Тези - 11 питань - Роль цивільного захисту у збереженні життя та здоров’я населення, захисті довкілля та матеріально-технічних цінностей суспільства

« Назад

Природокористування та охорона навколишнього середовища на підприємстві

Головні джерела забруднення навколишнього середовища формуються саме в результаті виробничої діяльності підприємств, одним з елементів якої є діяльність з охорони навколишнього середовища, однак її місце і статус нині залишають бажати кращого.

За законодавством загальне керівництво природоохоронною діяльністю здійснює керівник підприємства. Він несе відповідальність за прийняття рішень при здійсненні будь-якої діяльності, яка негативно впливає на навколишнє середовище і, відповідно, за екологічні наслідки.

Для організації природокористування, охорони навколишнього середовища та контролю дотримання екологічних вимог з боку виробничого персоналу на підприємствах створюють спеціальні служби. Залежно від специфіки та історії підприємства, пріоритетів керівництва, служба охорони навколишнього середовища може перебувати у підпорядкуванні або головного інженера, або головного енергетика, або заступника директора із загальних питань, або іншої відповідальної особи, яка призначається директором.

Завданням екологічної служби є здійснення координації діяльності всіх підрозділів, так чи інакше пов‘язаних з впливом на навколишнє середовище, проведення на підприємстві єдиної екологічної політики. Екологічна служба повинна вести всю необхідну, згідно чинного законодавства, документацію, здійснювати виробничий контроль за виконанням вимог природоохоронного законодавства, за дотриманням нормативів, встановлених у дозволах і в нормативно технічній документації, а також контроль ходу виконання заходів з охорони навколишнього середовища.

Чисельний склад екологічної служби підприємства залежить від завдань, що вирішуються підприємством, обсягу робіт з охорони природи, кількості джерел викидів і скидів забруднюючих речовин, величини валового викиду і скиду, кількості та типу очисних споруд і установок, стану і вартості основних фондів з охорони навколишнього середовища. Чисельність та діяльність служби також залежить від правильного розуміння керівництвом підприємства виконуваних службою завдань [1].

Наприклад, для еколога невеликого підприємства ці заходи можуть полягати в наступному:

1) підготувати для безпосереднього керівника службову записку про стан справ на підприємстві з охорони навколишнього середовища;

2) сформувати пакет діючих дозволів, лімітів, ліцензій і договорів;

3) щоквартально підбивати проміжні підсумки виконання природоохоронних заходів;

4) на початку року проводити аналіз діяльності підприємства з питань охорони навколишнього середовища;

5) підвищити інформованість персоналу в питаннях природокористування та охорони навколишнього середовища, розпочати формування екологічної свідомості [2].

Ці прості кроки допоможуть сформувати на підприємстві правильне ставлення до природоохоронної діяльності, що з часом призведе до поліпшення екологічних та економічних показників діяльності підприємства.

 

Список використаної літератури

1. Глухов В.В. та ін . Економічні основи екології . – С-Пб. – 2005. – С.173 – 185.

2. Дерябін В.А. Загальний екологічний менеджмент: Курс лекцій. – Вид-во «УМЦ – УПІ». – 2000. – 301 с.

 

Роль охорони ґрунтів у збереженні життя та здоров’я населення

Ґрунт має важливе санітарно-гігієнічне і медичне значення. Його хімічний склад і наявність у ньому мікроорганізмів значною мірою впливають на стан здоров‘я населення і свійських тварин даної території. Ґрунт є середовищем життя багатьох хвороботворних мікроорганізмів і вірусів, які збуджують такі тяжкі захворювання, як холера, тиф, чума, сибірська виразка, сказ, туляремія, дизентерія, поліомієліт, правець та ін. Крім того, в ґрунті живуть тварини, які є носіями інфекційних захворювань [1].

На земній кулі відомі регіони, де в силу природних факторів ґрунти мають несприятливий санітарний стан і є причиною епідемічних захворювань. Хвороботворні мікроорганізми потрапляють в ґрунти в будь-якій природній зоні в результаті забруднення їх відходами населених пунктів, стічними водами, відходами боєнь, підприємств легкої та харчової промисловості при недотриманні технологічних та санітарних норм.

