Курсова робота «Оксамитові» революції як форма політичної участі порівняльний аналіз особливостей здійснення на сучасному етапі розвитку людства

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ «ОКСАМИТОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

1.1. Еволюція поняття «революція» в політичній теорії

1.2. Поняття про "Оксамитову революцію"

РОЗДІЛ 2. „ОКСАМИТОВІ РЕВОЛЮЦІЇ” ЯК СПОСІБ РОТАЦІЇ ВЛАДИ

2.1. «Оксамитова революція» у Чехословаччині та демократизація інститутів права

2.2. Оксамитові революції в Європі: підсумки перетворень

2.3. Способи та форми завершення «оксамитових революцій»

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ «ОКСАМИТОВИХ РЕВОЛЮЦІЙ» НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Останні роки слово «революція» стало загальновживаним. Низка політичних подій, що охопили пострадянські країни після 2000 року, отримало назву оксамитових або кольорових революцій та поставила питання про те, а що революція по суті своїй є. Дане поняття відноситься до категорій політологічного аналізу, тому сама сучасність вимагає від політичної науки дати ґрунтовну відповідь на питання про те, що таке «революція» в сучасному вимірі.

Події на Майдані Незалежності в Києві 2004 р. та 2014 р. виявилися епатажними не лише для влади, а й, здається, для тодішньої опозиції. Масові суспільні метаморфози, які вилилися у „феномен Майдану, стали несподіванкою для влади, ментальність народу в уявленні якої була ментальністю суспільства, „чия хата скраю...”. Нині можна зустріти багато епітетів на адресу суспільства на кшталт “формування громадянського суспільства”, “політичної нації” і т.н. Відтоді у вітчизняних та зарубіжних виданнях з’явилася велика кількість публікацій на тему “помаранчевої революції”. Проте зрозуміти характер змін можливо лише співставляючи їх з аналогічними процесами у інших країнах. У цьому сенсі інтуїтивно відчувається зв’язок української “кольорової революції” з оксамитовими революціями у країнах ЦСЄ кінця 80-х рр. ХХ ст.

Тому у пропонованій роботі спробуємо збагнути суть цих полів крізь призму безкровних революцій в країнах ЦСЄ.

Отже, метою нашої роботи є аналіз «оксамитових» революцій як форми політичної участі, особливостей їх здійснення на сучасному етапі розвитку людства.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути еволюцію поняття «революція» в політичній теорії;

- проаналізувати поняття про "Оксамитову революцію";

- охарактеризувати «Оксамитову революцію» у Чехословаччині та демократизацію інститутів права;

- дослідити підсумки перетворень оксамитових революцій в Європі;

- з’ясувати особливості  «Оксамитової революції» в Україні;

- здійснити характеристику способів та форм завершення «оксамитових революцій».

Об’єкт дослідження – особливості  «Оксамитової революції».

Предмет дослідження – аналіз «оксамитових» революцій як форми політичної участі, особливостей їх здійснення на сучасному етапі розвитку людства.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльну характеристику «оксамитових» революцій як форми політичної участі, особливостей їх здійснення на сучасному етапі розвитку людства.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 41 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Під «оксамитовими» революціями розуміється один зі способів повалення комуністичних режимів: від поступових реформ до насильницького усунення старої влади через народне повстання, які відбулися переважно в країнах з порівняно м’якими авторитарними режимами, де стався розпад правлячої еліти та напередодні революцій спостерігався низький рівень життя й мала місце консолідація опозиційних сил демократичної та патріотичної спрямованості.

2. Оксамитова революція 1989 року — повалення комуністичного режиму в Чехословаччині (тоді ЧССР або Чехословацька Соціалістична Республіка), яке відбулося мирним шляхом без використання зброї та пролиття крові в результаті вуличних акцій протестів, що відбулися в період з 17 листопада по 29 грудня 1989 року.

Назву революції запропонували іноземні журналісти. Але, на думку Вацлава Гавела — новообраного президента Чехословаччини після революції, назва не повністю відображає події перших днів, адже армія була в бойовій готовності, а поліція вимагала дозволу на застосування сили проти демонстрантів.

