Курсова робота Порівняння особливостей функціонування «правих» політичних партій у світі

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

1.1. Політична партія як організація

1.2. Роль і функції партій у політичній системі

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ПРАВИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

2.1. Праві політичні партії Європи: політико-географічний аспект

2.2. Праві політичні партії України

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРАВИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У СВІТІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Невід’ємною частиною політичної системи сучасного демократичного суспільства є політичні партії.

Політична партія - це організація, що об’єднує на добровільній основі найактивніших представників тих чи інших класів, соціальних верств та груп.

Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру діям цих мас для захисту власних інтересів

У сучасному європейському суспільстві роль політичних партій є однією з головних у вирішені найважливіших проблем суспільства, формуванні політичного курсу країни, визначені її зовнішньої політики та геостратегії. Не менш важливим є вивчення ідеологій політичних партій, адже саме ідеологія і декларує позиції партії, щодо системи цінностей у суспільстві і подальших напрямків розвитку. Загалом ідеології політичних партій можна розбити на два великих табори: правих і лівих (хоча в сучасній ліберальній демократії можна виділити великий демократичний центр).

Ми у своєму дослідженні зупинимося на вивчені правих політичних партій, адже сьогодні при дослідженні даних партій часто спостерігається суб'єктивність досліджень, перекручування термінів, що пов’язане з широким значенням «правих» а також відсутність комплексних досліджень у вітчизняній науці, особливо політико-географічних.

Мета дослідження – здійснити порівняльне дослідження особливостей правих політичних партій у світі.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути політичну партію як організацію;

- проаналізувати роль і функції партій у політичній системі;

- провести політико-географічне дослідження правих політичних партій Європи;

- дослідити праві політичні партії України;

- здійснити порівняльний аналіз особливостей правих політичних партій країн світу.

Об’єкт дослідження – праві політичні партії.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз особливостей правих політичних партій країн світу.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз особливостей правих політичних партій країн світу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 42 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Одним із найважливіших політичних інститутів є політичні партії. Вони виконують специфічну роль у взаєминах суспільства і держави, є стійким каналом зв’язку між громадянським суспільством і владними інститутами. Боротьба політичних партій і свобода виборів – вагомі засади демократичного суспільства. Саме багатопартійність дає можливість індивідам і суспільним групам, до яких вони належать, усвідомити й виразити свої інтереси та домагатися їх реалізації на державному рівні.

2. Загалом походження правих партій тісно пов’язане з формуванням політичних систем у західноєвропейських країнах, особливо з виникненням парламентаризму. Вперше терміни «праві» і «ліві» з'явилися під час Французьких національних зборів часів Французької революції. В ньому справа сиділи феляни – прихильники конституційної монархії, в центрі сиділи жирондисти – помірні прихильники республіки, а з ліва сиділи якобінці, які виступали за радикальні перетворення.(Цю традицію, розташування партій відносно їх політичних переконань справа-наліво частково перейняли європейські парламентарі). Таким чином, спочатку правими називали тих, хто бажає зберегти існуюче становище(консерваторів), а лівих тих, хто виступає за радикальні зміни (радикалів). Сьогодні ця типологія значно змінилася, хоча деякі позиції залишилися незмінними.

3. Починаючи з середини ХІХ ст. у Європі починають масово створюватися політичні партії, що пов'язують з розвитком парламентаризму і поширенням виборчого права. Серед правих партій в той час були консервативні і частково ліберальні партії (Консервативна партія Англії, Ліберальна партія Бельгії, та ін.), хоча значно більшої масовості набувають ліві - соціал-демократичні партії(Соціал-демократична партія Німеччини).

У 60-х-70-х роках починають появлятися так звані «нові праві» і націоналістичні партії (Партія Свободи в Австрії, Національний фронт у Франції та інші), що пов’язано з вільною політичною нішею в ультраправому крилі, ці партії значно відрізняються від типових старих правих (Народна партія у Бельгії, Соціальна дія в Італії). Нові праві виступають як проти сучасної соціал-демократичної і ліберальної політики, так і гостро засуджують неофашистські партії, які спотворюють на їх думку праві партії. Основними ідеями правих є антиглобалізм, повернення колишніх європейських цінностей, обмеження міграції, збереження національних держав – як гарантів світового порядку.

З кожним роком зростає кількість невдоволених Європейським Союзом, як наднаціональною організацією, а також зоною Євро і відкритими кордонами. Багато хто сподівався, що ЄС стане Європою-націй, а не Європою-регіонів, яка розмиває ідентичність кожної країни, тому поки в Європі не вирішаться ці проблеми, праві й надалі перебуватимуть у більшості урядів.

