Курсова робота Громадянство, як політичний інститут: порівняння особливостей функціонування в зарубіжних країнах

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ГРОМАДЯНСТВА

1.1. Поняття інституту громадянства

1.2. Безгромадянство і багатогромадянство

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУТУ ГРОМАДЯНСТВА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

2.1. Конституційні гарантії прав і свобод громадянина в світі

2.2. Набуття громадянства в зарубіжних країнах

2.3. Способи припинення громадянства

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНСТИТУ ГРОМАДЯНСТВА В РІЗНИХ КРАЇНАХ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. За сучасних умов дедалі більше зростає інтерес до європейської інтеграції загалом і до такого феномена, як подвійне громадянство зокрема. Як відомо, ставлення до подвійного громадянства – це суть державно-правової політики держави у сфері громадянства. Воно залежить від особливостей політики, культури, демографічної, етнографічної ситуації, географічного положення та інших чинників.

Саме громадянство є основою держави, це важлива ланка сучасної світової політичної системи. І якщо територія держави визначається географічними кордонами, то кордони між народами визначаються законами про громадянство.

Інститут громадянства прийшов на зміну інституту підданства, що за умов феодального абсолютизму символізував повну залежність людини від монарха та її обов’язок знаходитись "під данню" свого пана та слухняно виконувати його волю.

У сучасних умовах термін "підданство" застосовується лише у монархічних країнах як синонім громадянства. З XVIII ст., коли держава визнала людину вільним та рівноправним учасником суспільних відносин, активним учасником здійснення суверенної влади держави, термін "громадянство" отримав остаточне закріплення в законодавстві.

Громадянство – це стійкий правовий зв’язок особи з державою, що базується на юридичному визнанні державою певної особи своїм громадянином, і, як наслідок, породжує взаємні права та обов’язки держави та особи у випадках, зазначених законом. Цей зв’язок поширює на особу суверенну владу держави незалежно від місця проживання особи – в межах кордонів чи поза межами кордонів конкретної держави.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику інституту громадянства в різних країнах світу.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття інституту громадянства;

- проаналізувати особливості безгромадянства і багатогромадянства;

- окреслити конституційні гарантії прав і свобод громадянина в світі;

- охарактеризувати особливості набуття громадянства в зарубіжних країнах;

- дослідити способи припинення громадянства;

- здійснити порівняння особливостей інституту громадянства в різних країнах.

Об’єкт дослідження – інститут громадянства в у мовах політичної сфери.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз інституту громадянства в різних країнах світу.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз інституту громадянства в різних країнах світу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 43 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

Громадянство – це правовий статус особи, що обумовлений її належністю до певної держави. Завдяки цьому громадяни користуються певними правами та несуть відповідальність перед державою, а держава забезпечує захист їх прав та інтересів.

Порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання інституту громадянства, а також його міжнародно-правова регламентація, дає можливість виділити визначені субінститути громадянства. Такі субінститути виділяються за основними, приблизно однорідним за змістом, розділами законів про громадянство багатьох держав, зрозуміло, з урахуванням особливостей норм, що містяться у різних законах.

Найбільш поширеним у зарубіжній юридичній науці є визначення громадянства як особливого правового зв'язку між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов'язки.

Конституційна теорія і практика розрізняє дві сторони громадянства - державно-правову і міжнародно-правову. У сфері міжнародно-правових відносин прийнято вживати термін "державна належність", який означає, що між особою і державою існує юридичний зв'язок особливого характеру, але при цьому особа може і не бути громадянином.

Особа, зв'язана державною належністю, політичне підвладна відповідній державі і має право на міжнародно-правовий захист з її боку. Але якщо ця особа не є громадянином, держава не зобов'язана гарантувати їй права і свободи у повному обсязі.

Поняття державної належності є ширшим за громадянство. Законодавство може визначати різні рівні такої належності, віднесені до різних категорій населення. Це, зокрема, має місце у Великобританії щодо населення її нинішніх і колишніх залежних територій, яке з тих чи інших причин зберегло відповідний правовий зв'язок. Разом з тим для повноправних громадян державна належність не створює додаткових прав і обов'язків. У цьому випадку зміст понять державної належності і громадянства збігається.

Подібний дуалізм стану громадянства відомий праву розвинутих країн, хоч у теорії терміни "громадянство" і "державна належність" розрізняють не завжди. У будь-якому випадку зміст цих термінів пов'язаний з юридичне встановленими правами й обов'язками, з певним співвідношенням між особою і державою, яке у конкретних випадках може бути різним.

