Шпаргалка з курсу Інформаційні системи та технології в економіці - 30 питань

« Назад

1. Введення залишків із заробітної плати

У документі Нарахування заробітної плати (меню Документи/ Зарплата/Нарахування ЗП) задати дату — 31.12.06, вид виплати — Внесення залишків, а в примітку — Введення залишків за ЗП на 31.12.06. Натиснути кнопку Заповнити для автоматичного введення списку співробітників вашої фірми в стовпчик Співробітник з довідника Співробітники. Для кожного співробітника в ручному режимі заповнити стовпчики Нараховано, Прибутковий, ДПвиплат, Зал. виплатити (рис. 4.9). Виконати проводки з документом і переглянути їхню реєстрацію й відображення через Повний журнал.

Рис. 4.9 - Введення залишків із заробітної плати

2. Введення залишків основних засобів

Ввести залишки ОЗ (меню Документи/ Операція): 1. Принтер 233, ОЗ групи 2 з первісною вартістю 400 грн, що введений в експлуатацію 01.09.06 (рахунок обліку 104), інвентарний номер 67, вид діяльності Основна діяльність, рахунок витрат 91 з методом розрахунку зносу Прямолінійне списання, ліквідаційна вартість 100 грн і термін корисного використання 5 років (60 міс.), група податкового обліку (рис. 4.10).

Створити документ Операція 2 з датою 31.12.06, зміст операції — Введення залишків ОЗ Принтер 233 на 31.12.06 , що складається з трьох рядків. Перший рядок — проводка початкової вартості з уведенням даних: Дт — 104, Субконто Дт — Сорока Л. І., Принтер 233, Сума — 400 грн. У коментарі — Сальдо рахунок 104, Фірма — Добро. МВО, назву ОЗ, фірму вводити через довідники. Другий рядок — проводка з уведенням зносу ОЗ за Кт — 131 принтера за 1 рік на суму 100 грн. У коментарі — Знос у бухобліку. Третій рядок — проводка зі встановленням залишку вартості ОЗ у розмірі 315 грн за Дт — ОЗ2. У коментарі — Залишкова вартість у податковому обліку.

Створити документ Операція 3 з датою 31.12.06, зміст операції — Уведення залишків ОЗ 1 на 31.12.06, визначивши в першій проводці початкову вартість за Дт — 103 суму 1 000 000 грн, у другій проводці знос за Кт — 131 суму 122 400 грн, а в третій — залишок вартості за Дт - ОЗ 1, 880 000 грн.

Переглянути реєстрацію операцій і відображення за ними проводок через Повний журнал.

3. Контроль внесення залишків

Сформувати Обігово-сальдову відомість за IV квартал і провести аналіз звіту (меню Звіти/ Обігово-сальдова відомість). Залишки введено правильно, якщо за технічним рахунком 00 у графі Обіг за період сума грошей за Дебетом дорівнює сумі грошей за Кредитом, Сальдо на початок періоду дорівнює Сальдо на кінець періоду і дорівнює 0.

4. Реєстрація договору

Зареєструвати Договір № 1 (меню Документи/Договір) від 05.01.07 на 2007 р. з контрагентом — постачальником Спецвузавтоматика на постачання комп'ютерних комплектуючих за передоплатою на загальну суму з ПДВ 35 000 грн з видом валових доходів / витрат — (Ж05) Придбання товарів, попередньо встановивши квартал дати підрахунку підсумків I квартал 2007 р. і робочу дату 05.01.07 (рис. 4.11).

Підготувати вхідний рахунок № 2 на базі документа-замовлення Договір № 1 на постачання: ТМЦ:

CD-ROM Teac CD-540E у кількості 10 шт. за ціною 134,23 грн;

Modem 56k GVC EXT у кількості 15 шт. за ціною 95,32 грн;

Монітор Samsung 550 s у кількості 10 шт. за ціною 632,52 грн.

5. Підготовка платіжного доручення

Підготувати Платіжне доручення № 1 від 06.01.07 з номером платежу 7 на підставі Рахунку вхідного № 2 із призначенням платежу стисло — За товар і розгорнуто — Передоплата за купівлю товару комп'ютерних комплектуючих за договором ДГ-0000001. Виконати друк платіжного документа і його реєстрацію (рис. 4.13). 

6. Створення банківської виписки

Створити Банківську виписку № 1 (меню Документи./Банк./Банківська виписка) від 07.01.07, використовуючи одну з можливостей (рис. 4.14):

заповнювати вручну кожен рядок табличної частини документа;

зробити добір потрібних даних за документом-замовленням Договір № 1 при натисканні кнопки Добір за замовленнями;

натиснути кнопку Заповнити за платежами і задати дату реєстрації платіжного доручення 06.01.07.

Виконати друк Банківської виписки, перевірити реєстрацію її в Повному журналі і переглянути проводки в русі документа Банківська виписка натисканням кнопки Друк руху. Буде виконано три проводки (рис. 4.15):

Дт3711 Розрахунок за виданими авансами в національній валюті, Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті. Сума 10 916,76 грн;

Дт 6442 Неотриманні податкові накладні, Кт 6441 Податковий кредит. Сума 1819,46 грн;

Дт ВР Валові витрати, Кт ВР Валові витрати. Сума 9097,30 грн.

7. Відпрацьовування прибуткової накладної

Заповнюючи Прибуткову накладну (меню Документи / Прихід/ Прибуткова накладна), вручну визначити реквізит постачальника — Вітчизняний постачальник, потім задати реквізити контрагента, валюту і місце зберігання. Можливий вибір у полі Замовлення потрібного документа-замовлення з журналу Добір замовлень за контрагентом, також можна зробити документ Прибуткова накладна першим документом у ланцюжку взаєморозрахунків з постачальником, тобто документом-замовленням, при натисканні кнопки з хрестиком. Кнопка Добір дозволяє оформити ТМЦ, що надійшли в організацію раніше.

Автоматичний режим формування Прибуткової накладної можна задати на підставі документа Рахунок вхідний з документа Повний журнал. Включений прапорець ПДВ на собівартість є ознакою того, що організація не має права включати суму ПДВ до складу податкового кредиту і що цю суму буде включено до складу собівартості ТМЦ, які надходять. Можливе оприбуткування ТМЦ через підзвітну особу при включенні опції Через підзвітну особу з вибором із довідника Співробітники підзвітної особи і зазначенням суми до закриття. Ця опція недоступна під час торгівлі За готівку та при валютному оприбуткуванні ТМЦ.

У результаті проведення Прибуткової накладної програма формує п'ять проводок: перша визначає загальну підсумкову суму ТМЦ із ПДВ, друга — суму податкового кредиту, наступні три враховують суму кожного ТМЦ на складі (рис. 4.16).

Рис. 4.16 – Результати проведення прибуткової накладної

8. Формування податкової накладної

Для реєстрації документа Податкова накладна, знаходячись у Повному журналі, установити курсор на документі Прибуткова накладна № 1, вибрати команду меню Ввести на підставі й задати документ Запис книги придбання, в якому вибрати вид документа — Податкова накладна (рис. 4.17).

Рис. 4.17 - Реєстрація документа податкова накладна

У разі якщо константу Проводка за ПДВ робити за податковою накладною встановлено в положення Гак, суму ПДВ може бути включено до складу податкового кредиту, проведення документа Запис книги придбання приведе до формування проводки розрахунків за ПДВ на суму ПДВ (Повний журнал/Друк руху). Документ Запис книги придбання міститься в журналі Книга придбання, звідки може бути роздрукований. Виконати звіт Книга придбань.

9. Підготовка рахунку-фактури

Рахунок-фактуру може бути підготовлено методом Ввести на підставі документа Договору або безпосередньо при ручному введенні (меню Документи/ Витрата/ Рахунок).

Створити Рахунок-фактуру № 1 від 29.01.07 на реалізацію одного монітора Samsung 550 s за відпускною ціною 644 грн, не враховуючи ПДВ, фірмі ЮСІ без передоплати. Варто задати в графі Вид торгівлі — Передоплата, а в рядку Примітка — Реалізація без передоплати. Задаючи табличну частину документа, скористатися кнопкою Додбір для вибору довідкових даних за ТМЦ. Для перегляду друкованої форми Рахунку-фактури потрібно натиснути кнопку Друк. Програма реєструє документ у Повному журналі та Журналі проводок без створення проводки (рис. 4.18).

Рис. 4.18 - Підготовка рахунку-фактури

10. Виписка видаткової та податкової накладних

Виписати видаткову і податкову накладні на підставі Рахунку-фактури № 1 від 29.01.07. Для заповнення табличної частини документа скористатися кнопкою Добір. На вкладці Додатково заповнити дані рядка реквізиту Доручення (рис. 4.19). При проведенні документа програма сформує блок проводок.

Рис. 4.19 – Виписка видаткової та податкової накладних

Створити на основі Видаткової накладної форму документа Податкова накладна (рис. 4.20).

Рис. 4.20 - Форма документа податкова накладна

У вікні Повний журнал буде сформовано два рядки. Перевірте реєстрацію Податкової накладної в журналі Книга продажу. Документ Податкова накладна проводок не формує.

Створення Банківської виписки (рис. 4.21) за результатом оплати покупцем відпущеного товару робиться аналогічно описаному в п. 4.3. Виконати звіт Книга продажу.

Рис. 4.21 – Створення Банківської виписки

11. Підготовка прибуткового касового ордера

Оформити господарську операцію від 24.01.07 на продаж CD-ROM Teac CD-540E покупцеві Петренко А. І. за готівку за відпускною ціною 153 грн (меню Документи/Каса/Прибутковий касовий ордер) (рис. 4.22). Переглянути результати проведення операції в документі Повний журнал і журналі Каса. Виконати друк Прибуткового касового ордера. Провести аналіз проводок.

Рис. 4.22 - Підготовка прибуткового касового ордера

12. Оформлення видаткового касового ордера

Підготувати Видатковий касовий ордер на видачу наявних коштів (100 грн) МВО Давиденко Є. Н. на господарські витрати на підставі наказу №23 від 26.01.07 (меню Документи/Каса/Видатковий касовий ордер) (рис. 4.23). Виконати реєстрацію і друк підготовленого документа. Провести аналіз проводок. Виконати звіт Касова книга.

13. Розрахунки з підзвітними особами

Підготувати Видатковий касовий ордер від 28.01.07 на видачу готівки на суму 500 грн на відрядження Коваленко І. Н. до м. Києва на 7 днів. Підготувати Прибутковий касовий ордер на повернення невикористаних коштів у сумі 50 грн за відрядження від Коваленко І. Н. Зареєструвати Авансовий звіт (меню Документи / Інші/Авансовий звіт) Коваленко І. Н. про відрядження до м. Києва: проїзд 60 грн, готель 250 грн, добові 140 грн (рис. 4.24). Виконати друк посвідчення про відрядження (меню Документи / Інші / Посвідчення про відрядження).

Рис. 4.23 - Оформлення видаткового касового ордера

14. Нарахування платні

Виконати нарахування заробітної плати (меню Документи/ Зарплата / Нарахування) співробітникам фірми за січень 2007 р., Вид виплати — Основна з/п, послідовно натиснути кнопки Заповнити для введення списку співробітників і довідкових даних за окладом, а потім натиснути кнопку Розрахувати для розрахунку основних утримань за кожним співробітником (у Фонд соціального страхування, Пенсійний фонд, Прибуткового податку) і введення їх у відповідні полюси (рис. 4.25). Натискаючи кнопку Друк, можна одержати чотири друковані форми: Розрахунково-платіжна відомість, Платіжна відомість, Розрахункові листки, Зведення відрахувань у фонди.

Рис. 4.25 - Нарахування зарплати

Для формування відомості нарахування авансу необхідно в поле Вид виплати виставити Аванс. Цей режим не створює проводок.

15. Виплати платні

Створити Платіжну відомість (меню Документи / Зарплата / Виплата ЗП) на 01.02.07 для співробітників фірми. Натиснути кнопку

Заповнити і виконати друк Платіжної відомості (рис. 4.26). Якщо в таблиці констант встановлено опцію Проводки за касою робити тільки касовими ордерами, то документ Виплати ЗП не формуватиме проводок. В іншому разі будуть сформовані проводки (рис. 4.27).

Рис. 4.26 - Формування платіжної відомість

Рис. 4.27 - Блок проводок документа Виплата

16. Облік товарно-матеріальних цінностей

До операцій складського обліку належать:

оприбуткування ТМЦ на оптовий склад (документи Прибуткова накладна, Авансовий звіт);

переміщення між складами фірми (документ Переміщення);

інвентаризація наявності ТМЦ на складі (документ Акт інвентаризації);

оприбуткування надлишків ТМЦ, виявлених у результаті інвентаризації (документ Оприбуткування надлишків ТМЦ);

переоцінка ТМЦ (документ Переоцінка ТМЦ), що включає зміну торговельної націнки ТМЦ для роздрібних складів, зміна облікової ціни ТМЦ для оптових складів;

списання ТМЦ (документ Списання ТМЦ).

Провести інвентаризацію ТМЦ на робочу дату 10.02.07 на оптовому складі комісією: голова Зайка Ю. А., члени Петренко І. В., Гризько А. Г., Сисоєв Н. П. Контрольну перевірку провести гол. бухгалтерові Петренко І. В. Оформити акт господарської діяльності за допомогою документа Інвентаризація. Визначити наявність нестачі ТМЦ на складі або їхні надлишки. Реалізувати господарські операції списання втрат і оприбуткування надлишків ТМЦ.

Установити робочу дату створення документа 01.02.07. Вибрати команду меню Документи / Складські / Акт інвентаризації ТМЦ.

17. Облік основних засобів і нематеріальних активів

Основними етапами обліку основних засобів є: надходження об'єкта обліку в організацію і зарахування його на баланс (Введення в експлуатацію); поліпшення якості об'єкта обліку (Модернізація, Модифікація, Реконструкція); нарахування амортизації; переміщення об'єктів обліку; вибуття з організації об'єктів обліку внаслідок продажу або ліквідації.

1. Зареєструвати на 01.02.07 введення в експлуатацію ОЗ: будинок цеху на 1 000 000 грн і набору швейної техніки на 78 000 грн. Для заповнення документа Введення в експлуатацію (меню Документи/ Необігові активи та МШП/Введення в експлуатацію) установити прапорець Введення в експлуатацію необігових активів. Вибрати потрібний Вид необігових активів — Основні засоби, Інші необігові матер. активи, Нематеріальні активи, Інші необігові активи.

У табличній частині документа задати такі дані: ТМЦ/ Інвестиції (аналітика рахунку капітальних інвестицій, за якою було враховано первісну вартість об'єкта, що вводиться в експлуатацію), Інвестиції, Необіговий актив (найменування об'єкта, переданого в експлуатацію), Кількість (кількість об'єктів, що вводяться в експлуатацію,), Ціна (ціна без ПДВ обраного активу), Сума (підсумкова сума без ПДВ за рядком).

Під час проведення документа програма формує блок проводок із прийняття об'єктів обліку на баланс організації, а також збільшення балансової (первісної) вартості відповідних груп виробничих фондів (НМА) за податковим обліком (рис. 4.32).

Рис. 4.32 - Блок проводок із прийняття об'єктів обліку на баланс організації

2. Нарахувати знос усіх ОЗ у бухгалтерському й податковому обліку за лютій і березень 2007 з понижувальним коефіцієнтом 1. Проаналізувати проводки нарахування зносу.

Уведення коефіцієнта здійснюється через довідник Податки й відрахування.

Для відображення щомісячного нарахування амортизації за всіма матеріальними і нематеріальними активами, введеними в експлуатацію, у бухгалтерському обліку і щоквартального — в податковому обліку в програмі передбачено документ Нарахування зносу (меню Документи / Необігові активи і МШП/Нарахування зносу) (рис. 4.33).