Накопичені за останнє десятиріччя наукові дані свідчать про те, що ґрунт відіграє активну роль у виникненні та поширенні багатьох інфекційних захворювань. Основними джерелами потрапляння збудників цих захворювань у ґрунт є теплокровні тварини, у травному каналі яких вони розмножуються [2].

На стан здоров‘я людей і тварин значною мірою впливає також несприятливий хімічний склад ґрунту. Дуже небезпечними для організму людини є елементи важких металів: кадмію, цинку, нікелю, молібдену, ртуті, свинцю, миш‘яку, селену та ін. Всі елементи, які надходять у ґрунт, засвоюються рослинами і по трофічних ланцюгах живлення потрапляють в організм людини. Отже, причину багатьох хвороб треба шукати в ґрунті, вплив якого поширюється на людину через їжу, питну воду і частково повітря [3].

Наведені факти свідчать про необхідність санітарної охорони ґрунтів, найпоширенішим заходом якої є каналізація – відведення стічних вод по системі труб. В містах та інших населених пунктах слід дотримуватися належної чистоти, вивозити сміття на спеціально відведені місця – звалища.

Нагляд за санітарною охороною ґрунтів здійснює санітарно-епідеміологічна служба.

Моральні і духовні багатства народу, його здоров‘я і культура будуть міцніти і розвиватись лише тоді, коли земля, яку ми обробляємо, також перебуватиме в здоровому стані. На жаль, сучасні ґрунти України не можна назвати здоровими. На значних площах вони деградовані, піддаються водній і вітровій ерозії, забруднені отрутохімікатами, елементами важких металів, радіоактивними ізотопами. Наше покоління мусить «вилікувати» землю-годівницю і зберегти її для своїх нащадків.

 

Список використаної літератури

1. Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. – К.: Знання, 2001. – 211 с.

2. Жирицкий А.К., Меркушин В.И., Новиков Р.А. Глобальные экологические проблемы. – М.: Мысль, 2003. – 302 с.

3. Пестициди можуть становити приховану небезпеку для розумового розвитку дітей. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://epl.org.ua/ekologija/vidkhodi/dokumenti/

 

Шляхи вирішення зовнішніх та внутрішніх факторів надзвичайних ситуацій

Під час надзвичайних ситуацій (НС) потенційні небезпеки для життя і здоров‘я людей проявляються в більшій кількості, з більшою ймовірністю негативних наслідків. Загрози життєдіяльності під час НС поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні загрози пов‘язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв‘язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних екологічних катастроф. Внутрішні загрози пов‘язані з НС техногенного і природного характеру або спровоковані терористичними діями. Кожен громадянин відповідно до Конституції України має право на захист свого життя і здоров‘я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, застосування зброї та на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ не залежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює і розвиває Єдину загальнодержавну систему цивільного захисту. Цивільний захист – це цивільна оборона та захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру. Основи законодавства України про охорону здоров‘я визначають правові, організаційні, економічні й соціальні засади, що регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, щодо шкідливості впливу їх на здоров‘я, запобігання захворюваності, інвалідності та смертності і зниження їх рівня, поліпшення спадковості.

Основні проблеми, які потребують розв’язання: відсутність нової системи культурних цінностей, яка б базувалась на основі історико-культурних традицій українського народу та кращих зразків самоорганізації культурних систем сучасного світу; втрата у широких верств суспільства ціннісних орієнтирів; вибірковий доступ до культурних надбань, обмежене використання у цій сфері новітніх інформаційних технологій; недостатня популяризація і поширення якісних і різноманітних зразків культури і мистецтва серед якнайширших верств суспільства; відторгнення від культурних надбань значної частини соціуму.

До складових систем захисту населення і територій від НС належать: мережа спостереження за станом навколишнього природного середовища та об‘єктів підвищеної небезпеки, надійністю будівель, інженерних споруд і комунікацій; інженерно-технічні заходи захисту населення і територій; засоби індивідуального захисту населення; інформаційно-аналітична система підтримки прийняття рішень в умовах виникнення НС та під час ліквідації їх наслідків.

