Курсова робота Особливості стадії підготовчого судового провадження в кримінальному процесі України
Код роботи: 4614
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Криміналістика
Тема: Особливості стадії підготовчого судового провадження в кримінальному процесі України
Кількість сторінок: 53
Дата виконання: 2013
Мова написання: українська
Ціна: 250 грн
Вступ
РОЗДІЛ 1. Роль та значення стадії підготовчого провадження у кримінальному процесуальному праві України
1.1. Особливості здійснення підготовчого провадження
1.2. Взаємозв’язок стадії підготовчого провадження з іншими стадіями кримінального процесу
РОЗДІЛ 2. Процесуальний порядок здійснення підготовчого провадження
2.1. Суб’єкти (учасники) підготовчого провадження
2.2. Питання, що вирішуються судом на стадії підготовчого провадження
2.3. Процесуальний порядок здійснення підготовчого провадження
РОЗДІЛ 3. Строки здійснення та рішення, що приймаються судом на стадії підготовчого провадження
3.1. Строки здійснення підготовчого провадження
3.2. Рішення, що приймаються судом на стадії підготовчого провадження
3.3. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження
Висновки
Список використаної літератури
Прийняття Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) зумовило істотну зміну кримінально-процесуальної форми, ліквідацію деяких застарілих та запровадження нових процедур.
Однією із новел КПК України стала поява підготовчого провадження, яке було трансформоване зі стадії попереднього судового розгляду; остання ж, у свою чергу, виникла свого часу на основі стадії віддання обвинуваченого до суду.
Варто зазначити, що окремим питанням наукового дослідження стадії попереднього судового розгляду (віддання до суду) були присвячені праці О. В. Бабаєвої, М. І. Бажанова, В. П. Бож’єва, М. М. Видрі, О. В. Калужинського, О. П. Кучинської, В. З. Лукашевича, В. В. Луцика, Т. А. Михайлової, І. Д. Перлова, Т. К. Рябінініної, А. В. Федіної, С. Ф. Шумиліна та інших науковців. Ті чи інші аспекти кримінально-процесуальної форми, що має тісний зв’язок із системою кримінального процесу, висвітлено в працях В. Д. Арсеньєва, П. С. Елькінд, В. М. Трофименка, В. А. Стремовського, М. С. Строговича, О. Г. Шило, Ю. К. Якимовича, М. Л. Якуба та інших вчених. Водночас на сьогодні у зв’язку з досить кардинальною реформою кримінально-процесуального законодавства наукове дослідження судового провадження, у тому числі й підготовчого провадження, є недостатнім, а відтак відповідні питання потребують ретельного наукового осмислення та опрацювання.
Метою курсової роботи є розкриття особливостей стадії підготовчого судового провадження в кримінальному процесі України.
З мети випливає ряд завдань:
- розглянути особливості здійснення підготовчого провадження;
- висвітлити взаємозв’язок стадії підготовчого провадження з іншими стадіями кримінального процесу;
- охарактеризувати суб’єктів підготовчого провадження;
- розглянути питання, що вирішуються судом на стадії підготовчого провадження;
- виділити строки здійснення підготовчого провадження;
- ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Як випливає з п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, підготовче судове провадження є елементом кримінального провадження в суді першої інстанції, що включає також судовий розгляд і ухвалення й проголошення судового рішення, і яке, в свою чергу, є складовою судового провадження. Вочевидь, саме тому дослідники зазначають, що поняття судового провадження розкривається дещо тавтологічно і створює нібито замкнене коло. Отже, таким чином порушується логічність у побудові відповідної терміносистеми і структурованість її компонентів.
Яким саме елементом кримінального провадження є підготовче судове провадження, у КПК України не деталізовано. Слід зазначити, що у кримінальному процесуальному законодавстві використано як термін «провадження» («кримінальне провадження», «судове провадження»), так і «стадія» (саме через призму стадій надано визначення термінів «досудове розслідування» та «притягнення до кримінальної відповідальності»). У сучасній фаховій літературі також немає одностайної позиції щодо відповідного питання. До того ж, окрім наведених категорій вчені при дослідженні складових елементів системи кримінального процесу вживають також поняття «етап», «частина», «процедура» тощо.
