Курсова робота Порівняльна характеристика фашизму та націонал-соціалізму як політичних ідеологій

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАШИЗМУ ТА НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМУ

1.1. Визначення поняття "фашизм", його основні ідейні принципи та механізми

1.2. Націонал - соціалізм як німецький різновид фашизму

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ФАШИЗМУ ТА НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМУ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВАХ

2.1. Італійський фашизм

2.2. Німецький націонал-соціалізм

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАШИЗМУ ТА НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМУ

3.1. Подібності фашизму та націонал-соціалізму

3.2. Відмінні ознаки фашизму та націонал-соціалізму

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Історичний розвиток, як і політичні процеси в суспільстві, має різні складові свого поступу. На рубежі століть нагальним завданням є переосмислення визначних подій і зрушень, надбань і втрат, що були характерними для бурхливого ХХ століття. Озираючись назад, усвідомлюючи грандіозний злет людського розуму, величні досягнення в галузі науки і техніки, визначні здобутки соціально-економічних звершень провідних країн світу, ми мусимо визнати, що ні досягнення культури і цивілізації, ні потужний індустріальний розвиток не змогли захистити людство від виникнення в його надрах страхітливих тоталітарних режимів. Як відомо, останні намагалися відійти від магістрального шляху розвитку людської цивілізації, поставити під сумнів прогресивні світові завоювання і тотально втрутитися у поступ держави, громадянського суспільства, в життя чи не кожної сім’ї та пересічного громадянина.

У наші дні увагу вдумливих громадян привертають вражаючі аналогії і паралелі між Веймарською Німеччиною та сучасними пострадянськими державами, зокрема Україною. Глибока соціально-економічна криза, вакуум влади, корупція, колективне озлоблення, політизація суспільства, втрата почуття безпеки, ностальгія за «твердою рукою» - ось живильний грунт для відродження тоталітаризму в різноманітних його проявах. Ні для кого не є секретом факт відродження та реставрації неонацизму і неофашизму в деяких регіонах та державах світу, їх прагнення легітимізувати свою діяльність в умовах чи становлення демократичного суспільства, чи його твердого поступу.

До політичних умов реалізації тоталітарних ідей слід віднести і певний практичний досвід керівництва всіма сферами суспільного життя, що був накопичений передусім за роки першої світової війни. Війна продемонструвала можливість концентрації ресурсів у руках держави, мілітаризації економіки на тривалий час, керування соціальними процесами за допомогою мобілізації багатомільйонних мас людей.

Усі вищезгадані причини показують, чому вивчення питання фашизму та націонал-соціалізму є дуже актуальним у наш час.

Отже, метою нашої роботи є здійснення порівняльної характеристики фашизму та націонал-соціалізму як політичних ідеологій.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття "фашизм", його основні ідейні принципи та механізми;

- проаналізувати особливості націонал - соціалізму як німецького різновиду фашизму;

- з’ясувати подібності фашизму та націонал-соціалізму;

- дослідити відмінні ознаки фашизму та націонал-соціалізму.

Об’єкт дослідження – поняття «фашизм», «націонал-соціалізм».

Предмет дослідження – порівняльна характеристика фашизму та націонал-соціалізму як політичних ідеологій.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльну характеристику фашизму та націонал-соціалізму, їх основних ідейних принципів та механізмів.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 44 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Прагнучи знайти собі масову опору, тоталітаризм формував адекватну собі соціальну структуру. Він проголошував у залежності від власної ідеократичної спрямованості зверхність певного класу, нації або раси, дихотомно поділяв людей на своїх і чужих, вів запеклу боротьбу зі справжніми чи вишукував штучно створених політичних ворогів, «ворогів народу» чи «расово неповноцінних». У процесі обмеження приватної власності відбувалася масова люмпенізація населення, індивід опинявся в тотальній залежності від держави, без якої не мав змоги отримати мінімальні соціальні гарантії своєї життєдіяльності.

