Курсова робота Порівняльний метод та особливості його застосування для дослідження політичних систем

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРІВНЯЛЬНОГО МЕТОДУ ЯК ОСНОВИ ПОЛІТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Методи та способи вивчення політики

1.2. Особливості використання порівняльного методу в політологічному дослідженні

1.3. Вимоги, що ставляться до порівняльної методології у політологічних дослідженнях

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОРІВНЯЛЬНОГО МЕТОДУ

2.1. Методологічні засади порівняльного аналізу

2.2. Політичні системи та їх середовище в порівняльному аналізі

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯНЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність дослідження. Політологія - багатофункціональна наука. Головна особливість політичної науки, подібно як і багатьох інших суспільствознавчих дисциплін, полягає утому, що, розвиваючись, вона не може опиратися на дані експериментальних досліджень та експериментально перевіряти отримані висновки, як це роблять у природничих науках. Це однаковою мірою пов'язано з макро- та мікрорівнем політичного життя. Саме тому, на думку А. Романюка, головним механізмом отримання наукових знань про політичне життя та процеси стали порівняльні дослідження [13, 14].

Політична теорія в значній мірі опирається на результати порівняльної політології (в основі якої лежить порівняльний метод), співставляючи різні політичні системи, політичні режими, політичні інститути, владу та інші важливі категорії політичної науки починаючи від політичних процесів і закінчуючи політичною культурою. М. Доган та Д. Пеласі стверджують, що політичні науки повинні бути порівняльними. Оскільки не має сенсу аналізувати окремо взяті явища політичної сфери життєдіяльності суспільства без конкретного соціально-політичного контексту, всезагального аналізу його передумов та наслідків, без проведення історичної аналогії та врахування досвіду інших держав [3].

Г. Алмонд та Г Пауелл, вважають, що "...логіка та мета порівняльного методу використовується політичними науками подібно до того, як експеримент використовується точними науками. Політолог не може спроектувати експеримент щодо політичного устрою та спостерігати за наслідками. Однак, порівняльний метод створює можливості описати та кваліфікувати, організувати та пояснити різноманітні комбінації подій, які відбуваються у політиці різних країн" [1]. Поширеність порівняльного методу в політології й зумовлює актуальність досліджень, що стосуються порівняльної методології.

Отже, метою нашої роботи є аналіз особливостей порівняльного методу та особливості його застосування для дослідження політичних систем.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути методи та способи вивчення політики;

- проаналізувати особливості використання порівняльного методу в політологічному дослідженні;

- з’ясувати вимоги, що ставляться до порівняльної методології у політологічних дослідженнях;

- дослідити методологічні засади порівняльного аналізу;

- проаналізувати політичні системи та їх середовище в порівняльному аналізі.

Об’єкт дослідження - середовище політичних систем у порівняльному аналізі.

Предмет дослідження - порівняльний метод та особливості його застосування для дослідження політичних систем.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено ґрунтовне дослідження особливостей порівняльного методу та його застосування для аналізу політичних систем.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи становить 44 сторінок.

Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:

1. Застосування порівняльного методу в політологічних дослідженнях є надзвичайно важливим, оскільки дає змогу, без застосування експериментальних досліджень, більш детально проаналізувати політичні явища та процеси. У своєму розвитку порівняльна методологія в політологічних дослідженнях пройшла декілька етапів. Його поява та застосування у політичній науці пов'язано із становленням політології як академічної дисципліни. Найбільший розвиток припадає на 50-70-ті роки ХХ ст. Після чого намітилася певна криза даного методу. Сьогодні порівняльний метод продовжує застосовуватися в політичних студіях, однак еволюціонує в сторону історико-політологічних порівнянь, яке було характерне для першого етапу його розвитку.

2. Існує досить багато видів порівняльних досліджень в залежності від особливостей об’єкта дослідження, що свідчить про розвиток порівняльної політичної науки і пошук як нових напрямів дослідження, так і ефективного пізнавального інструментарію. Найчастіше компаративісти використовують сьогодні такі види порівняльних досліджень, як «case-study», бінарне, регіональне, тематичне, крос-національне й крос-темпоральне порівняння. Але головним є не стільки тип порівняння, який обирає дослідник, скільки те, чи володіє дослідник теорією і методом порівняння, чи знає обмеження застосування одного чи іншого різновиду порівняння та чи вміє використовувати його переваги.

