Семінар №3, Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

« Назад

1. Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій

1.1. Порядок розрахунку збитків за типами НС

Розрахунок збитків за типами НС відбувається за «Методикою оцінки збитків від наслідків НС техногенного ті природного ха­рактеру» (Постанова КМ № 862 (862-3003-п) від 04.06.2003). Збитки від наслідків НС поділяються на види залежно від завда­ної фактичної шкоди. Загальний їх обсяг розраховується як сума основних локальних збитків Відповідно до територіального по­ширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збит­ків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС — державний, регіональний, міс­цевий та об'єктовий.

Розрахунок збитків (3) при НС здійснюється за наступною за­гальною формулою:

3 = Нр + Мр + Мп + Рс/г + Мтв + Рл/г + Ррек + Рпзф +Аф + Вф + 3ф.,

де Нр — втрати життя та здоров'я населення; Мр — руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції; Рс/г — вилучення або порушення сільськогосподарських угідь; Мтв — втрат тваринництва; Рл/г — втрати деревини та інших лісо­вих ресурсів; Ррек — знищення або погіршення якості рекреацій­них зон; Рпзф — збитки, заподіяні природно-заповідному фонду; Аф — забруднення атмосферного повітря; Вф — забруднення по­верхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря; 3ф — забруднення земель несільськогос-подарського призначення.

Основні типи НС визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій». Для кожного типу НС згідно з класифі­катором встановлюється перелік основних характерних збитків щодо кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впли­ву

Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основ­них фондів, знищення майна та продукції

Збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції розраховуються за формулою:

Мр = Фв + Фг + Пр + Прс + Сн + Мдг

де Фв — збитки від руйнування та пошкодження основних фон­дів виробничого призначення; Фг — збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення; Пр — збитки від втрат готової промислової та сільськогосподар­ської продукції; Прс — збитки від втрат незібраної сільськогос­подарської продукції; Сн — збитки від втрат запасів сировини, напівфабрикатів та проміжної продукції; Мдг — збитки від втрат майна громадян та організацій;

а) розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основ­них фондів виробничого призначення

Загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення складаються із збитків від пов­ного або часткового руйнування і пошкодження будівель, споруд, корпусів, техніки, обладнання та інших видів основних фондів виробничого призначення та розраховуються за такою фор­мулою:

Фив = І (АР1 • к'в) Лв,

де АР1 — зменшення балансової вартості і-го виду основних фон­дів виробничого призначення внаслідок повного або часткового руйнування з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації; К, — коефіцієнт амортизації і-го виду основних фондів виробничого призначення; п — кількість видів основних фондів виробничого призначення, що були частково або повністю зруйновані; Лв — ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування;

б) розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основ- них фондів невиробничого призначення

Загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення (житла, комунікацій, споруд та будівель допоміжного призначення тощо) розраховуються ви­ходячи із залишкової балансової вартості зруйнованих об'єктів за такою формулою:

Фг = І (АР1 • К1,) Лв,

1=1

де АР1 — балансова вартість і-го виду повністю зруйнованих фо­ндів невиробничого призначення з урахуванням відповідних ко­ефіцієнтів індексації; К1а — коефіцієнт амортизації і-го виду фо­ндів невиробничого призначення; п — кількість видів зазначених фондів, що були повністю зруйновані; Лв — ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування;

в) розрахунок збитків від втрат готової промислової та сіль- ськогосподарської продукції

Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільсько­господарської продукції провадиться за такою формулою:

Пр = Прп + Прс

2. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

2.1. Поняття державного резерву, його склад та призначення

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державний матеріальний резерв (вибірково)

від 22 лютого 1997 року (із змінами і доповненнями)

Цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.

Стаття 1. Поняття державного резерву

1. Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

2. До складу державного резерву входять:

- мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;

- запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

- запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Стаття 3. Призначення державного резерву

Державний резерв призначається для:

- забезпечення потреб України в особливий період;

- надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів;

- подання гуманітарної допомоги;

- забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Стаття 4. Єдина система державного резерву України

1. Державний резерв створює Кабінет Міністрів України.

2. Структура системи державного резерву і порядок управління державним резервом визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

4. Підприємства, установи і організації системи державного резерву є режимними об'єктами, охорона і пожежна безпека яких проводиться відомчою воєнізованою охороною.

Стаття 5. Номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення

Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

2.2. Джерела формування державного резерву

Стаття 7. Фінансування системи державного резерву

1. Утримання і розвиток системи державного резерву здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та коштів, одержаних від допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій системи державного резерву.

2. Фінансування операцій, пов'язаних з накопиченням (приростом), освіженням (поновленням, заміною) матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву в порядку освіження, позичання та розбронювання.

3. Фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

4. Фінансування витрат на капітальне будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, установ і організацій системи державного резерву, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 8. Формування і розміщення замовлень на поставку матеріальних цінностей до державного резерву

1. Поставка матеріальних цінностей до державного резерву і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на підставі замовлень на поставку продукції для державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат відповідальних зберігачів.

Стаття 9. Особливості поставки, закладення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву

1. Матеріальні цінності, що поставляються до державного резерву за встановленими вимогами щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів і охорони довкілля, повинні мати сертифікат відповідності зазначеним вимогам на весь строк зберігання.

Стаття 10. Стимулювання виконання поставки матеріальних цінностей до державного резерву та їх зберігання

З метою економічного стимулювання виконання поставок і зберігання матеріальних цінностей державного резерву та поставок матеріальних цінностей для експлуатаційних потреб, капітального будівництва системи державного резерву виконавцям можуть відповідно до законодавства надаватися пільги щодо сплати податку на прибуток, цільові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах, валютні кошти, митні та інші пільги.

Стаття 11. Розміщення матеріальних цінностей державного резерву

1. Запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

2. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

3. Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Стаття 12. Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву

1. Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

2. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється:

у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною;

у порядку тимчасового позичання;

у порядку розбронювання;

для надання гуманітарної допомоги;

для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

у разі настання особливого періоду.

3. Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

5. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої … не може перевищувати розміру облікової ставки НБУ.

7. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій провадиться центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, за поданням міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на які покладено функції щодо координації робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів України. Витрати на відпуск цих матеріальних цінностей, враховуючи їх вартість, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на ці цілі Державним бюджетом України.

Стаття 13. Забезпечення перевезень матеріальних цінностей державного резерву

1. Залізничні вагони, річкові, морські, повітряні, інші транспортні засоби для відвантаження матеріальних цінностей до державного резерву та з державного резерву надаються в першочерговому порядку, а для вантажів, що швидко псуються, а також тих, що відвантажуються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, - за умови пред'явлення вантажів без додаткової оплати за надання позапланових транспортних засобів.

Стаття 14. Відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву

12. У разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

13. За необґрунтовану відмову від приймання матеріальних цінностей до державного резерву та відпуску матеріальних цінностей з державного резерву підприємства, установи і організації системи державного резерву сплачують постачальнику (покупцю) неустойку в розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо приймання або відпуску яких заявлено необґрунтовану відмову.

2.3. Норми резервування та фінансування державного резерву

Запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи і організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.

Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зведені відомості про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву є державною таємницею, розголошення якої тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

2.4. Використання матеріальних ресурсів оперативного, регіонального та місцевого резерву

Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється:

- у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною;

- у порядку тимчасового позичання;

- у порядку розбронювання;

- для надання гуманітарної допомоги;

- для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- у разі настання особливого періоду.

Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення.

Якщо відпуск матеріальних цінностей з державного резерву провадиться у порядку позичання, одержувач (позичальник) - підприємство, установа або організація на основі контракту (договору) подає гарантійне зобов'язання про повернення матеріальних цінностей до державного резерву. В контракті (договорі) повинно бути передбачено спосіб забезпечення зобов'язання одержувача (позичальника) у вигляді застави або банківської гарантії.

За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.

Реалізація матеріальних цінностей з державного резерву, що підлягають розбронюванню, здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відпуск матеріальних цінностей із державного резерву для надання гуманітарної допомоги здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відпуск матеріальних цінностей із незнижуваного запасу провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Верховною Радою України.

Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій провадиться центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, за поданням міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на які покладено функції щодо координації робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів України. Витрати на відпуск цих матеріальних цінностей, враховуючи їх вартість, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на ці цілі Державним бюджетом України.

Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в разі настання особливого періоду провадиться згідно з Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

3. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту

3.1. Вибір ефективного заходу за сукупнісю екологічних та економічних показників

При розробці довгострокових прогнозів, програм з охорони навколишнього середовища в регіоні, проектуванні природоохоронних об’єктів і комплексів виникає необхідність вибрати найбільш ефективні варіанти технічних рішень, що забезпечують заданий рівень якості навколишнього середовища (при Р - const) для всіх порівнянних варіантів, Р - економічний результат.

Показником економічної ефективності порівнянних варіантів у цьому випадку є мінімум сукупних експлуатаційних витрат і капітальних вкладень, приведених до річної розмірності з урахуванням фактора часу.

При порівнянні варіантів вибирається той, що відрізняється мінімальною величиною приведених до річної розмірності витрат за формулою:

В = С + Ен * К

Ен = 0,15

Умовою проведення розрахунків порівняльної ефективності витрат на природоохоронні заходи є вибір їхніх варіантів у межах однієї і тієї ж території, де досягається однакова якість навколишнього середовища.

