Курсова робота Сучасні однопалатні парламенти зарубіжних країн: порівняльний аналіз

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПАРЛАМЕНТ»

1.1. Поняття парламент, його сутність

1.2. Класифікація парламентів

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СУТНІСТЬ ОДНОПАЛАТНИХ ПАРЛАМЕНТІВ

2.1. Парламент у зарубіжних країнах

2.2. Однопалатні парламенти зарубіжних країн

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОДНОПАЛАТНИХ ПАРЛАМЕНТІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Однією з найважливіших проблем усіх без винятку сучасних держав є вироблення моделі державно-владного механізму, що забезпечує прийняття державних рішень на основі волевиявлення більшості населення, створення певного типу державності та гарантує вільний розвиток суспільства.

Україна знаходиться на початку шляху побудови демократичної держави, тому актуальною є проблема пошуку владної моделі, що зможе забезпечити, з одного боку, керованість процесом реформування нашого суспільства і держави, з іншого – реалізацію інтересів більшої частини населення при вирішенні державних проблем.

Порівняльний аналіз парламентського досвіду зарубіжних країн, зокрема способу формування й основних напрямків діяльності парламенту, визначення його місця в системі органів державної влади, може бути корисним при визначенні владних відносин у нашій країні та організації діяльності парламенту.

Парламент як спеціальний державний орган уперше було засновано в Англії в 1265р. Згодом з'явилися іспанські кортеси, французькі штати й інші законодавчі органи, що одержали загальну назву в усіх країнах світу – парламент.

Сьогодні парламент, як найменування для позначення представницької влади, застосовується у більшості розвинутих країн. У США і деяких країнах Латинської Америки він називається конгресом, у Швеції – риксдагом, Фінляндії, Польщі – сеймом, Норвегії – стортингом, Росії – Федеральними Зборами.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику однопалатних парламентів у зарубіжних країнах.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття парламенту, його сутність;

- здійснити класифікацію парламентів;

- проаналізувати парламент у зарубіжних країнах;

- охарактеризувати однопалатні парламенти зарубіжних країн;

- здійснити порівняльний аналіз однопалатних парламентів у зарубіжних країнах.

Об’єкт дослідження – однопалатний парламент.

Предмет дослідження – порівняльна характеристика однопалатних парламентів у зарубіжних країнах.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльну характеристику однопалатних парламентів у зарубіжних країнах.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 42 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Парламент - це виборний колегіальний орган держави, тобто це вищий орган народного представництва, який виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати важливі суспільні відносини головним чином шляхом прийняття законів, здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади і вищих посадових осіб.

Парламент може бути наділений також іншими повноваженнями.

Не у всіх країнах парламент є єдиним законодавчим органом, так закони можуть видавати й інші органи (Індонезія, Китай), абсолютні монархи (Оман), а також акти, які мають силу законів можуть видаватися органами виконавчої влади на основі делегування їм повноважень парламентом чи на сонові належної їм за конституцією влади. Акти, які мають силу законів видають військові і революційні ради після військових переворотів.

2. Сучасний парламент є складним багатоелементним механізмом, що має різноманітні зв'язки і взаємини з іншими інститутами влади. Наявні в літературі дефініції містять кілька типових характеристик парламенту, найважливішими з них є ті, котрі дозволяють розкрити його двоєдину природу як представницького і законодавчого органу влади. Обидві ознаки взаємозалежні, тому що виборність і "мандат народу" дозволяють парламентові приймати закони і виконувати інші владні функції. Поняття "законодавча влада" відбиває головну, але не єдину функцію парламенту.

3. Парламенти з необмеженими повноваженнями можуть приймати рішення з будь-яких питань. Вони існують у більшості країн англосаксонського права. Але в таких країнах, з існуючим жорстким поділом влади, є органи конституційного контролю, що володіють правом визначати закони неконституційними (США), королівська прерогатива (питання війни і миру у Великобританії). Тобто концепція верховенства парламенту піддається певним обмеженням.

Парламенти з обмеженими повноваженнями діють у рамках конституцій, в яких перелічуються питання, щодо яких парламент може видавати «вичерпні закони», тобто такі, які видаються з питань, що можуть регулюватися тільки парламентом; «рамкові закони» – закони-рамки, що встановлюють основи правового регулювання, більш детальне регулювання згідно цих законів здійснює виконавча влада. Усі інші питання складають сферу так званої регламентарної влади: щодо них видаються нормативні акти президента, уряду, міністрів, а парламент в цю сферу не повинний втручатися.