1. Антонова О.В. Роль політичних еліт у руйнації нових демократій [Текст] / О.В. Антонова // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2012. - Вип. 108: Філософія. Політологія. - С. 51-54.

2. Богашева Н. Політичні партії як суб'єкти виборчого процесу [Текст] / Н. Богашева // Право України. - 2013. - № 5. - С. 114-121.

3. Богашева Н. Свобода об’єднання та конституційний інститут об’єднань громадян / Н. Богашева // Вибори та демократія. - 2010. - № 4. - С. 62-70.

4. Володимир. Політичні партії: український варіант на тлі світового історичного досвіду [Текст] / В. Газін // Дзеркало тижня. - 2017. - № 36 (30 верес.-6 жовт.). - С. 15.

5. Голинська Х.О. Співвідношення форми правління та партійної системи держави як чинник реалізації партійно-політичної відповідальності [Текст] / Х.О. Голинська // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КИЇВ. УН-Т, 2010. - Вип. 98: Філософія. Політологія. - С. 47-50.

6. Гримська Марта Ігорівна. Крайні праві політичні партії в країнах Європи: ідеологічний та електоральний виміри [Текст]: автореф. дис. д-ра політ. наук: 23.00.02 / Гримська Марта Ігорівна; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2017. - 40 с.

7. Гримська М. Проблеми глобалізації в програмах крайніх правих політичних партій країн Європи [Текст] / М. Гримська // Зовнішні справи. - 2016. - № 5. - С. 22-25.

8. Губрієнко О.М. Партійна система Франції : історія і сучасність (політико-правовий аналіз) / О.М. Губрієнко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - N 6. - С. 60-69.

9. Іванов О. Альтернатива для Німеччини - партія євроскептиків у найпотужнішій країні ЄС [Текст] / О. Іванов, О. Андрієвський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Київ, 2015. - Вип. 1(124): Історія. - С. 9-11.

10. Ісхакова Н. Особливості функціонування політичних партій в процесі демократизації сучасного суспільства / Н. Ісхакова // Політичний менеджмент. - 2010. - № 3. - С. 44-50.

11. Копиленко Марія. Німецькі пірати - хто вони? [Текст] / М. Копиленко // Голос України. - 2012. - № 69 (14 квіт.). - С. 14.

12. Лебідь Наталія. Назвати своїми іменами: Який існує досвід щодо визнання організацій терористичними? [Текст] / Н. Лебідь // Україна молода. - 2015. - № 8 (21 січ.). - С. 5.

13. Морарь М.В. Партійне лідерство як об’єкт наукового дослідження [Текст] / М.В. Морарь // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2011. - Вип. 103: Філософія. Політологія. - С. 35-38.

14. Павко А.І. Внесок М. Дюверже у розвиток політичної науки [Текст] / А.І. Павко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2011. - Вип. 102: Філософія. Політологія. - С. 41-45.

15. Партійна система України до і після Майдану: зміни, тенденції розвитку, суспільні запити [Текст] // Національна безпека і оборона. - 2015. - № 6/7. - С. 2-67.

16. Партійна система України та її майбутнє: стабілізація, консервація, (р)еволюція? // Національна безпека і оборона. - 2010. - №5. - С. 52-57.

17. Політичні партії і партійна система України очима громадян // Національна безпека і оборона. - 2010. - № 5. - С. 58-84.

18. Політичні партії України: стан, напрями розвитку, умови діяльності: позиції лідерів політичних сил [Текст] // Національна безпека і оборона. - 2015. - № 6/7. - С. 68-73.

19. Потіха Андрій. Мережеві сторінки політичних партій як інформаційний ресурс [Текст] / А. Потіха // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. - Київ, 2015. - Вип. 41. - С. 496-511.

20. Расевич Василь. Чи є "Свобода" насправді "бандерівською"? [Текст] / Василь Расевич // Права людини. - 2013. - № 36. - С. 9-10.

21. Регулювання політичних партій в Україні: сучасний стан та напрями реформ // Часопис Парламент. - 2010. - № 2. - С. 2-88.

22. Сніжко А.С. Політична пропаганда як засіб взаємодії партій та суспільства [Текст] / А.С. Сніжко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КНУ, 2011. - Вип. 101: Філософія. Політологія. - С. 56-58.

23. Фогель Ганс Гейнріх. Доповідь про заснування, організацію та діяльність політичних партій: прийнята Венеціанською Комісією на 57 пленарній сесії (12-13 грудня 2003 року) / ФогельГанс Гейнріх // Вибори та демократія. - 2010. - № 4. - С. 90-101.