Курсова робота Порівняння особливостей функціонування унітарних держав Європи

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ УНІТАРНОГО УСТРОЮ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

1.1. Особливості територіального устрою сучасних унітарних держав

1.2. Чинники, що ускладнюють класифікацію держав за традиційними ознаками унітаризму та федералізму

РОЗДІЛ 2. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІТАРИЗМ: ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ

2.1. Аналіз засад унітарного політико-територіального устрою державної влади в країнах Європи

2.2. Загальні та особливі риси, притаманні європейській моделі унітаризму

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ УНІТАРНИХ ДЕРЖАВ ЄВРОПИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Однією з важливих характеристик форми державного правління є територіальний устрій, який вказує на існування декількох способів організації відносин між різними ієрархічними рівнями управління, між центром і периферією. Іншими словами, під територіальною організацією держави розуміються її вертикальна побудова та існуюча система взаємин між центром і складовими частинами держави.

Актуальним завданням сучасного етапу державного будівництва України є перебудова системи органів публічної влади усіх рівнів, але найбільш значимою є вирішення проблеми владних відносин в площині форми політико-територіального устрою. Це пов’язано з тим, що наявна в Україні територіальна організація публічної влади, регіональний і місцевий рівень управління якої склався відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України ранніх радянських часів, не відповідає вимогам часу. За роки незалежності сформовано в основному законодавство, що визначає систему органів публічної влади, їх повноваження, порядок формування та ресурсну основу їх діяльності, підготовлено значну кількість концепцій реформи адміністративно-територіального устрою України, у 2005 році, під керівництвом колишнього Віце-прем’єр-міністра України Р. Безсмертного, здійснена практична спроба вдосконалення територіального устрою України.

Ця спроба, однак, виявилася невдалою. Серед причин цього: слабка наукова обґрунтованість адміністративно-територіальної реформи (існувало щонайменше чотири концептуальні підходи до формування адміністративно-територіального устрою); неготовність, з одного боку, населення до цих заходів, а з іншого – їх неприйняття самою владою, оскільки партійно-бюрократичний принцип її побудови на момент її проведення на давав реальної можливості в децентралізації влади по вертикалі. Оскільки з 2005 р. змін на краще в цій сфері не відбулося, проблема раціональної просторової реорганізації публічної влади в умовах українського унітаризму залишається актуальним завданням юридичної науки.

Проблема унітаризму знайшла відображення в деяких публікаціях вітчизняних та зарубіжних фахівців. Серед них: А. Ірінін, Р. Колишко, Н. Мяловицька, А. Глазирін, С. Телешун, В. Чиркін, В. Міщук, в дослідженнях яких розкрито сутність унітарної форм державного устрою, виявлені особливості розвитку інтеграційних та дезінтеграційних процесів у сучасному світовому просторі, визначені можливості децентралізації публічної влади в унітарній державі. Ці та інші оприлюднені наукові результати показують, що недостатньо вивченим у цьому ракурсі є зарубіжний, зокрема європейський досвід унітаризму, який безумовно був би корисним для проведення реформи територіальної організації публічної влади України – країни, яка намагається інтегруватися в Європу.

Мета дослідження – здійснити порівняння особливостей функціонування унітарних держав Європи.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути особливості територіального устрою сучасних унітарних держав;

- проаналізувати чинники, що ускладнюють класифікацію держав за традиційними ознаками унітаризму та федералізму;

- здійснити аналіз засад унітарного політико-територіального устрою державної влади в країнах Європи;

- охарактеризувати загальні та особливі риси, притаманні європейській моделі унітаризму;

- провести порівняння особливостей функціонування унітарних держав Європи.

Об’єкт дослідження – унітарні держави.

Предмет дослідження – порівняння особливостей функціонування унітарних держав Європи.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняння особливостей функціонування унітарних держав Європи.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 43 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Унітарна модель територіального устрою, або, якщо вживати найбільш поширений у вітчизняній літературі термін «унітарна держава», є найбільш поширеною у сучасному світі. Цю форму організації іноді називають простою, на відміну від складної, або композиційної, до якої належить перш за все федерація. Територія унітарної держави поділяється або на адміністративно-територіальні одиниці, необхідні для оперативного управління, або на політико-адміністративні одиниці, в рамках яких здійснюється місцеве самоврядування.

Найважливішими ознаками унітарних держав є їх централізація та єдина правова і політична організація, яка діє на всій території. Іншими словами, між громадянами і державою відсутня будь-яка проміжна ланка, а на території країни діє одна конституція, здійснюється єдина законодавча влада, діє одна судова система.

2. Унітарна держава виникла передусім у Європі за часів абсолютизму, коли королівська влада, що зміцнилася за допомогою економічних можливостей нового буржуазного класу, стала боротись проти феодальної роздробленості та партикуляризму. «Збір» усіх національних земель у межах єдиних кордонів, централізація державного апарату, прямий контроль над органами влади нижчестоящих територіальних одиниць (колишніх самостійних феодальних земель) зумовлювалось не тільки суб’єктивними потребами корони відродити свою, колись могутню владу, а новими буржуазними відносинами, котрі вимагали створення єдиного ринку та впровадження єдиного централізованого управління на території всієї країни.

