Курсова робота Активізація пізнавальної діяльності під час вивчення розділу «прислівник» у 7 класі
Код роботи: 6066
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Методика викладання української мови
Тема: Активізація пізнавальної діяльності під час вивчення розділу «прислівник» у 7 класі
Кількість сторінок: 62
Дата виконання: 2019
Мова написання: українська
Ціна: 450 грн
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПОГЛЯДИ МЕТОДИСТІВ НА ВИВЧЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ
1.1. Погляди вітчизняних науковців (І.Ф. Буслаєв, В.В. Виноградов, О.Х. Востоков, Л.В. Щерба, О.К. Безпояско, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, І.К. Кучеренко, І.І. Мєщанінов, В.М. Русанівський) на вивчення прислівника у школі
1.2. Застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі (вивчення тем «Прислівник» і «Дієприслівник») Світлани Дубовик
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «ПРИСЛІВНИК» У 7 КЛАСІ
2.1. Методичне забезпечення вивчення прислівника у 7-му класі
2.2. Методика використання мовленнєвих вправ у процесі вивчення прислівника
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Сьогодні вища і середня школи в Україні на шляху реформування освіти. Лабораторія української мови Інституту педагогіки АПН України у пояснювальній записці до програми ще у 1998 році проголосила, що «змінюється стратегія і тактика у навчанні рідної мови», «завдання системного вивчення мови підпорядковується меті мовленнєвого розвитку учнів» [31, с. 3]. У програмі зазначається, що «основна мета її вивчення в середніх навчальних закладах України полягає у формуванні національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє уміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, формами, жанрами в усіх випадках мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо)» [31, с. 5].
Як важливі завдання навчання української мови в школі розглядаються вироблення у школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворювання і створення висловлювань із дотриманням українського мовленнєвого етикету; засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок; ознайомлення учнів із мовною системою як основою для формування мовних і мовленнєвих умінь та навичок. Ці завдання зумовлюють виділення у навчальному процесі з української мови чотирьох змістових ліній мовного курсу – мовленнєвої, мовної, соціокультурної, стратегічної [18, с. 33].
Формування умінь і навичок зв’язного мовлення - одна з основних проблем сучасної методики навчання мови, оскільки «відсутність належної кореляції між теоретичними знаннями і практичними мовленнєвими вміннями позначається на кількісних і якісних характеристиках мовлення, породжує різного типу мовленнєві помилки й недоліки» [12, с. 14]. З метою запобігання їм, окрім опанування теорії мови, школярів необхідно вчити «орієнтуватися в конкретній мовленнєвій ситуації, відповідно до цього добирати зміст та мовні засоби для вираження думки, володіти правилами мовленнєвої поведінки в різних умовах спілкування” [13, с. 62].
Помітний внесок у дослідження семантичних і граматичних функцій та семантико-стилістичних властивостей частин мови зробили І.Ф. Буслаєв, В.В. Виноградов, О.Х. Востоков, М.І. Греч, М.В. Ломоносов, О.П. Павловський, О.М. Пєшковський, В.К. Тредіаковський, П.Ф. Фортунатов, Л.В. Щерба, О.К. Безпояско, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, І.К. Кучеренко, І.І. Мєщанінов, В.М. Русанівський, О.П. Суник, О.О. Шахматов та ін. Вчені вказували на надзвичайну різноманітність частин мови за семантикою і граматичними функціями та властивостями, їх активну участь у формуванні різноаспектних висловлювань.
Проте здебільшого в центрі досліджень (А.П. Каніщенко, Н.І. Лазаренко, Т.М. Сокольницька, Л.Б. Попова, І.Л. Холковська, І.О. Шаповалова та ін.) знаходилися найбільш вживані частини мови, тоді як у мовленні школярів активно вживаються і прислівники, виражаючи різноманітні відношення між предметами, надаючи висловлюванням відповідних виражально-експресивних відтінків.
Школа покликана озброїти учнів навичками зв’язного мовлення. Це завдання усвідомлювалось і усвідомлюється багатьма методистами. Предметом їхньої зацікавленості став «процес породження і сприймання висловлювань» [20, с. 72]. Тож вони шукають засоби і шляхи, як розвивати мовлення, збагатити словниковий запас учнів у процесі побудови словосполучень, речень, цілого тексту.
