Реферат Судовий прецедент як джерело цивільного права: проблеми і перспективи у правозастосуванні України

Вступ

1. Поняття судового прецеденту. Співвідношення понять «судовий прецедент» та «судова практика»

2. Використання рішень судів як джерела цивільного права

Висновок

Список використаних джерел

Останнім часом у наукових колах України значно активізувалися дискусії щодо впровадження ідеї судової правотворчості. Ґрунтуючись на використанні інститутів аналогії, звичаїв ділового обороту та загальних принципів права, судова правотворчість, зокрема, в галузі цивільного права, повинна стати, на думку її прибічників, найбільш ефективним засобом для того, щоб заповнювати прогалини в законодавстві, покласти край знеціненню підзаконних нормативних актів та усунути протиріччя в чинному законодавстві.

Безумовно, розширення судової юрисдикції, розвиток сильної та розгалуженої системи органів судової влади є невід’ємною рисою формування правової держави. Винесене судом рішення по конкретному спору містить правило поведінки, що має обов’язковий характер для сторін спору.

У такому розумінні судове рішення нагадує правову норму. Інша річ, що правова норма розрахована на багаторазове застосування, а судове рішення, як правило, персоніфіковане і стосується лише певної ситуації. Однак, деякі вчені допускають можливість надання владних функцій і конкретному судовому рішенню, поширивши його дію на широке коло аналогічних ситуацій, а, отже, допускають можливість створення судами норм права і визнання їх рішення джерелом права. На даному етапі формування національного цивільного законодавства така позиція стосується фактично рішень лише окремих судових органів.

На наш погляд, введення судового прецеденту є доцільним та можливим. Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається та діє принцип верховенства права. У Рішенні КСУ від 2 листопада 2004 р. у справі за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 КК України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) зазначається: «Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України». За таких обставин безперечним є те, що судові прецеденти мають стати одним з джерел права, позаяк фактично належать до соціальних регуляторів та/або елементів права. Проте за умов запровадження судового прецеденту слід бути дуже обережними та обміркованими, аби елементи прецедентного права не укорінили «право безпрецедентне».

Завдяки судовим прецедентам і судовій практиці відбувається не тільки індивідуально-правове, а й нормативно-правове регулювання суспільних відносин.

Завдання судової влади полягає у здатності вирішити правові конфлікти і у разі відсутності відповідної норми закону надати захист тим правам людини, які не дістали позитивного закріплення, врегулювати правовідносини, які не зміг передбачити законодавець. Як наслідок, постає необхідність у створенні судом норм права – загальнообов’язкових правил поведінки, що використовуються при вирішенні всіх аналогічних справ та підтримуються державою.

1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року // Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст. 356.

3. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 49, ст. 272.

4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року // Офіційний вісник України вiд 30.07.2010 - 2010 р., / № 55/1 /, стор. 7, стаття 1900.

5. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 // Вісник Конституційного суду України - 2005 р., № 2, стор. 4.

6. Беляневич В.Е. Новітня кодифікація і судова практика // Вісник господарського судочинства. – 2004. - №2 – С.227-230.

7. І.А. Дрішлюк. Про визнання місця судового прецеденту в системі джерел цивільного права України // Університетські наукові записки. – 2005. - №3 (15) – С. 72-75.

8. Майданик Р.А. Прецедентні рішення вищих судів і система права України/ // Юрид. вісн. України. – 2009. – 7-13 листопада (№45) – С.7

9. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судебное право / М., 2007– С. 512

10. Мкртумян А.Ю. Понятие судебного прецедента в современной теории права / А.Ю. Мкртумян // Рос. Юстиція. – 2009. №11. – С. 11-13

11. Н.І. Химчук. Рішення Конституційного Суду України як джерело цивільного права // Фінанси і право. – 2009 - № 3. – С. 634 - 638.

12. Харитонов Цивільне право України: Підручник/ Н.О. Саніахметова-К.: Істина , 2003р.-776 с.

13. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.

14. Щотижнева інформаційно-правова газета «Правовий тиждень» // №22(95) 27 травня 2008 р. // Перспектива введення в Україні судового прецеденту як джерела права.