. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 2-4.

20. Центральний державний архів громадських об’єднань України. — Ф. 17. - Оп. 1. - Спр. 1. - С. 57.