Своєчасне виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій дає можливість вжити випереджувальних заходів, за яких надзвичайну ситуацію вдається або повністю відвернути, або значно мінімізувати її негативні наслідки.

Отже, грамотність населення у питаннях захисту та збереження довкілля і життя повинна стати основним критерієм оцінки результату діяльності держави в цьому напрямі з боку світового співтовариства, його компетентних організацій.

 

Список використаної літератури

1. Євдін О.М., Могильниченко В.В. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій: Навч. Посібник в 2-х томах. – К.: КІМ, 2008. – 636 с.

2. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/

 

Проблеми цивільного захисту в Україні

На сьогодні спостерігається все більш негативна тенденція підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій (НС). Це є наслідком антропогенного і техногенного впливу на території України, збільшення кількості НС та їх масштабу, що призводить до значних матеріальних та соціальних збитків.

Проаналізувавши сьогоднішній стан цивільного захисту, можна сказати, що структура єдиної системи цивільного захисту не визначена та не впорядкована, функціональні підсистеми здебільшого не сформовано і не підготовлено до виконання покладених на них завдань [1].

Спеціалісти стверджують наступні причини виникнення проблеми:

1) сьогодні відносини у сфері цивільного захисту регулюються багатьма Законами України, положення яких, в деяких випадках, не узгоджуються один з одним чи дублюються;

2) є розбіжності в законодавстві, які ускладнюють роботу з організації управління єдиною системою цивільного захисту, призводить до неузгодженості дій центральних і місцевих органів виконавчої влади внаслідок чого знижено ефективність роботи з реагування на НС і виконання відповідних завдань;

3) в державі одночасно функціонують три системи протидії НС: система цивільної оборони, державна система запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру та єдина система цивільного захисту, кожна з цих систем наполягає на окремому (досить значному за об‘ємом) державному фінансуванні;

4) застарілість методів та форм проведення робіт із запобігання виникненню НС;

5) обмежене фінансування заходів цивільного захисту, недостатнє матеріально-технічне оснащення органів управління та сил цивільного захисту [1].

Отже дослідивши дану тему, можна сказати, що для підвищення ефективності цивільного захисту і подолання наявних проблем необхідним є розбудова систем моніторингу і інформування населення, створення «Системи-112», розвиток Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту і Державної служби медицини катастроф, підвищення рівня координації дій органів управління та забезпечення матеріально-технічними ресурсами [2].

 

Список використаної літератури

1. Соляник В.І. Проблеми цивільного захисту в Україні. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/21528/1/

2. Кодекс цивільного захисту України. – ВВР, 2013, № 34 – 35. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/

 

Актуальність трансформації системи цивільного захисту в сучасних умовах

Зростання кількості і розширення масштабів надзвичайних ситуацій (НС) техногенного та природного характеру, що спричинюють значні матеріальні та людські втрати, становлять актуальну проблему забезпечення безпеки в природно-техногенній та екологічній сфері [1, с. 22 – 24].

Підвищення ризику виникнення таких ситуацій становлять загрозу національній безпеці в економічний, соціальній та екологічній сфері. Чи не найважливішою причиною спаду тенденції рівня безпеки сьогодення є недосконалий підхід до реформування системи цивільного захисту в контексті рішення задач національної безпеки.

Сьогодні забезпечення національної безпеки держави виражене в Стратегії національної безпеки, що є базовим документом, який визначає систему стратегічних пріоритетів, мір і дій щодо розвитку системи забезпечення національної безпеки держави і підтримання її на необхідному в даних геополітичних і геостратегічних умовах рівні. Проаналізувавши основні принципи політики національної безпеки України помітно, що її здійснення не пов‘язане прямо з принципом забезпеченням безпеки через стійкий розвиток держави, мається на увазі оновлення країни, модернізація економічних, виробничих, соціально-культурних структур, забезпечення виходу України на позиції країн активних учасників і лідерів світового процесу стійкого розвитку.