Рис. 4.33 - Нарахувати знос ОЗ і НМА

Послідовно проводячи нарахування зносу за лютий, березень одержимо результат у вигляді відомості рис. 4.34.

Рис. 4.34 - Нарахування зносу за березень 2007 р.

У процесі експлуатації необігові активи можуть переміщатися з одного підрозділу організації в інший, від однієї МВО до іншої. Для створення такого документа необхідно задати команду меню Документи / Складські / Переміщення.

Завдання модернізації, модифікації, реконструкції й ліквідації створюються введенням відповідної команди з меню Документи / Необігові активи та МШП.

18. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

Щодо обліку МШП виділяють такі етапи: надходження в організацію, передання в експлуатацію, списання МШП.

Список МШП ведеться в довіднику Номенклатура. Надходячи в організацію, МШП оприходуються за їхньою первісною вартістю на рахунок 22 (рис. 4.35). Для обліку МШП під час введення в експлуатацію використовується забалансовий рахунок МЦ. Списання МШП унаслідок утрати ними свого виробничого призначення або нормального зносу здійснюється за допомогою документа Списання МШП (меню Документи/Складські/Списання МШП) за забалансовим рахунком МЦ.

Рис. 4.35 - Облік МШП у довіднику Номенклатура

19. Облік виробництва й готової продукції

Програма дозволяє автоматизувати бухгалтерський облік створення й руху готової продукції з матеріалів і витрат відповідно до таких трьох етапів:

списання матеріалів у виробництво, розрахунок попередньої собівартості на підставі вартості списаних матеріалів і приблизної вартості інших витрат (амортизація загальновиробничих засобів, зарплата виробничого персоналу, витрати на управління виробництвом). Реалізується документом Калькуляція в режимі Попередня;

внесення даних про незавершене виробництво і визначення суми витрат, що повинні бути віднесені на собівартість продукції в наступних періодах. Реалізується документом Незавершене виробництво, створення якого повинно робитися щомісяця до проведення остаточної калькуляції;

розрахунок остаточної собівартості виробленої продукції за звітний період на підставі реальних даних про суми витрат і про незавершене виробництво. Реалізується документом Калькуляція в режимі Остаточна.

Будь-який документ Калькуляція, що створюється вперше, розуміється програмою як документ Попередня калькуляція, а будь-яка калькуляція, уведена на підставі, приймається програмою як документ Остаточна калькуляція.

Для автоматичного заповнення документа Попередня калькуляція послуговує кнопка Заповнити. При цьому рядки документа заповнюються даними з довідника Склад продукції, якщо їх попередньо створено. При цьому необхідно вказати: найменування витрат, партії матеріалів, кількість, суму витрат за попередньою калькуляцією. Сума витрат для матеріалів розраховується автоматично при проведенні документа, залежно від списаних партій. Під час проведення документа Попередня калькуляція формуються бухгалтерські проводки зі списання матеріалів на рахунок 23 Виробництво через витратний рахунок з оприбуткування готової продукції на рахунок 26 Готова продукція.

Документ Остаточна калькуляція створюється на підставі документа Попередня калькуляція. Автоматизувати цей процес дозволяє Помічник створення остаточних калькуляцій (меню Сервіс). У документі Остаточна калькуляція заповнюється реквізит табличної частини Сума вікон, який можна змінити вручну, але змінювати реквізит Сума попередня не дозволяється. По проведенні документа коригуються проводки за рахунками 23, 26. 

20. Визначення собівартості готової продукції

У лютому 2007 р. виготовлено 30 шт. продукції "куртка чоловіча" з такими витратами матеріалу на одиницю готової продукції та на 30 шт.

У виробництві брали участь дві швачки: Алексєєва В. Д., оклад — 500 грн, аванс — 200 грн, кількість дітей — 2, на лікарняному 3 дні — 75 грн; Чоботарьова А. С., оклад — 450 грн, аванс — 200 грн, кількість дітей — 1.

Прямі виробничі витрати включають: амортизаційні виробничі ОЗ, НМА й ін. — 500 грн; зарплата виробничому персоналу — 1000 грн; прямі матеріальні витрати — 200 грн.

Внести в довідники Номенклатура в групу Матеріали вищевказані матеріали, а в групу Продукція — Куртка чоловіча (установити: найме­нування — Куртка чоловіча, реквізит Вид — Продукція, ПДВ — 20 %, артикул — КМ74125, рахунок витрат — 23, рахунок обліку — 26, вид витрат — Прямі матеріальні витрати, вид діяльності — Виробнича діяльність). Натиснути кнопку Склад і відкрити вікно довідника Склад продукції. У цьому вікні задати: три види виробничих нематеріальних витрат, потім матеріальні витрати із зазначенням їхньої кількості в розрахунку на одиницю продукції (рис. 4.36). Задати в довідники Співробітники імена двох швачок у розділі Швачки (установити: прапорець — Основний, стать — Ж, дату прийому, посаду — Швачка, дані за окладом, авансові, кількість дітей, прапорець — Член профспілки, рахунок витрат — 23, вид витрат — Зарплата виробничого персоналу, паспортні дані та необхідні податкові дані).

Рис. 4.36 - Вікно довідника Склад продукції

Придбати необхідні матеріали з передоплатою в разового контрагента Фабрика ім. Тинякова за рахунком 78 від 01.02.07 (меню Документи / Прихід/Рахунок — вхідний) (рис. 4.37).

Створити документ Платіжне доручення на підставі рахунку (виділити документ Рахунок — вхідний у Повному журналі і через контекстне меню задати команду Ввести на підставі /Платіжне доручення).

Створити документ Банківська виписка (менюДокументи/Банк/ Банківська виписка) і за допомогою кнопки Заповнити за платежами заповнити документ (рис. 4.38).

Рис. 4.38 - Банківська виписка на закупівлю матеріалів

Створити документ Прибуткова накладна на підставі рахунку (Повний журнал / Контекстне меню/ Рахунок — вхідний / Увести на підставі / Прибуткова накладна) (рис. 4.39).

Створити документ Запис книги придбання на основі прибуткової накладної.

Рис. 4.41 - Виплата заробітної плати (аванс)

Виконати нарахування (рис. 4.40) і виплати (рис. 4.41) авансу для співробітниць-швачок на 15.02.07 (меню Документи/ Зарплата/ Нарахування ЗП).

Рис. 4.42 - Нарахування ЗП за виробництво курток

Виконати нарахування зарплати для співробітниць-швачок на кінець місяця (рис. 4.42). Для цього ввести у програму зміну з 08.02.07 відсотка нарахування внесків до Фонду соцстраху замість 2,5 % — 2,9% (рис. 4.43) (меню Довідники/Податки і відрахування/ЗП Фонди/ Фонд Соцстрах/Історія).

Рис. 4.43 - Установлення ставки Фонду Соцстрах

Створити документ Попередня калькуляція (меню Документи / Виробництво/Калькуляція). Задати реквізити: продукція — Куртка чоловіча, у продукції — 30, примітка — Розрахунок попередньої собівартості готової продукції — куртка чоловіча (рис. 4.44).

Рис. 4.44 - Попередня калькуляція собівартості продукції

Заповнення табличної частини документа даними з довідника можливе автоматично за допомогою кнопки Заповнити за умови непартіонного обліку, тому що програма не знає імен партій, з яких їй необхідно списати матеріали. У нашому прикладі необхідно використовувати ручний спосіб заповнення табличної частини, тому що ми працюємо з обліком за партіями.

Для цього слід розпочати заповнення бланка з нематеріальних витрат, планові витрати за кожним видом ставити в колонку Сума попередня. Матеріальні витрати найкраще проводити за допомогою кнопки Добір/ За партіями.

У вікні Добір номенклатури за партіями задати групу Матеріали і вибрати потрібний матеріал. Після подвійного натискання відкриється в нижній частині форми нове вікно ТМЦ — Партії. Установити прапорець Указувати тільки ті партії, за якими є залишки, вибрати потрібну партію і натиснути кнопку Enter. У вікні, що відкрилося, ввести кількість, задати потрібне значення за умовою завдання. На вкладці Податки і рентабельність указати: рентабельність у частках одиниці — 0,1, ПДВ — 20 %, сума акцизу — 0,0. Податки і відрахування, що відносяться на собівартість, можна вибрати трьох видів.

Після виконання проводки документ Попередня калькуляція з'явиться в Повному журналі та в журналі Виробництво. При цьому в журналі Виробництво в графі Статус — Незакрита попередня калькуляція. Закрити і ще раз відрити документ Попередня калькуляція й переконатися, що програма розрахувала і заповнила даними реквізит Собівартість попередня за одиницю. Аналіз проводок показує, що документ списує всі матеріальні витрати на виробництво готової продукції зі складу матеріалів.

Рис. 4.46 - Проводки з остаточної калькуляції

Для розрахунку остаточної калькуляції створити документ Остаточна калькуляція на підставі документа Попередня калькуляція з журналу Виробництво. Дату створення документа програма може визначити сама — останнє число місяця. Виконати необхідне коригування даних і провести документ. Програма виконає розрахунок реквізитуСобівартість остаточна за одиницю (рис. 4.45). Виконати друк документа і провести аналіз проводок (рис. 4.46). Провести аналіз собівартості продукції за друкованою формою документа Остаточна калькуляція (рис. 4.47).

Рис. 4.47 - Друкована форма остаточної калькуляції

21. Фінансові результати за звітний період

Фінансові результати відбиваються на рахунку 79 Фінансові результати : за дебетом — збитки, за кредитом — прибуток.

У виробничих організаціях для порівняння доходів і витрат використовується рахунок 901 Собівартість реалізованої готової продукції й рахунок 701 Дохід від реалізації готової продукції. Якщо виторг від реалізації продукції перевищує в організації її собівартість, то на кінець періоду на рахунку 791 Результат основної діяльності утвориться кредитне сальдо, у протилежному разі — дебетове сальдо.

Таким чином, кредитне сальдо свідчить про розмір прибутку, дебетове — про розмір збитку.

Непрямі витрати на виробництво враховуються на рахунку 91 Загальновиробничі витрати, і наприкінці звітного періоду їх повинно бути списано на основне виробництво або на собівартість реалізованої продукції.

У програмі є універсальний документ Фінансові результати (меню Документи / Інші / Фінансові результати), що забезпечує закриття всіх рахунків, для яких проводити подібну процедуру потрібно за регламентними правилами ведення бухгалтерського обліку на кінець звітного періоду. Цей документ призначено для виконання таких операцій:

закриття рахунків обліку витрат за елементами (рахунків класу 8);

закриття рахунку обліку загальновиробничих витрат (рахунку 91);

визначення кінцевого фінансового результату роботи організації, тобто закриття всіх рахунків доходів і витрат (рахунків класів 7, 8, 9) на відповідному субрахунку рахунку 79 Фінансові результати.

Кожний із перерахованих вище трьох режимів задається у вікні реквізиту Етап визначення фінансових результатів (рис. 4.48).

Рис. 4.48 - Форма документа Фінансові розрахунки

22. Одержання звітності

Типи звітів:

1. Стандартні звіти. Використовуються для аналізу бухгалтерських підсумків на рівні рахунків, субрахунків, валют, об'єктів аналітики, різних періодів і детальних проводок. До них належать такі звіти, як Обігово-сальдова відомість, Головна книга, Шахматка, Аналіз рахунку, Картка рахунку.

В усіх звітах указується період, за який будуть видаватися дані бухгалтерського обліку. Для налаштування параметрів звіту використовуються такі типи значень, як Рахунок, Вид субконто, Значення субконто, Валюта, які можна зберегти для наступного використання (меню Дія/Зберегти налаштування).

Програма дозволяє робити деталізацію звітів: переглядаючи сформований звіт, подвійно натискаємо клавішу миші, навівши курсор на осередок звіту; курсор набуде форми и'. У горішній частині вікна сформованого звіту знаходяться два полюси: Обновити і Налаштування, що дозволяють робити відновлення звіту в тому ж вікні, що й налаштування параметрів звіту.

Обігово-сальдова відомість містить для кожного рахунку інформацію про залишки на початок і на кінець періоду й обіги за дебетом і кредитом за встановлений період.

Шахматка — це звіт, що містить табличне подання об'єктів між рахунками за деякий обраний період. Дає наочне уявлення про рух коштів і зобов'язань організацій і являє собою таблицю, в якій рядки відповідають дебетовим рахункам, стовпці — кредитовим рахункам, в осередках виводяться суми обігів за обраний період у дебет рахунку рядка з кредиту рахунку стовпця (рис. 4.49).

Головна книга використовується для виведення обігів і залишків рахунку за кожен місяць.

2. Спеціалізовані звіти. Вони орієнтовані на конкретні розділи бухгалтерського обліку і специфіку плану рахунків. До них належать Касова книга, Книга купівель, Книга продажу, Курси валют.

Звіт Курси валют призначено для виведення значень курсів валют за зазначений період. Він формується на підставі значень реквізитів Курс НБУ і Курс УМВБ довідника Валюти.

Касова книга формується на основі документів Прибутковий касовий ордер, Видатковий касовий ордер, а також проводок, введених у журнали.

Книга продажу формується на основі виписаних і проведених документів Податкова накладна, Роздрібна накладна.

Книга придбання формується на основі проведених документів Запису книги придбання.

Книга доходів і витрат використовується для юридичної особи, що користується спрощеною системою оподаткування. Вона формується на основі проведених документів Видатковий касовий ордер, Прибутковий касовий ордер, Банківська виписка.

3. Регламентовані звіти. Ці звіти призначено для передання звітності різним контрольним інстанціям. Склад і зміст цих звітів визначається різними державними органами.

Вибір виду звіту здійснюється у вікні форми Регламентовані звіти через уведення періоду звіту і його типу з заданого списку звітів (рис. 4.50). З натисканням кнопки Відкрити відкривається форма регламентованого звіту. Горішня частина форми використовується для управління формуванням звіту, а нижня частина містить власне бланк звіту — таблицю, в яку вводиться необхідна інформація та яка виводиться на друк. Ця таблиця містить осередки жовтого (можливе редагування) і зеленого (відбивають підсумкові дані і недоступні для редагування) кольорів. На рис. 4.51, 4.52 подано отримані в такий спосіб друкові форми звітів 8 ДР і Баланс за І квартал 2007 р.

 

Рис. 4.50 - Вікно вибору регламентованого звіту

Рис. 4.51 - Друкована форма звіту 8 ДР

23. Відновлення релізу програми і звітів

Програма постійно оновлюється (меню Сервіс / Відновлення релізу), тому що в неї розроблювачі вносять усі необхідні зміни відповідно до законодавства України й інших нормативних документів.

Для відновлення програми необхідно мати файли відновлення на дискетах, які потрібно встановити на комп'ютер у звичайному порядку. Відкрити вікно запуску програми. У полі Інформаційні бази з'явиться база Відновлення. Бухоблік для України (поки що вона порожня), База Відновлення. Бухоблік для України (демо) — демонстраційна база з прикладами. Знаходячись у вікні Запуск 1С: Підприємство, виділити базу своєї організації та запустити Конфігуратор. Створити архівну копію своєї організації за допомогою меню Адміністрування/Зберегти. Відкрити вікно Відкрити файл конфігурації та задати шлях до файлу відновлення. З натисканням кнопки Відкрити програма відкриє вікно режиму Об'єднання конфігурацій, в якому треба задати опції: пріоритет конфігурації — Конфігурація, що завантажується, метод об'єднання — Заміщати об'єкти, і виконати процес об'єднання конфігурацій.

