Курсова робота Порівняльне дослідження особливостей функціонування політичних партій в демократичних та недемократичних політичних режимах

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

1.1. Політична партія як організація

1.2. Роль і функції партій у політичній системі

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ДЕМОКРАТИЧНИХ ТА НЕДЕМОКРАТИЧНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМАХ

2.1. Особливості політичних партій у демократичних режимах

2.2. Політичні партії у недемократичних режимах

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ДЕМОКРАТИЧНИХ ТА НЕДЕМОКРАТИЧНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМАХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Від часу проголошення своєї незалежності Україна все ще перебуває на шляху до демократії: у процесі трансформації з тоталітарного режиму радянського зразка до демократичного врядування за прикладом Заходу. Громадська думка є складовою частиною демократії, важливим соціально-політичним інститутом демократичного суспільства. Тож, дослідження її природи та функцій особливо актуалізується. Окрім необхідності теоретичного обґрунтування власне явища громадської думки, актуальним є проведення порівняльної характеристики існування політичних партій за демократичного врядування та в умовах недемократичних політичних режимів.

Головна риса, що відрізняє політичні партії від усіх інших організацій, — це прагнення до заміщення державних посад своїми представниками. В сучасному розумінні перші політичні партії з'являються у другій половині XIX ст. як наслідок буржуазних революцій, обмеження або ліквідації абсолютних монархій, утвердження конституціоналізму, посилення ролі представницьких органів влади, розвитку робітничого руху.

Бурхливий розвиток політичних партій у XX ст. був обумовлений поширенням виборчого права, формуванням органів влади через вибори. Партії стали організаційними засобами артикуляції та політичного просування інтересів різних груп виборців, їх політичної мобілізації, важливою формою рекрутування та добору політичної еліти. Політична боротьба партій сприяла розвиткові плюралістичного характеру ліберальної демократії.

Сучасні демократичні системи значною мірою виникають і функціонують завдяки діяльності та взаємодії політичних партій. Партії є головним посередником і інструментом взаємодії між громадянським суспільством і державною владою. Політичні партії в умовах демократії спрямовують соціальні конфлікти в цивілізоване русло, забезпечують мирний перерозподіл влади між різними політичними силами. Таким чином вони сприяють легітимності демократичної політичної системи, тобто її суспільному визнанню та виправданню прийнятих у її рамках політичних рішень, кадрових чи функціональних змін у структурах влади, забезпечують відповідальність урядових структур перед народом.

Мета дослідження – здійснити порівняльне дослідження особливостей функціонування політичних партій в демократичних та недемократичних політичних режимах.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути політичну партію як організацію;

- проаналізувати роль і функції партій у політичній системі;

- провести аналіз політичних партій у демократичних режимах;

- з’ясувати роль політичних партій у недемократичних режимах;

- здійснити порівняльний аналіз політичних партій у демократичних та недемократичних політичних режимах.

Об’єкт дослідження – політичні партії.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз особливостей політичних партій у демократичних та недемократичних політичних режимах.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз політичних партій у демократичних та недемократичних політичних режимах.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 43 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Демократичний режим – вид держаного режиму, за якого державна влада здійснюється самим народом, в його ж інтересах, безпосередньо або через відповідні органи державної влади, із забезпеченням демократичних інститутів, що відповідає міжнародним стандартам прав людини і громадянина.

Характерні ознаки демократичного режиму: носієм державної влади виступає народ, який здійснює владу як безпосередньо так і через представницькі органи державної влади чи місцевого самоврядування; державна влада здійснюється шляхом її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову; державна влада виражає волю всіх громадян та здійснюється виключно в їх інтересах; широкий спектр прав людини і громадянина, що закріплюється та гарантується на конституційному рівні; розвиток суспільного життя на засадах економічної, політичної, соціальної багатоманітності (плюралізму); вільний розвиток та функціонування громадських організацій та політичний партій; наявність опозиції вищих органах державної влади; розвиток та функціонування особливого громадського об’єднання – місцевого самоврядування; рівність всіх громадян перед законом, недопустимість дискримінації за жодною із ознак (расова приналежність, релігійна, стать, вік і т.д.).

Недемократичний режим - вид державного режиму, особливість якого полягає у повному чи частковому відступі від демократичних прав і свобод громадян, обмеження права громадян у здійсненні державної влади, зосередження влади в руках пануючої партії, та повна чи часткова заборона опозиції. Даний режим, в свою чергу, поділяється на авторитарний, тоталітарний та деспотичний державні режими.

2. В усякому разі, функціонування громадської думки в умовах дії різних політичних режимів, зокрема тоталітарного, авторитарного і демократичного, має свої відмінні характеристики, порівнявши які, ми склали детальніше уявлення не лише про особливості власне самих режимів, але й про явище громадської думки, її функціональні трансформації в умовах недемократичних режимів та максимальне втілення в умовах демократії.

Основні функції громадської думки - як явища, по суті породженого демократичними віяннями, певним чином видозмінюються, трансформуються у свій антипод, набувають інших рис у недемократичних режимах: у тоталітарному слугують засобом його зміцнення, підтримки й виправдання, в авторитарному - допомагають декларувати демократичний курс, що нібито взятий правлячою елітою, а насправді посилюють сформований політичний тиск на свідомість громадян. Лише неспотворена штучним впливом згори, базована на альтернативних інформаційних джерелах свого формування та правдивої ретрансляції громадська думка, яка вповні реалізує свої характерні функції і знаходить своє істинне відображення в основних каналах вираження, здатна стати соціально-політичним інститутом демократичного суспільства, тим самим сприяти утвердженню та розвитку інших демократичних свобод і демократії загалом.