Як відомо, знання з граматики «збагачують мовлення в морфологічному й синтаксичному аспектах, велике значення мають для упорядкування мовлення, усунення мовленнєвих недоліків, які порушують граматичні норми літературної мови” [21, с. 12]. За твердженнями психологів [22], дидактів [33] і методистів [13], уміння формуються на основі знань, зокрема вміння зв’язного мовлення потребують відповідних знань теорії мови. Водночас аналіз шкільної програми, навчально-методичної літератури для 7 класів, недоліки існуючої практики переконують, що методика ознайомлення учнів 7-их класів з прислівником як важливим засобом удосконалення їхніх умінь зв’язного мовлення розроблена недостатньо.
Таким чином, важлива роль прислівників у здійсненні акту спілкування, потреба удосконалення змісту і методів навчання рідної мови у середній школі, недостатня науково-методична розробленість проблеми розвитку зв’язного мовлення школярів 7-их класів засобами прислівника визначили актуальність теми та її вибір.
Тому наукова новизна нашого дослідження полягає у спробі систематизації та узагальнення тих напрацювань, які на сьогодні репрезентовані у методиці викладання української мови щодо вивчення прислівника у 7 класі середньої школи.
Отже, метою дослідження є полягає у створенні науково обґрунтованої методики активізації пізнавальної діяльності школярів 7-го класу за допомогою прислівників, спрямованої на забезпечення якісних характеристик мовлення.
Відповідно до мети роботи потрібно вирішити наступні завдання:
1. Розглянути погляди вітчизняних науковців (І.Ф. Буслаєв, В.В. Виноградов, О.Х. Востоков, Л.В. Щерба, О.К. Безпояско, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, І.К. Кучеренко, І.І. Мєщанінов, В.М. Русанівський) на вивчення прислівника у школі.
2. Проаналізувати особливості застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі (вивчення тем «Прислівник» і «Дієприслівник») Світлани Дубовик.
3. Проаналізувати методичне забезпечення вивчення прислівника у 7-му класі.
4. Запропонувати методику використання мовленнєвих вправ у процесі вивчення прислівника.
Об’єктом дослідження є процес активізації пізнавальної діяльності школярів 7-го класу у курсі вивчення української мови.
Предмет дослідження - методика використання у 7-их класах прислівників як засобу розвитку пізнавальної активності учнів.
Для розв’язання зазначених завдань використовуються такі методи лінгвістичного аналізу: метод лінгвістичного опису, який дозволяє дати повну лінгвістичну характеристику будь-якого мовного елемента або явища; описовий метод (для характеристики зібраного фактичного матеріалу).
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Отже, метою дослідження було створення науково обґрунтованої методики активізації пізнавальної діяльності школярів 7-го класу за допомогою прислівників, спрямованої на забезпечення якісних характеристик мовлення.
Відповідно до мети роботи було вирішено наступні завдання:
1. Розглянуто погляди вітчизняних науковців (І.Ф. Буслаєв, В.В. Виноградов, О.Х. Востоков, Л.В. Щерба, О.К. Безпояско, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, І.К. Кучеренко, І.І. Мєщанінов, В.М. Русанівський) на вивчення прислівника у школі.
2. Проаналізовано особливості застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі (вивчення тем «Прислівник» і «Дієприслівник») Світлани Дубовик
3. Проаналізовано методичне забезпечення вивчення прислівника у 7-му класі
4. Запропоновано методику використання мовленнєвих вправ у процесі вивчення прислівника.
Таким чином, можемо зробити наступні висновки:
Одним із важливих питань при дослідженні прислівників є їх виокремлення серед інших класів слів і з’ясування лексико-граматичних властивостей. За семантичними, синтаксичними та морфологічними критеріями виділення частин мови прислівник становить окремий лексико-граматичний клас, який істотно вирізняється своїми особливостями.
Прислівникова проблематика не втратила актуальності, зокрема з погляду участі власне прислівників, тобто лексичних одиниць, кваліфікованих за належністю до відповідного лексико-граматичного класу слів, та ізофункціональних з ними відповідників, репрезентованих передусім безприйменниковими й прийменниково-іменниковими формами, у формуванні семантико-синтаксичних відношень у складі речення.
Дослідженням питання статусу прислівника в українській мові займалось багато науковці, зокрема нами розглянуті праці І.Ф. Буслаєва, В.В. Виноградова, О.Х. Востокова, Л.В. Щерби, О.К. Безпояско, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенської, І.К. Кучеренко, І.І. Мєщанінова, В.М. Русанівського і т.д.
Власне прислівники та їхні функціональні відповідники виступають безпосередніми виразниками гетерогенної за своєю природою прислівникової синтаксичної сфери, котру попередньо можна кваліфікувати як множину властивих сучасній українській літературній мові засобів вираження адвербіальних синтаксем, які в семантико-синтаксичній структурі речення репрезентують обставини різної функціональної природи.