Відкрити програму в режимі 1С: Підприємство і запустити Помічник відновлення релізу конфігурації. 

24. Концепція конфігурації прикладних рішень і механізми управління операційною діяльністю підприємств

Основною особливістю інформаційної системи управління підприємством є її конфігурованість, здатність системи налаштовуватись на предметну сферу вирішуваних завдань. Набір об'єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми оброблення інформації вирішуваної задачі визначають конкретну конфігурацію системи. Конфігурація створюється і супроводжується штатними стандартними засобами системи. Зазвичай система постачається на ринки у вигляді типової конфігурації, вона налаштована на конкретну сферу застосування, але може бути змінена, доповнена або розроблена по-новому.

Функціонування системи поділяється на два процеси: конфігурація (опис моделі предметної сфери засобами системи) і виконання (обробку даних предметної сфери).

На етапі конфігурації проводиться формування структури даних у вигляді великої кількості взаємопов'язаних таблиць для забезпечення їхньої цілісності й ненадмірності, створення форм для перегляду, введення й редагування даних, здійснення обробки і зберігання інформації, формування інтерфейсу для різних груп користувачів, ведення списку користувачів і проведення розмежування прав доступу до об'єктів системи. Результатом конфігурування є конфігурація, яка являє собою модель предметної сфери.

Об'єктами конфігурації є такі поняття, як документ, журнал документів, довідник, реквізит, форма, реєстр тощо, сукупність яких визначають концепцію системи.

Таким чином, конфігурацією системи є сукупність взаємозв'язаних складових частин:

- структури облікових даних, їх форм введення, вибірки, підготовки звітів;

- склад механізмів обліку з урахуванням підсумкових даних і руху облікових даних;

- склад різних обліків і обробок;

- набір призначених для користувача інтерфейсів;

- набір ролей (прав доступу) користувачів;

- набір процедур і функцій обробки даних;

- набір призначених для користувача інтерфейсів. Призначений для користувача інтерфейс — це сукупність команд головного меню і панелей інструментів, налаштованих на роботу з конкретними видами об'єктів даних з метою забезпечення швидкого доступу до потрібної інформації. Ролі в системі визначають повноваження користувачів на роботу з інформацією.

Об'єкти конфігурації поділяють на кілька видів: константи, довідники, перерахування, документи, журнали документів, звіти й обробки, плани видів характеристик, плани видів розрахунку, плани рахунків, регістри та загальні.

Константи послуговують для роботи з часто використовуваною, постійною й умовно постійною інформацією: найменування установи, прізвища керівника і головного бухгалтера та інша подібна інформація.

Довідники використовуються для зберігання даних про об'єкти обліку: контрагенти, товари, співробітники тощо. Система підтримує різні структури довідників із використанням їхніх різноманітних властивостей.

Перерахування задаються у процесі конфігурації та використовуються для опису постійних наборів даних, незмінних у процесі роботи системи: види оплати (готівкова, безготівкова, бартер), статус заявнику (постійний, разовий) тощо.

Документи призначені для відображення господарських подій (операцій) організації: рахунок, прибуткова накладна, платіжне доручення тощо. Система підтримує довільну кількість видів документів з необмеженою кількістю реквізитів і табличних частин. Документи вводяться за допомогою форм введення, які є екранними аналогами реальних документів. Документи посідають провідне місце в основних механізмах, що реалізовуються системою. Усі документи впорядковуються за датою і часом їхнього проведення.

Журнали документів послуговують для реєстрації та перегляду документів. При цьому кожен вид документа може бути показаний у кількох журналах.

Звіти й обробки використовуються для опису звітів і процедур оброблення інформації. Процедури формування звітів описуються за допомогою вбудованої мови.

Для опису безлічі однотипних об'єктів аналітичного обліку і створення видів, які використовуються в механізмах періодичних розрахунків, послуговують, відповідно, плани видів характеристик і видів розрахунків.

Планом рахунків зветься сукупність синтетичних рахунків, призначених для групування інформації про господарську діяльність установи. Така інформація дозволяє отримувати повну характеристику засобів установи в грошовому виразі.

Реєстри призначені для зберігання і обробки інформації, що відображує господарську або організаційну діяльність установи. Зазвичай це інформація про зміни стану об'єктів або інша інформація, яка, проте, не відображує безпосередньо об'єкти предметної сфери.

У системі існує чотири види реєстрів: реєстри відомостей, реєстри нагромадження, реєстри розрахунків і реєстри бухгалтерії.

Система містить низку допоміжних об'єктів конфігурації (група "Загальні"), які не стосуються безпосередньо діяльності установи, але тісно пов'язані з функціонуванням самої системи. Це механізми взаємодії користувача з системою (інтерфейси, права доступу, критерії відбору), допоміжні об'єкти оформлювального призначення, бібліотеки картинок та багато іншого.

Для опису алгоритмів оброблення інформації та створення інтерфейсів у системі використовуються декілька вбудованих засобів конфігурації: програмна мова, текстовий редактор, редактор форм, редактор табличних документів, графічний редактор, редактор ИТМЬ-документів. Поряд із цим у системі використовуються такі механізми, інструменти і підсистеми, як механізми запитів, конструктори, підсистема налаштування призначених для користувача інтерфейсів, підсистема налаштування прав доступу, налагоджувач модулів конфігурації та адміністрування роботи користувачів.

Нині більшість продуктів людської діяльності мають стосунок до високих технологій, тобто є втіленням наукової та інженерної думки. До таких продуктів належить інформаційна система управління діяльністю установи, що включає технологічну платформу і набір побудованих на її основі прикладних рішень (бізнес-додатків) для вирішення безлічі завдань управління підприємством (рис. 5.1).

Основне завдання технологічної платформи, разом із традиційними вимогами: підвищенням продуктивності, ергономічності, збільшенням обсягів оброблюваної інформації тощо, полягає у підвищенні рівня абстракції програмних засобів. Такий підхід дозволяє перейти від технічних і низькорівневих технологій до змістовніших і високопродуктивних, значно наблизити технології до мови користувачів і фахівців у предметній сфері, істотно прискорити та уніфікувати розроблення системи та її супровід.

Технологічна платформа стає підґрунтям для побудови додатків і середовищем їхнього виконання. Крім того, платформа містить інструментарій для розроблення, адміністрування й підтримки бізнес-додатків.

Ключовою якістю платформи є достатність її засобів для вирішення завдань бізнес-додатків, що дозволяє забезпечити узгодженість усіх технологій та інструментів розроблення. У платформі реалізується єдина система типів даних для взаємодії з базою даних, реалізації бізнес-процесів (мова програмування) і побудови інтерфейсних рішень (рис. 5.2).

Рис. 5.2 - Єдина система типів даних

У свою чергу, бізнес-додаток є самостійним і може виступати як окремий програмний продукт. Виділення бізнес-додатку як самостійного об'єкта дозволяє сформувати цілу індустрію створення, поширення й підтримки різноманітних прикладних систем, концентруючи зусилля на специфіці цього класу завдань.

В основі бізнес-додатку лежать метадані, що описують структуру даних, зв'язки між об'єктами, особливості їхньої поведінки і візуального представлення, систему розмежування прав доступу, інтерфейс для користувача тощо. Фактично, при роботі бізнес-додатку платформа інтерпретує метадані в ході взаємодії з користувачем і базою даних, забезпечуючи необхідну функційність системи (рис. 5.3).

За такого підходу до побудови бізнес-додатку, з одного боку, система автоматично вибудовує функціонування механізмів і об'єктів додатку, а з іншого — в описі метаданих використовується візуальне проектування на рівні знань предметної сфери без копіткого написання кодів.

У системі закладено ідею побудови бізнес-додатку на основі єдиної моделі. Під моделлю розуміється вся ідеологія побудови прикладного рішення, що включає способи побудови структур даних, типів зв'язків між даними, принципи маніпулювання даними, форми опису бізнес-логіки, способи зв'язку даних з інтерфейсними об'єктами, розподіл функційності за рівнями системи.

Наявність єдиної моделі забезпечує проведення всіх розробок в одній наскрізній системі понять і в єдиному просторі типів даних, що ключовим чином позначається на єдності методології та легкості опанування системи. До економічних прикладних систем висувають вимоги необхідності оброблення великих обсягів інформації, забезпечення широкої функційності, високої продуктивності, підвищення зручності розробки, оновлення, доопрацювання, ергономічності й масштабованості. У сучасній практиці для побудови таких систем існує декілька парадигм, які чинять особливий вплив на способи маніпулювання даними. При цьому реалізація суперечливих вимог досягається на основі компромісних рішень.

У системі використовується змішаний підхід, за якого використовується об'єктна технологія й мова запитів (рис. 5.4).

Для операцій модифікації даних закладено об'єктний підхід. Взаємодія з базою даних здійснюється не на рівні записів, а за допомогою об'єктів, відповідних сутностям, що зберігаються в базі даних. Зміна даних, які зберігаються, здійснюється не на рівні запитів, а рівні зміни властивостей об'єктів. Система забезпечує ефективну технологічну підтримку об'єктного підходу, наприклад, кешування об'єктів, контроль цілісності об'єктів та посилань, оброблення подій тощо.

Для читання об'єктів застосовують об'єктну техніку і мову запитів SQL з використанням розширень, спрямованих на підтримку роботи з об'єктами й ефективне вирішення економічних завдань.

Таким чином, у системі закладено об'єктно-реляційну парадигму управління даними на основі використання об'єктної технології для читання та модифікації даних і мови запитів реляційної алгебри для читання даних. Реалізація об'єктного підходу забезпечує дуже високу можливість читання алгоритмів бізнес-логіки, істотно спрощує перехід до розподілених і інтегрованих систем, а також за рахунок забезпечення високого рівня цілісності даних зменшує кількість помилок під час проектування. Мова запитів на основі реляційної алгебри, у свою чергу, дозволяє отримувати складні вибірки даних і надає потужні можливості агрегації даних при вирішенні аналітичних задач.

У платформі реалізовано сучасну концепцію роботи з інформацією, яка поєднує три способи подавання даних (рис. 5.5) — зберігання сутностей у базі даних, їхнє подання мовою програмування у вигляді об'єктів, а також відображення у форматі XML.

У базі даних здійснюється тривале зберігання сутностей, бізнес-додатки виконуються з використанням об'єктів вбудованої мови, а обмін даними в розподіленій базі даних, або взаємодія з іншими інформаційними системами, реалізується у форматі XML.

У предметній сфері завжди є сутності, які мають об'єктну природу (наприклад, персонал, клієнти, товари), та сутності, які не мають об'єктної природи (наприклад, запис про рух товару, про реквізити клієнтів). Такий поділ сутностей відповідає реальній природі даних і надає методологію для більш невимушеного маніпулювання даними відповідно до природи цих сутностей.

Робота з необ'єктними сутностями здійснюється за допомогою набору записів, які підтримують читання та модифікацію даних.

Робота з об'єктами сутностей здійснюється з використанням вбудованої мови і спеціальних типів даних, які слугують для подання посилань на об'єкти бази даних. При цьому реалізується така схема: знаючи об'єкт, легко отримати відповідне посилання, а знаючи посилання, можна діставати з бази об'єкт.

Механізми платформи забезпечують підтримку унікальних об'єктних посилань, контроль версій об'єктів та їхнє блокування для забезпечення логічної цілісності зміни об'єктів. Для об'єктних сутностей платформа підтримує механізм подання, який відповідає за відбиття в інтерфейсі значень, заданих посиланнями на сутності бази даних. Цей механізм широко використовується для оброблення запитів і побудови звітів. Він оптимізує отримання інформації з бази за рахунок кешування даних і мінімізації звернень до бази. У платформі реалізується також механізм динамічної вибірки, що забезпечує можливість зчитування великих обсягів інформації порціями. Для цього досить вказати, які дані необхідно отримати, і система автоматично сформує запити до бази даних і зчитає їх необхідними порціями.

Система підтримує в полях таблиць складові типів даних, що дозволяє вирішувати такі завдання, як зберігання довільних характеристик товарів, ведення аналітичного обліку на бухгалтерських рахівницях за будь-яким складом аналітичних розрізів та ін. При цьому система не лише допускає зберігання в одному полі різних типів даних, але підтримує для цих полів весь набір стандартних операцій, а також забезпечує підтримку складових типів в інтерфейсних механізмах.

Іншою важливою якістю системи є реалізація в запитах: функції формування багатовимірних підсумків, стандартного режиму автоматичного сортування даних, засобів створення віртуальних таблиць для доступу до даних різних підсистем.

Моделі бізнес-додатків описуються метаданими у вигляді сукупності прикладних об'єктів (класів), які вибираються з певного набору прототипів (шаблонів) (рис. 5.6). Прототип відбиває у прикладному рішенні певну сукупність об'єктів або процесів предметної сфери.

Використання зумовлених прототипів забезпечує стандартизацію моделі побудови прикладних рішень, яка має величезне значення при створенні індустрії розроблення й підтримки прикладних рішень. Стандартизація дозволяє істотно спростити завдання проектування та істотно знизити трудомісткість супроводу системи.

Прикладами таких прототипів є довідники, документи, реєстри нагромадження. Довідники описують каталоги з ієрархічною структурою. Це може бути перелік продукції, що випускається, товарів, список контрагентів та ін. Документи відбивають виконання подій (господарчих операцій) у діяльності організації: надходження матеріалів і товарів, перерахування грошей через банк, прийняття співробітника на роботу тощо. Ці прототипи забезпечують підтримку різних механізмів. Наприклад, в інтерфейсних механізмах реалізується подавання даних довідника у вигляді ієрархічного списку з навігацією за рівнями ієрархії, у механізмах звітів забезпечується формування ієрархічних документів і багаторівневих підсумків щодо групувань об'єктів. Іншим прикладом є підтримка механізму проведення документів для організації зв'язку між інформацією про події в діяльності організації та різними обліковими механізмами (планування, управлінський облік, бухгалтерський облік та ін.). Розробник повинен тільки вказати у властивостях метаданих зв'язок між документами й обліковими механізмами, а також описати алгоритм проведення документа. При цьому всі необхідні дії з проведення і відміни проведення система виконуватиме автоматично.

Складнішими є прототипи об'єктів, пов'язані з механізмами виконання періодичних розрахунків. Найтиповішим прикладом застосування цього механізму є розрахунок зарплати за певною математичною моделлю оброблення інформації.

Цікавим рішенням є механізм забезпечення спільної роботи користувачів у ході виконання послідовності господарських операцій. Цей механізм включає засоби для опису бізнес-процесів, управління бізнес-процесом та організації його зв'язку з іншими функціями прикладного рішення. Щоб описати бізнес-процес, достатньо візуального завдання схеми маршруту в розвитку процесу з зазначенням умов розгалуження у вузлових точках і можливим ув'язуванням його з функціями прикладного рішення. Усі інші дії система виконує автоматично згідно з заданим описом.

Іншим інструментом зі спектра прототипів прикладних об'єктів і механізмів, що їх об'єднують, є механізм реєстрів нагромадження. Цей механізм підтримує багатовимірну систему обліку з довільним складом вимірів і ресурсів і забезпечує оптимізацію отримання підсумків на різні моменти часу, тим самим дозволяючи ефективно вирішувати завдання матеріального обліку, виробничого і матеріального планування, розрахунків з контрагентами та ін.

Якнайпотужнішим є механізм бухгалтерського обліку, що є універсальним двигуном для вирішення завдань автоматизації бухгалтерського обліку в різних моделях рахунків. Цей механізм підтримує багатовимірну систему рахунків із довільним складом вимірів і ресурсів.

