Курсова робота Порівняльний аналіз основних різновидів та моделей політичної системи

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ

1.1. Поняття про політичну систему як галузь політології

1.2. Основні критерії класифікації політичних систем

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ РІЗНОВИДІВ ТА МОДЕЛЕЙ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

2.1. Політичні системи та їх середовище в порівняльному аналізі

2.2. Особливості використання порівняльного методу в політологічному дослідженні

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

3.1. Порівняльний аналіз основних виборчих систем

3.2. Порівняльний аналіз партійних систем різного типу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Закорінені в давніх часах спроби збагнути особливості політичного розвитку людської цивілізації постійно розвиваються і вдосконалюються, збагачуючи світову суспільно-політичну думку, синтезуючи й систематизуючи політичні знання. Історичний розвиток цих знань фіксується у різноманітній літературі, яку ми читаємо, вивчаючи різні предмети. Треба знати не тільки те, що відбувається у світі, а й минуле.

Тому політична теорія значною мірою опирається на дослідження, в основі яких лежить порівняльний метод. Через співставлення досліджуються різні політичні системи, політичні процеси, політичні інститути, політичні режими, політична культура, влада та інші категорії політичної науки. Актуальність цієї теми полягає в тому, що немає сенсу аналізувати окремі явища політичної життєдіяльності суспільства без конкретного соціально-політичного контексту, всезагального аналізу його передумов та наслідків, без проведення політичної аналогії та врахування досвіду інших держав.

Порівняльний (компаративний) метод полягає у співставленні однотипних політичних явищ, які розвиваються в різних політичних системах, пошуку їх подібностей та відмінностей, динаміки та статики.

Різноманітні політичні явища в суспільстві є самодостатньою цілісністю. Ця їхня властивість втілена в понятті "політична система" суспільства. Її завдання — забезпечення неперервності, взаємопов'язаності й координації діяльності різних політичних суб'єктів для досягнення поставлених цілей. Вона гармонізує суспільні відносини, визначає механізми вирішення соціальних конфліктів і запобігання кризовим явищам. Теорія політичної системи важлива для розуміння політичного життя будь-якого суспільства, а надто для передбачення напрямів і перспектив розвитку.

Отже, метою нашої роботи є аналіз особливостей порівняльного аналізу основних різновидів та моделей політичної системи.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття про політичну систему як галузь політології;

- проаналізувати основні критерії класифікації політичних систем;

- охарактеризувати особливості використання порівняльного методу в політологічному дослідженні;

- розглянути політичні системи та їх середовище в порівняльному аналізі;

- здійснити порівняльний аналіз основних виборчих систем;

- провести порівняльний аналіз партійних систем різного типу.

Об’єкт дослідження - середовище політичних систем у порівняльному аналізі.

Предмет дослідження - порівняльний аналіз основних різновидів та моделей політичної системи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено порівняльний аналіз основних різновидів та моделей політичної системи, зокрема проведено порівняння основних виборчих систем та партійних систем різного типу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 43 сторінок без списку використаної літератури.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Використання порівняльного методу в порівняльній політичній науці породжує значну кількість методичних проблем, пов’язаних з об’єктом дослідження, можливістю використання статистичного аналізу, вибором контекстуальних ознак тощо. Відтак, варто звернути увагу на проблеми, що можна поділити на якісні (проблеми «порівняльності», «недостатньо випадків, багато змінних», «проблема Гелтона») та кількісні (виміру, інтерпретації та еквівалентності політичних явищ, що вивчаються).

2. Політична система - це впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних стосунків (суспільних та політичних) інститутів, що виконують певні політичні функції. Це сукупність взаємозв’язаних і взаємозалежних політичних інституцій та організацій, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури.

Категорія «політична система» відображає політичну діяльність, підкреслює системний характер політичного життя, оскільки різнорідні елементи системи вступаючи у взаємовідносини роблять її динамічною, готовою до постійних змін і в той же час роблять її єдиним, цілісним суспільним організмом.

3. На основі проведеного аналізу усіх різновидів виборчих систем робимо висновок, що вибрана модель системи повинна бути ефективною і сприйматися людьми, а не бути сліпо запозиченою. Слід змінити виборче законодавство і місцеві ради потрібно, на нашу думку, обирати виключно на мажоритарній основі. Більшість місцевих рад, обраних на пропорційній основі, є недієздатними.

У Верховну Раду варіантом виборчої системи може бути пропорційна виборча система із відкритими регіональними партійними списками. Тоді кожна особа, яка стала народним обранцем, буде підзвітна найперше своїм виборцям і одночасно своїй партії.

Хоч, звичайно, ефективність запропонованої чи іншої виборчої системи зможе підтвердити лише виборча практика. Тому питання трансформації виборчої системи є і ще довго залишатиметься актуальним, що становить перспективи для подальших досліджень виборчих систем.

4. Здійснюючи взаємозв'язок між громадянами і державою, партії вступають у контакт не тільки з органами влади, але й одна з одною. Для позначення способу цього взаємозв'язку партій використовується термін "партійна система”. У найбільш загальному вигляді партійна система - це сукупність зв'язків і відносин між: партіями, які претендують на володіння владою в країні. Для визначення типу партійної системи нерідко використовується кількісний критерій (одно-, дво- і багатопартійні системи). До кількісного критерію часто додають такі показники, як наявність або відсутність домінуючої партії або здатність до укладення союзів, рівень загальності між партіями.

