Вступ

Розділ 1. Поняття, загальна характеристика та об’єктивні ознаки злочину «Службове підроблення»

1.1. Поняття злочину «Службове підроблення»

1.2. Об’єкт злочину «Службове підроблення»

1.3. Об’єктивна сторона злочину «Службове підроблення»

Висновки до Розділу 1

Розділ 2. Суб’єктивні ознаки злочину «Службове підроблення»

2.1. Суб’єкт злочину «Службове підроблення»

2.2. Суб’єктивна сторона злочину «Службове підроблення»

Висновки до Розділу 2

Розділ 3. Відмежування службового підроблення від інших посягань, пов’язаних із підробленням документів та юридичний аналіз кваліфікуючих ознак даного складу злочину

3.1. Відмежування «Службового підроблення» від інших злочинів (підробки виборчих документів, документів референдуму, використання завідомо підроблених виборчих документів, документів референдуму, вчинені членом виборчої комісії, комісії референдуму, кандидатом, його уповноваженим представником, уповноваженої особи політичної партії (блоку), членом ініціативної групи)

3.2. Відмежування «Службового підроблення» від інших злочинів (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів)

3.3. Кваліфікуючі ознаки злочину «Службове підроблення»

Висновки до Розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

Розвиток України та її становлення як самостійної і правової держави є одним з найважливіших питань, яке обговорюється сьогодні у суспільстві. Це неможливо зробити без подолання корупції, і всі сили зараз спрямовані саме на це. Викорінення корупції стане потужним поштовхом для запуску вічного двигуна української економіки. З цією метою в Україні запущено процес люстрації, який мав би стати початком руху до світлого майбутнього. Однак, поки цей процес тільки набирає обертів, актуальною у Кримінальному кодексі України (далі КК України) є відповідальність за службове підроблення, яка передбачається ст. 366 КК України.

Дану тему вивчало ряд науковців, як українських, так і зарубіжних, чий досвід є невід’ємною складовою для повноцінного і всебічного охоплення злочину «Службове підроблення». Це, зокрема, праці М. Й. Коржанського, М. І. Бажанова, Н. В. Чернишова, П. С. Матишевського, В. О. Навроцького, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, С. Б. Гавриша, П. Л. Фріс і т.д.

Мета роботи полягає у вивченні злочину «Службове підроблення» в кримінальному праві України та особливостей його вчинення.

На виконання поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;

- розкрити сутність поняття злочину «Службове підроблення»;

- проаналізувати його об’єкт та об’єктивну сторону;

- охарактеризувати суб’єктивні ознаки злочину «Службове підроблення»;

- дослідити відмежування даного злочину від інших злочинів, чи посягань, які пов’язані з підробленням документів;

- розкрити особливості кваліфікуючих ознак даного складу злочину.

Об’єктом дослідження є кримінально-правові відносини, які вивчають особливості злочину «Службове підроблення».

Предметом є складові природи та змісту злочину «Службове підроблення», які обумовлюють їхнє сприйняття та застосування: доктрина, законодавство, практика застосування.

Для повного і об’єктивного вивчення теми «Службове підроблення ст. 366 Кримінального кодексу України» використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи.

Робота складається з трьох розділів, у який у послідовному порядку висвітлюється дана тема відповідно до поставленої мети та завдань.

Отже, злочини у сфері службової діяльності – це злочини, де суб’єктом виступає посадова особа державних органів влади та місцевого самоврядування. Одним із таких злочинів, які закріплені в Розділі XVII Особливої частини КК України є службове підроблення, передбачене ст.366 КК України.

Обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційні документи. Поняття та ознаки офіційних документів вдосконалені відповідно до вимог та чітко визначені законодавством України. Таке законодавче закріплення дозволяє уникнути колізій під час винесення судового рішення.

Об’єктом є відносини, які виникають процесі підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

Об'єктивна сторона підроблення полягає в одній з таких дій:

1) внесення до документів неправдивих відомостей;

2) інше підроблення документів;

3) складання неправдивих документів;

4) видача неправдивих документів.

Суб'єктом згідно ст.366 КК може бути тільки службова особа.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у формі прямого умислу: особа усвідомлює, що вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчинює інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити.

Ч. 2 ст.366 передбачає, що кваліфікуючою ознакою є настання тяжких наслідків. Тут вина може бути умисною і необережною.

На практиці необхідно чітко розмежовувати випадки, коли вчинення діянь, передбачених ст.366 КК є лише етапом для здійснення ще одного діяння. Так, можна виокремити суміжні з ст.366 – ст. 358 та ст.158 КК. В обох випадках статті співвідносяться між собою по різному.

Таке співвідношення можна прослідкувати в рішеннях судів. Так, в ході узагальнення практики застосування судами ст.366 КК можна визначити особливості застосування окремих норм КК на практиці.

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що в ході написання курсової роботи поставлені завдання були виконані, а отже і досягнута мета, яка ставилася перед початком вивчення теми.