Нарешті, цікавим є механізм відомостей, призначений для вирішення завдань, пов'язаних зі зберіганням різноманітної інформації про об'єкти в різних розрізах. Механізм забезпечує всю логіку роботи з відомостями, що зберігаються, — від маніпулювання даними до їхнього автоматичного контекстного відображення у призначеному для користувача інтерфейсі. За необхідності він може підтримувати зберігання історії внесених змін, що дозволяє разом з актуальними даними отримувати також їхні значення на будь-який минулий момент часу.

Отже, усі прикладні рішення платформи ґрунтуються на використанні запропонованого набору прототипів і пов'язаних з ними прикладних механізмів. Наявний набір прототипів дозволяє автоматизувати будь-яку предметну сферу і стандартизувати проектування прикладних рішень, істотно знижуючи витрати на побудову і супровід таких рішень.

Величезне значення для користувачів має інтерфейс бізнес-додатку. З цією метою до платформи включено низку механізмів, орієнтованих на швидке розроблення ергономічного, призначеного для користувача інтерфейсу. В інтерфейсі реалізовано власну віконну модель, систему форм, універсальний набір елементів управління (інструментів). Основною ідеєю побудови інтерфейсу є максимальне використання інформації про метадані й об'єкти маніпулювання даними, аби вся конструкція не вимагала додаткового налаштування й функціонувала автоматично. Найбільший ефект досягається за рахунок пов'язування об'єкта маніпулювання даними та форми для перегляду й редагування даних. При цьому найпотужнішим механізмом візуалізації та редагування даних є таблична частина форми, яка підтримує гнучкі можливості пошуку, фільтрації та сортування даних, перегляду ієрархічних структур, редагування даних у списку і в окремих формах. Для форм, списків та інших елементів система автоматично формує командний інтерфейс (кнопки, меню і панелі управління). При цьому всі необхідні форми створюються автоматично у процесі роботи системи, розробникові необхідно тільки описати об'єкти метаданих у прикладному рішенні. Інтерфейс підтримує автоматичну генерацію команд переходу між логічно пов'язаними формами і реалізує механізм введення даних на підставі, який дозволяє під час введення даних щодо одного об'єкта заповнювати автоматично цілу низку інших логічно пов'язаних об'єктів.

У платформі реалізовано можливість вибору командного інтерфейсу для навігації за різними режимами і функціями системи, не виходячи з системи. Якнайважливішою властивістю призначеного для користувача інтерфейсу для всіх прикладних рішень є його уніфікованість, що є визначальним у засвоєнні прийомів роботи з системою.

Таким чином, платформа пропонує розробникові готову стратегію організації всього інтерфейсу бізнес-додатку, в якому є способи реалізації практично всіх необхідних сценаріїв роботи користувачів.

Основними механізмами бізнес-додатків є інтелектуальні механізми підготовки звітів. Саме результати інтерактивного аналітичного аналізу, наведені у звітах, забезпечують прийняття управлінських рішень.

Засоби підготовки звітності тісно інтегровані з іншими механізмами платформи, мають потужні можливості для інтерактивної роботи, тому користувач у процесі роботи не бачить межі між загальним інтерфейсом і механізмом звітності. Користувач вказує, яку інформацію необхідно проаналізувати, а засоби підготовки звітності формують усю інфраструктуру не тільки для генерації повнофункційного керованого звіту, але і для тонкого його налаштування користувачем, а також для навігації між звітами.

У результаті створюється форма, що містить як власне звіт, так і всілякі засоби для управління ним: вибірка, що включається до звіту полів, фільтрування інформації за складними критеріями, групування за рядками і колонками, налаштування впорядковування даних та ін. Відображення звіту може мати вигляд таблиці з багаторівневою ієрархією рядків і колонок, діаграми, зведеної діаграми або зведеної таблиці.

Важливо зазначити, що користувачеві надається механізм проектування власних звітів, і навіть системи пов'язаних звітів, які деталізують один одного на основі використання спеціальної панелі звітів. Дуже корисний також механізм інтелектуального аналізу даних, оснований на використанні таких аналітичних інструментів, як кластерний аналіз, дерево рішень та ін.

Механізми обміну даними функціонують на рівні стандартних прототипів прикладних об'єктів і забезпечують побудову розподілених та інтегрованих інформаційних систем.

Усі реалізовані в системі механізми основані на використанні єдиної моделі та єдиної архітектури. Найцікавіші платформи КІС створюють типові прикладні рішення: "Бухгалтерія", "Управління торгівлею", "Зарплата і управління персоналом", "Управління виробничою установою" (рис. 5.7).

Зазначені прикладні рішення побудовано за принципом нарощування закладених у них можливостей. Зокрема, прикладне рішення "Бухгалтерія" дозволяє якнайповніше вирішувати питання ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а також, з обмеженими можливостями, решту питань управління діяльністю підприємства, включаючи вирішення виробничих питань. У свою чергу, конфігурація "Управління торгівлею" призначена для управління торговельною діяльністю підприємства, але також включає функційність конфігурації "Бухгалтерія". Наймісткіше рішення подає конфігурація "Управління виробничої установою", яка об'єднує весь технологічний спектр можливостей платформи і реалізує в собі функційність цих прикладних рішень. 

25. Завдання бухгалтерської служби установи та засоби реєстрації господарських операцій

Програмний продукт "Бухгалтерія" забезпечує вирішення всіх завдань, які стоять перед бухгалтерською службою установи (рис. 5.8).

До складу прикладного рішення включено план рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку і інструкції про його використання" від 30 листопада 1999 р. № 291.

Можливе ведення обліку декількох організацій у загальній інформаційній базі. Це зручно, якщо господарська діяльність цих організацій є тісною співпрацею, бо тоді можна використовувати загальний список товарів, контрагентів, працівників, складів, а обов'язкову звітність можна формувати окремо. Облік за кожною організацією можна вести також в окремій інформаційній базі.

Програма підтримує такі способи оцінки матеріально-виробничих запасів: за середньою собівартістю; за собівартістю першого в часі придбання (спосіб ФІФО); за ціною продажу із застосуванням середнього відсотка націнки для роздрібної торгівлі.

Може провадитися кількісний або кількісно-сумовий складський облік. Останній може бути відключений, якщо в ньому немає потреби. У програмі реєструються дані інвентаризації, які автоматично звіряються з даними обліку. На підставі інвентаризації відбувається виявлення надлишків і списання недостач.

Облік розрахунків з контрагентами можна вести в гривнях та в іноземній валюті. При цьому курсові різниці за кожною операцією розраховуються автоматично. Розрахунки з контрагентами можна вести за договором у цілому або за вказівкою конкретних розрахункових документів.

Облік основних засобів, нематеріальних і малоцінних активів. Для основних засобів і нематеріальних активів автоматизовано операції з обліку: надходження, введення в експлуатацію, нарахування амортизації, модернізації, передання, списання, інвентаризації, а для малоцінних активів операції — передання в експлуатацію і списання з експлуатації. Можливий розподіл сум нарахувань амортизації за місяць між декількома рахунками або об'єктами аналітичного обліку.

Облік основного і допоміжного виробництва автоматизовано для розрахунку собівартості продукції та послуг, обліку перероблення давальницької сировини. Протягом місяця облік випущеної готової продукції ведеться за плановою собівартістю, а наприкінці місяця розраховується фактична собівартість випущеної продукції та наданих послуг.

Облік напівфабрикатів для складних технологічних процесів підтримує складський облік напівфабрикатів і автоматичний розрахунок їхньої собівартості.

Облік непрямих витрат забезпечує вживання різних методів розподілу за номенклатурними групами продукції (послуг). У разі списання можливі такі бази розподілу: обсяг випуску, планова собівартість, оплата праці, матеріальні витрати.

Облік ПДВ підтримує автоматизоване формування й реєстрацію всіх необхідних документів: податкових накладних і додатків до них. Облік ПДВ протягом звітного періоду ведеться за відвантаженням, регламентний документ дозволяє наприкінці періоду визначити суми податкових зобов'язань і податкового кредиту відповідно до необхідного методу (за першою з подій, за оплатою, за відвантаженням).

Кадровий облік обчислює рух персоналу, включаючи працівників за основним місцем роботи і за сумісництвом, при цьому внутрішнє сумісництво підтримується опційно. Автоматизовано: нарахування платні, ведення взаєморозрахунків із працівниками, аж до виплати платні та її перерахування на карткові рахунки працівників, депонування, обчислення регламентованих законодавством податків і внесків, формування відповідних звітів (за НДФЛ, внесками до фондів соціального страхування).

Провадиться підтримка різних схем оподаткування: загальна система оподаткування (прибуток і ПДВ) і спрощена система оподаткування — єдиний податок і ПДВ, єдиний податок без ПДВ, єдиний податок для підприємців — фізичних осіб.

Податковий облік щодо податку на прибуток провадиться за податковим планом рахунків у розрізі видів податкової діяльності, що дозволяє враховувати валові доходи і витрати, запаси, основні засоби і так далі окремо для декількох видів діяльності. За даними податкового обліку автоматично формується податкова декларація з податку на прибуток.

Спрощена система оподаткування дозволяє реєструвати господарські операції автоматично в книзі обліку доходів і витрат за єдиним податком. Завершення операції місяця автоматизує регламентні операції, які виконуються наприкінці місяця, у тому числі переоцінка валюти, списання витрат майбутніх періодів, визначення фінансових результатів та ін.

Існує набір стандартних бухгалтерських звітів для аналізу даних щодо залишків, обігів рахунків та проводок у найрізноманітніших розрізах. У тому числі: обігово-сальдові відомості, шахова відомість, картка рахунку, аналіз рахунку, аналіз субконто, обіги між субконто, звітні проводки, головна книга, діаграма. Перевагою всіх стандартних звітів є наявність механізму їхньої деталізації, що є істотним для виявлення й виправлення помилок. Регламентовану звітність призначено для надання підсумкової інформації про діяльність підприємства власникам і органам державного контролю. Вона включає обов'язкові форми бухгалтерської звітності, податкові накладні, звіти для органів статистики і державних фондів. Потрібна звітність може бути експортована в електронному вигляді формату XML. Сервісні можливості дозволяють виробляти завантаження курсу валют з мережі Інтернет, підготовку листа у відділ технічної підтримки компанії 1С, автоматичну перевірку і встановлення оновлень через Інтернет.

У системі є два шаблони генерації інформаційних баз — демонстраційний і основний. Демонстраційний шаблон містить інформацію, яка описує господарську діяльність абстрактної установи протягом деякого періоду та послуговує для ознайомлення з програмним продуктом. Основний шаблон призначено для провадження бухгалтерського і податкового обліку реальної установи. За першого запуску програми автоматично виконується первинне заповнення інформаційної бази з готовими налаштуваннями для провадження бухгалтерського і податкового обліку.

Ці налаштування можуть бути змінені користувачем, виходячи з особливостей обліку в конкретної установі. Слід ввести дані про установу і зведення про її облікову політику. Далі можна задати структуру установи і дані про контрагентів. За необхідності можна змінити деякі персональні налаштування користувача.

У процесі роботи з інформаційною базою після здавання звітності й закриття звітного періоду доцільно убезпечити її від випадкової або навмисної зміни даних періоду за допомогою настанови дата заборони встановлення даних.

За великого обсягу даних, нагромаджених в інформаційній базі, а також за значної деталізації обліку, наприклад, при провадженні партіонного обліку, або значної деталізації розрахунків з контрагентами за документами, для прискорення оперативності роботи можна скористатися функцією дата актуальності обліку. У такому разі проведення документів із пізнішою датою виконуватиметься за спрощеною схемою. У потрібний час ця дата може бути перенесена на пізніший термін, після чого буде запущено процедуру групового перепроведення документів, які раніше було проведено за спрощеною схемою.

Початкові залишки щодо діяльності установи доцільно вводити на початок звітного періоду — рік, квартал або місяць (переважно перше). Дата операції введення залишків повинна передувати даті початку звітного періоду.

Рекомендується проводити введення залишків у такій послідовності:

суми на розрахункових рахунках;

суми готівки в касах установи;

стан взаєморозрахунків із підзвітними особами;

активи установи за основними засобами, нематеріальними і малоцінними активами;

склад власних засобів і товарів на складах установи і переданих на реалізацію;

склад товарів, прийнятих на реалізацію;

стан взаєморозрахунків з контрагентами.

Для зручності роботи доцільно встановити дату введення залишків як робочу дату.

Початкові залишки безготівкових коштів на розрахункових рахунках вводяться за допомогою документа "Платіжне доручення (вхідне)" з видом операції "Інші находження безготівкових коштів". Документ оформлюється за кожним розрахунковим рахунком, за яким є залишки.

Початкові залишки готівкових коштів вводяться за допомогою документа "Прибутковий касовий ордер" з встановленням виду операції "Інші надходження коштів". Документ оформлюється окремо за кожною касою, в якій є залишки готівки. При цьому слід враховувати, що, як залишки, треба вводити суму реально наявних у касі грошей і загальну заборгованість підзвітних осіб перед установою. Це пов'язано з тим, що залишки за розрахунками з підзвітним особами необхідно оформлювати документом "Видатковий касовий ордер". Причому спочатку вводяться залишки за касою, а потім — залишки взаєморозрахунків із підзвітними особами.

Інформація про залишки заборгованості за підзвітними особами вводиться за допомогою документа "Видатковий касовий ордер" зі встановленим видом оплати "Видача коштів підзвітній особі".

Дані про активи установи за основними засобами, нематеріальними і малоцінними активами на початковий період вводяться за допомогою спеціальних документів "Введення початкових залишків за ОЗ", "Прийняття до обліку НМА", "Введення початкових залишків малоцінних активів в експлуатацію", відповідно.

Початкові залишки власних товарів вводяться за допомогою документа "Оприбутковування товарів" окремим документом за кожним складом. Оформлюючи документ оприбуткування на роздрібний склад, у документі вказують роздрібні ціни. Вводячи залишки, потрібно враховувати ті залишки, які є на реалізації в комісіонерів. До залишків власних товарів не треба включати товари, прийняті на реалізацію.

Інформація про початкові залишки товарів, прийнятих на реалізацію, вводиться документом "Вступ товарів і послуг", за кожним контрагентом — комітентові. У документі має бути встановлено вид договору з комітентом. До списку товарів включають ті товари, за якими не було звіту перед комітентом. Інформація про залишки товарів, переданих на реалізацію, вводиться документом "Реалізація товарів" і послуг з кожного контрагента — комісіонерові. У документі має бути встановлено вид договору з комісіонером. Документ оформлюється після того, як було введено залишки товарів на складах з урахуванням тих товарів, які було передано на реалізацію комісіонерам.

Інформація про стан взаєморозрахунків з контрагентами вводиться за допомогою документа "Коригування боргу" за кожним контрагентом. Цей документ використовується для опису як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. У документі фіксується заборгованість за всіма договорами, оформленими з контрагентом у валюті взаєморозрахунків.

Конфігурація програми містить план рахунків бухгалтерського обліку згідно з нормативними документами з можливістю їхнього коригування і податковий план рахунків, не передбачений нормативними документами, такий, що є жорстко зумовленим.

Користувач може вводити нові рахунки і субрахунки в бухгалтерський план рахунків, встановлюючи такі їхні властивості: налаштування аналітичного обліку, налаштування кількісного обліку, налаштування валютного обліку, ознаки активних, пасивних та активно-пасивних рахунків, ознаки позабалансових рахунків.

Налаштування аналітичного обліку — це види субконто, які задаються як властивості рахунків. За кожним рахунком може паралельно вестися аналітичний облік з використанням до трьох видів субконто. Під субконто розуміється об'єкт аналітичного обліку.

Під видом субконто розуміється безліч однотипних об'єктів аналітичного обліку, з якого вибирається об'єкт. Для рахунку може бути встановлено заборону на використання у проводках. У плані рахунків їх виділено жовтим тлом.

