Курсова робота Порівняння особливостей функціонування президентських республік в Латинській Америці

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ

1.1. Республіканська форма правління в сучасному світі

1.2. Парламентаризм в президентських республіках і напівпрезидентських республіках

РОЗДІЛ 2. ПРЕЗИДЕНТСЬКІ РЕСПУБЛІКИ В ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

2.1. Історичні передумови утворення «суперпрезидентских» республік у Латинській Америці

2.2. Конституційний статус латиноамериканських президентів і їх реальні повноваження

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ РЕСПУБЛІК В ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Реформування політико-правової системи України на засадах демократії і правової держави вимагає теоретичного осмислення та врахування закономірностей зарубіжного досвіду проведення таких реформ, передусім у державах, які протягом останнього десятиліття вирішували схожі до вітчизняних соціальні задачі. Передусім це стосується держав Центрально-Східної Європи (далі - ЦСЄ) та Латинської Америки. Сьогодні Україна перебуває в процесі переходу до ліберальної демократії, який означає не просто розбудову демократичної політичної системи, а докорінну зміну усього вектору попереднього конституційного і політико-правового розвитку. У цьому зв’язку увесь досвід, як позитивний, так і негативний, держав цих регіонів має виключне значення на нинішньому етапі конституційних та політико-правових реформ в Україні.

Особливості конституційного розвитку країн ЦСЄ та держав Латинської Америки розглядали відомі західні вчені (С. Хантінгтон, Г. О’Доннел, Ф. Шміттер, С. Ліпсет, Г. Алмонд, С. Блек, Т. Карл, Х. Лінц, А. Степан, А. Пшеворський), деякі російські (А. Медушевський, В. Мусатов, Ю. Князевий, Л. Шевцова) та окремі українські науковці (С. Бостан, С. Гелей, В. Ріяка, В. Шаповал).

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику президентських республік в Латинській Америці.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути республіканську форму правління в сучасному світі;

- проаналізувати парламентаризм в президентських республіках і напівпрезидентських республіках;

- охарактеризувати історичні передумови утворення «суперпрезидентских» республік у Латинській Америці;

- окреслити конституційний статус латиноамериканських президентів і їх реальні повноваження;

- провести порівняння особливостей функціонування президентських республік в Латинській Америці.

Об’єкт дослідження – президентська республіка як форма правління.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз президентських республік в Латинській Америці.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз президентських республік в Латинській Америці.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 42 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Суспільні зміни, які почалися на рубежі 1980-х - 1990-х років у країнах ЦСЄ стали підсумком циклу історичного розвитку, що завершився, - спроби форсування переходу від капіталізму до соціалізму без урахування багатоманітності і поліваріантності об’єктивних процесів. Метою політичної трансформації був демонтаж тоталітарних режимів і утвердження демократичних політичних систем. Поряд із цим постало завдання здійснити перехід від централізованого планового управління економікою до ринкової економічної моделі. У більшості держав такий перехід виявився в цілому успішним та завершився в середині або наприкінці 90 рр. ХХ ст.

Такий перехід супроводжувався глибокими політико-правовими, зокрема і конституційними, реформами в країнах ЦСЄ, завдяки чому вони успішно перейшли до ліберальної демократії західної моделі. Наразі за формою правління в ЦСЄ переважають парламентські та змішані республіки, а нові конституції в країнах реґіону були ухвалені ще в 90 рр. ХХ ст. У цілому демократичний розвиток держав ЦСЄ виглядає незворотнім, свідченням чому є, зокрема, прийняття багатьох із них до ЄС у 2004 та 2007 рр. і надання окремим статусу кандидатів (Сербія, Македонія, Чорногорія). Найбільш демократичними державами ЦСЄ є Чехія і Словенія, а найгірша ситуація - в Албанії та в Боснії.

2. У середині 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. внаслідок глибокої економічної кризи, масових виступів населення, неспроможності військової верхівки вирішувати завдання суспільного розвитку більшість держав Латинської Америки перейшла від авторитаризму до демократії. Процес демократизації та переходу до громадянської форми правління призвів у 90-х рр. до стабілізації конституційних режимів у більшості країн цього регіону. Однією з характерних рис їх конституційного розвитку Латинської Америки є часта зміна конституцій, перманентне оновлення конституційного законодавства і як наслідок цього - нестабільність основних законів. Наразі в Латинській Америці домінують президентські республіки, побудовані за конституційною моделлю США. Демократичні перетворення в регіоні супроводжувалися оновленням чинних або прийняттям нових конституцій. „Лівий поворот” останніх років супроводжується авторитарними тенденціями в окремих країнах регіону (Венесуела, Болівія, Нікарагуа). Останнім прикладом політичної нестабільності в Латинській Америці є державний переворот в Гондурасі у червні 2009 р.