Залежно від кількості партій, що реально претендують на владу, виділяють такі типи партійних систем.

Однопартійні системи виключають можливість існування якихось інших партій і передбачають злиття партійного і державного керівництва. Подібна модель характерна для тоталітарних і частково авторитарних режимів.

"Уявна" багатопартійність (квазібагатопартійність). Це означає, що реальна влада зосереджена в руках однієї партії при формальному дозволі діяльності інших партій. Так, не дивлячись на те, що в Китаї, крім комуністичної партії, існує ще вісім партій, всі вони визнають керівну роль КПК. Інша назва цієї системи - "система з партією-гегемоном".

Біпартизм або двопартійна система (США, Великобританія). Для неї характерна наявність двох партій, постійних лідерів виборчих кампаній, з якими не в стані конкурувати інші партії. Партія, що перемогла на виборах (наприклад, президентських у США і парламентських у Британії), отримує право формувати свій кабінет міністрів. При цьому можливе виникнення ситуації (таке часто спостерігається у США), коли виконавчу владу виражає одна партія, а парламентську більшість виражено іншою партією. Самі американці розглядають цю ситуацію як додатковий поділ влади.

Система "двох з половиною партій". Від попередньої вона відрізняється тим, що одна з двох провідних партій країни, перемігши на виборах, може сформувати уряд, лише блокуючись з третьою, менш сильною партією. Така модель існує в Німеччині. Головними конкурентами на виборах є Християнсько-демократичний союз і соціалісти (СДПГ). Довгий час у ролі третьої партії виступали вільні демократи, які об'єднувалися то з СДПГ (1969-1982), то з ХДС (1982-1998). Після 1998 р. Соціалісти стали правлячою партією, вступивши в коаліцію з "зеленими" ("Союз до зелені").

1. Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор / Г. Алмонд, Дж. Пауэлл, К. Стром, Р. Далтон // - М.: Аспект Пресс, 2002. - С.17 - 92.

2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна: навчальний посібник / А. Білоус. - К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000. - 200 с.

3. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / И. Валлерстайн; пер. с англ. – СПб.: Университетская книга, 2001. – 416 с.

4. Жовніренко Павло. Нові партії як шанс для України [Текст]: хто може кинути виклик системі і реалізувати запити нації / Павло Жовніренко // Україна молода. - 2016. - № 112 (7 верес.). - С. 5.

5. Кармазіна М. Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях / М. Кармазіна, О. Могилевець. // Політичний менеджмент. - 2006. - № 5.

6. Кобильник В. Порівняльний метод як основа політичного дослідження / В. Кобильник // Збірник наукових праць «Політологічні студії». Вип. 2, 2011. - С. 54 - 64.

7. Коротков Д.С. Політична еліта України: становлення та розвиток у виборчому процесі : монографія / Д.С. Коротков. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2012. – 208 с.

8. Лісничий Антон. Вплив виборів 2006 року на владно-партійну взаємодію системи місцевого самоврядування в Україні / Антон Лісничий // Віче. - 2010. - № 10. - С. 12-15.

9 Партійна система України: особливості становлення, проблеми функціонування, тенденції еволюції // Національна безпека і оборона. - 2010. - № 5. - С. 2-33

10. Петренко І.І. Основні види аналізу державної політики [Текст] / І.І. Петренко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / гол. ред. А.Є. Конверський. - Київ: Київський ун-т, 2014. - Вип. 4(118): Філософія. політологія. - С. 40-43.

11. Прієшкіна О. Територіальна громада в політичній системі та системі місцевого самоврядування України [Текст] / О. Прієшкіна // Юридичний вісник. - 2012. - № 1. - С. 37-40.

12. Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці / А. Романюк. // Вісник Львівського університету. Серія: Філософські науки. - 2006. Вип. 9. - С.190 - 199.

13. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем Західної Європи: інституційний вимір. - Львів: Тріада плюс, 2004. - С.7-17.

14. Романюк А. Становлення порівняльної політології та головні особливості методу порівняльних досліджень / А. Романюк. // Збірник наукових праць «Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку». - Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка». Вип.16. 2005. - С.15-21.

15. Скрипнюк Олександр. Політичні та організаційні фактори в системі гарантій принципу народного суверенітету в Україні [Текст] / Олександр Скрипнюк // Юридична Україна. - 2015. - № 7/8. - С. 22-27.

16. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. М. Гетьманчука, П. Ткачука. – Львів: Військовий інститут Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 228 с.

17. Тупиця О. Профспілки та політичні партії: способи взаємодії в сучасній політичній системі / О. Тупиця // Віче. - 2008. - № 13-14. - С. 43-46.

18. Шведа Ю.Р. Теорія політичної системи: навчально-методичний посібник / Ю. Шведа. - Львів, 2009. - 135 с.

19. Панкевич Р. Проблеми типологїї виборчих систем // Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/Visnyk/Visnyk4/Politologija/Pankevych.htm.

20. Ставнійчук М. Виборча система із "закритими" списками себе вичерпала // Режим доступу: http: // www.golosua.com/politika/2009/03/28/stavnijchuk-viborcha-sistema-iz-zakritimi-spiskami/.

21. Zukerman Alan S. Reformulting Understanding and Advancing Theory in Comparative Politics II APSA-CP Newsletter of the APSA Organized Section in Comparative Politics. Winter 1997. - Vol.8. - №1. - P.16