Основним способом ведення обліку є реєстрація фактів господарської діяльності (операцій) за допомогою документів. Операція — це логічне об'єднання довільної кількості проводок бухгалтерського і податкового обліку, які водночас реєструються в інформаційній базі.

У загальному випадку реєстрацію факту господарської діяльності виконують у певній послідовності. Користувач відкриває журнал документів і виконує команду створення нового документа. У програмі діють такі механізми для прискорення введення документів: копіювання раніше введеного документа з подальшим його коригуванням під необхідний документ того ж вигляду, введення на підставі раніше введених документів іншого виду, групове введення документів.

Проведення документів означає автоматичне формування проводок бухгалтерського і податкового обліку. 

26. Механізми управління торгівлею в умовах ринкової економіки та планування державних продажів і закупівель

Бізнес-додаток "Управління торгівлею" призначено для комплексного вирішення завдань управління й обліку в установах, які здійснюють будь-які види комерційної діяльності.

Основні завдання бізнес-додатку: управління замовленнями, управління продажем, управління складським постачанням, управління взаєморозрахункуми, аналіз товарообігу підприємства, аналіз цін та управління ціновою політикою, управління взаєминами з контрагентами, роздрібна торгівля й підключення торговельного устаткування, виробничий облік, бухгалтерський і податковий облік, управління персоналом і розрахунок зарплати, моніторинг та аналіз діяльності підприємства (рис. 5.9).

Підсистема управління продажем забезпечує наскрізну автоматизацію процесу продажу в оптовій і роздрібній торгівлі та включає засоби планування, контролю продажу й управління замовленнями покупців. Підтримуються різні схеми продажу продукції й товарів: зі складу і під замовлення, продаж у кредит або за передплатою, продаж товарів, прийнятих на комісію, передання товарів на реалізацію комісіонерові та ін.

Підсистему планування продажу призначено для планування обсягів продажу в натуральному і вартісному виразі, відпускних цін і собівартості продажу. Для контролю виконання розроблених планів передбачено засоби порівняльного аналізу даних про запланований і фактичний продаж.

Підсистема управління замовленнями покупців дозволяє оптимальним чином розміщувати замовлення покупців відповідно до прийнятої в установі стратегії виконання замовлень і схем роботи. При цьому менеджер у будь-який час може: отримати повну інформацію про перебіг виконання замовлення, відстежувати історію взаємин із клієнтом і постачальниками, оцінювати ефективність і надійність роботи з контрагентами, отримувати інформацію за допомогою аналітичних звітів про оплату замовлень покупців, про розміщення замовлень у виробництві та перебіг виконання їх, про розподіл замовлень постачальникам для забезпечення замовлень покупців.

Підсистема ціноутворення дозволяє визначати і реалізовувати цінову політику установи відповідно до наявних аналітичних даних про попит і пропозицію на ринку. її функційні можливості: побудова різних схем формування цін і знижок, контроль над дотриманням співробітниками установи встановленої цінової політики, зберігання інформації про ціни конкурентів, постачальників, автоматичне оновлення закупівельних цін, порівняння відпускних цін підприємства з цінами постачальників і конкурентів.

Підсистема управління закупівлею дозволяє своєчасно приймати рішення про поповнення запасів та оптимізувати взаємини з постачальниками. Можливості підсистеми: оперативне планування закупівель на підставі планів продажу й невиконаних замовлень покупців, оформлення замовлень постачальникам і контроль виконання їх, підтримка різних схем приймання товарів від постачальників, у тому числі прийняття на реалізацію та отримання давальницької сировини і матеріалів, аналіз потреб складу в товарах, наскрізний аналіз та налагодження взаємозв'язків між замовленнями клієнтів і замовленнями постачальників, аналіз наслідків невиконання замовлень постачальниками, планування закупівель з урахуванням прогнозного рівня складських запасів і зарезервованих товарів на складах, складання графіків постачань і графіків платежів.

Підсистема управління стосунками з покупцями і постачальниками дозволяє зберігати й аналізувати різну інформацію про клієнта, відстежувати всі стадії стосунків з клієнтом, аналізувати дохідність і прибутковість за кожним клієнтом, регіоном, ринком, групою товарів. Підсистема дозволяє установі: здійснювати зберігання повної контактної інформації за контрагентами та їхніми співробітниками, а також зберігання історії взаємодії з ними, реєстрацію інформації про постачання — умови доставки товарів, надійність, терміни виконання замовлень, номенклатура і ціни доставлених товарів і матеріалів, автоматично сповіщати користувачів про майбутні контакти з контрагентами, контактних осіб, планувати свій робочий час і контролювати робочі плани своїх підлеглих, аналізувати незавершені та планувати майбутні операції з покупцями і потенційними клієнтами, реєструвати кожне звернення потенційного покупця й надалі аналізувати відсоток залучення клієнтів, оперативно контролювати стан запланованих контактів та операцій, проводити інтегрований ЛБС(ХУ2)-аналіз стосунків з клієнтами, аналізувати причини зриву виконання замовлень покупців та обсягів закритих замовлень, аналізувати й оцінювати ефективність рекламних і маркетингових акцій за результатами звернень клієнтів.

Сегментація покупців із використання інтегрального ЛБС(ХУ2)-аналізу дозволяє автоматично поділити клієнтів: за класами залежно від частки клієнта у виторгу або прибутку компанії — важливі (А-клас), середньої важливості (В-клас), низької важливості (С-клас); за статусами — потенційний, разовий, постійний, втрачений; за регулярністю закупівель — стабільні (Х-клас), нерегулярні (У-клас), епізодичні (2-клас).

Підсистема "Складський облік" дозволяє ефективно організувати складське господарство на основі детального обліку матеріалів, продукції й товарів на складах і цілковито контролю запасів на підприємстві. Підсистема також дає можливість управління залишками ТМЦ у різних одиницях виміру на безлічі складів, вести окремий облік власних товарів, товарів, прийнятих на реалізацію, зворотної тари, здійснювати контроль серій і термінів придатності, вводити довільні характеристики партії та вести облік партій у розрізі складів, комплектувати й розукомплектовувати номенклатурні групи, здійснювати функції ордерного обліку та резервування ТМЦ.

Засоби статистичного контролю запасів дозволяють оцінювати привабливість кожного виробу згідно з його часткою в обігу або прибутку підприємства (АВС-аналіз), стабільністю продажу (ХУД-аналіз), виявляти продукцію, яка погано продається, за такими критеріями, як середній термін зберігання, витрати за період і коефіцієнт обіговості.

Підсистема управління взаєморозрахунками дозволяє аналізувати зміну заборгованості в часі й оперує двома видами заборгованості — фактичною та прогнозованою (відкладеною). Фактична заборгованість пов'язана з операціями розрахунку і моментами передання прав власності. Відкладена заборгованість виникає в разі віддзеркалення в системі таких подій, як замовлення на постачання або передання товарів на комісію, заявка на отримання грошей та ін. Основне призначення підсистеми: фіксація виникнення заборгованості контрагента перед установою та установи перед контрагентом, підтримка різних методик обліку заборгованості (за договорами, за рахунками / замовленнями, за розрахунковими документами), аналіз поточного стану заборгованості та історії її зміни.

Підсистема управління персоналом і розрахунку платні призначена для інформаційної підтримки кадрової політики компанії та автоматизації розрахунків з персоналом. Можливості підсистеми: кадровий облік, ведення регламентованого документообігу, розрахунок заробітної плати працівників організації, автоматичний розрахунок регламентованих законодавством відрахувань і податків, автоматичний розрахунок внесків на обов'язкове пенсійне і соціальне страхування.

Підсистема дозволяє вести регламентований документообіг відповідно до чинних нормативних документів: укладання і ведення трудових договорів з кожним співробітником організації, формування затверджених форм із праці, ведення військового обліку.

Облік виробництва включає автоматизацію розрахунку собівартості продукції й послуг, які випускаються основним і допоміжним виробництвами, облік перероблення давальницької сировини. При цьому протягом місяця облік випущеної готової продукції ведеться за плановою собівартістю, а наприкінці місяця проводиться розрахунок фактичної собівартості випущеної продукції та наданих послуг. Реалізовано можливість розподілу загальновиробничих витрат за статтями витрат, а в разі списання непрямих витрат можливі такі бази розподілу: обсяг випуску, планова собівартість, оплата праці, матеріальні витрати.

Бухгалтерський і податковий облік включає функційність конфігурації "Бухгалтерія" і забезпечує вирішення завдань, які стоять перед бухгалтерською службою установи.

Бізнес-додаток "Управління торгівлею" включає потужну і гнучку систему звітів, яка дозволяє оперативно аналізувати і безперервно контролювати практично всі аспекти діяльності установи. Можливості моніторингу й аналізу діяльності установи в системі дозволяють отримувати в будь-яких розрізах і з необхідною деталізацією: лінійні, ієрархічні і крос-звіти, підтримку групування, розшифровку окремих елементів звіту.

У системі реалізовано механізм "Рапорт керівникові" для регулярного формування й надання керівництву інформації про поточний стан справ в установі. При цьому не треба складати запити, і навіть запускати систему, досить одного дня набудувати механізм "Рапорт керівникові" відповідно до заданого регламенту й автоматично публікувати в Інтернеті або відправляти за заданими адресами електронної пошти звіт, в якому різнопланову інформацію про діяльність установи сконцентровано в зручному й наочному для керівника вигляді. У звіті наводиться оперативний аналіз даних за обсягом продажу, кредиторською і дебіторською заборгованостями, рухом грошей у розрізі статей тощо. Список показників можна налаштовувати індивідуально для кожного з керівників різних служб установи. Для зручності аналізу в звіті передбачено графічне подання даних: графіки порівняння фактичних показників із запланованими або з такими ж показниками минулих періодів.

У ролі сервісних можливостей у конфігурації вбудовано інтегровані засоби роботи з електронною поштою, які дозволяють значно підвищити оперативність роботи всіх служб установи. Поштовий клієнт володіє звичним інтерфейсом і забезпечує такі можливості: реєстрація кореспонденції, призначення виконавців і контроль виконання, ведення історії листування за кожним контрагентом, створення індивідуальних і групових поштових адрес і розмежування доступу до них для різних груп користувачів, імпорт контактної інформації з поширених поштових клієнтів, автоматичне відправлення листів по настанні запланованих подій, організація розсилок електронних листів. 

27. Реалізації кадрової політики установи та автоматизації служб управління персоналом

Типова конфігурація "Зарплата і управління персоналом" призначена для реалізації кадрової політики установи й автоматизації служб управління персоналом та бухгалтерії установи за такими напрямами (рис. 5.10): планування потреб у персоналі, забезпечення установи кадрами, управління компетенціями та атестація співробітників, управління мотивацією персоналу, ефективне планування зайнятості персоналу, облік кадрів та аналіз кадрового складу, трудові стосунки і кадрове діловодство, розрахунок заробітної плати персоналу, нарахування регламентованих законодавством податків і внесків з фонду оплати праці, відбиття нарахованої зарплати і податків у витратах установи.

Конфігурація дозволяє вести управлінську й облікову діяльність від імені декількох організацій, складових єдиної установи, а також забезпечує паралельне провадження двох видів обліку — управлінського і регламентованого: управлінський облік провадиться за установою у цілому, а регламентований облік — окремо для кожної організації, власне юридичної або фізичної особи.

Планування потреби в персоналі здійснюється формуванням кадрового плану та аналізом його заповнюваності. Потреба в персоналі — це набір вакантних робочих місць.

Кадровий план установи є структурою такого вигляду: підрозділ, посада, планові щомісячні витрати на одне робоче місце, валюта витрат, кількість робочих місць. При цьому посадові інструкції та посадові вимоги визначаються не лише в цілому за посадою, але і можуть бути враховані за кожним робочим місцем із можливістю підготовки відомостей для формування запитів у кадрові агентства. У цілому кадровий план складається зі штатного розкладу, що визначає плановий чисельний склад співробітників установи, та з фонду оплати праці, який визначає витрати на оплату праці.

Формовані зміни кадрового плану можуть мати кілька ступенів готовності: підготовлені, змінені, відкладені. Для розгляду всіх підготовлених змін кадрового плану в системі розроблено спеціальний механізм його затвердження з можливістю оцінки планового розміру фонду витрат на персонал і можливої зміни кількості робочих місць.

За даними кадрового плану можна отримати аналіз його виконання протягом періоду, у відсотковому відношенні, список вакантних місць, стан фонду оплати робочих місць на місяць.

Окремий блок системи присвячено добору кадрів із числа наявних у базі кандидатів. Для цього в системі є можливість фіксувати дані про кандидатів на роботу, проводити опитування з метою оцінки й ухвалення рішення про заповнення вакантного робочого місця.

У системі є спеціальний інструмент менеджера добір персоналу, який послуговує для оперативної роботи з кандидатами, у тому числі для проведення масових співбесід. Цей інструмент ефективний у разі проведення масового набору персоналу і дозволяє: відредагувати список кандидатів, вести всю зареєстровану інформацію про кандидата, розставити такі статуси кандидатів, як узятий до розгляду, відхилений, відкладений, "запропонували працювати", прийнятий на роботу, призначати співбесіди, за необхідності — одразу запланувати час, місце зустрічі й учасників зустрічі, вести графік запланованих співбесід, оформити прийом на роботу, відобразити список запланованих місць і список вакансій.

Для роботи з кандидатами слугує інструмент анкетування й опитування кандидатів за заданими даними з можливістю оцінки результатів із використанням вагових коефіцієнтів питань. Формування опитувальних листів можливе на основі вибору правильної з безлічі запропонованих відповідей і наведення розгорнутої відповіді.

Анкети кандидатам можуть бути відправлені електронною поштою, а надіслані результати автоматично завантажені в базу для подальшого оброблення.

Менеджерам з персоналу часто доводиться вирішувати завдання, які пов'язано з управлінням собівартістю залучення кандидатів. З цією метою в конфігурації пропонується засіб обліку витрат на залучення персоналу, який дозволяє фіксувати зведення про джерела залучення кандидатів і витрати на залучення цих джерел. Як показники ефективності використовують вартість залучення одного кандидата за кожним джерелом і середня вартість залучення за всіма джерелами.

Облік кадрів підприємства провадиться на основі реєстрації інформації про співробітників за двома аспектами: як про фізичну особу і, з точки зору виконання службових обов'язків, як про працівника. Дані про працівника як про фізичну особу можуть подаватись у вигляді основних відомостей і додаткової інформації з урахуванням властивостей і категорій фізичних осіб і в системі редагуватися під потрібні значення. Для забезпечення зручності та швидкого пошуку потрібної інформації в системі реалізовано єдину модель зберігання контактної інформації про фізичних осіб із можливістю її сортування, фільтрації та групування за типами і видами. Дані про працівника як штатну одиницю з урахуванням його професійних характеристик встановлюються під час призначення працівника на певну посаду і відстежуються у процесі його трудової діяльності.

Облік руху персоналу передбачає реєстрацію всієї інформації — пов'язаної зі службовою діяльністю співробітників в установі та тієї, яка впливає на їхню кар'єру: прийняття на роботу, кадрові переміщення, відпустки, відрядження, повернення на роботу, звільнення.

Окрім реєстрації фактичних змін, можна вказувати заплановані кадрові перестановки (звільнення, повернення з відпусток та ін.). До планової інформації можна віднести і завдання планування відпусток, для якого є спеціальний інструмент планування відпусток із формуванням графіка відпусток, враховуючи зайнятість працівників.