Особистість втрачала будь-яку автономію і права, ставала повністю незахищеною перед владним впливом ідеократії і підпадала під її соціальний контроль. Тоталітаризм прагнув повної уніфікації всіх зв’язків людини, залишаючи її наодинці з всесильною структурою партії-держави. Водночас із зламом старої соціальної структури формувалася нова, суспільство соціально диференціювалося в залежності від розподілу влади. Зрозуміло, що за таких умов політична влада, яка намагалася стати дійсно тотальною, повинна була зосередити в своїх руках економічні важелі суспільного життя. В економіці панування тоталітарної ідеології і політики відбилося в повній етатизації господарського життя, в обмеженні або ліквідації існуючого інституту власності, ринкових відносин і конкуренції, запровадженні державного планування і директивних методів управління.

2. Ми проаналізували універсальні характеристики фашизму в широкому контексті. Але треба звернути увагу і на особливості, притаманні його складовим: італійському фашизму (у вузькому значенні) та німецькому націонал-соціалізму.

Передусім вони мали різний підхід до держави. В Італії відбувалася певна абсолютизація держави, трактування сильної держави як самостійної мети фашистського руху, що збігалося з поглядами Н. Макіавеллі. Обов'язки особи перед державою проголошувалися абсолютними. Натомість у Німеччині державу трактували як інструмент для досягнення сформульованих А. Гітлером перед німецьким народом завдань. Вище від держави він підносив німецький народ, чистоту арійської раси тощо.

По-друге, спостерігалося різне ставлення щодо корпоративізму. Багато дослідників кваліфікували фашизм в Італії як корпоративний.

По-третє, суттєва відмінність полягала у ставленні до модернізації. У фашистській Італії національно-державне відродження значною мірою асоціювалося з економічною модернізацією, тобто Італія мала стати індустріально розвинутою країною та подолати бідність. Натомість націонал-соціалізм характеризувався антимодерністським спрямуванням, що виявлялося в критиці негативних наслідків індустріалізації та урбанізації.

По-четверте, суттєві відмінності спостерігались і в ставленні до проблем расизму. Расизм був сутнісною ознакою націонал-соціалізму, що яскраво відображено в творах ідеологів і політичній практиці III Рейху.

По-п'яте, суттєва різниця полягала в значенні терору як засобу суспільного контролю. В 1927–1933 pp. в Італії з політичних мотивів було винесено 329 смертних вироків. Натомість у Німеччині від моменту приходу А. Гітлера до влади "успішно" діяла система ліквідації політичних опонентів. Під час нацистського режиму було створено понад 30 концтаборів, у яких знищено понад 7 млн. в'язнів. В Італії за часів режиму Б. Муссоліні існували різні осередки незадоволення, в 40-х роках минулого століття виник і успішно діяв рух Опору. В Німеччині будь-яка опозиція чи опір придушувались і не мали жодних шансів.

По-шосте, суттєвою відмінністю можна вважати ставлення до традицій. В Італії, попри формування системи фашистської влади, продовжувала діяти монархія, і король зберігав певний рівень власної автономії. Поряд з фашистською партією значний вплив на внутрішньополітичне життя країни справляла аристократія, армія, державна бюрократія. Внаслідок цього рівень концентрації влади в руках фашистської партії та дуче був суттєво нижчим, ніж у Німеччині. На противагу цьому режим Гітлера повністю підпорядкував партії, а передусім фюреру, державний апарат, армію і суспільство загалом.

По-сьоме, суттєві відмінності простежувалися в питаннях зовнішньополітичних амбіцій. Муссоліні хоча і наголошував на необхідності відновлення минулої величі імперського Риму, але ставив перед собою та державою завдання завоювання лише територій Албанії, Ефіопії, територіальні набуття за рахунок колишньої королівської Югославії. Натомість Гітлер прагнув світового панування націонал-соціалізму.