Успіх Оксамитової революції був забезпечений сприятливим міжнародним станом (падіння Берлінської стіни і Перебудова в СРСР).

3. На відміну від «оксамитових», кольорові революції, які історично були пізніше за оксамитові та охопили країни колишнього СРСР, мали ненасильницький характер протікання, коли боротьба велася психологічною, соціальною, економічною та політичною зброєю за допомогою великих мас народу, ґрунтувалася на невдоволеності мас і часто в якості детонатора соціального вибуху використовували вибори.

4. Головною особливістю сучасних революцій в даному аспекті є її технологічний аспект, отже, можливість її застосування в політичній практиці за суб’єктивною волею певної групи, що підтверджує значення революції саме як механізму зміни політичного процесу, а не докорінних змін в свідомості та цінностях суспільства. Таких інструментальний підхід визначає революцію як певний набір дій, процедур та правил їх проведення, коли революція формується як вистава, де участь беруть великі маси людей, сформовані за допомогою засобів впливу на їх свідомість через ЗМІ, а найбільш вдалий час для їх застосування – ненасильницький за своєю природою політичний інститут – вибори.

Легітимна можливість та демократична природа застосування даного сценарію зміни влади перетворює революцію на дієвий механізм змін вектору політичного процесу в межах сучасних національних держав, що особливо актуалізується в період соціально-економічних криз, коли суспільство вимагає від влади докорінних, радикальних змін.

1. Бокало Н., Трохимчук С. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі країн Вишеградської групи). – Львів, 2000. – С. 35.

2. Восточная Европа: 20 лет социальной трансформации: Сборник научных трудов / РАН. ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобал. и регионал. проблем.; Отв. ред. Игрицкий Ю.И., Шаншиева Л.Н. — М.: ИНИОН РАН, 2010.

3. Задорожнюк Э.Г. От крушения Пражской весны к триумфу «бархатной» революции. Из истории оппозиционного движения в Чехословакии (август 1968 — ноябрь 1989 г.). — М.: Индрик, 2008. — 440 с.

4. Зеленько Г. «Оксамитова революція» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 510.

5. Козелек Р. Історичні критерії поняття революції у Новому Часі / Райнгарт Козелек // Часопис. – 2004. - № 34.

6. Кульчицький С. Помаранчева революція: між минулим та майбутнім. – День. – 2005. – 27 січня.

7. Маґун А. Подія революції / Артємій Маґун // Часопис. – 2004. - № 34.

8. Мацієвський Ю. «Помаранчева революція» крізь призму транзитології / Юрій Мацієвський // Часопис. - 2005. - № 40.

9. Мейтус В. Массы, движения, революции / В.Ю. Мейтус, В.В. Мейтус – К.: Ника-Центр, 2008. – 504 с.

10. Мирзоев С. Гибель права: легитимность в «оранжевих революціях» / Сергій Мирзоев. – М.: Издательство «Європа», 2006. – 232 с.

11. Опитування Міжнародної Фундації Виборчих Систем в межах проекту „Ставлення та очікування: Опитування громадської думки в Україні за 2003р.”. – К., 2004.

12. Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: навч. посіб / Євген Михайлович Орач. – К.: Атака, 2005. – 560 с.

13. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л.М. Герасіна, В.Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М.П. Требіна. — Х.: Право, 2015

14. Українське суспільство 1994-2004: соціологічний моніторинг / За ред. Н. Паніної. – К., 2005. – С.13.

15. Якушик В. Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу / Валентин Якушик // Політичний менеджмент. Наук. журнал / гол. ред. Ю.Ж. Шайгородський. – 2006. - № 2 (17). – C. 19-36

16. Diamond L. Introduction: In Search of Consolidation // Consolidation the Third Wave Democracies. Regional Challenges? Ed. by L. Diamond, M. Plattner, Y. Chu, and H. Tien. Baltimore, London: The Johns Hopkins University Press, 1997.

17. Linz Х., Stepan A. Problems of democ ratic Transformation and Consolidation – Southen Europe, South America, Post-Communist Europe. Baltimore: The Johns Hopkins University Press. – 1996. – Р.255-292.