Аналіз руху персоналу оцінюється за допомогою коефіцієнта плинності кадрів, який показує відносний розмір вивільнення ставок унаслідок звільнення співробітників. Цей коефіцієнт може бути отримано за підрозділами, посадами або робочими місцями. Система надає можливість групувати інформацію про кількість прийнятих і звільнених співробітників у розрізах: причина, підрозділ, посада та ін. Крім того, у системі передбачено можливість отримання інших кількісних даних, що характеризують склад персоналу установи: статевовіковий склад, кількість дітей та ін.

Концепція управління персоналом передбачає оцінку компетенції працівників на основі їхніх ключових якостей для виконання посадових обов'язків. Така оцінка будується на використанні критеріїв оцінки якості персоналу за певними шкалами, з пріоритетами і ваговими значеннями. Прикладом компетенції можуть бути: відповідальність, працездатність, ініціативність, комунікабельність, презентабельний зовнішній вигляд. Шкали оцінки можуть бути двобальні, трибальні тощо. Що вище пріоритет оцінки, то вище сама оцінка. Уведення вагових значень оцінок здійснюється за умови, що їхня сума дорівнює 100. Зроблені таким чином припущення дозволять проконтролювати адекватність оцінюваних процедур.

Оцінка за компетенціями — достатньо новий інструмент у практиці кадрового менеджменту. Тому в допомогу менеджерам пропонується глосарій компетенції, в якому містяться приклади компетенції, необхідні для вироблення критеріїв. За результатами розроблення компетенції формується для кожної посади набір посадових компетенції, за якими можна робити оцінку персоналу.

Атестація працівника — це заходи з визначення ступеня компетентності працівника, тобто здібності працівника виконувати посадові обов'язки.

У рамках конфігурації під атестацією співробітника розуміється облік отриманих оцінок компетенції й порівняння їх із граничними оцінками, досягнення яких вважатиметься досягнутою компетенцією.

Результати атестації персоналу можна групувати у розрізах працівників, підрозділів, посад і компетенції.

Для автоматизації основних робіт над атестаціями є спеціальний інструмент атестації працівників, який дозволяє вести контроль оцінок, отриманих працівниками, призначення атестації працівникові, контроль факту проведення атестації, аналіз розподілу оцінок для контролю адекватності оцінних заходів.

Планування зайнятості персоналу проводиться з метою призначення зустрічей і заходів. Для кожної зустрічі можна призначити співробітників, вказати час і місце. При цьому система автоматично контролює коректність за принципом — кожен співробітник може знаходитися на одній зустрічі, в одному приміщенні може проводитися лише одна зустріч. Описуючи заходи, вказують їхній склад, для кожної позиції — дату початку і дату закінчення. На заходи можна призначити учасників і розподілити між ними ролі (слухач, учасник, відповідальний). Система забороняє варіант участі співробітника в кількох заходах водночас.

Для планування відпусток, їх затвердження й аналізу в системі розроблено спеціальний інструмент. За допомогою цього інструмента менеджер може з'ясувати, чи має співробітник право претендувати на запрошувану відпустку, чи не суперечить відпустка запланованим заходам, чи не перевищено квоту на кількість співробітників, які водночас перебувають у відпустках, відносно до загальної чисельності персоналу. Для кожного співробітника можна отримати відомості про його відпустки — заплановані, затверджені, використані, а також отримати аналіз того, для яких ще співробітників заплановано відпустку на той самий час, перелік запланованих подій, що припадають на час відпустки, кількість днів, які залишились до відпустки.

З точки зору регламентованого кадрового обліку, можна виділити набір інформації, який необхідно занести в систему для подальшого використання в регламентованих звітах. До такої інформації належать: прізвище, ім'я, по батькові працівника, дата народження, стать, дані посвідчення особи, ПІН, страховий номер ПФУ.

До регламентованого обліку належить і персоніфікований облік для ПФУ. Персоніфікований облік — це облік відомостей про кожну застраховану в системі ПФУ особу для реалізації її пенсійних прав відповідно до законодавства України. Здійснюється персоніфікований облік у процесі всієї трудової діяльності застрахованої особи. Організації зобов'язані у встановлені терміни надавати органам ПФУ зведення про застрахованих осіб для цілей персоніфікованого обліку. До обов'язкового виду обліку належить і військовий облік, відповідно до якого на регулярній основі у військкомати подається необхідна облікова інформація.

Конфігурація підтримує облік як працівників, що мають в організації основне місце роботи, так і тих, що працюють за сумісництвом, зовнішнім і внутрішнім. При цьому одним і тим самим наказом не можна прийняти працівника на основне місце роботи і на роботу за сумісництвом.

Система розрахунку зарплати призначена, з одного боку, для забезпечення взаєморозрахунків із працівниками установи, а з іншого — для списання видатків до складу витрат діяльності установи. У системі реалізовано механізми управління мотивацією співробітників — це сукупність видів нарахувань, прикріплених до посади і підрозділу установи.

У рамках конфігурації "Зарплата" вирішуються такі завдання:

проведення розрахунків заробітної плати персоналу установи навіть до підготовки платіжних документів на виплату грошей;

відображення нарахованої платні в управлінському та бухгалтерському обліку витрат установи, а також у податковому обліку для цілей обчислення податку на прибуток;

обчислення регламентованих законодавством податків і внесків, оподатковуваною базою яких є заробітна плата працівників організацій, і відбиття обчислених сум у всіх обліках.

Схема руху даних під час розрахунку платні описується таким чином (рис. 5.11):

перш за все, вводиться в систему інформація про нарахування й відрахування працівників;

потім щомісячно вводяться документи, що реєструють фактичний відробіток, та інші первинні документи, що впливають на нарахування й відрахування, наприклад лікарняні листи;

наприкінці місяця відбувається нарахування платні та її виплата, результати якої реєструються відповідними документами в бухгалтерському обліку;

формується необхідна звітність для подання працівникам, для внутрішніх цілей і для представлення власникам і державним структурам.

У конфігурації реалізовані основні форми оплати праці — погодинна і відрядна. За погодинної оплати праці вказують графік тимчасового відробітку, який може бути трьох типів: п'яти-, шестиденний і змінний. У п'яти- і шестиденних відробітках слід вказувати тривалість робочого тижня і кількість годин робочого часу, а в змінних — додатково вказують робочі зміни. Для відрядної оплати праці, окрім графіка роботи, необхідно щомісячно відрядними нарядами реєструвати фактичний виробіток працівника.

При розрахунку зарплати в систему закладено незалежні списки нарахувань і відрахувань, які можна розширювати необхідними нарахуваннями й утриманнями.

Усі нарахування поділяються на дві групи:

основні нарахування, які мають період дії, наприклад, оплата за тарифними ставками;

додаткові нарахування, які характеризуються однією датою нарахування, наприклад, премії або дивіденди.

Нарахування і відрахування розраховують у такі способи:

основні нарахування — згідно з тарифною ставкою (місячною, денною або годинною), відрядно за фактичний період нарахування, відсотком від суми базових нарахувань, фіксованою сумою, за середнім заробітком, за допомогою з догляду за дитиною, без оплати тощо;

додаткові нарахування — відсотком від базових нарахувань і фіксованою сумою;

відрахування — за виконавчими документами, тобто зменшення нарахувань на певну суму; за відсотками і фіксованою сумою.

Нарахування за середнім заробітком можуть виконуватися в трьох варіантах: звичайний варіант (наприклад, для оплати відряджень), для оплати відпусток і для оплати лікарняного.

Планові регламентовані нарахування й утримання будуються на двох основних джерелах:

даних про основне нарахування працівника і його персональні надбавки, наприклад, надбавки за високу кваліфікацію — наукові ступені та звання за фахом;

даних про регламентовані надбавки, пов'язані зі штатною одиницею, наприклад, доплата за працю в шкідливих умовах.

Нарахування, не пов'язані з обійманими штатними одиницями, вводяться кадровими документами, зокрема, під час прийняття на роботу основне нарахування задається зазначенням форми оплати праці, а в разі кадрового переміщення вказується нове основне нарахування працівника. Якщо ж зміну умов оплати праці не пов'язано з будь-якими кадровими переміщеннями, то такі зміни реєструються спеціальними документами.

Бухгалтерський облік ведеться відповідно до українського законодавства за ділянками: операції за банком і касою, основні засоби і нематеріальні активи, облік матеріалів, товарів і продукції, валютні операції, розрахунки з контрагентами, підзвітними особами, персоналом з оплати праці й бюджетом.

Податковий облік організовано, ґрунтуючись на таких базових принципах: незалежність даних податкового обліку від даних бухгалтерського обліку (різні плани рахунків), порівнянність даних податкового обліку з даними бухгалтерського обліку, збіг сумових і кількісних оцінок доходів і витрат, активів і зобов'язань за даними податкового і бухгалтерського обліку.

Система дозволяє автоматизувати облік господарських операцій згідно з міжнародними стандартами на основі даних українського бухгалтерського обліку, а також забезпечує введення окремих проводок за міжнародними стандартами. Крім того, реалізовано можливість формування звітності за міжнародними стандартами, застосовується низка функцій і документів для обліку господарських операцій зі специфікою міжнародного стандарту.

Для ведення обліку і формування звітності в системі за міжнародними стандартами в системі реалізовано низку механізмів:

реалізація окремого міжнародного плану рахунків відповідно до міжнародного стандарту;

налаштування таблиць відповідності рахунків українського плану до рахунків міжнародного із зазначенням субконто і правил перенесення;

перенесення проводок українського обліку в облік за міжнародними стандартами;

паралельний облік за окремими ділянками, наприклад, за основними засобами;

налаштування фінансових звітів відповідно до міжнародних стандартів;

ведення обліку й отримання звітності у валюті з можливістю регулярного оновлення курсів валют, у тому числі через Інтернет.

Відповідно до міжнародних стандартів передбачено формування такої звітності: балансу та звітів про прибутки і збитки, про зміни в капіталі, про рух грошей.

Побудова консолідованої звітності можлива на основі: консолідації облікової інформаційної бази в разі, коли компанії групи ведуть облік в єдиній інформаційній базі, і консолідація за звітністю, коли компанії групи подають готові форми звітності. Крім того, система дозволяє виконувати автоматичний розрахунок і введення проводок за такими консолідаційними поправками: розрахунок коригування за інвестиціями і капіталом, взаємозалік внутрішньогрупової кредиторської та дебіторської заборгованості, коригування прибутку від взаємного продажу, залік взаємного руху грошей і запасів, розрахунок величини консолідованого нерозподіленого прибутку, розрахунок частки меншості. 

28. Концепція комплексного рішення та механізми управління державними запасами та ресурсами

Комплексне рішення управління установою надає можливості аналізу, планування та гнучкого управління ресурсами установи. Методологія системи включає механізми автоматизації: планування й управлінський облік, регламентований облік та облік за міжнародними стандартами.

Планування й управлінський облік будуються за правилами установи і послуговують для отримання даних, необхідних для управління бізнес-процесами в установі. Управлінський облік — це інформаційна підтримка управління. Він відрізняється від регламентованого обліку тим, що його дані більшою мірою призначені для внутрішнього використання.

Принципи ведення регламентованого обліку багато в чому визначаються національним законодавством. Правила ведення такого обліку фіксуються обліковою політикою установи. Регламентований облік слугує для формування зовнішньої звітності до органів контролю, і провадиться окремо для кожного підрозділу, який входить до установи.

Вимоги до звітності за міжнародними стандартами також регламентовані. Така звітність може будуватися як для кожної організації, яка входить до установи, так і консолідовано за установою в цілому. Для установ з ієрархічною структурою провадиться наскрізний управлінський облік за всіма організаціями, що входять до ієрархії.

Усі механізми автоматизації в системі поділяються на механізми підтримки операційної діяльності установи і механізми провадження неоперативного обліку (рис. 5.12).

Вимога до оперативності диктується з боку всіх видів обліку. Зокрема, в управлінському обліку актуально бачити стан взаєморозрахунків, залишок матеріальних цінностей, кадровий склад персоналу; у плануванні — оперативно контролювати виконання бюджетів; у бухгалтерському і податковому обліках — оперативно бачити дані про заборгованість, залишки і повернення грошей тощо.

Окрім вимог оперативного обліку даних, до оперативної діяльності установи висуваються вимоги оперативного контролю. При виконанні таких операцій аналізується коректність даних, реєстрованих у первинних облікових документах, правильність її оформлення. Наприклад, при реєстрації готівкових операцій за касою організації системою оперативно аналізується наявність у касі залишку, а при формуванні заявки на витрачання грошей аналізується виділення коштів на відповідні витратні статті бюджету.

Далі кожна господарська операція може мати своє відображення в неоперативному управлінському, бухгалтерському і податковому обліку. Звичайно це регламентні операції, які формуються наприкінці звітного періоду, або операції, що уточнюють оперативну діяльність установи, але не вимагають оперативного контролю та не впливають на оперативне ухвалення рішень.

Для управлінського обліку в системі є низка реєстрів із необхідним рівнем деталізації для зберігання й аналізу управлінської інформації про стан бізнесу. Вимоги до управлінського обліку більшою мірою визначаються самою установою. Для цього обліку не потрібне ведення зовнішньої звітності, і основними користувачами управлінської інформації є працівники установи.

Системи планування та управлінського обліку тісно взаємопов'язані та становлять єдиний механізм для вироблення коригувальних дій.

Бухгалтерський і податковий види обліку ведуться в конфігурації незалежно один від одного. Господарські операції відбиваються паралельно в бухгалтерському і податковому обліку, разом із цим сервісні засоби системи в більшості випадків позбавляють користувача необхідності описувати операцію окремо для кожного виду обліку. Виняток становлять випадки, коли кожен вид обліку має свою специфіку ведення або особливості деталізації розкриття інформації.

Фінансовий облік за міжнародними стандартами може вестися для звітності перед іноземними й українськими інвесторами, партнерами в бізнесі, фінансовими інститутами, до яких установа звертається по фінансування, а також може використовуватися менеджерами самої установи. Цей облік є, переважно, результатом трансляції бухгалтерського обліку. У разі кардинальної відмінності від принципів міжнародного обліку, окремі елементи бухгалтерського обліку ведуться паралельно для кожного з видів обліку. Це стосується, здебільшого, обліку основних засобів, деяких ділянок обліку товарно-матеріальних цінностей. Виходячи з цього, в системі використовується окремий план рахунків, що відповідає вимогам міжнародного стандарту.

У сукупності комплексна система управління установою, об'єднуючи низку підсистем (рис. 5.13), є якнаймісткішим рішенням, в якому закладено весь спектр можливостей технологічної платформи та реалізується функційність розглянутих вище прикладних рішень.

Підсистема планування об'єднує в собі кілька напрямків: планування продажу, планування виробництва і планування закупівель і будується на єдиних принципах і механізмах її реалізації. У рамках такої концепції всі плани формально поділяються на укрупнені й уточнені (деталізовані) категорії, які, у свою чергу, розрізняються за об'єктами планування і горизонтом планування.

Горизонт планування включає інтервал часу, на який планується діяльність установи. Весь горизонт планування поділяється на періоди; відповідно, і плани деталізовано за періодами. Період — це мінімальний інтервал часу в системі планування. Використовуючи плани з різними періодами, можна реалізувати стратегію довгострокового, середнього і короткострокового планування. Варіанти періодів планування зумовлені — рік, квартал, місяць, тиждень, день.

Для укрупненого плану планування здійснюється за номенклатурними групами, що об'єднують однорідні номенклатурні об'єкти за певними ознаками. Для уточненого плану деталізація проводитися до об'єктів номенклатури. При цьому уточнені плани переважно є короткостроковими, а укрупнені — більшою мірою призначені для відображення довгострокових і середньострокових стратегій.

