Курсова робота Походження хореографічного мистецтва

Вступ

Розділ 1. Основні джерела виникнення хореографічного мистецтва

1.1. Зародження хореографічного мистецтва

1.2. Період розвитку хореографічного мистецтва

1.3. Формування балетного мистецтва як окремої галузі

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Походження хореографічного мистецтва в країнах світу

2.1. Походження хореографічного мистецтва в Франції

2.2. Походження хореографічного мистецтва в країнах Європи

Висновки до 2 розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Хореографічне мистецтво - один із самих масових і дійових засобів естетичного виховання, який має ефективний вплив на всебічний гармонійний розвиток особистості.

Танець - найулюбленіший і найпопулярніший вид самодіяльного мистецтва - сприяє естетичному вихованню і фізичному розвитку дітей. Навчаючись у хореографічних гуртках, діти знайомляться з мистецтвом хореографії, набувають певну танцювальну підготовку, розвивають пластичність, вміння красиво рухатися, зміцнюють організм, виправляють деякі фізичні вади.

Перші танці древніх часів були далекі від того, що сьогодні позначають цим словом. Вони мали зовсім інше значення. Різноманітними рухами й жестами людина передавала свої враження від навколишнього світу, вкладаючи в них свій настрій, порухи душі. Вигуки, пісні, пантомімна гра були взаємопов’язані з танцем.

Сам же танець завжди, у всі часи був пов’язаний із життям і побутом людей. Тому кожен танець відповідає характеру й духу того народу, де він зародився. У зв’язку зі змінами соціального устрою, умов життя змінювались також характер і тематика мистецтва, змінювався і танець. Своїм корінням він глибоко сягає народної творчості.

Народившись у глибині віків, утверджуючись, розвиваючись український фольклорний танець увібрав у себе місцеві, локальні, лексичні, структурні композиційні особливості, манеру і форму виконання, де він побутував, що вирізняє його навіть від однойменних білоруських та російських танців. Усе це є сутність поняття “колорит”: колорит національний, локальний.

Перші свідчення про зародження мистецтва хореографії відсилають нас до глибокої давнини, коли у доісторичну добу танець виконував певну ритуальну функцію. Середньовіччя накладає на хореографічне мистецтво заборона, хоча народний танець, незважаючи на будь-які перешкоди, продовжує розвиватися. Але справжній розвиток мистецтво хореографії починається зі створення Королівської академії танцю у Франції.

Метою даного дослідження є походження хореографічного мистецтва.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити зародження хореографічного мистецтва;

- розглянути період розвитку хореографічного мистецтва;

- охарактеризувати формування балетного мистецтва як окремої галузі;

- дослідити походження хореографічного мистецтва в Франції;

- дослідити походження хореографічного мистецтва в країнах Європи.

Об’єктом даного дослідження є балетна вистава.

Предметом даного дослідження є драматургія класицизму в балетній виставі.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Структурно дослідження складається з вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг курсової роботи становить 30 сторінок без списку використаної літератури.

Виходячи з проведеного дослідження, можливо зробити наступні висновки:

Сучасне прагнення до духовного відродження та гуманізації культури нерозривно пов’язане із зверненням до культурної спадщини і усвідомленням духовних традицій українського народу.

Український танець завжди посідав провідне місце в репертуарі творчих колективів і був мірилом популярності і визнання їх у народі. Це визнання - не відкривання України, це ствердження нашого народу з його самобутньою глибинною культурою, яка у своїх витоках має багато спільного із культурами інших народів - бо вона, воістину, народна і зрозуміла всім.

Ті величезні духовні багатства, що містить наш фольклор, звичаї, обряди і нині є традиційним підґрунтям нової національної культури. Звертатися до етнічних витоків не означає повертатися. Йдеться про надбудову, збагачення минулого, витвір нового. У нашого народу є власне культурне надбання, яке ми повинні зберігати і збагачувати.

Таким чином, якщо хореографічне мистецтво: має довгий процес розвитку, починаючи з первісних часів і до сьогодення; має академічну танцювальну систему з 1554 р.; є видом мистецтва у художній культурі; має інші академічні і сучасні танцювальні техніки; у розвитку композиції балету, окрім найважливіших художніх принципів, сягнуло у сферу психології і філософії людини та сучасного світу; синтезується насолодні з іншими видами суспільного життя – спортом, наукою і технікою; створює методи (головний принцип в науці), і систематизує свій вид у художньо-практичній і теоретично-дослідницькій сфері. Воно абсолютно має повне право зайняти гідне місце серед інших мистецтвознавчих наук. До прикладу: кіно, телебачення, дизайн, мають набагато менший научно-освітній проміжок часу у сфері розвитку художньої культури.

Отже, танець у культурно-освітньому просторі як механізмом одкровення духовно-естетичної форми певної епохи завдяки переосмислення пластичного мовлення, провідним засобом якого постає рух. Інтегруючи досягнення хореографічного мистецтва в основу діяльності хореографа-балетмейстера чи танцівника, актуальними є функції, які забезпечують розвиток особистості шляхом світопізнання у художніх образах, ступінь особистісних фундаментальних потреб. Адже хореографічна освіта це створення образу себе, світу танцю.