Поєднавши прийняті принципи політики національної безпеки з принципом забезпеченням безпеки через стійкий розвиток держави, що реалізується через підвищення якості життя громадян шляхом гарантування особистої безпеки та високих стандартів життєзабезпечення, економічного зростання, яке досягається перш за все шляхом розвитку національної інноваційної системи та інвестицій в людський капітал; розвитком науки, технологій, освіти, охорони здоров‘я і культури шляхом закріплення ролі держави і вдосконалення державно-приватного партнерства; підтримка екології живих систем і раціональне природокористування, за рахунок збалансованого споживання, розвитку прогресивних технологій і доцільного відтворення природно-ресурсного потенціалу країни та інших принципів можна досягти функціонування структур цивільного захисту на засадах поєднання проблем безпеки із забезпеченням поступального інноваційно-стійкого збалансованого розвитку без катаклізмів і катастроф. Такий розвиток дозволяє мінімізувати кількісні і збільшити якісні параметри, фактори і джерела розвитку з дотриманням національних інтересів і національної безпеки [2, c. 441 – 447].

Таким чином, переглянувши принципи політики національної стратегії України, в бік реалізації національної безпеки через сталий розвиток та реалізувавши нові підходи до поняття безпеки в оновленій Єдиній державній системі цивільного захисту, можливим є перехід від концепції «захисної безпеки» до концепції «стійкої безпеки», що забезпечить безпеку суспільства на довготривалу стратегічну перспективу.

 

Список використаної літератури

1. Храмков В.Л. Цивільний захист у 21 столітті. // Безпека життєдіяльності. – 2010. – №12. – С. 22 – 24.

2. Труш О.О. Досвід побудови та функціонування систем цивільного захисту країн-членів Європейського Союзу Західної Європи // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». – 2009. – № 4(27). – С. 441 – 447.

 

Цивільний захист Німеччини та можливість його застосування в Україні

У зарубіжних країнах Цивільний захист, як система стратегічного забезпечення життєдіяльності держав, призначений для виконання завдань, спрямованих на захист населення та економіки країн під час виникнення надзвичайних ситуацій (НС), а також проведення рятувальних та інших аварійно-відновлювальних робіт у осередках ураження, почала складатися наприкінці 40-х – початку 50-х рр.

Основні завдання цивільного захисту у різних країнах практично збігаються – це оповіщення, попередження НС, проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт, забезпечення життєдіяльності потерпілого населення, підготовка керівного складу спеціалістів у галузі, навчання населення тощо.

Ми розглянемо розвиток та стан цивільного захисту в Німеччині та можливість перейняття даного досвіду Україною.

В останні роки в Німеччині прийнято говорити про цивільний захист населення, житла і робочих місць, життєво важливих цивільних підприємств, установ, культурної спадщини. Вирішення всіх питань, пов‘язаних з організацією захисту населення і територій від НС природного, техногенного і воєнного характеру, покладено на Міністерство внутрішніх справ, яке здійснює: координацію загальних зусиль країни щодо реалізації державної політики в цій сфері; інформаційне забезпечення керівництва країни і земель при загрозі і виникненні НС, попередження населення про лиха; керівництво проведенням заходів щодо захисту населення та їх оперативне планування; підготовку органів управління і особового складу аварійно-рятувальних та інших формувань до виконання покладених на них завдань, а також населення до дій на випадок виникнення НС[2].

Особливістю організаційної структури системи захисту населення, об‘єктів економіки від НС в мирний та воєнний час слід вважати створення при Міністерстві внутрішніх справ непостійно діючого штабу з ліквідації наслідків катастроф і комісії з організації захисту населення від зброї масового ураження [3]. Штаб і комісія включаються у роботу тільки при необхідності, звичайно за проханням уряду регіону, на території якого сталася НС.

Стосовно сил і засобів, призначених для виконання завдань захисту населення і територій від НС в мирний і воєнний час, головною службою в Німеччині вважається Служба захисту від катастроф. До її складу входять пожежні і санітарні формування, а також федеральне управління технічної допомоги. Для надання допомоги постраждалим в НС мирного і воєнного часу в Німеччині існує ціла система служб і організацій: протипожежна служба; німецький Червоний Хрест; Товариство рятування життя; Союз самаритян; Мальтійська служба допомоги та ін. В країні створена значна мережа сховищ і укриттів. Система оповіщення країни налічує більш ніж 65 тисяч сирен.