У системі можливе планування сценаріїв розвитку одного плану з метою відображення різних стратегій. Вони диктують певні умови формування планів: періодичність, деталізація і спосіб ведення обліку — кількісний, сумовий або кількісно-сумовий. На основі сценаріїв формуються затверджені плани і проекти планів. Проекти можуть бути направлені на розширення асортименту продукції або на тривале виконання будь-якого замовлення. Окрім сценаріїв планування може провадитися в розрізі підрозділів і проектів.

У системі діє механізм формування уточнених планів за даними укрупнених планів, і навпаки, на основі профілів поділу. Профіль поділу — це функція, яка описує зміну деякого показника в часі. У нашому випадку вісь часу дискретна і складається з періодів, а вагове значення функції в рамках одного періоду не змінюється (рис. 5.14).

Формування уточнених планів з укрупнених будується в двох напрямах збільшення деталізації: за періодами і за об'єктами планування. У цих випадках збільшення деталізації за періодами означає, що підсумкове значення показника за кожним об'єктом укрупненого плану буде рознесено за періодами із застосуванням деякого профілю поділу, а збільшення деталізації за об'єктами планування полягає в розподілі планових зворотів номенклатурної групи за вхідними в цю групу об'єктами номенклатури. Аналогічно, формування укрупнених планів з уточнених може проводитися як шляхом збільшення періоду планування, так і укрупненням категорій планування.

Основним принципом планування є можливість планування обсягів матеріальних ресурсів, достатніх для підтримки виробничої програми і необхідного рівня складських матеріальних запасів. У загальному випадку, механізм формування виробничого плану полягає в отриманні повернень за планом продажу, збільшеного на планований розмір залишків на кінець періоду і зменшеного на планований розмір залишків на початок періоду.

Підсистема управління замовленнями реалізує два види замовлень (рис. 5.15): замовлення покупців і замовлення постачальникам, і покликана надавати підтримку в ухваленні управлінських рішень при взаємодії з клієнтами, а також допомагати виявляти вузькі місця в ресурсах і запасах.

Кожне замовлення незалежно від виду містить дані з товарного складу: номенклатуру, характеристику, кількість і одиницю виміру.

Поворотна тара враховується в окремій табличній частині документа, що дозволяє формувати звіти за замовленнями в розрізі товарів і зворотної тари. Резервування під замовлення завжди прив'язане до складів і його не можна вести в цілому за всіма складами. При цьому резервуванню підлягають реальні обсяги товарів, які наявні на складі, і допускається коригування резервів, що існують, наприклад, перекидання резерву між складами, між замовленнями і зняття резерву.

У системі реалізовано механізм розміщення замовлень покупців у замовленнях постачальникам, тобто можливо зарезервувати товар, який тільки-но запланований до купівлі й оформлення замовлення постачальникам. Цей механізм дозволяє вказувати для замовлень постачальникам їхнє призначення (тобто для виконання яких замовлень покупців зроблено замовлення на купівлю в постачальників). Механізм зручний, коли замовлення постачальникові оформлюється в міру збирання певного пакету замовлень покупців.

Разом з розглянутими механізмами управління замовленнями можливі такі дії в системі: розподіл за складами, розподіл за замовленнями постачальникам, розподіл за складами і за замовленнями постачальникам, списання за замовленням, коригування резерву, відвантаження за замовленням, надходження за замовленням, списання матеріалів під замовлення, закриття замовлення.

Для прийняття менеджером оперативних рішень у сфері вибудовування стосунків із клієнтами послуговує календар користувача, який дозволяє запланувати список необхідних подій. Можливі події діляться за призначенням на групи: телефонний дзвінок, особиста зустріч, електронний лист, поштовий лист, ін. Усі події розглядаються як вхідні (вимагають дії менеджера) або вихідні (вимагають контролю з боку менеджера), їм можна призначити рівень важливості: високий, середній і низький. Є можливість будувати робочий календар користувача згідно з запланованими подіями з можливістю аналізу окремо з точки зору оплати і окремо з точки зору відвантаження. Менеджер на основі календаря може отримати інформацію про взаєморозрахунки, про поточний стан операцій, про первинні документи.

У підсистемі "Управління взаєморозрахунками і стосунками з клієнтами" реалізовано механізм автоматичного нагадування користувачеві про заплановані події, до яких належать нагадування: про певну подію з контрагентом або особою (док. "Подія"), замовлення покупця (док. "Замовлення покупця"), замовлення постачальникові (док. "Замовлення постачальникові"), оплату покупцеві ("Рахунок на оплату покупцеві"), оплату постачальникові ("Рахунок на оплату постачальникові").

У підсистемі реалізовані механізми класифікації покупців та аналізу продажу на основі методу АВС-аналізу. Для класифікації покупців використовують оцінки "сума виторгу" або "сума валового прибутку" за певний період. Аналіз продажу будується за такими параметрами: сума від продажу, собівартість продажу, кількість проданих товарів. Взаємини з покупцями з точки зору обсягів продажу класифікуються за методом ХУ2-аналізу за типами покупців: потенційний, разовий, постійний і втрачений. Для аналізу ефективності роботи менеджерів із продажу в системі передбачено критерії: повнота заповнення бази даних контактної інформації, аналіз змін стадій взаємин із клієнтами, коефіцієнт утримань покупців, кількість контактів із покупцями, суми закриття замовлень покупців, виконання замовлень покупців, сума виторгу, сума валового прибутку, сума оплати.

Основні вимоги, що висуваються до системи взаєморозрахунків, — це точна фіксація моменту виникнення заборгованості між контрагентом і установою, сум заборгованості, причин виникнення заборгованості, облік варіантів погашення, аналіз підсумкового стану заборгованості на будь-який момент часу.

У підсистемі розрізняють два види заборгованості: фактичну та прогнозовану (відкладену). Фактична пов'язана з операціями розрахунку, з моментами передання прав власності й виникає під час оформлення документа оплати, документа відвантаження або приймання ТМЦ. Виникнення такої заборгованості завжди супроводжується проводками в бухгалтерському обліку.

Відкладена заборгованість виникає, якщо використовується в системі хоча б один з обліків: облік замовлень постачальникам на купівлю товарів, облік замовлень постачальникам на реалізацію товарів за договором комісії, облік замовлень покупців на комісійну торгівлю продукцією, облік заявок на витрачання грошей. Така заборгованість дозволяє вести прогнозовану оцінку стану взаєморозрахунків за планованими операціями.

Усі взаєморозрахунки в системі ведуться в розрізі договорів і контрагентів. У договорі вказується вид договору: з постачальником, покупцем, комітентом, комісіонером, ін. Вид договору визначає тип господарських операцій, які можна проводити за ним. Для кожного контрагента може бути декілька договорів, а в рамках одного договору з контрагентом можна вести взаєморозрахунки або за договором у цілому, або з урахуванням додаткової деталізації за операціями, яка вказується безпосередньо в договорі. При цьому можливі три способи взаєморозрахунків з операцій: за розрахунковими документами, замовленнями, рахунками.

В операціях за розрахунковими документами фігурують документи: оплати, відвантаження, надходження, тобто документи, що фіксують господарські операції та пов'язані зі зміною заборгованості. Наприклад, оформлюючи оплату постачальникові, необхідно разом із договором вказувати як операцію документ надходження матеріалів від цього постачальника, і документом оплата постачальникові відшкодуватиметься заборгованість саме за отримані від постачальника матеріали. Система жорстко контролює відповідність відвантажень і оплати, тобто суму взаєморозрахунків, що проводиться за господарською операцією, не може частково покривати борг із зазначеної операції й на залишок утворювати аванс. Для нежорсткої в'язки документів оплати й відвантаження слід використовувати взаєморозрахунки за договором у цілому або за договором і операціями з типом за замовленнями і рахунками.

В операціях за замовленнями як операція можуть виступати лише замовлення, а за рахунками — виставляються рахунки на оплату за певним замовленням. У цих випадках заборгованість погашатиметься в рамках замовлення або рахунку. При цьому, якщо сума за документом перевищує суму боргу, то буде сформований аванс у рамках цього замовлення або рахунку.

У підсистемі реалізовано механізм автоматичного контролю дебіторської заборгованості за договором із контрагентом. Цей механізм дозволяє оперативно відстежувати такі параметри: суму заборгованості, допустиму суму дебіторської заборгованості, кількість днів дебіторської заборгованості, допустиму кількість днів дебіторської заборгованості, відсоток обов'язкової передоплати.

Припустима сума дебіторської заборгованості має сенс для будь-якого способу взаєморозрахунків за договором: для покупців — відвантаження може здійснюватися, якщо дебіторська заборгованість за договором після відвантаження не перевищить вказаної величини або за нульової величини — відвантаження в міру оплати; для постачальників — оплата може здійснюватися, якщо дебіторська заборгованість за договором після оплати не перевищить вказану величину або за нульової величини — оплата в міру відвантаження.

Контролювати кількість днів дебіторської заборгованості є сенс у розрахунку за договорами з операцією "розрахунки за документами". Допустима кількість днів дебіторської заборгованості послуговує для контролю проведення документів в операції з заборгованістю довше зазначеної кількості днів. Відсоток необхідної передоплати має сенс, якщо взаєморозрахунки ведуться за договором у цілому, за договором і в операції з типом "на замовлення" або "за рахунок".

Виробництво продукції будується за нормативами використання матеріальних ресурсів, які задаються за допомогою специфікацій. У загальному вигляді специфікації можуть уводитися як на конкретну номенклатуру, так і на процес, у результаті якого наприкінці виходить декілька видів номенклатури. Можливе завдання нормативів на одиницю продукції або на кількість номенклатури на виході. Також специфікації можна вводити не лише на готову продукцію, але і на напівфабрикати. Відповідно при описі специфікації на готову продукцію в списку комплектуючих можна вказувати не лише матеріали, але і напівфабрикати. При цьому кількість рівнів вкладеності може бути необмеженою. Крім того, можливе введення специфікацій на номенклатурні вузли для завдання часто використовуваних наборів комплектуючих, що дозволяє скоротити обсяг записів у специфікаціях продукції.

Специфікації послуговують для визначення собівартості продукції. Розрізняють фактичну і планову собівартість продукції. Фактична собівартість формується наприкінці місяця з урахуванням усіх витрат у виробництві готової продукції. Планова собівартість формується за допомогою специфікацій на основі списку витрат на етапі планування виробництва. Як уже наголошувалося, у специфікаціях може бути вказано декілька видів використовуваних матеріалів і декілька видів продукції, що вийшла в результаті їхнього оброблення. Щоб визначити, яку частину вартості матеріалів віднести на який вид продукції, у специфікації вказується частка віднесення витрат для кожного виду продукції. У специфікаціях можна задати процес браку, який зазвичай виходить при випуску тієї чи іншої продукції.

Для цілей планування специфікація задається на весь технологічний процес, для якого на початку визначено загальну потребу в матеріалах і комплектуючих, а на виході — загальний обсяг продукції. Детальний опис технологічного процесу як послідовності низки операцій задається технологічною картою. Для кожної технологічної операції задаються робочі центри її оброблення. Формування робочих центрів та їхнє використання реалізується на основі підсистеми позмінного планування. Позмінне планування здійснюється для встановлених обсягів і термінів виробництва на підставі замовлень покупців або уточнених планів.

Планування за змінами є ітераційним процесом і полягає у визначенні переліку технологічних операцій, необхідних для виробництва заданого обсягу продукції, плануванні часу завантаження відповідних робочих центрів, на яких виконуються технологічні операції. Початкові дані для позмінного планування такі: графік випуску продукції з деталізацією за днями, специфікації планування для кожної продукції, технологічні карти випуску продукції, опис технологічних операцій і робочих центрів, графіки роботи за змінами для кожного робочого центру, період планування. Результатом змінного планування є графік виконання технологічних операцій на кожен день із зазначенням: робочого центру, зміни, специфікації планування технологічної операції, цільового продукту, замовлення, технологічної операції, характеристик продукції, яка виготовляється, проекту.

До незавершеного виробництва зараховують матеріали і напівфабрикати, на які оформлено документи передання їх зі складу в цехи для використання в технологічному процесі. Кількісний облік ТМЦ у виробництві ведеться на залишки об'єктів обліку: матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції.

Собівартість продукції характеризується вартісною оцінкою витрат на одиницю продукції. Усі статті витрат за приналежністю поділяють на чотири групи: матеріальні, витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування, інші витрати, а залежно від їхнього характеру включення в собівартість поділяють на виробничі витрати, загальновиробничі, загальногосподарські, брак у виробництві, вкладення в необігові активи, комерційні витрати, витрати обернення тощо. У розрізі статей витрат можна проаналізувати собівартість випущеної протягом місяця продукції, проглянути залишки за витратами в незавершеному виробництві.

Підсистема управління запасами повинна задовольняти двом вимогам: надавати детальну вартісну оцінку запасів і давати вартісну оцінку переміщуваної кількості номенклатури під час списання ТМЦ у кількісному виразі. Інформація про вартість ТМЦ на складах зберігається у вигляді партій. Налаштування ведення партійного обліку виконується в обліковій політиці установи окремо для управлінського і регламентованого обліків. Ведення вартісного обліку партій ТМЦ за складами дозволяє отримувати інформацію про вартість ТМЦ за кожним складом, що є зручним для цілей інвентаризації та для оцінки вартості ТМЦ, закріпленої за кожним МВО.

У договорах з контрагентами можна вказувати необхідність обліку ТМЦ в розрізі замовлень покупців, що буде ще одним параметром, який характеризує партію ТМЦ. Фактично зазначення замовлення покупця в документах ТМЦ означає резервування партій, які надійшли під певне замовлення покупця.

У налаштуваннях облікової політики установи можливі два варіанти введення моментів проведення документів за партіями: у момент проведення документа і наприкінці звітного періоду. За першого варіанту, збільшується час оброблення проведення документів, але підвищується оперативність партійного обліку — є можливість нагода відразу бачити картину партійного обліку, аналізувати списані партії, що залишилися, отримувати оперативну вартісну оцінку ТМЦ на складах установи. Для обліку за міжнародними стандартами партійне списання завжди виконується наприкінці звітного періоду (другий варіант), і оперативного проведення документів за партіями немає.

Для ведення обліку запасів на складах організації й відображення складських господарських операцій за бухгалтерським обліком у системі послуговує спеціальний реєстр складського бухгалтерського обліку. Додатково складський облік запасів ведеться на бухгалтерському плані рахунків. При цьому аналітика обліку на реєстрах має більшу деталізацію, порівняно з рахунками. Облік запасів на реєстрах завжди первинний щодо відображення операції на плані рахунків і, відповідно, аналітика на реєстрах повинна бути достатньою для відображення операцій на плані рахунків. У свою чергу, всі автоматично формовані проводки за рахунками супроводжуються зміною даних регістрів складського бухгалтерського рахунку. Формування ручних проводок не приводить до зміни реєстрів складського бухгалтерського обліку.

Вартість партії ТМЦ може включати чи не включати суму ПДВ, а також облік ТМЦ можна вести за якістю відповідно до визначеної класифікацією придатності товару. За даними класифікації якості можна визначити обсяг бракованих товарів або продукції, яка зберігається на складах.

Ордерний облік використовується для оперативного відображення руху ТМЦ на складах у кількісному виразі з використанням прибуткових або витратних ордерів. Використання такого обліку можливе окремо для кожного конкретного випадку в поєднанні з іншими видами обліку. Вартісна оцінка прийнятих або переданих ТМЦ здійснюється лише на підставі фінансових документів.

Система складського резервування використовується для організації доступу до ТМЦ. Розрізняють два види резервування (рис. 5.16): резерв під замовлення (переміщення ТМЦ можливе за документами, в яких вказано замовлення) і резерв за документом (ТМЦ, оформлені прибутковим складським ордером, знаходяться в резерві — продаж заборонено до моменту реєстрації фінансових документів на їхнє надходження, або ТМЦ оформлено фінансовим документом реалізації зарезервованих до оформлення витратного ордера).