Образ може формуватися завдяки зовнішнім чинникам, проте краще, якщо людина вибудовує його особисто. Відтак, хореографія створює тло для становлення особистості шляхом входження у світ культури. Саме культура виконує формотворчу роль особистості.

Танцюючи, особистість примножує мудрість попередніх поколінь – саме завдяки хореографії можливо переноситися в минуле й набувати художньо - естетичного досвіду, “переселятися” в інші країни, епохи. Тобто для учасників танцювального колективу це не зайва можливість вивчати культури інших народів, їх історію, побут, традиції, звичаї. Про це свідчать пов’язані художньо-естетичні хореографічні образи з реаліями життя, які “вимальовуються” у танці.

1. Благова Т.О. Особливості професійної підготовки майбутніх учителів-хореографів у системі педагогічної освіти / Т.О. Благова // Збірник наукових праць. – Полтава, 2009. – С. 145-153.

2. Бойко О.С. Хореографічний образ ѐк естетичний виѐв національного характеру / О.С. Бойко // Вісник КНУКіМ: зб. наук. праць. Серіѐ «Мистецтвознавство». – К., 2005. – Вип.12. – С. 18-26.

3. Верховинець В.М. Теоріѐ українського народного танця / В.М. Верховинець. – К.: Мистецтво, 1991. – 480 с.

4. Гуменяк А.І. Український народний танець / А.І. Гуменяк. – К.: Наукова Думка, 1969. – 608 с.

5. Грекова-Дашковская О.П. Старые мастера оперетты / О.П. Грекова-Дашковская. – М.: Искусство, 2010. – 286 с.

6. Дальский А.Н. Театрально-зрелищные действия на Крите и в Микенах во ІІ тысячелетии до нашей эры: монография / А.Н. Дальский. – М.; Л.: Изд. АН СССР, 2009. – 235 с.

7. Даркевич В.П. Светская праздничная жизнь Средневековья ІХ–ХV вв. / Даркевич В.П. – 2-е изд., доп. – М.: Индрик, 2011. – 432 с.

8. Зайцева І.Є. «У джазі тільки дівчата» як оригінальна сценічна версія в жанрі мюзиклу / Зайцева І. Є. // Мистецтвознавчі записки. – Вип. 13. – К.: ДАКККіМ, 2008. – С. 104–111.

9. Клековкін О.Ю. Блазні Господні: нарис історії Біблійного театру / О.Ю. Клековкін. – К.: АртЕк., 2011. – 352 с.

10. Ковальская И. От оперетты к мюзиклу: к вопросу об исторической логике музыкальной комедии / И. Ковальская // Науковий вісник. Музичне мистецтвознавство і культура. – Вип. 8, кн. 2. – Одеса, 2007. – С. 136–148.

11. Королёва Э.А. Ранние формы танца: монография / Королёва Э.А. – Кишинев: Штиинца, 2007. – 216 с.

12. Максименко А.І. Становленнѐ народно-сценічного танця в системі хореографічної і педагогічної освіти / А.І. Максименко // Педагогічні науки: зб. наук. праць. – Суми: СумДПУ, 2010. – С. 67 – 74.

13. Ніколаї Г.Ю. Тенденції розвитку мистецької освіти в контексті ювропейської інтеграції: інтеркультурний вимір / Г.Ю. Ніколаї // Мистецька освіта в контексті ювропейської інтеграції: інтеркультурний вимір. – Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2013. – С. 135 – 138.

14. Підлипська А.М. Тенденції розвитку наукових досліджень у галузі хореографічної культури в Україні / А.М. Підлипська. – К.: Літера, 2011. – 33с.

15. Саюнко Т.В. Творчість у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів хореографії / Т.В. Саюнко. – П.: Полтава, 2011. – 63 с.

16. Філімонова О. Актуальні проблеми підготовки майбутніх хореографів / О. Філімонова. - Луганськ, 2008. - 19 с.

17. Чепалов О. І. Хореологія як наукова дисципліна (Пролегомени) / Чепалов О. І. // Культура і сучастність: Альманах. – Київ, 2004. – С. 80–87.

18. Шариков Д.І. До проблеми хореографічної освіти і науки в Україні! Теорія й історія хореографічної культури – “хореологія” як мистецтвознавча дисципліна / Шариков Д.І. // ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Тенденції розвитку світового хореографічного мистецтва”. – Полтава, 2010. С. 21.

19. Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії. / Шариков Д.І. – Київ, 2008. – С. 25.

20. Шариков Д.І. Теорія, історія та практика сучасної хореографії. / Шариков Д.І. – Київ, 2010. – С. 27–29.

21. Шевченко В.Т. Мистецтво балетмейстера в народно-сценічній хореографії: навчально-методичний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв України / Валентин Тихонович Шевченко. – К.: Вид-во Карпенко В.М., 2011. – 310 с.

22. Янковский М. Искусство оперетты / М. Янковский. – М.: Сов. композитор, 2009. – 278 с.

23. Ястребов Ю. Балетмейстер в театре оперетты: метод. пособие / Ю.И. Ястребов. – М.: Искусство, 2010. – 103 с.