Порівнювані варіанти повинні відповідати вимогам, що передбачаються системою державних стандартів за умовами праці, технологічними і економічними показниками, комплексному використанню відходів і вторинних ресурсів.

При порівнянні варіантів, що розрізняються тривалістю будівництва об’єктів і комплексів, варто враховувати-ефекти від їхнього дострокового введення в експлуатацію.

У випадку зіставлення двох чи більше варіантів будівництва, частина з яких не відповідає вимогам, встановленим нормативами якості навколишнього середовища, у проекті останніх варто передбачити реалізацію додаткових технічних рішень, що дозволяють усунути ці розходження за допомогою суспільно визнаних засобів.

У якості додаткових до показників загальної економічної ефективності природоохоронних витрат використовуються показники їх екологічної і соціальної ефективності.

Екологічна ефективність природоохоронних витрат визначається шляхом віднесення величини екологічних результатів до витрат, які викликані.

Екологічні результати розраховуються за різницею показників негативного впливу на навколишнє середовище, за різницею показників стану навколишнього середовища до і після проведення заходу.

Соціальна ефективність природоохоронних витрат вимірюється відношенням натуральних показників, що виражають соціальні результати, до витрат, що потрібні для їхнього досягнення.

При розрахунках витрат і ефекту від впровадження планованих природоохоронних заходів на тривалу перспективу варто враховувати фактори, що згодом можуть вплинути на ці величини:

- зміна стану навколишнього середовища, яка викликана зростанням виробництва, проведенням комплексу природоохоронних заходів;

- зміна чисельності населення, що проживає в умовах запланованого стану навколишнього середовища;

- підвищення вимог до якості навколишнього середовища;

- подальший ріст великих міст і міських агломерацій, збільшення їхньої кількості і чисельності проживаючого в них населення;

- зміна вартості будівельно-монтажних робіт і устаткування;

- розвиток науки і техніки, створення нових технічних засобів і технологій, що зменшують негативний вплив виробничої діяльності на навколишнє середовище;

- зростання обсягу виробленої па одиницю часу чистої продукції чи іншого показника обсягу продукції, за яким обчислюється продуктивність праці;

- підвищення продуктивності сільськогосподарських і лісових угідь, зміна рибних запасів;

- зростання згодом економічної цінності мінерально-сировинних, земельних і інших ресурсів.

3.2. Економічний ефект від застосування заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій та його розрахунок

Економічна доцільність екологічної діяльності підприємства визначається реальним економічним ефектом від природоохоронних заходів. Це передбачає: вибір найкращих техніко-економічних варіантів природоохоронних заходів, ефективності нових технічних рішень для запобігання забрудненню природного середовища. Реальний економічний ефект характеризує річні госпрозрахункові результати діяльності підприємства у сфері виконання природоохоронних заходів. Треба розрізняти визначення фактичного та очікуваного (планово-проектного, прогнозованого) реального економічного ефекту природоохоронних заходів.

Економічний ефект визначається для вже здійснених заходів на основі порівняння фактичних витрат, що мали місце, і досягнутого економічного результату.

Економічний результат природоохоронних заходів (Р) виражається показником, що характеризує річні економічні збитки (Е), обумовлені платою за забруднення природного середовища (П). Природоохоронні заходи визначають формулою: Р=П+Е. Ефективність найкращого варіанта природоохоронних заходів (R) визначає формула: R=(Р-З), де З - річні витрати на здійснення природоохоронних заходів.

Цілі природоохоронних заходів: скорочення споживання природних ресурсів, особливо невідновлюваних, зокрема енергетичних (вугілля, природний газ, нафта); зменшення об'ємів викидів, скидів та зниження обсягів відходів що не утилізуються; підвищення екологічності виробництва, його продукції та зменшення екологічної небезпеки за допомогою застосування сучасних ефективних очисних споруд.

Оцінка загальної економічної ефективності витрат (В) на впровадження природоохоронних заходів можна оцінити формулою: В=Σ₁Σ₂Еіj/П-mах, де: Σ₁ - кількість видів шкідливих виробництв, що призводять до збитків; Σ₂ - кількість природних комплексів, на які впливають виробництва; Еij - економічний ефект і-го виду небезпечної діяльності; П - прямі витрати на природоохоронні заходи.

Навпаки, порівняльна економічна ефективність (Еп), яка складається з капітальних вкладень (Кв) в природоохоронні заходи, нормативного коефіцієнта (Кн) їх ефективності та експлуатаційних витрат (С) на утримання природоохороннних споруд, повинна бути мінімальною і оцінюється формулою: Еп=КвКн+С-min

Різниця між загальною економічною ефективністю витрат (Е) та порівняльною економічною ефективністю (Еп) вказує на чистий економічний ефект від впровадження природоохоронних заходів за рахунок зменшення платежів за штрафні санкції, за зменшення використання природних ресурсів, зменшення відходності виробництва, підвищення екологічності матеріального виробництва.