В результаті проведеного дослідження варто зазначити, що цивільний захист в Німеччині здійснюється на досить високому рівні. Практичний досвід Україна може отримати, застосувавши практичні функції Міністерства, та запровадити і забезпечити роботу системи певних служб і організацій.

 

Список використаної літератури

1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://westudents.com.ua/knigi/33-tsivlna-oborona-ta-tsivlniy-zahist-steblyuk-m.html

2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 417 с.

3. Костенко В. Модернізація системи цивільного захисту в контексті Європейської інтеграції України // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2013. – № 4 (19). – С.107 – 115.

 

Визначення цитотоксичного впливу ізатізону на культуру нек-293

Створення та дослідження вітчизняних препаратів нового покоління, які дозволять лікувати вірусні захворювання та рак, при цьому не завдаючи шкоди організму-хазяїну, а також матимуть меншу вартість порівняно з зарубіжними препаратами на сьогоднішній день є досить актуально. До таких препаратів можна віднести ізатізон (комплексний препарат, що складається з метисазону, ДМСО та ПЕГ) [1], який використовують у ветеринарії. Тому, проведення даних досліджень розширить можливість використання ізатізон у клінічній практиці.

Дослідження цитотоксичного впливу препаратів на культуру клітин Human Embryonic Kidney 293 cell (НЕК-293) – пухлинні клітини нирок ембріона людини, які вирощували на середовищі ДМЕМ з додаванням 10% сироватки PAA. Дане дослідження проводили за допомогою МТТ-тесту з тривалості інкубації клітин з препаратом 24 години. Даний метод заснований на здатності мітохондріальних дегідрогеназ конвертувати водорозчинну сіль тетразолію 3-(4,5-диметил-2-тіазоліл)-2,5-дифенілтетразолію бромід (МТТ) у формазан [2]. У ході досліджень використовували препарат ізатізон у концентраціях 100, 10, 1 та 0,1 мкг/мл.

В результаті проведених досліджень було встановлено, що досліджуваний нами препарати має вплив на досліджуванну культуру клітин. Ізатізон знижує життєздатність клітин НЕК-293 на 14,6 – 15,3 % при концентраціях препарату 10 та 100 мкг/мл, а при концентрації 0,1 мкг/мл майже не впливає на розвиток даної клітинної лінії.

Таким чином, можна зробити висновок, що препарат ізатізон володіє цитотоксичним впливом на культуру НЕК-293. Це дає можливість для проведення більш розширених досліджень даних препаратів. Крім того, існує припущення про те, що препарат володіє деякою протипухлинною активністю, яку необхідно вивчати.

 

Список використаної літератури

1. Заїка Л.А., Болсунова О.І., Потопальський А.І. Противірусні, протипухлинні та імуномоделюючі властивості лікувального препарату Ізатізон: Монографія. – К.: Колобіг. – 2010. – 212 с.

2. Культура животных клеток: практическое руководство / Р.Я. Фрешни; пер. 5-го англ. изд. – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2010. – 691 с.

 

Влияние военных объектов на состояние окружающей среды на территории Украины

 «Когда о худшем думать не хотите,

оно на вас обрушиться неслышно...» Уильям Шекспир

Взаимоотношения в системе «человек – природа» всегда должны быть гармоничными, поскольку окружающая среда оказывает влияние на жизнедеятельность людей и развитие общества в целом. Сохранение природы является отображением культуры каждого человека и общества в целом. Наравне с серьѐзными экологическими проблемами нашей страны (загрязнение водных ресурсов; загрязнение воздуха; проблема бытовых отходов; проблема незаконной застройки берегов рек, озер и морей), существует ещѐ одна проблема – последствия военных действий и военных сооружений на территории Украины. Если раньше основой всех войн служило физическое поражение войск, то полстолетия назад одной из основ стратегии и тактики воюющих стран стало сознательное разрушение природы на территории противникa.

В тоже время, существуют военноначальники, которые стараются свести к минимуму последствия военных действий. Один из примеров такой деятельности является «Зелѐная книга» финской армии, содержащая советы командирам и рядовым, о том как уменьшить ущерб природной среде при выполнении ими служебных обязанностей [1, c.82].