Загальновідомо, що навчаючи інших, ти навчаєшся сам. На нашу думку, виконання ролі вчителя — найкращий спосіб навчити учнів. Для успішного навчання рідної мови школярів нами було розглянуто застосовування методики взаємного навчання і взаємних запитань Світлани Дубовик, а також було запропоновано методичні рекомендації щодо застосування цих ефективних методів роботи на уроках української мови в школі під час засвоєння навчальних тем «Прислівник» і «Дієприслівник».
Отже, застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі, запропонованої Світланою Дубовик, сприятиме успішному і результативному навчанню школярів, допоможе в оволодінні рідною мовою, забезпечить формування мовної особистості учнівської молоді.
Варто зауважити, що у7-му класі на вивчення теми «Прислівник» за новою програмою на 2014-2015 рік відводиться 19 годин.
Для засвоєння поняття про «прислівник» пропонується вивчення наступних тем:
1. Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників.
2. Ступені порівняння прислівників.
3. Способи творення прислівників.
4. Правопис прислівників. Написання прислівників разом і через дефіс.
5. Написання прислівникових сполук.
6. И та і в кінці прислівників.
7. Літери н та нн у прислівниках.
8. Не і ні з прислівниками. Розбір прислівника як частини мови.
Також відводяться години на розвиток мовлення, зокрема для побудови усного докладного переказу розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини, написання письмового докладного переказу розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини, побудови усного переказу розповідного тексту з творчим завданням, усного твору – опису зовнішності людини за власним спостереженням (у художньому стилі), написання контрольного письмового твору – опису зовнішності людини за власним спостереженням (у художньому стилі).
В кінці вивчення теми для перевірки засвоєних знань пропонується контрольна робота у вигляді тестування.
Таким чином, програма пропонує сформувати чіткі уявлення про прислівник як частину мови, однак на вивчення окремих тем приділяється дуже мало часу, оскільки вони розглядаються побіжно.
Однак у розробці уроку для 7 класу пропонується так побудувати вивчення теми, щоб у учнів сформувалося чітке уявлення про ці процеси шляхом активного й проблемного засвоєння матеріалу, що можливо, на нашу думку, лише за систематичним використанням мовленнєвих вправ.
Завдання вчителя під час формування поняття “прислівник” полягає в тому, щоб:
- щоб досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів;
- навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови;
- формувати вміння вживати цю групу слів у практиці усному і писемного мовлення;
- домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників, передбачених програмою.
Закріплення одержаних відомостей про прислівник відбувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ, таких як:
- виписування з тексту дієслів з прислівниками (на які запитання відповідають виписані прислівники?);
- утворення від іменників однокореневих прикметників, а потім прислівників (усно складіть з ними реченнями словосполучення);
- замініть однокореневими прислівниками слова, подані в дужках (веселий, радісний) і под.
Отже, відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на поповнення словникового запасу учнів, на визначення рівня сформованості таких якостей мовленнєвого розвитку дітей, як уміння відрізняти прислівник від інших частин мови та називати його характерні ознаки, а також вживати прислівники у реченнях.
Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аксаков С. Т. Несколько слов о нашем правописании // Полное собрание сочинений. – Т. ІІ: Сочинения филологические. – М., 1878. – Ч. 1.
2. Античные теории языка и стиля. – М., 1936. – 341 с.
3. Безпояско О. К. та ін. Граматика української мови: Морфологія: Підручник. - К.: Либідь, 1993.
4. Бондаренко Н. Методика мови [Текст]: вивчення прислівника в 7 класі / Н. Бондаренко // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 1. - С. 2-6.
5. Вербовецька Г. Узагальнення та систематизація вивченого про прислівник: (урок з української мови у 7-му класі) / Г. Вербовецька // Освітянин. - 2010. - N 3. - С. 10-11.
6. Виноградов В. В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. – Изд. 3. – М.: Высшая школа, 1986. – 639 с.
7. Вихованець Іван. Студії про частини мови: Термінологічний аспект // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. – 2005. – Вип. VІ. – С. 3-8.
8. Вихованець І. І. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наукова думка, 1988. – 256 с.
9. Вихованець І. І., Городенка К. Г. Теоретична морфологія української мови. – К.: Пульсари, 2004. – 400 с.
10. Возняк М. Галицькі граматики української мови першої половини ХІХ ст. – Львів, 1911.
11. Городенська К. Г. Прислівник // Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови: Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С. 243-273.
12. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.
13. Дорошенко С. І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. - К.: Вища школа, 1992. - 380 с.
