Курсова робота Освіта в Радянському союзі

ВСТУП

1. Середня загальна освіта в Радянському союзі

2. Професійно-технічна освіта

3. Вища освіта в Радянському союзі

4. Післядипломна освіта в Радянському союзі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Актуальність теми даної роботи визначається цілим рядом важливих обставин.

По-перше, вступом провідних світових держав у стадію переходу до інформаційного суспільства, в якому вперше в історії людства знання та освіта затребувані як найважливіший елемент розвитку і прогресу.

По-друге, необхідністю ґрунтовного аналізу як радянського, так і сучасного історичного досвіду розробки і здійснення державної політики в галузі освіти для з'ясування реальної ролі держави, її структур та інститутів у справі підтримки освітніх установ.

По-третє. Добре відомо, що реформування суспільства неможливо без розвитку і вдосконалення структури та змісту освіти, наближення цілей і завдань навчання і виховання до потреб суспільства і держави.

По-четверте, низка реформ у сфері освіти, що йдуть в СРСР протягом майже сорока років аж до цього дня не отримувала оцінки сучасних фахівців-істориків (що буде помітно з використаної літератури, яка припадає в основний на 1950-1980 рр.). Без проміжного підведення підсумків неможлива постановка нових завдань у цій найважливішій сфері людської діяльності, яким і є освіта.

Мета курсової роботи полягає в розгляді освіти в Радянському союзі.

Виходячи з мети курсової роботи, виділимо наступні завдання:

- охарактеризувати середню загальну освіту;

- розкрити сутність професійно-технічної освіти;

- виділити вищу освіту у Радянському союзі;

- розкрити сутність післядипломної освіти.

Система освіти і вищої професійної підготовки, яка складалася в Радянському Союзі у 50-80 роки минулого сторіччя, цілком забезпечувала військову перевагу і була достатньо досконалою для свого часу і для тієї ролі, що відводилася їй в рамках планової економіки та існуючого політичного устрою. В освіту інвестувалися величезні ресурси, особливо це стосувалося вищої освіти. На користь високої якості освіти у СРСР свідчить те, що країни, які скопіювали радянську систему професійної підготовки з точних наук, наприклад, Росія, Індія, сьогодні забезпечують інженерами найпотужніші в світі центри військово-технічних розробок.

Предметом дослідження виступає освіта в Радянському союзі.

Структура курсової роботи складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.

Система освіти і вищої професійної підготовки, яка складалася в Радянському Союзі у 50-80 роки минулого сторіччя, цілком забезпечувала військову перевагу і була достатньо досконалою для свого часу і для тієї ролі, що відводилася їй в рамках планової економіки та існуючого політичного устрою. В освіту інвестувалися величезні ресурси, особливо це стосувалося вищої освіти. На користь високої якості освіти у СРСР свідчить те, що країни, які скопіювали радянську систему професійної підготовки з точних наук, наприклад, Росія, Індія, сьогодні забезпечують інженерами найпотужніші в світі центри військово-технічних розробок.

Відомий факт, коли після визначних досягнень Радянського Союзу у освоєнні космосу (а це, насамперед, ракетобудування, електроніка, матеріалознавство та інші ключові галузі) у Конгресі США в 1983 р. обговорювався урядовий документ під заголовком «Нація в небезпеці, необхідність реформи освіти». У результаті обговорення було вирішено для досягнення паритету у провідних галузях науки збільшити інвестиції в освіту „на рівні, не меншому, ніж у Радянському Союзі”, а також здійснити реформу освіти. Як показали подальші події, це були вирішальні фактори у змаганні двох систем.

Радянська (соціалістична) модель освіти суттєво відрізнялася від ринкової моделі освіти розвинутих країн. Відмінності визначалися особливостями ролі освіти в радянській системі, основними елементами якої були військово-промисловий комплекс (ВПК) та керівні органи комуністичної партії. До складу ВПК входив ряд ключових промислових міністерств. Інші міністерства відігравали другорядну роль. До їх складу входили і республіканські міністерства освіти (вищої освіти), які готували фахівців для ВПК, партійного керівництва та ряду інших галузей господарства держави. У результаті деякі важливі дисципліни, наприклад, економіка, організація та планування, психологія, право викладалися із суттєвими перекрученнями. Особиста відповідальність, інтелектуальна свобода, вміння вирішувати проблеми не були актуальними пріоритетами у змісті освіти.

У 1991 р. міжнародна група експертів під егідою науково-дослідних установ UNESCO (ЮНЕСКО) оцінювала знання та вміння школярів багатьох країн світу з математики та природничих наук. Результати тестування показали, що оцінки школярів з колишніх соціалістичних країн були набагато вищими від середніх міжнародних показників. Водночас, порівняння оцінок цих учнів з оцінками учнів з ринкових країн утворили такий розподіл призових місць:

- за рівнем знань: Угорщина, Словаччина, СРСР, Англія, Канада, Франція, Ізраїль;

- за умінням використовувати ці знання в стандартних ситуаціях (звичних умовах): Угорщина, СРСР, Англія, Ізраїль, Словаччина, Франція, Канада;

- за вмінням діяти в нестандартних ситуаціях (незвичних умовах): Ізраїль, Канада, Франція, Угорщина, Англія, СРСР, Словаччина.

Експерти зробили висновок: дві освітні системи на рівні шкіл вирішували різні завдання, які стояли перед ними – радянська освіта готувала трудові ресурси для закритої «країни-фабрики», а ринкова – готувала людей для життя в умовах ринкової економіки і плюралістичного оточення.

1. Закон України «Про вищу освіту» / Відомості Верховної Ради, 2002, № 20, ст. 134.

2. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про освіту»/ Відомості Верховної Ради, 1996, №21, ст. 84.

3. Закон України «Про професійно-технічну освіту» / Відомості Верховної Ради, 1998. – № 32, ст. 215

4. Постанова ЦВК КПРС СРСР від 25 серпня 1931 р. «Про початкову і середню школу».

5. Артюх С. Ф. Вступ до спеціальності: Професійне навчання. Електроенергетика. – Харків: ЗАТ «Харківська міська друкарня №16», 2008 – 148 с.

6. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу в вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП «Компас», 2009. – 64 с.

7. Дзюба І. Культурна спадщина і культурне майбутнє // УНіК. – 2010. – Вип. 24. – С. 96.

8. Кашина М. П. Народна освіта в УРСР. 2011. – с. 19.

9. Коляска І. Освіта в радянській Україні. – Mюнхен, 2010. – 246 c.

10. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції: Зб. наук. пр. – К.: «Школяр», 2007. – 148 с.

11. Кузьміч О. К., Романенко В. П., Артюх С. Ф. Вступ до фаху інженера-педагога гірничого профілю. – Луганськ: Книжковий світ, 2009. – 220 с.

12. Малишев М. П. Організація і планування загальної середньої освіти.2010. – с. 28.

13. Ніколаєнко С. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку // Вища школа. – 2009. – №1. – с. 13-30.

14. Новиков О. М. Народна освіта в Радянському Союзі. 2011. – с. 14.

15. Проблеми розвитку університетської освіти: Зб. наук. пр. – Вид. КУ, 2007. – 90 с.

16. Прокоф'єва М. А. Народна освіта в СРСР. 1917-1967. - 2011. - с. 54.

17. Розвиток історичної науки на Україні за роки Радянської влади / Ред. П. Калиниченко. – К.: Наукова думка, 2008. – 254 с.

18. Таланчук П. Освіта повинна служити засобом розвитку людини // Дзеркало тижня. – 2009.

19. Філіппов Ф. Р. Загальна середня освіта в СРСР. 2010. – с. 67.