Курсова робота Інститут омбудсмена та особливості його функціонування в країнах світу: порівняльна характеристика

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ОМБУДСМЕНА В ПРАВОЗАХИСНІЙ СИСТЕМІ

1.1. Місце і роль омбудсмена в правозахисній системі

1.2. Процес становлення інституту омбудсмена

1.3. Механізми взаємодії омбудсмена з іншими органами державної влади

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТУ ОМБУДСМЕНА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

2.1. Становлення та функціонування інституту омбудсмена в Швеції

2.2. Інститут омбудсмена в Фінляндії

2.3. Інститут омбудсмена в Данії

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПЕРЕТВОРЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ ОМБУДСМЕНА В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Конституційно-правовий статус особи в демократичному суспільстві, значною мірою, залежить від рівня гарантованості забезпечення її прав і свобод як людини і громадянина. Саме наявність гарантій дозволяє вважати діючими ті чи інші права і свободи. Гарантування реалізації конституційних прав і свобод людини й громадянина є однією з найважливіших ознак стабільної демократії, принцип функціонування правової держави.

Контроль за дотриманням прав і свобод людини й громадянина у демократичному суспільстві, значною мірою, здійснює парламент через посадову, юридично уповноважену особу – омбудсмена (в Україні –Уповноваженого Верховної Ради з прав людини), який є спеціальним суб’єктом парламентського контролю у сфері правозахисту.

Вступ України до ЄС неможливий без побудови за зразком європейських країн економічної системи, політичних інститутів, інституційних трансформацій та утвердження в українському суспільстві європейських стандартів. До останніх належать повне очищення публічної влади від корупції, створення законодавства, яке б мало ефективні засоби захисту пересічного українця від свавілля посадовців і дієві механізмами контролю за законністю дій владних структур.

Для вирішення означених проблем і наближення українського суспільства до європейських стандартів з ініціативи Президента України П. Порошенка було визначено пріоритетні напрямки розвитку держави під назвою «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» [1, c. 14]. Ключовою реформою цієї стратегії є децентралізація влади, що передбачає створення сприятливих умов для розвитку публічної влади й становлення дієвого контролю за владними структурами.

Дослідження особливостей функціонування органів контролю в умовах децентралізації є актуальним для сучасної України. Наявні в Україні механізми контролю за публічною владою не завжди забезпечують ефективний і швидкий захист постраждалих від дій або бездіяльності влади. Так, дальшого дослідження потребує інститут омбудсмена (в Україні – це Уповноважений Верховної Ради з прав людини), оскільки в українському суспільстві непоодинокі випадки порушення посадовцями прав фізичних осіб. Особливо страждають від цих дій найбільш незахищені прошарки населення. Так, упродовж 2014 року до Уповноваженого з прав людини подано 7446 скарг від таких осіб [2, с. 546].

Проблема інституту омбудсмена частково висвітлена в наукових розвідках вітчизняних і зарубіжних дослідників. Українські вчені Н. Зобенько і Л. Лазарєва проаналізували особливості спеціалізованих омбудсменів. Російські дослідники Д. Волков, К. Магомедов і Д. Мшецян розглянули правозахисні механізми омбудсмена. Білоруські правознавці М. Пастухов і А. Гулякевич наголошують на гострій потребі створення інституту омбудсмена в своїй республіці.

Філіппінський політолог, експерт у галузі місцевого самоврядування А. Брильянтес наголосив, що ефективною децентралізація може бути лише тоді, коли на перше місце висуваються належні механізми підзвітності. Інститут омбудсмена може відігравати важливу роль у децентралізації повноважень, функцій та обов’язків, вимагаючи від органів влади відповідальності [3, с. 7-8].

У науковій літературі недостатньо висвітлено особливості функціонування інституту омбудсмена в найбільш розвинутих і децентралізованих країнах ЄС.

Мета дослідження – здійснити порівняльну характеристику інституту омбудсмена та особливості його функціонування в країнах світу.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути місце і роль омбудсмена в правозахисній системі;

- проаналізувати процес становлення інституту омбудсмена;

- охарактеризувати механізми взаємодії омбудсмена з іншими органами державної влади;

- з’ясувати особливості становлення та функціонування інституту омбудсмена в Швеції;

- охарактеризувати інститут омбудсмена в Фінляндії;

- розглянути інститут омбудсмена в Данії;

- запропонувати рекомендації щодо перетворень українського інституту омбудсмена в умовах децентралізованої публічної влади.

Об’єкт дослідження – інститут омбудсмена в у мовах публічної влади.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз інституту омбудсмена та особливості його функціонування в країнах світу.

При написанні роботи використовувались наступні методи. Основним методом написання є діалектичний метод пізнання. Також використовувались методи порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Методи використовувались у єдності та поєднанні між собою.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз інституту омбудсмена та особливості його функціонування в країнах світу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 41 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Інститут омбудсмена займає особливе місце в системі інституційно-організаційних гарантій реалізації прав і свобод особи та в системі контролю за діяльністю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері захисту прав і свобод громадян. Омбудсмен є своєрідним посередником між особою і органами публічної влади, тому має діяти незалежно і неупереджено.

Інститут омбудсмена (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) – є свідченням гарантування на вищому державному рівні пріоритету прав і свобод людини й громадянина. Передумовою виникнення інституції є демократизація механізмів державної влади та розвиток громадянського суспільства.

Омбудсмен (швед. Ombudsman – представник інтересів) – обрана або призначена посадова особа для контролю за адміністративними органами, а в деяких країнах – за приватними особами та об’єднаннями в сфері захисту прав і свобод громадян.

2. Дієвість організаційно-правового механізму реалізації прав і свобод особи в сучасних демократичних державах найефективніше забезпечують органи державної влади і, зокрема, представницький інститут парламент та його структурний компонент – інститут омбудсмена. Інститут омбудсмена є елементом системи захисту прав і свобод людини і громадянина, механізмом реалізації парламентського контролю за дотриманням конституційних прав особи.

Функціонування інституції омбудсмена забезпечує гарантованість правового захисту громадян, розгляд їх скарг та притягнення до відповідальності органи державної влади та їх посадових осіб. Незважаючи на те, що обсяг прав і повноважень омбудсмена – різний в країнах з різними формами державного правління, інститут омбудсмена є невід’ємним елементом в системі інституційно-організаційних гарантій реалізації прав і свобод особи в демократичних державах.

3. У скандинавських країнах ЄС інститут омбудсмена існує тривалий період часу. Кожна країна має свою специфічну структуру цього інституту, сформовану з урахуванням особливостей національного, економічного й політичного розвитку держави. Децентралізація публічної влади значно вплинула на розподіл повноважень скандинавських омбудсменів. Так, у Швеції частину повноважень омбудсмена передано до компетенції спеціалізованих омбудсменів. У Фінляндії, окрім спеціалізованих омбудсменів, захисник прав громадян є на регіональному рівні (обласні органи державної адміністрації). Інститут місцевого омбудсмена Данії став важливим кроком у забезпеченні кращого контролю за діяльністю владних структур; наближенні влади до народу, тобто реалізації головної мети політики децентралізації.

До напрямку подальшого дослідження слід віднести проведення порівняльного аналізу ефективності діяльності омбудсменів в інших децентралізованих країнах ЄС.