В зарубіжних країнах існують наступні способи припинення громадянства: вихід із громадянства, власне втрата громадянства і позбавлення громадянства. Вихід із громадянства здійснюється у вільному або дозвільному порядку. Законодавством окремих країн передбачено власне втрату громадянства, тобто автоматичну втрату громадянства за певних умов. Найчастіше умовою такої втрати громадянства є натуралізація в іншій державі. Однією з форм припинення громадянства є його позбавлення.

Позбавлення громадянства, набутого в порядку філіації, називається денаціоналізацією, а позбавлення натуралізованого громадянства — денатуралізацією. Денатуралізація є досить звичайною процедурою. Вона нерідко пов'язана з різного роду протиправними діями, зокрема з набуттям особою громадянства з порушенням закону. Можливість денаціоналізації пов'язується з державним суверенітетом. Зокрема, згідно зі ст. 89 Кодексу законів про громадянство Франції, особа може бути позбавлена французького громадянства у разі засудження її за злочини проти безпеки держави, за ухилення від обов’язків, встановлених законом про військову повинність, за дії на користь іншої держави, що завдають шкоди інтересам Франції, та в деяких інших випадках. Тим самим має місце сполучення кримінально-правової i конституційно-правової відповідальності. Проте законодавство переважної більшості країн не припускає денаціоналізацію, пов'язуючи це з тим, що громадянство за народженням є одним з невідчужуваних, природних прав людини.

1. Адміністративне право України: Підручник / [Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.] // За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544с.

2. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадянина: Навч. посіб. / [І.О. Ієрусалімова, І.О. Ієрусалімов, П.М. Павлик, Ж.В. Удовенко]. – К.: Знання, 2007. – 223с.

3. Бедрій Р.Б. Конституційно-правові основи громадянства України // Бедрій Р.Б. – Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 164 с.

4. Бритченко С. За нормами європейського права. Законодавство України про громадянство - на рівень європейських стандартів [Текст] / С. Бритченко // Політика і час. - 2003. - № 10. - С. 48-52.

5. Грицик Юрій. Подвійне громадянство : і хочеться, і колеться [Текст] : подвійне громадянство дозволено вже у понад 100 країнах світу / Ю. Грицик // Експрес. - 2013. - № 5 (17-24 січ.). - С. 10.

6. Дойко С. "Made in U. E.", або бути європейцем - це як? [Текст] / С. Дойко // Віче. - 2006. - № 15-16. - С. 52-53.

7. Замудрякова О.В. Проблеми визначення кримінально-правової юрисдикції України щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за її межами / О.В. Замудрякова // Адвокат. - 2010. - № 4. - С. 44-48.

8. Европейская конвенция о гражданстве // Юридичний вісник. - 2008. - № 3. - С. 75-84.

9. Казакевич Геннадий. Двойное гражданство: мировой опыт и правовое регулирование в Украине [Текст] / Геннадий Казакевич // Персонал. - 2001. - № 7. - С. 4-8.

10. Козинець І. Порівняльний аналіз нормативних джерел зарубіжних країн про правовий статус іноземців та осіб без громадянства / І. Козинець // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 8. - С. 59-62

11. Коломієць О.А. Інститут подвійного громадянства (біпатризму) у міжнародному праві: проблеми і перспективи // Наукові праці МАУП, 2010. -Вип.1. - с. 296-301.

12. Левицький В. Карта поляка - "троянський кінь" для українців? / В. Левицький // Свобода. - 2009. - 6 лют. - С. 5.

13. Малиновська О.А. Подвійне громадянство в контексті міграційних переміщень доби глобалізації: загроза чи закономірність? [Текст] / О.А. Малиновська // Стратегічні пріоритети. - К., 2012. - № 1(22). - С. 105-112.

14. Мельник В. Я прийму громадянство зими [Текст] / В. Мельник // Українська літературна газета. - 2014. - № 1 (17 січ.). - С. 15.

15. Подвійне громадянство, як валіза з подвійним дном? // Юридичний вісник України. – 2004. – № 45. – С. 10. – 6–12 листоп.

16. Радчук А. Особливості правового регулювання праці іноземних громадян і осіб без громадянства / А. Радчук, О. Біловодська // Довідник кадровика. - 2008. - № 8. - С. 77- 87.

17. Столбовий В. Нормативна регламентація адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні і транзитного проїзду її територією [Текст] / В. Столбовий // Юридична Україна. - 2006. - № 2. - С. 45-49.

18. Суржинський М.І. Інститут громадянства України: конституційно-правовий аспект // Суржинський М.І.; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Наук. думка, 2011. – 214 с.

19. Тимченко Л. Проблема біпатризму з позиції міжнародного суду ООН [Текст] / Л. Тимченко, В. Кононенко // Юридичний журнал. - 2011. - № 1. - С. 22-23.