В Украине существует проблема поддержания деятельности военных, сохранение или утилизации опасных вредных веществ, созданных во времена Советского союза. Например, в Винницкой области на границе Шаргородского и Томашпольского района, организован могильник для захоронения особо токсичных веществ. Летом 1993 г. склады боевых химических отравляющих веществ обнаружены в Донбассе, на территории Славянского ПО «Химпром». Можно предположить, что подобный объект закопан и на территории химкомбинатов Лисичанска и Рубежное [1, с. 51].

Кроме того, на Украине вред жизнедеятельности населения наносит радиационный фон военных объектов. Излучение многих радаров по своим характеристикам приближается к проникающему радиационному излучению и действует как радиация – на клеточном уровне. При длительных облучениях начинается ослабление иммунного механизма, напоминающего своего рода СПИД. В Украине находятся два мощных военных радара под Киевом, по одному – в Очакове и Глухове; РЛС «Шипка» в Закарпатье; в Одессе – секретный объект радиоконтроля за космическими объектами – «Звезда»; добавим сюда Львов, Ивано-Франковск, Днепропетровск, Николаев (пос. Луч), Умань (две станции); недостроеная радиолокационная станция под Трускавцом [1, с. 55].

Таким образом, можно сделать вывод о том, что необходимо проведение широкомасштабной природоохранной проверки всех военных объектов, находящихся на территории Украины и создание в будущем специальной системы мониторинга за военными объектами. Закон должен не позволять военным менять природный рельеф территорий, взятых ими под полигоны и базы. Следует законодательно закрепить обязанность Министерства Внутренних Дел выплачивать компенсацию за причинение ущерба пахотным землям и лесным массивам во время военных учений и тренировок [1, с. 82].

 

Список использованной литературы

1. Борейко В.Е. Экологические преступления военных в Украине и сопредельных территориях. Environmental crimes of the military in Ukraine and adjacent territories, Серия: История охраны природы. – № 22. – 2000. – 152 с.

 

Аналіз системи протипожежного захисту житлових висотних будівель

За останні роки в Україні почастішали випадки утворення пожеж у висотних будівлях. Зазвичай, це – житлові будівлі і при виникненні надзвичайної ситуації страждає досить велика кількість людей, більше того через значну площу споруди та її структуру досить складно організувати людей для проведення евакуації та порятунку. Вищезазначені аспекти визначають актуальність теми даної роботи. Одним з елементів системи протипожежного захисту будівель є система протипожежного водопостачання.

Для висотних житлових будівель до цих систем пред‘являються особливі вимоги, що обумовлено характером розвитку пожеж та величиною збитків від них. Одним із напрямків підвищення ефективності роботи системи протипожежного захисту є влаштування пожежних кран-комплектів (ПКК) [1].

Згідно вимог ДБН В.2.2 – 24: 2009 «Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будинків» у кожній квартирі повинен передбачатись пожежний кран-комплект, приєднаний до мережі господарчо-питного водопроводу будівлі та обладнаний котушкою з пожежним рукавом завдовжки не менше 15 м, діаметром 19 мм із розпилювачем, що забезпечує можливість подання води у будь-яку точку квартири з урахуванням струменя води 3 м. До того ж, в шафі пожежного крана діаметром 50 мм, укомплектованого пожежним рукавом відповідного діаметра та перекривним пожежним стволом, виконаного відповідно до ДСТУ 4401 – 2, необхідно встановлювати пожежний кран-комплект, виконаний відповідно до ДСТУ 4401 – 1, обладнаний котушкою з напівжорстким рукавом діаметром не менше 25 мм, що приєднується до пожежного стояка через вхідний запірний вентиль.

У 2009 р. були проведені дослідження щодо необхідного часу гасіння пожежі для фактичних витрат води з ПКК. Було встановлено, що при використанні системи виявлення пожежі та сповіщення, про неї на основі теплових сповіщувачів, з урахуванням часу для приведення в дію ПКК, необхідний час гасіння пожежі складатиме 500 ’ 9000 с (рис. 1), що практично неможливо, тому що згідно статистичним даним квартира повністю вигорає за значно менший час [2].