Облік фактичних залишків на складах установи ведеться за кожним складом з деталізацією об'єктів обліку до номенклатури, характеристики номенклатури і серії номенклатури, що дозволяє отримувати загальний обсяг об'єктів у вказаних розрізах.

Для основних засобів установи передбачено весь спектр необхідних операцій: прийняття до обліку, введення в експлуатацію, переміщення, комплектація, облік стану, модернізація, списання і передання. Реалізовано кілька способів нарахування амортизації: лінійний, пропорційно до обсягу продукції, за єдиними нормами амортизаційних відрахувань, зменшення залишку, за сумою кількості років терміну корисного використання, за індивідуальним графіком амортизації.

У системі реалізовано функціонал планування, управління й обліку діяльності з технічного обслуговування і ремонтів обладнання. Основними завданнями є такі: ведення нормативно-довідкової бази даних, планування обслуговування і ремонтів, облік результатів виконання ремонтів і облік витрат на обслуговування, аналіз відхилень у термінах і обсягах виконання ремонтів, розрахунок вартості обслуговування.

У системі відстежуються два види умов проведення ремонтів: за періодичністю проведення ремонтів і за напрацюванням обладнання. Виконання робіт з обслуговування може вестися в розрізі замовлень на обслуговування, які можуть бути сформовані вручну або з використанням майстра формування завдань.

Основними функціями підсистеми управління фінансами є оперативний облік фактичного руху грошей установи на розрахункових рахунках і в касах, управління намірами з надходження або витрачання грошей установи. Валюта зберігання грошей визначається типом розрахункового рахунку або ознакою каси.

Підсистема управління грошима і підсистема взаєморозрахунків тісно пов'язані з реалізацією окремих функцій для обліку фактів і намірів за господарськими операціями: операції з обліку фактичної зміни стану грошей породжують операції обліку фактичної зміни взаєморозрахунків, операції з обліку намірів зміни грошей породжують операції з передбачуваної зміни взаєморозрахунків (рис. 5.17).

Рух грошей відображується в системі цілою низкою документів, проте сам факт створення й застосування первинного документа ще не є відображенням факту господарської операції, яка відбулася. Для фіксації такого факту необхідно перед проведенням документа поставити ознаку оплати і дату оплати, тобто первинні документи можуть послуговувати для зазначення намірів за зміни грошей і зазначення фактів (рис. 5.18). При цьому на практиці першим може вказуватися як намір, так і факт оплати.

Така організація обліку дозволяє вирішувати такі завдання: вести реєстрацію всіх документів з обліку грошей, реєструвати окремо момент створення первинного документа і момент звершення операції, враховувати наміри про зміну стану фінансів і пов'язаних із цим взаєморозрахунків, пов'язувати факти зміни стану фінансів із раніше зазначеними намірами, враховувати зв'язок підсистеми грошей із підсистемою взаєморозрахунків.

На підставі останнього завдання в користувача є можливість явно вказати, які заборгованості погашатимуться платежами, у документах з руху грошей сума платежу може бути поділена між декількома заборгованостями одного контрагента, наприклад, за декількома договорами. Добираючи заборгованості, можна вибрати одну зі стратегій: починаючи з найпершої, починаючи з найпізнішої, ручний вибір порядку погашення заборгованості, добір заборгованості за сумою платежу.

Актуальним завданням установи є планування витрати грошей за заявками на оплату від усіх підрозділів установи на основі формування платіжних календарів і побудови графіків оплати рахунків. У системі є можливість вести реєстрацію заявок на витрачання грошей і резервування їх у самій заявці із зазначенням певного місця зберігання фінансових засобів. Зняття резерву за заявками здійснюється в момент оформлення первинного документа на списання грошей, причому якщо документ неоплатний, то резерв переводиться зі стану резерву за заявкою у стан резерву за первинним документом (рис. 5.19).

При формуванні резерву системою автоматично контролюється наявність грошей у вільному залишку, тобто залишку, який фактично є в касі або на розрахунковому рахунку, за мінусом резерву за заявками і первинними документами. Облік заявок на витрачання грошей — це фактично облік намірів організації про зміну стану грошей, який пов'язаний з урахуванням намірів про зміни взаєморозрахунків з контрагентами. Тобто при формуванні заявок на витрачання коштів у системі автоматично зменшується величина планованого боргу перед покупцями або збільшується планований борг постачальника.

Резервувати за заявками можна не тільки гроші, які є в наявності, але й заплановані надходження. Планування можливих надходжень коштів можливе за допомогою спеціального документа на основі достатньо високої достовірності факту надходження грошей. Таке планування дозволяє під час формування заявок на витрачання коштів вказувати місця резервування (банківські рахунки, каси) або розміщення за документами планованих надходжень. Допускається часткове резервування або розміщення суми заявки. У свою чергу, у документах надходження грошей можливе зазначення документа планування коштів, за яким автоматично переказуються суми заявок запланованих надходжень зі стану планових до стану зарезервованих.

Підсистему бюджетування призначено для виконання таких функцій:

планування коштів і фінансового стану підприємства в розрізі обігів за статтями бюджетів і залишків за планом рахунків із використанням необхідних аналітичних розрізів;

складання майстер-бюджету установи (бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошей, прогнозний баланс) та інших обігових коштів;

контролю відповідності планових і фактичних даних до встановлених цільових показників;

контролю відповідності поточних планів витрачання коштів до робочого плану на період і аналізу виконання бюджетних заявок;

залишення зведеної звітності за результатами моніторингу;

багатовимірного аналізу відхилень планових і фактичних даних.

Планування руху коштів установи ведеться шляхом формування бюджетних трансакцій за сумовими і кількісними параметрами в таких аналітичних розрізах: сценарій планування, стаття обігів, валюта операцій, центр фінансової відповідальності (ЦФВ), проект, контрагент, номенклатура.

Аналітика за статтями обігів і сценаріями планування обов'язкова для всіх бюджетних операцій, ведення інших аналітичних розрізів визначається користувачем для кожної бюджетної операції чи статті обігів. У розрізі сценаріїв ведеться планування продажу, виробництва, закупівель, що дозволяє зіставляти дані бюджетів із даними системи планування.

У процесі бюджетування аналізуються обіги фінансово-господарської діяльності установи в розрізі статей обігів і деталізуються планові й фактичні обіги. При цьому статті обігів є джерелами інформації для відповідних рядків бюджетів.

Центри фінансової відповідальності призначені для ідентифікації господарських операцій за кожним підрозділом як самостійного об'єкта бюджету установи.

Для зберігання інформації про плановану структуру коштів та джерел фінансування використовується спеціалізований план рахунків з можливістю його редагування відповідно до бюджетної політики організації. Для рахунку задається ознака обліку сумових чи кількісних обігів, ознака обліку валютних сум і налаштовується аналітика, відповідна аналітичним розрізам бюджетних трансакцій за п'ятьма видами: статті обігів, проекти, ЦФВ, контрагенти, номенклатура (рис. 5.20).

Проводки формуються, як правило, автоматично при фіксації бюджетних трансакцій зі значеннями субконто згідно з певною аналітикою, значення ж сценаріїв планування фіксується у вигляді роздільників.

У системі передбачено можливість налаштування ієрархічної моделі залежностей обігів у часі за різними статтями бюджетів (рис. 5.20). Проводки бюджетних операцій для заданих залежних обігів за статтями формуються автоматично з відповідним відображенням їх у регістрі бюджетування і на плані рахунків бюджетування. Відповідно у цих статтях обігів можуть бути свої залежні статті тощо. У результаті отримуємо ієрархію залежних і тих, що впливають, статей обігів. При цьому, перш ніж обіги за залежними статтями буде сформовано і відображено в базі, користувач може заздалегідь отримати ланку залежних трансакцій та оцінити коректність її формування.

Такі залежності можуть бути реалізовані за різними принципами:

правила розрахунку можуть різнитися залежно від управлінської аналітики обігів, що впливають (сценарій, ЦФВ, проект);

можливе встановлення правил зрушення в часі залежних обігів від планів, що впливають, із використанням профілів зміни планів за періодами;

можливий розрахунок суми залежних трансакцій на основі кількості за трансакцією, що впливає, і навпаки, кількості в залежних трансакціях на основі суми трансакції, що впливає.

Порівняно з розглянутим механізмом налаштування залежностей обігів у системі є більш потужній механізм розрахунку за моделями, що дозволяє автоматично формувати бюджетні трансакції за певними правилами. Цей механізм дозволяє налаштувати: взаємозв'язок між обігами за різними бюджетними статтями, зв'язок підсистеми бюджетування з даними інших підсистем, виконання регламентованих розрахунків. Модель розрахунків являє собою набір правил формування бюджетних трансакцій, джерела даних для формування трансакцій, порядок розрахунку і порядок використання результатів розрахунку.

В основі формування моделі розрахунків лежить використання механізму розподілу даних вибірки за аналітичними вимірами. Механізм побудовано на профілі розподілу, який задає базу для розподілу параметра за одним аналітичним розрізом бюджетування. Профіль може бути двох типів: фіксований і заданий за показником джерела даних.

Фіксований профіль формується на основі списку елементів вибраної аналітики (ЦФВ, проекти тощо) і частини, яка відноситися на кожен елемент. Якщо профіль формується за вибраним джерелом даних, то розподіл може проводитися серед усіх елементів, які є у вибірці, або серед елементів, заданих користувачем.

Для порівняння планових обігів за статтями бюджетування з фактичними даними системи можна зафіксувати для кожної статті обігів значення з облікової системи. На підставі фактичних даних можна будувати також бюджети на наступні періоди. Введення фактичних обігів за статтями бюджетування можливо власноруч чи автоматизовано. У разі ручного введення необхідно вказати дату операції, статтю обігів, значення обігів та аналітику. Автоматизований спосіб передбачає налаштування фільтрів на значення ЦФВ і статті обігів, а також уведення періоду вибірки даних, за значеннями яких система проводить відбір всіх статей обігів і формує фактичні обіги.

Для кожного рахунку управлінського плану рахунків можливе введення джерела отримання фактичних залишків тими ж способами, що при введенні джерела фактичних даних для статті обігів.

У системі передбачено можливість фіксації (заборону на введення, зміну або видалення бюджетних трансакцій) відповідних вимірів за певними умовами фіксації, які можуть уводитися різними комбінаціями значень таких параметрів: сценарій, ЦФВ, проект. Причому окреслення сценарію завжди обов'язкове, а подання значень за ЦФВ і проектом необов'язкове.

Під час фактичного здійснення господарських операцій у запланованому періоді виникає необхідність коригування планів і побудови уточнених бюджетів. Для цього послуговує механізм коригування бюджетних обігів і приведення їх до фактичних даних, яке забезпечує порівняння значень запланованих обігів у частині бюджету із фактичними.

У системі є можливість формування заявок на витрачання грошей на певну дату, які можуть бути автоматично проаналізовані на виконання або невиконання контрольованих параметрів системи бюджетування. У системі також є механізм копіювання наявних бюджетних трансакцій на нові періоди планування бюджету. Поряд з цим, незалежно від структури наявних бюджетів, у системі є допоміжний механізм для виконання деяких фінансових розрахунків за даними підсистеми бюджетування або інших облікових підсистем конфігурації. Такі розрахунки дозволяють формувати фінансові звіти із зазначенням групування і способу отримання даних для кожного рядка звіту.

29. Створення інформаційної бази

Вивчення програми побудоване для вирішення завдань у вигляді крізного прикладу, що включає виконання таких дій: заповнення відомостей про організацію, облікову політику організації з бухгалтерського та податкового обліку, відомостей про ділових партнерів організації, номенклатуру придбаних і проданих товарів, відображення у програмі низки основних господарських операцій, формування звітів для аналізу проводок і бухгалтерського балансу.

Для початку роботи з програмою запустіть її через кнопку Пуск / 1С: Підприємство 8.0 / і виберіть пункт 1С: Підприємство або Конфігуратор.

У вікні (рис. 6.1) можливе управління інформаційними базами системи і режимами запуску програми. Створіть інформаційну базу даних свого підприємства натисненням кнопки Додати. У відкритому вікні (рис. 6.2) треба вибрати режим додавання нової інформаційної бази. На наступному екрані (рис. 6.3) програма пропонує варіант створення інформаційної бази: із шаблону, що існує, — порожній або з демонстраційним наповненням. Виберіть порожній — Бухгалтерія для України. На наступних етапах у вікнах програми (рис. 6.4) вказуємо найменування бази, тип розташування і місце зберігання. Після виконання цих дій у вікні Запуску 1С (рис. 6.4) відображується нова інформаційна база даних під вибраним найменуванням.

Рис. 6.1 - Перший запуск програми

Рис. 6.2 - Вибір вигляду інформаційної бази

Рис. 6.3 - Вибір варіанта створення інформаційної бази

Рис. 6.4 - Інформація про найменування бази та її місцезнаходження

30. Режими роботи та адміністрування системи

Інформаційна модель 1С: Підприємство належить до повністю реконфігурованих систем, що дозволяє створювати будь-які застосування, починаючи з автоматизації окремих розділів бухгалтерського обліку і закінчуючи автоматизацією корпоративних інформаційних систем управління економічним об'єктом. Функціонування системи поділяється на два розподілених у часі процеси (режими): налаштування (режим Конфігуратор) і виконання (режим 1С: Підприємство).

Виконання — це процес оброблення даних предметної сфери, тобто робота користувача з певними об'єктами інформаційної бази даних, який становить основний зміст цього розділу.

Конфігурація — це опис моделі предметної сфери, результатом якого є конфігурація певної моделі предметної сфери. Проектування конфігурації потребує спеціальних знань і доступне фахівцям у галузі автоматизації та програмування. У зв'язку з цим комплект постачання програми включає готове рішення (типову конфігурацію), в якому реалізовано методологію провадження, наприклад, бухгалтерського обліку відповідно до законодавства України. Зі зміною поточного законодавства типова конфігурація оновлюється розробником і надається користувачам у централізованому порядку.

Поряд із цим у процесі роботи з типовою конфігурацією системи виникає необхідність її адміністрування, тобто введення користувачів, обмеження прав їхнього доступу до системи, налаштування конфігурації та призначеного для користувача інтерфейсу.

Для первинного запуску системи в режимі Конфігуратор з інформаційною базою Бухгалтерія для Україні (рис. 6.4) необхідно натиснути на кнопку Конфігуратор, після чого відкриється вікно Конфігуратора (рис. 6.5).

Рис. 6.5 - Вікно конфігуратора

Конфігурація цієї бази даних (меню Конфігурація / Конфігурація бази даних / Відкрити конфігурацію БД) (рис. 6.6) реалізує модель для автоматизованого ведення бухгалтерського і податкового обліку комерційних організацій із можливістю введення призначеного для користувача інтерфейсу для чотирьох груп користувачів: Адміністративний, Бухгалтерський, Загальний і Повний. Призначення об'єктів конфігурації було описано вище (підрозділ 5.3). Розглянемо загальну характеристику програми 1С: Бухгалтерія 8.0.

Рис. 6.6 - Типова конфігурація бази даних

Рис. 6.7 - Відкриття користувача в системі

Відкрийте користувача в системі (меню Адміністрування / Користувачі) під своїм прізвищем із повним доступом до системи і повним інтерфейсом (рис. 6.7). Права в системі задаються за допомогою ролей (меню Конфігурація / Конфігурація бази даних / Відкриті конфігурацію БД /Спільні / Ролі), які привласнюються користувачам (рис. 6.8).