Тому при дослідженні підготовчого провадження передусім слід визначити його природу як елемента, що в сукупності з іншими складовими становить кримінальну процесуальну форму. Мета з’ясування його сутності та значення обумовлює необхідність встановлення, чи є підготовче судове провадження стадією, чи етапом стадії, чи взагалі окремим провадженням у кримінальному судочинстві.
У кримінальному процесі під стадіями розуміють самостійні, пов’язані між собою кримінально-процесуальними нормами частини кримінального процесу, розмежовані одна від одної підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань судочинства, колом органів і осіб, учасників у провадженні у справі, порядком виконання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.
Таким чином, для вказаної категорії характерна сукупність взаємопов’язаних процесуальних дій, спрямованих на досягнення певних завдань, а відтак – і ознака відносної замкненості, самостійності. Хоча щодо стадій кримінального процесу вченими і велися певні дискусії (зокрема, про наявність стадій дослідчого кримінального процесу, порушення державного обвинувачення), але загалом поняття стадії та її характерні ознаки є досить усталеними у науці кримінального процесу.
Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів з підпунктами, висновків та списку використаних джерел.
Висновки
З метою забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, постановлення законного та обґрунтованого судового рішення в стадії судового розгляду кримінальний процесуальний закон встановлює правила, відповідно до яких визначається той суд, що буде здійснювати судовий розгляд в кожному конкретному кримінальному провадженні.
Визначити підсудність і означає з’ясувати, який саме суд має провести судовий розгляд у конкретному кримінальному провадженні. Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов’язок розгляду даного провадження у першій інстанції. Розрізняють такі види підсудності: територіальна, персональна, інстанційна та за зв’язком проваджень.
З моменту надходження кримінального провадження з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності до суду бере свій початок нова стадія кримінального процесу – підготовче провадження.
В цій стадії кримінального процесу суддею перевіряються матеріали кримінального провадження; визначаються межі обвинувачення; з’ясовуються наявність чи відстуність підстав для закриття кримінального провадження; перевіряється дотримання правил підсудності кримінальних проваджень; вживаються заходи щодо підготовки судового розгляду справи.
У стадії підготовчого провадження не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, воно є компетенцією лише суду й вирішується в наступній стадії процесу - стадії судового розгляду. Дана стадія є контрольною стадією стосовно досудового розслідування й підготовчо-організаційною щодо судового розгляду кримінального провадження.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду про визнання вини чи про примирення або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому для здійснення кримінального провадження на підставі угод;
2) закрити провадження;
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам ст.291, 292 КПК;
4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5) зупинити підготовче провадження;
6) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Встановлюючи, що правосуддя здійснюється виключно судами, законодавець виходить із того, що правовий статус суду, його функції та суворо визначений порядок діяльності створюють такі переваги в забезпеченні правильного застосування правових норм і закріплення законності в країні, які не може мати жодна форма державної діяльності. Прикладом цього є кримінальний процес і його одна з основних стадій – провадження у суді першої інстанції.
У 2011 р. на розгляді місцевих та апеляційних загальних судів як судів першої інстанції перебувало 771,5 тис. кримінальних проваджень. Обвинувальний чи виправдувальний вирок суди постановили у 164,7 тис. проваджень, що становить 83,1% від кількості тих, провадження в яких закінчено. При цьому місцеві та апеляційні загальні суди як суди першої інстанції постановили виправдувальні вироки лише стосовно 365 осіб; їх питома вага від кількості осіб, щодо яких постановлено вироки, становила 0,2 %.