3. У сучасній латиноамериканській моделі президентства є декілька важливих демократичних елементів. По-перше, у ряді країн цього континенту президент обирається на один строк і позбавлений права на переобрання, що суттєво звужує можливості для встановлення режиму особистої влади. По-друге, в багатьох латиноамериканських країнах давно діють багатопартійні системи, що створює умови для виникнення парламентської та позапарламентської опозиції президентської влади. По-третє, судова влада дуже посилює свою незалежність, переконливим свідченням чого є усунення від влади за рішенням парламентів і судів президентів Бразилії та Венесуели. Імпічмент цих президентів на основі відповідної правової процедури створює важливий прецедент у Латинській Америці, де президентів зазвичай усували лише шляхом військових переворотів.

1. Алексєєнко І.Г. Суперпрезидентська республіка як парадигма взаємодії політичних інститутів / І.Г. Алексєєнко // Економічний часопис ХХІ. - 2010. - № 7/8. - С. 14 – 17.

2. Барабаш Ю. Президентська влада у змішаних республіках: окремі питання теорії та практики [Текст] / Ю. Барабаш // Право України. - 2014. - № 8. - С. 67-76.

3. Большой юридический словарь. - 3-е изд., доп. и перераб. / Под ред. проф. А.Я. Сухарева. - М., 2006. - 858 с.

4. Валенсуэла А. Латинская Америка: кризис президентской власти // Пределы власти. - 2009. - № 8. - С. 45-49.

5. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політико-правові системи світу: Навч. посіб. - К., 2006. - 668 с.

6. Губрієнко О.М. Конституційно-правовий статус глави держави в президентських республіках Латинської Америки: загальний огляд // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць - 2007. - №3 (34). - С. 98-104.

7. Дабагян Э. Конституционные реформы по-латиноамерикански // Свободная мысль. - 2008. - № 8. - С. 105-115.

8. Кириченко В. Досвід реалізації програм економічної та валютно-фінансової стабілізації в Латинській Америці: висновки для України [Текст] / В. Кириченко // Економіка України. - 2001. - № 8. - С. 66-70.

9. Кириченко В. Президент у структурі влади // Віче. – 2003. – № 7.

10. Кузьо Т. Посткоммунистические транзиты: три измерения или четыре? // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. - Харьков, 2005. - Вып. 3. - С. 169 - 181.

11. Латинская Америка и Карибы. Политические институты и процессы / Отв. ред. З.В. Ивановский. – М.: Наука, 2000.

12. Лукач І. Розвиток доктрини Монро як концептуальної основи політики США в Латинській Америці (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) [Текст] / І. Лукач // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / відп. ред. В.Ф. Колесник. - К.: КНУ, 2013. - Вип. 1(114): Історія. - С. 38-40.

13. Мартинюк Р. Ідея "президентської гілки влади" та компетенційні взаємозв'язки президента із тріадою "розділених влад" у змішаній республіканській формі правління [Текст] / Р. Мартинюк // Право України. - 2014. - № 8. - С. 77-84.

14. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций. - М., 2002. - 512 с.

15. Орзіх М. Президентська республіка - різновид республіканської форми правління / М. Орзіх // Право України. - 2009. - № 10. - С. 72-77.

16. Протасова В. Парламентсько-президентська республіка в контексті конституційного реформування в Україні / В. Протасова // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - № 3.

17. Романюк Віктор. Венесуела - квиток в одному напрямку: Які уроки треба винести Україні з боліварських експериментів у Латинській Америці [Текст] / В. Романюк // День. - 2016. - № 104 (15 черв.). - С. 3.

18. Совгиря Ольга. Організація та діяльність уряду за парламентсько-президентської форми правління: переваги і недоліки [Текст] / Ольга Совгиря // Юридична Україна. - 2014. - № 3. - С. 26-32.

19. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: Підручник. - К., 2008. - 480 с.