14. Дубовик С. Застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі ( вивчення тем " Прислівник " і " Дієприслівник" ) [Текст] / С. Дубовик // Укр. мова і л-ра в школі. - 2004. - № 4. - С. 6-9
15. Дуняшенко Наталія. Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників: урок у 7 класі / Н. Дуняшенко // Дивослово (Українська мова й література в навчальних закладах): науково-методичний журнал. - 2012. - № 6. - С. 15-17.
16. Єрмоленко С. Про деякі структурно-функціональні характеристики темпоральних мікрополів [Текст] / С. Єрмоленко // Мовознавство. - 2003. - № 4. - С. 38-47.
17. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. – К.: Наукова думка, 1984. – 252 с.
18. 3агнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А. П. Загнітко – Донецьк: Дон НУ, 2001. – 662 с.
19. Задорожний В. Підмите коріння української мови [Текст] / В. Задорожний // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2003. - № 2. - С. 188-191.
20. Кацюк Л. В. Усвідомлення поняття „прислівник” // Початкова школа. - 1993. - №2. - С. 25-29.
21. Ладыженская Т. А. Система работы по развитию связной устной речи учащихся. - М.: Педагогика, 1975. - 140 с.
22. Леонтьев А. А. Язык, речь и речевая деятельность. - М.: Просвещение, 1969. - 264 с.
23. Нечипоренко Алла. Прислівник - як "стилістична" частина мови (Теоретико-практичні матеріали на допомогу вчителеві) / А. Нечипоренко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2009. - № 4. - С. 60-68.
24. Омельчук С. Дослідницькі завдання з морфології на основі логічних розумових операцій (на матеріалі розділу "Прислівник") / С. Омельчук // Українська мова і література в школі. - 2010. - № 5. - С. 2-6.
25. Павловский А. Грамматика малороссийского языка. – СПб, 1818.
26. Панчук О. "Ігрова допомога" на уроках української мови [Текст] / О. Панчук // Українська мова і література в школі. - 2007. - № 3. - С. 27-29.
27. Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. - 1997. - №4. - С. 10-12.
28. Петраківська Л. Прислівник [Текст]: розробка уроку в 7 класі / Л. Петраківська // Дивослово. - 2002. - № 7. - С. 31-32.
29. Пешковский А. М. Руський синтаксис в научном освещении. – М.: Учпедгиз, 1956. – 511 с.
30. Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. – М.: Учпедгиз, 1968. – Т. 3. – 552 с.
31. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5 – 12 класи. – К., Ірпінь, 2004. – 176 с.
32. Решодько Л. Система уроків за темою "Прислівник": 7 клас / Л. Решодько // Дивослово. - 2008. - № 11. - С. 22-27.
33. Савченко О. Я. Дидактика школи. - К.: Ґенеза, 1999. - 368 с.
34. Саженюк Б. С. Робота з розвитку зв’язного мовлення учнів. - К.: Рад. школа, 1961. - 143 с.
35. Сосницька О. І. Написання прислівників разом і через дефіс / О. І. Сосницька // Українська література в загальноосвітній школі. - 2010. - № 3. - С. 45-48.
36. Сосницька О. І. Узагальнення та систематизація знань з теми "Прислівник" / О. І. Сосницька // Українська література в загальноосвітній школі. - 2010. - № 4. - С. 37-40.
37. Сосницька Оксана Іллівна. Цикл уроків з теми "Прислівник": уроки перший і другий / О. І. Сосницька // Українська література в загальноосвітній школі. - 2009. - № 12. - С. 43-46.
38. Чапля І. К. Прислівник в українській мові. – Харків: Вид-во Харк. ун-ту, 1960. – 124 с.
39. Цінько С. Інноваційні методи в навчанні рідної мови [Текст] / С. Цінько, О. Ковальова, Л. Рекун // Українська мова і література в школі. - 2007. - № 2. - С. 9-13.
40. Шахматов А. А. Очерк современного русского литературного языка. – М.: Учпедгиз, 1941. – 620 с.
41. Шелехова Галина. Контрольне оцінювання навчальних досягнень учнів 7 класу з української мови / Г. Шелехова // Українська мова і література в школі. - 2008. - № 2. - С. 51-64.
42. Щерба Л. В. О частях речи в русском языке // Избранные работы по русскому языку. – М., 1958. – С. 3-75.
43. Ющук І. Чи є в прислівниках закінчення / І. Ющук // Дивослово. - 2008. - № 5. - С. 19.
44. Miklosich Franz: Vergleihende Grammatik der slavischen Sprachen, ІV, Wier, 1883.