Необхідність точного і правильного додержання кримінального процесуального законодавства при здійсненні судового розгляду спрямовано на додержання встановлених законом процесуальних гарантій всіх учасників кримінального провадження. Це необхідно для забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин в кримінальному провадженні, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, постановлення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення. Іншими словами, чим більше суд і учасники судового розгляду звертатимуться до форми (тобто до встановленого законом порядку судового розгляду), тим менше можливість допустити судову помилку і більше гарантій для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства, що закріплені в ст. 2 КПК.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні - це встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників судового розгляду, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне і об’єктивне дослідження матеріалів справи і постановляння законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення. Судовий розгляд є центральною і найважливішою стадією кримінального процесу. Однак це не применшує значення попередніх стадій. Судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування. Він являє собою якісно нове дослідження обставин справи як за процесуального формою, так і за методами.
До загальних положень судового розгляду слід відносити: незмінність складу суду при здійсненні судового розгляду, безперервність судового розгляду, рівність прав учасників судового розгляду, наслідки їх неявки до суду, межі судового розгляду та ін.
Кримінально-процесуальний закон, практика і теорія виділяють декілька структурних елементів судового розгляду - частин, які об’єднують окремі процесуальні дії в певні групи з чітко окресленим змістом:
1) підготовча частина судового засідання;
2) судовий розгляд;
3) судові дебати;
4) останнє слово підсудного;
5) постановляння і проголошення судового рішення.
Кожна з цих частин має свої конкретні завдання. Проте, перебуваючи у взаємозв’язку і взаємообумовленості, вони в кінцевому рахунку своїм завданням мають прийняття правильного рішення в кримінальному провадженні.
Список використаної літератури
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. - 2012. - № 90-91. - 19 травня.
3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 лип. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. - Ст. 529.
4. Адаховський Д. Поняття, сутність і види кримінально-процесуальних функцій / Д. Адаховський // Право України. - 2010. - № 6. - С. 220-225.
5. Андрусяк В. Мета та завдання досудового слідства / В. Андрусяк // Вісник прокуратури. - 2010. - № 1. - С. 77-80.
6. Аленін Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі / Ю. Аленін // Право України. - 2003. - № 4. - С. 30-32.
7. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения / Божьев В. П. — М.: Юрид. лит., 1975. - 176 с.
8. Гевко В. Кримінально-процесуальна форма: структура та елементи / В. Гевко // Право України. - 2002. - № 6. - С. 138-139.
9. Гевко В. Удосконалення процесуальної форми як основа реформування кримінального судочинства України / В. Гевко // Право України. — 2010. - № 2. - С. 150-157.
10. Горбачов О. Завдання кримінального судочинства: витоки, зміст, реалізація / О. Горбачов, В. Кривобок // Право України. - 1999. - № 8. - С. 34-37.
11. Грошевий Ю. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності / Ю. Грошевий, Е. Дідоренко, Б. Розовський // Право України. - 2003. - № 1. - С. 73-78.
12. Дубинский А. Я. Понятие, структура и содержание уголовно-процессуальной деятельности / А. Я. Дубинский // Проблемы социалистической законности. - Х., 1989. - Вып. 24. - С. 46-52.
13. Зінченко І. Л. Завдання сучасного кримінального процесу України / І. Л. Зінченко // Проблеми законності. - Х., 2006. - Вип. 77. - С. 151-156.
14. Карабут Л. Форма і формалізм у кримінально-процесуальній діяльності / Людмила Карабут // Вісник прокуратури. - 2011. - № 10. - С. 69-76.
15. Кучинська О. П. Системність принципів кримінального провадження як визначальний фактор їх ефективного регуляторного впливу на кримінально-процесуальні відносини / О. П. Кучинська // Адвокат. - 2012. - № 1. - С. 7-11.
16. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу: [навч. посіб.] / Лобойко Л. М. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 176 с.
17. Маляренко В. Т. Про завдання кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2000. — № 6. — С. 38—48.