Обсяг конституційної компетенції парламентів залежить від форми правління, характеру політичного режиму, державного устрою країни, конституційних традицій, політичної культури та стану розвитку суспільства.

Разом з тим, при різній компетенції парламентів, функції їх тією чи іншою мірою схожі.

4. Зіставлення парламентського досвіду демократичних країн, зокрема способу формування й основних напрямків діяльності парламенту, визначення його місця в системі органів державної влади, може бути корисним при визначенні владних відносин у нашій країні та оптимальної організації діяльності парламенту. Важливим є те, щоб застосування досвіду здійснювалось після ретельного комплексного аналізу з урахуванням вітчизняного досвіду, стану розвитку суспільних та політичних відносин, політичної культури тощо.

1. Автономов А.С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: [учебник] / А.С. Автономов, В.А. Сивицкий, А.И. Черкасов; под ред. д. ю. н. А.С. Автономова. – М.: Юриспруденция, 2003. – 400 с.

2. Волощук В.А. Парламентський контроль : необхідність нового підходу до визначення поняття [Текст] / В.А. Волощук // Менеджер. - 2010. - № 3. - С. 10-16.

3. Горовенко М. Парламентські комітети і комісії в Україні та зарубіжних країнах / М. Горовенко // Право України. - 2008. - № 7. - С. 30-34.

4. Гуцало С. У східному варіанті [Текст] : до питання про запровадження парламентської демократії в Єгипті / С. Гуцало // Політика і час. - 2004. - № 3. - С. 91-96.

5. Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності // Часопис Парламент. - 2009. - № 1. - С. 48-56.

6. Дутчак Ж.І. Парламентська опозиція: пошук нових системних параметрів дослідження / Ж.І. Дутчак // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., 2009. - Вип.17. - С. 176-184.

7. Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: історіко-правовий аспект: [монографія] / В. Журавський. – К., 2001. – С. 52–59.

8. Зернецький П. Аксіологічна основа аргументації у британському політичному мовленні (на матеріалі дебатів у Палаті громад британського парламенту) [Текст] / П. Зернецький, Г. Рябоконь // Мандрівець. - 2013. - № 6. - С. 59-67.

9. Коваль Олексій. Греція: вибори як покарання [Текст] / О. Коваль // Дзеркало тижня. - 2012. - № 17 (12-18 трав.). - С. 5.

10. Коваль О. Шведи відмовляються від завоювань свого соціалізму / О. Коваль // Дзеркало тижня. - 2010. - 25 верес. - С. 5.

11. Кукуруз О. Парламентська більшість та опозиція в Сеймі Республіки Польща / О. Кукуруз // Політичний менеджмент. - 2008. - № 6. - С. 79 – 89.

12. Маляренко В. Чи веде двопалатний парламент до федералізації держави? / В. Маляренко // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2009. - № 1. - С. 19-22.

13. Матвієнко В. Політичний режим парламентарних монархій Західної Європи [Текст] / В. Матвієнко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. - К., 2012. - Вип. 38/39: Міжнародні відносини. - С. 4-8.

14. Сас Сергій. Законодавча процедура парламентів світу: порівняльно-правовий аналіз [Текст] / Сергій Сас // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3. - С. 13-17.

15. Сірук М. Оголений нерв Швеції: У парламент скандинавської країни вперше увійшли ультраправі / М. Сірук // День. - 2010. - 21 верес. - С. 3.

16. Стефанюк В. Верховенство права чи верховенство закону? [Текст]: політико-правовий принцип поділу державної влади "працює" лише за умови взаємодії владних структур, а не їх конфронтації / В. Стефанюк // Віче. - 2004. - № 2. - С. 19-22.

17. Тимошенко Юлія. Звернення до парламентів та лідерів демократичних країн, міжнародних організацій, які працюють для зміцнення свободи, та до всіх українців світу [Текст] / Ю. Тимошенко // Дзеркало тижня. - 2012. - № 33 (22-28 верес.). - С. 3; Високий замок. - 2012. - № 179 (27 верес. - 3 жовт.). - С. 8.

18. Хвещук Юлій. Латвійські політичні уроки [Текст] / Ю. Хвещук // Шлях перемоги. - 2011. - № 39 (28 верес.). - С. 3.

19. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: [підручник] / В.М. Шаповал. – К.: АртЕк, 2002. – 264 с.