Курсова робота Абсолютна монархія у сучасному світі: порівняльний аналіз

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОНАРХІЇ ЯК ФОРМИ ПРАВЛІННЯ

1.1. Поняття «монархія» та історія розвитку

1.2. Ознаки монархії

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АБСОЛЮТНОЇ МОНАРХІЇ

2.1. Історія становлення абсолютної монархії

2.2. Основні типологічні ознаки абсолютної монархії як форми правління

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АБСОЛЮТНОЇ МОНАРХІЇ В КРАЇНАХ СВІТУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Сьогодні монархія - це надзвичайно гнучка і багатолика система в діапазоні від родоплемінної форми до монархічного варіанту демократичної держави у багатьох європейських країнах.

Розглядаючи державу як складний суспільний феномен, юридична наука віднайшла поняття, яке дає уявлення про основні характеристики тієї чи іншої держави, шляхи здійснення в ній державної влади. Таким поняттям є категорія «форми держави». Загальнотеоретична характеристика даної категорії не може бути повною без звернення до розкриття природи абсолютної монархії – явища суспільно-політичного життя, що через незначний рівень представленості в сучасному світі привертає невиправдано незначну увагу з боку вітчизняних учених.

Серед науковців немає одностайності щодо переліку країн, які є абсолютними монархіями. До їх числа всі відносять лише Оман і Саудівську Аравію. А. Мішин і Б. Страшун додають до них Катар; К. Арановський − Катар і Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ); Ю. Коломієць доповнює цей перелік Кувейтом і Бахрейном; М. Чудаков на місце Бахрейна ставить Бруней; М. Баглай, Ю. Лейбо і Л. Ентін називають Саудівську Аравію, Оман, Катар і Бруней; В. Чиркін і М. Терещук − Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівську Аравію, Оман і Бруней; О. Автономов, В. Савицький і А. Черкасов − Катар, Саудівську Аравію, Оман, Бахрейн і Бруней; М. Сапронова – Саудівську Аравію, Оман, ОАЕ.

Існування й соціально-економічне процвітання абсолютних монархій у країнах Аравійського півострова – це свідчення здатності цієї форми правління адаптуватися до нових суспільно-політичних реалій, своєчасно модифікуватися з урахуванням світових тенденцій розвитку державності. А. Мордовцев справедливо зазначає щодо цього: монархія зовсім не застаріла і не така, що віджила своє, форма правління та її державознавчий і правовий потенціал не вичерпані. Труднощі, з якими стикаються дослідники, вивчаючи сьогоднішні абсолютні монархії, значно мірою полягають у тому, що вони не вкладаються в рамки традиційних уявлень про таку форму правління, існувавших ще в державознавстві радянської доби. Держави Арабського Сходу, в яких продовжує панувати абсолютизм, перебувають на етапі суттєвих політичних реформ, які включають у себе й модернізацію форми правління.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику абсолютної монархії як форми правління в різних країнах світу.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття «монархія» та історію його розвитку;

- проаналізувати ознаки монархії;

- охарактеризувати історію становлення абсолютної монархії;

- виокремити основні особливості та типологічні риси абсолютної монархії як форми правління;

- здійснити порівняльний аналіз абсолютної монархії в різних країнах світу.

Об’єкт дослідження – абсолютна монархія як форма правління.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз абсолютної монархії як форми правління в різних країнах світу.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз абсолютної монархії як форми правління в різних країнах світу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 44 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Монархія –– форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково в руках однієї особи — монарха, передається в спадщину, не залежить від населення (як правило, не затверджується ним).

Особливістю сучасних монархій варто назвати те, що роль монархів у політичному процесі не обмежується суто формальними повноваженнями, переважно закріпленими в конституціях. Проте розглядаючи взаємозв’язок між монархічною формою правління та особливостями зовнішньої політики, варто виходити за суто формально визначену компетенцію монарха.