3. Використання порівняльного методу в порівняльній політичній науці породжує значну кількість методичних проблем, пов’язаних з об’єктом дослідження, можливістю використання статистичного аналізу, вибором контекстуальних ознак тощо. Відтак, варто звернути увагу на проблеми, що можна поділити на якісні (проблеми «порівняльності», «недостатньо випадків, багато змінних», «проблема Гелтона») та кількісні (виміру, інтерпретації та еквівалентності політичних явищ, що вивчаються).

4. Порівняльне політологічне дослідження може здійснювати вияв подібностей та відмінностей політичних явищ та процесів як двох і більше суспільств так і одиничних випадків. Політологічне порівняння носить багаторівневий характер, оскільки аналізує макросоціальну та мікросоціальну системи, що й визначає глибину даного дослідження. Ще однією особливою рисою даної методології є спільне використання кількісного та якісного аналізу політичних інститутів, політичних процесів тощо. Застосування даної методології у політологічних дослідженнях вимагає розроблення концептуальних засад порівняльного аналізу. Дана проблема є на сьогодні актуальною у політологічних дослідженнях.

1. Голинська Х.О. Співвідношення форми правління та партійної системи держави як чинник реалізації партійно-політичної відповідальності [Текст] / Х. О. Голинська // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка / відп. ред. А.Є. Конверський. - К.: КИЇВ. УН-Т, 2010. - Вип. 98: Філософія. Політологія. - С. 47-50.

2. Губрієнко О.М. Партійна система Франції: історія і сучасність (політико-правовий аналіз) / О.М. Губрієнко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - №6. - С. 60-69.

3. Гущина С.О. Роль принципів демократичного урядування у процесі формування громадянського суспільства [Текст] / С.О. Гущина // Наукові записки НаУКМА / Нац. ун-т "КМ Академія". - К., 2012. - Т. 134: Політичні науки. - С. 36-39.

4. Ильин М.В. Основные методологические проблемы сравнительной политологии // Полис. - 2001. - №6. - С.157.

5. Кармазіна М. Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях / М. Кармазіна, О. Могилевець. // Політичний менеджмент. - 2006. - № 5.

6. Кобильник В. Порівняльний метод як основа політичного дослідження / В. Кобильник // Збірник наукових праць «Політологічні студії». Вип. 2, 2011. - С. 54 - 64.

7. Лісничий А. Вплив виборів 2006 року на владно-партійну взаємодію системи місцевого самоврядування в Україні / Антон Лісничий // Віче. - 2010. - № 10. - С. 12-15.

8. Мазіна А. Політична система як наукова категорія та суспільно-політичний феномен / А. Мазіна. // Стратегічні пріоритети, №4(5). - 2007. - С. 56-60.

9. Монархічна ідея у ХХІ столітті [Текст] // День. - 2017. - № 78/79 (12-13 трав.). - С. 15.

10. Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) / Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. - Львів, ЦПД, 2008. - С. 22 -30.

11. Політологічний енциклопедичний словник / Упоряд. В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенька. - 2-е вид., доп. і перероб. - К., 2004. - С. 526.

12. Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці / А. Романюк. // Вісник Львівського університету. Серія: Філософські науки. - 2006. Вип. 9. - С.190 - 199.

13. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем Західної Європи: інституційний вимір. - Львів: Тріада плюс, 2004. - С.7-17.

14. Романюк А. Становлення порівняльної політології та головні особливості методу порівняльних досліджень / А. Романюк. // Збірник наукових праць «Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку».- Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка». Вип.16. 2005. - С.15-21.

15. Самбутян Ю.Г. Сравнительная политология как направление современной науки о политике // Вестник Российского университета дружбы народов. - Сер.: Политология. - 2004. - №1(5). - С.55-56.

16. Тихоокеанская Азия: перспективы трансформаций политических систем // Мировая экономика и международные отношения. - 2010. - № 5. - С. 83-95.

17. Чабанна М.В. Громадянська участь у процесі прийняття політичних рішень на державному рівні як критерій демократичності політичного режиму [Текст] / М.В. Чабанна // Наукові записки НаУКМА. - К, 2011. - Т. 121: Політологічні науки. - С. 25-29.

18. Шведа Ю.Р. Теорія політичної системи: навчально-методичний посібник / Ю. Шведа. - Львів, 2009. - 135 с.

19. Zukerman Alan S. Reformulting Understanding and Advancing Theory in Comparative Politics II APSA-CP Newsletter of the APSA Organized Section in Comparative Politics. Winter 1997. - Vol.8. - №1. - P.16.