Отже, використання ПКК доцільно лише за умовою введення їх в дію лише на початковій стадії розвитку пожежі та при тиску в мережі не менш 25’30 м, що можливо лише на поверхах, які розташовані безпосередньо біля підвищувальних насосних станцій [3].

Таким чином, підвищити ефективність роботи системи протипожежного захисту житлових висотних будівель за рахунок використання ПКК не можливо за умовою встановлення в квартирах теплових сповіщувачів. ДБН В.2.2 – 24:2009 вимагає встановлення таких самих приладів в межах сходової клітини в одній шафі зі звичайним пожежним краном, що безумовно забезпечить відповідний рівень протипожежного захисту, але значно збільшить вартість системи протипожежного захисту в частині протипожежного водопостачання.

 

Список використаних джерел

1. ДБН В.2.5 – 56 – 2010 «Системи протипожежного захисту». – Київ, 2010.

2. Петухова О.А., Горносталь С.А. Розробка пропозицій щодо вибору обладнання кранів квартирного пожежогасіння у житлових будівлях підвищеної поверховості // Проблемы пожарной безопасности. – Х.: УГЗУ. – 2008. – № 24. – С. 120 – 124.

3. Петухова О.А., Горносталь С.А. Визначення фактичної кількості води при використанні квартирних пожежних кран-комплектів // Проблемы пожарной безопасности. – Х.: УГЗУ. – 2008. – № 23. – С. 136 – 141.

 

Роль єдиної державної системи цивільного захисту у забезпеченні техногенної та екологічної безпеки

Насиченість території України промисловими об‘єктами у декілька разів перевищує насиченість розвинених європейських країн. Майже третина з цих підприємств (біля 7,5 тис.) становить потенційну небезпеку. Таким чином, цілі регіони являють собою зону з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного походження, внаслідок яких гинуть люди, знищуються матеріальні цінності, забруднюється навколишнє середовище, ускладнюються умови виробництва і життя.

З кожним роком цей ризик постійно зростає, оскільки рівень зносу обладнання більшості промислових підприємств наближається до критичного. Засобом розв‘язання проблеми захисту від техногенних і природних надзвичайних ситуацій (НС) є створення в Україні Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ), основним завданням якої є запобігання та реагування на НС.

ЄДС ЦЗ створюється з метою забезпечення реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та особливий період, подолання наслідків НС.

Для досягнення зазначеної мети необхідно, перш за все, налагодити взаємодію органів виконавчої влади та спеціалізованих служб ЄДСЦЗ. При цьому, пріоритетними напрямками регулювання в сфері екологічної та техногенної безпеки та попередження виникнення надзвичайних екологічних та техногенних ситуацій мають бути:

- здійснення комплексу заходів щодо запобігання та реагування на НС техногенного та природного характеру;

- забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодії органів управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобігання НС техногенного та природного характеру і реагування на них.

Для ефективної реалізації цих завдань здійснюється система заходів, основними з яких є:

- інформування та оповіщення, яке досягається завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної, територіальних та об‘єктових систем оповіщення населення;

- спостереження за довкіллям, забрудненням харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами, яке забезпечується створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної та територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

- укриття в захисних спорудах, якому підлягає, у разі необхідності, усе населення відповідно до приналежності (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах тощо), досягається створенням фонду захисних споруд;

- евакуаційні заходи, які проводяться в містах та інших населених пунктах, що мають об‘єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час є основним способом захисту населення і досягаються їх завчасним плануванням;

- інженерний захист проводиться з метою виконання вимог інженерно-технічних засобів під час проектування і експлуатації споруд та інших об‘єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля;

- медичний захист проводиться для запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах НС;

- біологічний захист включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження залежно від характеру і ступеня зараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів;

- радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію та проведення спеціальної обробки;

- державна стандартизація з питань безпеки у НС, спрямована на забезпечення безпеки та якості продукції та матеріалів відповідно до розвитку науки, техніки та технологій;

- державна експертиза у сфері захисту населення і територій від НС здійснюється стосовно технологічної безпеки об‘єктів виробничого та соціального призначення, що можуть спричинити НС і вплинути на стан захисту населення і територій;

- державний нагляд і контроль у сфері захисту населення і територій від НС організовується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від НС, іншими уповноваженими на це органами виконавчої влади;

- декларування безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання НС, а також забезпечення готовності до локалізації НС та їх наслідків.

