Курсова робота Речення умовної модальності в етнолінгвістичному контексті

Вступ

1. Синематико-синтаксична система

1.1. Тип умовності в системі сучасного українського синтаксису

1.2. Місце умовних конструкцій серед синтаксичних одиниць

2. Вивчення, узагальнення та систематизація умовних конструкцій речення

2.1. Обґрунтування поділу умовних конструкцій на семантико-граматичні типи

2.2. Створення прийнятної класифікації речень з умовною модальністю

3. Аналіз етнолінгвістичної лексики у структурно-семантичному аспекті

Висновки

Використана література

Питання умовності не раз порушувалось у науковій літературі. Проблема умовної модальності розглядалася у фундаментальних працях з мовознавства: у граматиках української та російської літературних мов, у працях О. С. Мельничука, І. Р. Вихованця, В. М. Бріцина, Ш. Баллі, Л. Теньєра та ін. Проблемами вираження умовності в реченні займалися мовознавці Б. В. Лавров у монографії. Мирослав Кубик у праці “Условные конструкции и система сложного предложения”. Можна визначити декілька напрямків дослідження умовної модальності. У статтях Л. В. Борте, Г. Н. Смирнова, Б. В. Лаврова, З. Н. Литвиної, М. Л. Ремнєвої аналізується процес утворення і розвитку умовних конструкцій у давньоруській мові на різних етапах її розвитку. У працях Н. М. Чернушенко, Л. С. Дротвинаса, Л. Д. Казбан, Є. П. Васильєвої досліджуються аспекти будови та семантики безсполучникових речень з умовною модальністю.

Н. Є. Лосєва, А. М. Кірсанова, О. М. Лабарткова, І. Р. Мірзаєва розглядають структуру та семантико-синтаксичні особливості простих речень з умовними детермінантами.

В українському мовознавстві вивченню проблем умовної модальності присвячено дисертаційні дослідження В. І. Голоюха “Семантико-грамматическая структура сложноподчиненных условных предложений в современном украинском языке”, Л. М. Гуц “Синонимика бессоюзных и союзных предложений в современном украинском языке”, Н. М. Чернушенко “Семантико-синтаксичні особливості безсполучникових умовних речень в сучасній українській мові”. Крім того, різним аспектам будови, семантики та синтаксичних зв’язків присвячено статті Д. Д. Герасименко, Л. М. Коць, Н. Я. Дніпровської, М. І. Вихристюка, В. В. Козловського.

Проте, незважаючи на такий широкий діапазон дослідження питань із різних аспектів умовної модальності, немає праць, де було б систематизовано основні характеристики умовних конструкцій. Не досить висвітленими залишаються питання семантико-синтаксичних особливостей складносурядних речень з умовною модальністю, практично не досліджувались питання синонімії складних конструкцій та простих речень з умовними синтаксемами, вплив простого речення на формування окремих позицій складного і навпаки. Немає одностайної думки щодо класифікації умовних конструкцій. Крім того, практично не висвітленим у науковій літературі є питання умовного синтаксичного способу, який найчастіше ототожнюють з умовним морфологічним способом.

Актуальність обраної теми визначається необхідністю комплексного підходу до вивчення усіх типів умовності в системі сучасного українського синтаксису, потребою визначення місця умовних конструкцій серед синтаксичних одиниць сучасної української літературної мови.

Зв’язок теми з науковими планами. Обрана тема тісно пов’язана з дослідженнями синтаксичної семантики, які вже довгий час проводяться у відділі загальнославістичної проблематики та східнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

Предметом дослідження є речення різних типів з умовною модальністю, а об’єктом - засоби вираження умовності в реченні, предикатно-суб’єктна структура умовної конструкції.

Метою дослідження є вивчення, узагальнення та систематизація умовних конструкцій речення сучасної української мови.

Поняття умовності є частиною ширшого класу відношень, що об’єднуються у граматичну категорію зумовленості (казуальності).

Основною проблемою, розглянутою в ході наукового дослідження, є проблема класифікації умовних речень на основі їхніх семантико-синтаксичних особливостей. Дотримуємося поділу умовних конструкцій на дві групи:

1) речення зі значенням ірреальної зумовленості (нереальні, гіпотетичні речення);

2) речення зі значенням потенційної зумовленості (потенційно-умовні речення). Умовні речення обох типів характеризуються чітко вираженими двобічно спрямованими зв’язками своїх частин.

