Лекція №3 - Об'єктна модель

1. Еволюція об'єктної моделі

1.1. Основні положення об'єктної моделі

1.2. OOP, OOП і ООА

2. Складові частини об'єктного підходу

2.1. Парадигми програмування

2.2. Абстрагування

2.3. Інкапсуляція

2.4. Модульність

2.5. Ієрархія

2.6. Типізація

2.7. Паралелізм

2.8. Збереженість

3. Застосування об'єктної моделі

3.1. Переваги об'єктної моделі

3.2. Використання об'єктного підходу

3.3. Відкриті питання

Висновки

1. Розвиток програмної індустрії привів до створення методів об’єктно-орієнтованого аналізу, проектування і програмування, які служать для програмування "у великому".

2. У програмуванні існує кілька парадигм, орієнтованих на процедури, об'єкти, логіку, правила й обмеження.

3. Абстракція визначає істотні характеристики деякого об'єкту, які відрізняють його від всіх інших видів об'єктів і, отже, абстракція чітко окреслює концептуальні межі об'єкту з погляду спостережника.

4. Інкапсуляція – це процес поділу структури й поведінки об'єкту; інкапсуляція служить для того, щоб ізолювати контрактні зобов'язання абстракції від її реалізації.

5. Модульність – це стан системи, розкладеної на внутрішньо зв'язні й слабко зв'язані між собою модулі.

6. Ієрархія – це ранґування або впорядкування абстракцій.

7. Типізація – це спосіб захиститися від використання об'єктів одного класу замість іншого або, принаймні, спосіб керувати такою підміною.

8. Паралелізм – це властивість, що відрізняє активні об'єкти від пасивних.

9. Збереженість – здатність об'єкту існувати в часі й (або) у просторі.