Курсова робота Трагедія холокосту в Артемівську за спогадами очевидців
Код роботи: 3795
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Історія СРСР
Тема: Трагедія холокосту в Артемівську за спогадами очевидців
Кількість сторінок: 44
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: 350 грн
Вступ
Розділ 1. Ідеологічне обґрунтування та організація холокосту
Розділ 2. Німецький окупаційний режим в Артемівську. Злочини окупантів проти мирного населення
Розділ 3. Холокост в Артемівську
Розділ 4. Опір місцевих мешканців окупаційному режиму. Рятування євреіського населення від винищення
Розділ 5. Викриття і правова оцінка холокосту
Розділ 6. Увічнення пам’яті про жертви холокосту
Висновки
Список джерел і літератури
Додатки
Вступ
Однією з найжахливіших трагедій в історії людства назавжди залишиться друга світова війна. Це зумовлене не лише небувалим в історії розмахом бойових дій та масштабами жертв, у тому числі й серед мирного населення воюючих країн. Страшним і незабутнім уроком людству стали військові злочини й злочини проти людяності, скоєні нацистськими загарбниками на всіх окупованих територіях, у тому числі й на території України. Людство повинно про них пам’ятати, щоб ніколи не допустити їх повторення.
Серед цих злочинів особливо небезпечним був геноцид – масове винищення людей за расовою, етнічною або релігійною ознакою. Нацистський геноцид був спрямований проти багатьох народів, але в першу чергу проти євреїв, які складали досить помітну частку населення тогочасної Радянської України, і Донбасу зокрема, і мого рідного міста Артемівська.
Трагедія антиєврейського геноциду, за яким у літературі давно закріпилася назва холокосту, не обійшла стороною й моє рідне місто. Майже усі євреї, які залишилися в Артемівську після відходу радянських військ, були безжально винищені німецькими окупантами. „Артемівський Бабин Яр” 1942 року й досі залишається болючим спогадом для мешканців міста.
Мене теж ця тема не залишила байдужим, зважаючи на її громадську та наукову актуальність. Адже досі ще не встановлені всі імена жертв холокосту в Артемівську та їх остаточна кількість, нез’ясованими залишаються деякі обставини та винуватці цього злочину. Тож звернувшись до сучасної наукової літератури та малодосліджених документальних джерел, а також використовуючи свідчення так званої усної історії я спробую дати своє висвітлення теми холокосту в Артемівську.
Об’єктом мого дослідження є масове винищення євреїв в Артемівську в період німецької окупації 1941 - 1943 років. Яке буде розкрито не базуючись не тільки на архівних документах але з використанням спогадів очевидців тих страшних подій. Предметом дослідження є походження холокосту як історичного явища, його загальна організація та конкретні вияви на території мого рідного міста, а також викриття й засудження цих злочинів.
Мета цієї дослідницької роботи зводиться до узагальнення та аналізу усних свідчень про події холокосту в Артемівську, та порівняння їх з архівними матеріалами що дасть змогу зробити висновок на скільки спогади очевидців співпадають з фактами які встановлені істориками.
Ця мета реалізується через вирішення ряду дослідницьких завдань:
1) висвітлити ідейні витоки та організацію масового винищення євреїв нацистськими окупантами; 2) виявити суть і зміст німецького окупаційного режиму в Артемівську 1941 – 1943 рр., розкрити злочини окупантів проти мирного населення; 3) простежити явище холокосту на території Артемівська в різноманітних його проявах, з’ясувати масштаб і наслідки трагедії; 4) проаналізувати різноманітні форми опору місцевих мешканців окупаційному режиму, в тому числі й рятування єврейського населення від винищення; 5) розповісти про викриття й правову оцінку трагедії холокосту в Артемівську; 6) узагальнити досвід увічнення пам’яті про жертви холокосту в нашому місті.
