Тези Актуальні питання розвитку права та законодавства: наукові дискусії

« Назад

Сучасна правова система є недостатньо ефективною, розбалансованою, не може в повній мірі оптимально виконувати свої функції. Українська правова система переживає важкий період свого становлення і розвитку.

Порівняно з періодом 90-х років XX століття перед вітчизняною правовою системою з'явилися нові цілі, обумовлені зміною багатьох ціннісних параметрів її функціонування у суспільному житті. В зв'язку з цим необхідно на теоретичному рівні визначити і проаналізувати актуальні питання правової системи та законодавства України [1, c. 81].

В умовах проведеної в суспільстві правової реформи значення правової системи зростає. Насамперед це пов'язано з процесами забезпечення прав і свобод людини і громадянина, бурхливо розвивається правотворча діяльність держави, активно відбуваються процеси взаємодії міжнародного і національного права в умовах інтеграції і глобалізації, формуванням і розвитку інститутів громадянського суспільства і правової держави.

В правовій системі України закон є таким правовим актом, використовуючи який законодавець встановлює фундаментальні основи системи законодавства. Але актуальною проблемою для української дійсності є не збільшення законів, а позитивне оформлення права через закон і його подальше втілення в життя.

Особливу увагу необхідно приділяти процесу реалізації законів. На жаль, в правовій системі спостерігаються диспропорції у правотворчій і правозастосовній діяльності, відсутність їх діалектичного співвідношення, органічної єдності. Це негативним чином відбивається на стані правової системи, правової дійсності і призводить до зниження рівня правового розвитку суспільства.

Важливо гармонійне поєднання процесів формування єдиного, оптимального, якісного законодавства і вироблення практики ефективної реалізації. Тобто правова система повинна в повній мірою функціонувати на основі принципу єдності правотворчої та правозастосовної діяльності. Тільки за такої умови вона може діяти на оптимально збалансованому рівні. У формуванні і функціонування сучасної російської правової системи важливе значення має Конституції РФ. Даний нормативно-правовий акт є вектором розвитку правової системи, її нормативною основою, виконує орієнтира у правотворчій і правозастосовній діяльності

Не менш важливим питанням сучасної правової системи є правотворча діяльність держави. Сучасна держава характеризується активною правотворчою, особливості законотворчою, діяльністю, як на державному, так і регіональному рівні. Часто це призводить до невідповідності регіонального законодавства державному. Конституція України визначила засади нормотворчої діяльності і її суб'єктів. Це базові норми, з яких слід виходити органам державної влади у процесі правотворчої діяльності. Без чітко налагодженої системи взаємодії державних і регіональних органів державної влади у сфері правотворчості неможливо забезпечити єдність і стабільність правової системи.

Оптимальне співвідношення державного і регіонального законодавства є одним з обов'язкових умов вдосконалення правової системи, тоді як невідповідність між ними призводять до правового дисбалансу, знижують ефективність правової системи і призводять до її суперечливого характеру. Протиріччя в правовій системі ведуть до деформації і дискредитації ідеї права і законності.

Зараз проблема для української правової системи складається не в встановлення формальної (юридичної) відповідності її інститутів стандартам (зразкам) міжнародного права, а у визначенні того, якою є їх дія стосовно України [3].

У XXI столітті перед правовою системою стоять актуальні завдання, пов'язані з формуванням і розвитком громадянського суспільства і правової держави. На сьогоднішній момент не можна говорити про російському громадянському суспільстві і правовій державі як певної реальності.

Ідея громадянського суспільства розглядається як найважливіший пріоритет держави. На жаль, законодавче та концептуальне закріплення поняття громадянського суспільства відсутнє. При всій існуючій палітрі поглядів, відсутнє системне розуміння поняття «громадянське суспільство». На наш погляд, дане поняття необхідно розглядати з точки зору концептуального підходу як якісну характеристику устрою суспільства, що розкривається в наступних основних аспектах:

1) історичний;

2) концептуально-правовий;

3) інституціональний;

4) функціональний і т. д.

Особлива роль у формуванні такого типу товариства повинна приділятися принципам, як основоположним ідеям, початкам керівного характеру. Зокрема, це принцип юридичної обґрунтування [2, c. 355].

Тому утримування регіональних нормативно-правових актів не повинно суперечити держаному законодавству, законодавство повинно виступати єдиною, внутрішньо узгодженою системою правових актів.