Курсова робота Адміністративно-процесуальна форма

Вступ

Розділ I. Співвідношення адміністративного процесу і адміністративно-процесуальної форми

Розділ II. Елементний склад адміністративно-процесуальної форми

2.1. Процесуальні дії як елемент адміністративно-процесуальної форми

2.2. Процесуальні етапи як елемент адміністративно-процесуальної форми

2.3. Стадії як елемент адміністративно-процесуальної форми

2.4. Провадження як елемент адміністративно-процесуальної форми

Розділ III. Проблема реалізації адміністративно-процесуальної форми та шляхи їх вирішення

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Актуальність теми. Кожний юридичний процес має свою процесуальну форму, яка виступає внутрішньою формою юридичної практичної діяльності. Зовнішньою формою юридичної практичної діяльності є правові акти-документи (нормативні і процесуальні). Саме процесуальною формою впорядковується юридична діяльність і твориться юридичний процес як зміст процесуальної форми.

Адміністративно-процесуальна форма, як і інші види юрисдикційної діяльності, передбачає змагальність процедури вирішення справи. Це означає, що сторони у спорі або винні у вчиненні правопорушення не є пасивними спостерігачами вирішення справи юрисдикційним органом. Вони наділені достатньо широким арсеналом процесуальних прав, що дозволяє їм активно захищати свої інтереси, надавати докази, висувати клопотання, оспорювати пред'явлені докази у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому адміністративно-юрисдикційні органи, їх посадові особи зобов'язані сприяти у здійсненні цих процесуальних прав.

Метою курсової роботи є вирішення проблем реалізації адміністративно-процесуальної форми.

Відповідно до мети курсової роботи, виділяють ряд наступних завдань:

- охарактеризувати співвідношення адміністративного процесу і адміністративно-процесуальної форми;

- розкрити елементний склад адміністративно-процесуальної форми;

- розглянути проблеми реалізації адміністративно-процесуальної форми;

- з’ясувати шляхи вирішення проблем реалізації адміністративно-процесуальної форми.

Процесуальна форма - система однорідних юридичних засобів, дій та операцій, визначених у процесуальному законодавстві і пропонованих учасникам юридичної діяльності для вирішення всіх питань, що виникають в юридичному процесі.

Об’єктом дослідження виступає розгляд проблем при реалізації адміністративно-процесуальної форми.

Предметом дослідження є адміністративно-процесуальна форма.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів з підпунктами, висновків та списку використаної літератури.

Адміністративна процесуальна форма є сукупністю проявів участі зацікавлених осіб у процесі. Для традиційного судового процесу це питання вирішується найбільш демократично підготовка і прийняття рішення проводиться судовим органом безпосередньо за участю керованої сторони організаційних відносин. Для адміністративного процесу подібний підхід менш прийнятний через оперативний характер виконавчого розпорядництва. Тому правова позиція об'єктів управління виявляється через певні процесуальні форми тільки в ході підготовки справи та її вирішення. Водночас не можна заперечувати наявність процесу там, де немає форм участі осіб безпосередньо на стадії розгляду справи правозастосовцем, як це робить В. І. Філіпов. Причина цього - імперативний характер норм адміністративного права.

За основу бачення адміністративно-процесуальної форми можна взяти розуміння адміністративної юрисдикції А. П. Шергіним. Юрисдикційний процес, на думку вченого, передбачає активність не тільки відповідного органу, що розглядає справу, але й його учасників (перш за все сторін)'. При цьому наголошується, що така активність має проявлятись саме при вирішенні справи правозастосовцем. І справді, процес на практиці повинен означати операції, що не входять до фактичної сторони матеріально-правових відносин. Така матеріальна сторона полягає у реалізації особою (органом) свого права на подачу заяви (подання) органові держави та її діях по одержанню готового результату розгляду його заяви. Інакше перед нами буде не процес, а процедура реалізації матеріальних прав і обов'язків як державних, так і недержавних суб'єктів права.

З цих же міркувань, не можна відносити до адміністративно-процесуальної форми виконавче провадження, що здійснюється державними виконавцями згідно із Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. Показово й те, що закон зовсім не регулює питань звернення актів застосування до виконання. Тобто всі питання впливу правозастосовця на відповідність виконання суті індивідуального акту і надалі залишаються предметом регулювання відповідних галузевих процесуальних актів (ЦПК, ГПК, КпАП).

Отже, стадія виконання з галузевих проваджень не зникає, залишається лише її процесуальна сторона (поворот виконання, зміна способу виконання і т. д.). Матеріально-процедурні ж питання винесені в уніфікований акт – згаданий закон. З аналогічних причин і матеріальні процедури діловодства не можуть бути віднесені до процесу.

Класичним прикладом адміністративно-процесуальної форми, як правило, є провадження у справах про адміністративні правопорушення.

1. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

2. Авер'янов В. Б. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. – 2012. - №8. – С. 8.

3. Баранкова В. В. О нотариальной процессуальной форме // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности – Харьков. 2009. – С. 96.

4. Ґалаґан И. А., Василенко Л. В. К проблемам правоприменительных отношений // Государство и право. - 2010. - № 3. - С. 14.

5. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. - К.: Українська академія державного управління при Президентові України, 2009. - С. 12.

6. Коваль Л. Адміністративне право – К: Основи, 2008. - С. 14.

7. Козлов Ю. М. Коллегиальность и единоначалие в государственном управлении. - М.: Госюриздат, 2008. - С. 33.

8. Котюргин С. И. Понятие, принципы и формы административно-процессуальной деятельности милиции. Лекция. - Томск: Научно-исследовательская и редакционно-издательская группа, 2009. - С. 23.

9. Курцев Н. П. О производствах в советском административном процессе // Вестник Ярославского университета. - 2007. - №4. - С. 93.

10. Лазарєв Б. М., Лунев А. Е. Основы законодавства про адміністративні правопорушення. // Радянська держава і право, 2009, №4 – С. 21.

11. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел. - Свердловск, 2010. - С. 119.

12. Орзих М. Ф. Юридические гарантии, средства и методы применения правовых норм // Юридические гарантии правильного применения советских правовых норм и укрепление социалистической законности. - К., 2012. - С. 24.

13. Рабинович П. М. Демократизация правового регулирования в обществе (к вопросу о показателях и организационно-юридических средствах) // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды. - Ярославль, 2011. – С. 62.

14. Салищева Н. Г., Административный процесс. – М., 2009. – С. 152.

15. Сорокін В. Д. Адміністративно-процесуальне право. – М., 2008. – С. 70-76.

16. Тертышников В. И. Процессуальные формы защиты субъективных гражданских прав // Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном государстве. - Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 2010. - Вып. 1. – С. 94.

17. Функції й зміст норм процесуального права по радянському законодавству. - У кн.: Проблеми правознавства. - К., 2011. – С. 16-38.

18. Хангельдыев Б. Б. О систематизации административного законодательства // Сборник ученых трудов. - Свердловск. - Вып 2. - 2009. – С. 57.

19. Якимов А. Ю. Администравно-юрисдикционный процесс и администравно-юрисдикционное производство // Государство и право. - 2011. - №3. – C. 6-7.

20. Якуба О. М., Административная ответственность по советскому праву в свете дальнейшего усиления охраны прав личности, автореф. докт. дисс. –Харьков, 2010. – С. 25.