3. Сьогодні унітарна держава є найбільш розповсюдженою формою політико-територіального устрою. В історичному вимірі унітарна держава значно змінилася: вона пройшла шлях від жорстко централізованої держави часів абсолютних монархій до децентралізованих, демократичних республік, які за своїми ознаками досить схожі на федерації (Італія, Великобританія, Іспанія).

Сучасну унітарну державу можна визначити як державу з таким видом форми політико-територіального устрою, за якого єдина держава не має внутрішнього територіального поділу або ж поділяється на певні адміністративно-територіальні одиниці, які не володіють суверенітетом (але допускається правовий статус автономних державних утворень), мають єдину фінансову систему та збройні сили, адміністративно територіальні одиниці, що не володіють власним громадянством та не мають власної конституції.

4. Унітарна держава – це така форма політико-територіального устрою, при якій існує простий адміністративно-територіальний (політико-адміністративний, політико-територіальний) поділ держави, вищі органи влади єдині і володіють повним суверенітетом на всій території країни. Європейський унітаризм характеризується такими загальними рисами, як єдині для всієї країни вищі представницькі, виконавчі і судові органи, єдина конституція та фінансова система, збройні сили, адміністративно-територіальні одиниці, які не володіють власним громадянством та не мають власної конституції тощо. Водночас вона має і певні особливості, що зумовлені історичним, соціальним, культурним характером країн Західної та Східної Європи. Так, Західна Європа характеризується високим ступенем децентралізації влади, тоді як східна Європа більш централізована. Проте основною тенденцією розвитку територіальної організації публічної влади в Європі, є процес подальшої децентралізації.

Вивчаючи зарубіжний досвід, можна виділити окремі держави, схожі на Україну за соціальними, географічними чи історичними ознаками, скористатися їх методами і формами організації публічної влади як у центрі, так і на місцях. Це дасть змогу уникнути помилок та швидше пройти шлях до ефективної системи територіальної організації влади. Перспективною і такою, що потребує наукової розробки, на нашу думку, є проблема територіальної організації публічної влади в Європі на місцевому рівні.

1. Актуальні проблеми теорії держави та права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави / С.М. Тимченко, С.К. Бостан, С.М. Легуша та ін. – 2-е вид., стереотипне. – К.: КНТ, 2008. – 288 с.

2. Волощук О.Т. Конституційний інститут уряду у зарубіжних країнах. Наукова доповідь / О.Т. Волощук. – Чернівці, 2012. – 88 с.

3. Глазырин А.А. Федерализм, унитаризм и наше место в мире: диалог обывателей / А. Глазырин, Ю. Шевелев // Социум и власть. 2005. – № 3. – С. 49-56.

4. Грущинська Н.М. Особливості розвитку інтеграційних та дезінтеграційних процесів у сучасному світовому просторі / Н.М. Грущинська // Економічний часопис. – 2010. –№ 11-12. – С. 25.

5. Иринин А.Е. Сущность унитарной формы государственного устройства: автореф. на соиск. науч. степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / А.Е. Иринин; Кубанский государственный аграрный университет. – Краснодар, 2007. – 26 с.

6. Кушниренко А.Г. Унитаризм как принцип конституционного строя Украины и форма государственного единства / А.Г. Кушниренко, Т.Н. Слинько – Х.: Право, 2011. – Вип.1 – С. 193-210.

7. Марченко В.В. Конституційно-правовий статус уряду в країнах ЄС (на прикладі Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії): Монографія / В.В. Марченко. – К.: Алерта, 2010. – 216 с.

8. Міщук В.В. Види унітарних держав: проблеми класифікації / В.В. Міщук // Часопис Київ. ун-ту права. – 2010. – № 3. – С. 48-52.

9. Мяловицька Н.А. Конституційно-правовий статус автономних утворень в унітарних та федеративних країнах Європи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Н.А. Мяловицька; Ін-т законодавства ВР України. – К., 2011. – 39 с.

10. Оболенський О.Ю. Розвиток суспільства та публічне управління [Текст] / О.Ю. Оболенський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2013. - № 3. - С. 27-33.

11. Петришин О. Конституційна форма державного правління : до пошуку оптимальної моделі в Україні / О. Петришин, В. Протасова // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 3. - С. 52-64.

12. Процюк І. Законодавча влада у парламентській республіці [Текст] / І. Процюк // Право України. - 2014. - № 8. - С. 45-55.

13. Речицький Всеволод. Аргументи проти застосування в Україні такої форми правління як парламентська республіка [Текст] / Всеволод Речицький // Права людини. - 2016. - № 11. - С. 2-3.

14. Совгиря Ольга. Організація та діяльність уряду за парламентсько-президентської форми правління: переваги і недоліки [Текст] / Ольга Совгиря // Юридична Україна. - 2014. - № 3. - С. 26-32.

15. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник / В.В. Сухонос. - Суми, 2005. - 684 с.

16. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 464 с.