18. Мовчан Г. Правозахисна функція: це – один із основних напрямів діяльності прокурора в кримінальному судочинстві / Г. Мовчан // Вісник прокуратури. — 2009. — № 4. — С. 34—37.
19. Никоненко М. Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій / М. Я. Никоненко // Науковий вісник НАВСУ. — К., 2001. — Вип. 1. — С. 59—69.
20. Орлов М. Відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди як завдання і функція кримінального процесу / М. Орлов // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 6. — С. 133—136.
21. Павлишин А. Вплив процесуальної форми на встановлення істини у кримінальних справах / А. Павлишин // Вісник прокуратури. — 2011. — № 4. — С. 75—82.
22. Пилипенко Д. Функція обвинувачення як основний напрям процесуальної діяльності слідчого / Д. Пилипенко // Вісник прокуратури. — 2010. — № 10. — С. 69—76.
23. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система / Погорецький М. А. — Х.: Арсіс, 2002. — 160 с.
24. Погорецький М. А. Взаємозв’язок мети і завдань ОРД і кримінального процесу: теоретико-правові проблеми: [монографія] / М. А. Погорецький // Кримський юридичний вісник. — Сімферополь, 2008. — Вип. 3 (4). — С. 5—12.
25. Попелюшко В. О. Функція захисту в кримінальному процесі у пореформений період та упродовж десятиріччя незалежності України (1960-2001 рр.) / В. О. Попелюшко // Адвокат. — 2008. — № 7. — С. 13—20.
26. Предмесніков О. Г. Обвинувальна функція у кримінальному процесі / О. Г. Предмесніков // Право і суспільство. — 2009. — № 4. — С. 115—118.
27. Рахунов Р. Д. Проблема единства и дифференциации уголовно-процессуальной формы / Р. Д. Рахунов // Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1978. — Вып. 29. — С. 83—91.
28. Рогатюк І. Функція обвинувачення – рушійна сила кримінального процесу / І. Рогатюк // Право України. — 2002. — № 2. — С. 79—82.
29. Рожнова В. В. Про передумови визначення завдань кримінального судочинства / В. В. Рожнова // Правова система в умовах розвитку сучасної державно-правової діяльності. — К., 2011. — С. 34—36.
30. Рожнова В. В. Кримінально-процесуальна форма та її значення / В. В. Рожнова // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі. — К., 2011. — С. 81—83.
31. Рустамов Х. У. Уголовный процесс. Формы: [учеб. пособ.] / Рустамов Х. У. — М.: Закон и право, 1998. — 304 с.
32. Савченко В. А. Охорона прав і свобод громадян як одне із основних завдань кримінального судочинства України та ФРН (порівняльно-правове дослідження) / В. А. Савченко // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — Запоріжжя, 2007. — № 1 (39). — С. 224—231.
33. Стратонов В. М. Поняття та завдання пізнавальної діяльності слідчого / В. М. Стратонов // Держава та регіони. Серія: Право. — 2011. — № 1. — С. 181—184.
34. Тертишник В. М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: [монографія] / Тертишник В. М. — Дніпропетровськ, 2002. — 432 с.
35. Шпак В. Значение процессуальной формы уголовного производства и её дифференциация / В. Шпак // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. — Львів, 2004. — С. 429—433.
36. Шульга А. Моральність кримінально-процесуальних відносин / А. Шульга, Е. Коваленко // Вісник Акад. управління МВС. — К., 2010. — № 3. — С. 171—176.
37. Юсубов В. Місце органів прокуратури у системі кримінально-процесуальних гарантій / В. Юсубов // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 1. — С. 159—163.
38. Якуб М. Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве / Якуб М. Л. — М.: Юрид. лит., 1981. — 144 с.
39. Якимович Ю. К. Дифференциация уголовного процесса / Якимович Ю. К., Ленский А. В., Трубников Т. В. - Томск: Том. ун-т, 2001. - 300 с.