Ядром поля умовності є складнопідрядне речення з підрядним умови, тому основну увагу в ході дослідження було звернено на семантико-синтаксичні групи умовних конструкцій, виділених на матеріалі складнопідрядних умовних речень.

Іншу групу становлять прості речення з потенційно-умовними детермінантами. Прості ускладнені речення за семантико-синтаксичними ознаками належать до складних конструкцій: крім типових субстанційних відношень вони виражають ще і вторинні відношення предикативного типу, до яких належать відношення умови, що передаються умовними синтаксемами. Між предикатом і умовною синтаксемою встановлюється підрядний детермінований зв’язок. За типами умовних детермінантів виділяємо такі типи умовних простих речень:

1) речення з детермінантами з самостійним значенням умови (конструкції з семантичними прийменниками типу за умови, у випадку… і т.д.);

2) речення з детермінантами з ситуативним значенням умови (речення набуває значення умови у певному контексті).

Ситуативні умовні речення можуть бути альтернативно-потенційними та допустово-потенційними:

Дощик, дощик

Крапє дрібненько…

Я ж думала, я ж думала –

Запорожець, ненько;

Ситуативні ірреально-умовні речення практично не зустрічаються у мові наукового та офіційно-ділового стилів, проте можуть уживатися в художньому тексті:

«Розвивайся, не згинайся, зелененький дубе

Бо із тебе колисочка дитиноньці буде...»

Потенційно-умовні конструкції із самостійним значенням умови утворюються найчастіше прийменниковими сполученнями. Серед цієї групи речень найбільше допустово-потенційних речень. Альтернативно-потенційних значно менше.

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1983. - 367 с.

2. Гончар О. Собор. К.: Дніпро, 1989. - 385 с.

3. Кирсанова А. М. О некоторых особенностях синтаксического выражения условных отношений в простом предложении. // Вопросы теории и методики изучения русского языка: Уч. записки. Вып. 135. Казань, 1974. - С. 47-66.

4. Лосева Н. Е. О синтаксической функции предикатно-падежных форм со значением условия в структуре простого предложения. // Соотношение структурно-семантических типов предложений в русском языке: Межвуз. сб. науч. трудов. Москва, 1985. - С. 83-93.

5. Симоненко В. Берег чекань. Мюнхен: Сучасність, 1983. - 310 с.

6. Стельмах М. Чотири броди. К.: Дніпро, 1995. – 593 с.

7. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. К.: Довіра, 1998. - 769 с.

8. Ващенко В. С. Стилістичні явища в українській мові. - Харків: Харківський у-т, 1958 – 228 с.

9. Глазовий П. П. Сміхологія: Книга для всіх, кому любий сміх. - 2-е вид., доп. – К.: Дніпро, 1989 – 575 с.

10. Глібов Л. І. Байки – Нью-Йорк – Говерля, 1955 – 55 с.

11. Григораш А. Літературні цитати і ремінісценції на газетних шпальтах 90-х років // Урок української - К.: 2001 - № 2 – 64 с.

12. Котляревський І. П. Енеїда: поема – К.: Дніпро, 1994 – 300 с.

13. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2000. – 367 с.

14. Літературознавчий словник-довідник // Ред.: Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів, В. І. Теремко. – К.: ВЦ Академія, 1997 – 752 с.

15. Непийвода Н. Мовна гра та гумор у рекламному тексті // Урок української – К.: 2001- № 10 – 64 с.

16. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підручник для студентів ф-ту журналістики – К.: Либідь, 1993 – 248 с.

17. Проблеми зіставної семантики. – К., 1995. – 288 с.

18. Проблеми зіставної семантики. – К., 1999. – 349 с.

19. Реформатский А. А. Введение в языковедение. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 536 с.

20. Старицький М. П. Твори в 2-х т. - Т. 2: Драматичні твори – К.: Дніпро, 1984 – 652 с.

21. Бровко М. М. Предмет естетики і мовознавство. – К., 1994. – 23 с.