2. Абсолютні монархії сьогодні збереглися здебільшого на арабському Сході. Із цього випливає, що причинами живучості такої форми правління є соціально-економічна база й відсутність гострих соціальних суперечностей. Зосередженням різних видів монархій є насамперед Аравійський півострів, народи якого тільки в другій половині XX ст. стали складатися в нації й у силу цього сприйняли законодавче закріплення влади правлячих династій як цілком природне, історично виправдане явище. У зв’язку зі своєю патріархально-племінною свідомістю вони виходили з того, що висування певного сімейства в лідери здійснювалося за згодою одноплемінників, а традиціоналістське сприйняття диктувало їм лояльність стосовно такого лідера. Стійкість монархій у цих країнах достатньою мірою кореспондується із суспільно-політичною свідомістю, культурно-історичною матрицею населення, що відповідає певному рівню їх соціально-політичного розвитку.

На відміну від класичних феодальних монархій, збереження лояльності до монархічної надбудови на сучасному Сході зумовлено виваженою політикою, що провадиться правлячими родинами, особливо в соціальній сфері. Сучасну монархію від феодальної відрізняє те, що її зміст, як правило, визначається нормативними актами: конституціями або ж прирівняними до них конституційними законами, що на Сході називаються «нізамі» (арабською – «порядок», «дисципліна» або ж «система»). Однак вони виступають певним прикриттям, так званою сучасною оболонкою монархії, тому що походять від монарха, який виступає джерелом усієї влади в державі.

1. Автономов А.С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: учебник / под ред. А.С. Автономова / А.С. Автономов, В.А. Савицкий, А.И. Черкасов. – М.: Юриспруденция, 2001. – 400 с.

2. Бостан Сергій. Поняття форми державного правління та її історичні типи. // Влада. Людина. Закон, - №1, 2011.

2. Гогаева А.Л. Способы формирования правительства (анализ зарубіжного законодательства) / А.Л. Гогаева // Образование и право. – 2010. – № 6. – С. 170−181.

3. Данильян О.Г. Особливості формування та вдосконалення політичних систем європейських країн (на прикладі Великої Британії) / О.Г. Данильян // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. / НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування Нац. акад. прав. наук України. — Х.: Право, 2010. — Вип. 20. — С. 48-59.

4. Клочков В.В. Английский абсолютизм в истории права: мифы и реальность / В.В. Клочков // Известия Южного федерального университета. Технические науки. – 2009. – Т. 92. – № 3. – С. 199−204.

5. Коломієць Ю.М. Правовий статус монарха в державах близького сходу, Магрибу та Японії / Ю.М. Коломієць. − Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. − 112 с.

6. Монархія // Політологічна енциклопедія: навч. посібник: у 9 т. / А.О. Карасевич, Л.С. Шачковська. — Умань: ФОП Жовтий О.О., 2016. — Т. 4: М.Н. — С. 334-341. — 635 с.

7. Пиріг Р.Я. Монархія // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2010. — Т. 7: Мл — О. — С. 46.

8. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л.М. Герасіна, В.Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М.П. Требіна. — Х.: Право, 2015

9. Процюк І.В. Втілення принципу поділу влади в дуалістичних і парламентських монархіях / І.В. Процюк // Проблеми законності: акад. зб. наук. пр. — Х.: Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого», 2012. — Вип. 120. — С. 3-13.

10. Процюк І.В. Глава держави в парламентських монархіях і республіках / I.В. Процюк // Форум права: електрон. наук. фах. вид. — 2012. — № 3. — С. 579—584.

11. Серьогіна С.Г. Абсолютна монархія: історико-теоретичний аспект / С.Г. Серьогіна // Проблеми законності. Вип. 74. − Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. − C. 18−27.

12. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн : підручник / М.М. Страхов. − Х.: Право, 2001. − 416 с.

13. Терещук М.М. Різновиди монархічної форми правління: порівняльна характеристика / М.М. Терещук // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 38: Зб. наук. праць. − К.: Ін-т держави і права НАН України ім. В.М. Корецького, 2007 − С. 143−147.

14. Хоменко О.В. Виконавча влада за умов парламентської республіки та монархії (парламентської демократії) аспект / О.В. Хоменко // Форум права: електрон. наук. фах. вид. — 2012. — № 1. — С. 1037—1045.

15. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: учебник / М.Ф. Чудаков. − Минск : Новое знание, 2001. − 576 с.

16. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: підручник / В.М. Шаповал. − К.: АртЕк, Вища шк., 1997. − 264 с.

17. Все монархии мира: Королевство Дания. // Режим доступу: http://www.allmonarchs.net/denmark.html.

18. Все монархии мира: Королевство Швеция. // Режим доступу: http://www.allmonarchs.net/sweden.html.