Отже, з метою реалізації кожного з наведених функціональних завдань ЄДС ЦЗ має бути реалізований цілий комплекс організаційно-технічних, фінансово-економічних, правових та інших управлінських заходів, які більш конкретно та повно визначають зміст державного управління у даній сфері.

 

Напрями удосконалення сфери цивільного захисту держави

Право на життя, здоров‘я і безпеку належить до тих прав людини, що зумовлені її природою та соціальною сутністю і не залежать від наявності певного статусу особи в державі. Відповідно до ст. 3 Конституції України [1] людина, її життя і здоров‘я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Визначивши ці цінності як найвищі, Конституція України не лише приєдналася до європейського бачення цього питання, а й визначила зміст і спрямованість функціонування нашої держави, принцип усієї практичної діяльності всіх органів та посадових осіб.

Одним із напрямків реалізації зазначених положень Основного Закону є створення досконалої системи цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, природного та військового характеру, створення якої розпочалося після отримання нашою країною незалежності.

Забезпечення безпеки і захисту населення, об‘єктів економіки і в цілому національного надбання народу від негативних наслідків НС розглядається в Україні як невід‘ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, як найважливіша функція органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, суб‘єктів господарювання і громадян [2].

Практична реалізація державної політики у цій сфері, пріоритетом якої є запобігання виникненню НС, базується на сукупності відповідних правових норм.

На сьогодні основним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади цивільного захисту є Кодекс цивільного захисту України (далі Кодекс). Його метою є регулювання відносин, пов‘язаних із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від НС, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту; Кодекс визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов‘язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Аналіз останніх наукових досліджень в сфері цивільного захисту свідчить про наявність певного кола проблемних питань, які не вирішуються, або вирішуються частково не маючи ключових позитивних результатів. Основними напрями удосконалення сфери цивільного захисту держави є:

- створення і розвиток методик і підходів щодо освоєння слухачами практичних навичок та умінь застосування у повсякденної діяльності теоретичних, експериментальних, методологічних, технічних, технологічних основ забезпечення сталого функціонування системи цивільного захисту;

- вдосконалення системи підвищення кваліфікації керівного складу та фахівців з цивільного захисту;

- фундаментальні, прикладні та пошукові дослідження з проблем пожежної та техногенної безпеки;

- підготовка населення до дій у НС за місцем роботи, навчання та проживання, працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

- покращення діяльності навчально-методичних установ сфери цивільного захисту;

- вивчення проблем державного управління у сфері цивільного захисту;

- забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки діяльності державного управління у сфері цивільного захисту;

- здійснення технічного переоснащення органів управління цивільним захистом;

- відсутність достатнього фінансування з державного та місцевих бюджетів, що не дає змогу створити достатню кількість сил реагування та ліквідації наслідків НС та забезпечити діяльність створених аварійно-рятувальних служб та формувань у повному обсязі [3].

Таким чином, виконання цих завдань дозволить забезпечити та підтримувати достатній рівень техногенної та екологічної безпеки на території держави і при цьому зменшити відносну кількість необхідних коштів та матеріальних ресурсів на функціонування системи цивільного захисту.

Крім того, підвищення рівня безпеки у сфері цивільного захисту, в комплексі вирішення інших проблемних питань в Україні, буде сприяти надходженню іноземних інвестицій, розвитку існуючих та виникненню нових міжнародних проектів, розвитку сфер освіти, культури, туризму тощо.

 

Список використаної літератури

1. Конституція України: закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр

2. Правова основа створення та реформування системи цивільного захисту в Україні / Міністерство юстиції України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.minjust.gov.ua/5348

3. Пріоритетні напрямки наукових досліджень сфери цивільного захисту / Інститут державного управління у сфері цивільного захисту // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: iducz.mns.gov.ua/content/nauk_doslid.html?PrintVersion.