Проблема холокосту здавна привертала увагу дослідників. Тому для більш широкого розкриття наведеної проблеми був використаний великий обсяг спеціальної та загальної літератури, що дає змогу не консервувати проблему в окрему регіоні а розглядати її ширше. Ця подія відображена в багатьох загальних працях з історії України, наприклад у підручниках для вузів за редакцією Ю Зайцева [27], монографіях Т Гунчака [25], В. Косика [31]. Наукові праці з історії Донбасу теж приділяють певну увагу темі холокосту. Варто згадати енциклопедичне видання з історії міст та сіл Донецької області [26] та книгу іноземного автора Г. Куромія [33]. Дослідники історії міста Артемівська також приділяли увагу цій болючій проблемі, наприклад С. Татаринов та В. Сутковий [39], О. Рева, С. Татаринов, М. Абрамов [37], О. Рева [36].
Існує також значна кількість спеціальних досліджень проблеми холокосту, територіальні рамки яких охоплюють Україну в цілому, серед них збірка наукових праць „Катастрофа і опір українського єврейства” за редакцією С. Єлисаветського [29], А. Круглова [32], В. Гроссмана [24].
Найбільш детальне висвітлення трагедія холокосту в Артемівську знайшла в працях місцевих авторів С. Татаринова та О. Шаталіна [40], С. Татаринова,, С. Федяєва [38], О. Казакова, С. Татаринова, С. Федяєва [28]. Але варто зазначити, що місцеві краєзнавці часто обмежуються констатацією фактів замість ширших історичних узагальнень та аналізу.
За цією темою існує великий обсяг документальних джерел. Серед них є опубліковані збірки документів, наприклад, „Черная книга” за редакцією В. Гросмана та І. Еренбурга [20], багатотомне видання матеріалів Нюрнберзького процесу [17]. Окремі документи можна знайти у збірниках „Советская Украина в годы Великой Отечественной войны” [18], „Україна в XX столітті” [19], „Донецкая область в годы Великой Отечественной войны” [13]. Списки жертв холокосту на території Артемівська опубліковані в меморіальних виданнях: „Книга Скорби Украины. Донецкая область” [15, 16], „Книга Скорби” м. Артемівська [14] та збірнику „Артемовский Бабий Яр” за редакцією Д.Л. Вігдергауза [12].
Важливі документи з досліджуваної теми містяться в фондах Артемівського краєзнавчого музею. Серед них варто згадати документальні фотоальбоми “Жертвы фашистского террора в Артёмовске” [1], “Зверства немецко-фашистских захватчиков и их сообщников в «лазарете» советских военнопленных во время временной оккупации г.Артёмовска “ [2].
Багато цінного матеріалу містять справи „Артемівськ в боротьбі проти німецьких загарбників, 1941 – 1943 рр.” [3], „Опір німецьким загарбникам на тимчасово окупованій території м. Артемівська і Артемівського району 1941 -1943 рр.” [4], „Відомості про мешканців м. Артемівська, які допомагали в порятунку євреїв під час окупації (1941 – 1943 рр.)” [6], „Жертви фашистського терору в Артемівську” [9], „Трагедія холокосту в Артемівську [10].
Надзвичайно важливими джерелами є мемуари очевидців тих страшних подій: спогади Савогіна Н.А. В. Гетьмана, М. Бобильова, Ц. Штопель, щоденники П. Кончініної, П. Фрадіна [7].
Звичайно, треба також згадати комплекти газет: „Бахмутский вестник” [22], „Артёмовский рабочий” [21], фронтову газету „Боевой товарищ” [23]. Дуже важливими є добірки газетних репортажів з судових процесів над німецькими поплічниками [5], [8].
Існуючий обсяг літератури та джерел можна вважати достатнім для розкриття теми в межах учнівської дослідницької роботи в рамках курсової роботи.
Наукову новизну своєї дослідницької роботи я вбачаю в спробі розкрити трагедію артемівського холокосту як частину загального плану тотального винищення євреїв на всіх окупованих нацистською Німеччиною територіях, а також у використанні документів що мають відношення до усної історії тому ще не були дослідженні. В роботі вперше робиться спроба статистичного дослідження статево-вікового та соціального складу жертв холокосту в Артемівську, оприлюднюються нові імена жертв та місця масового винищення євреїв в Артемівську.
Практичне значення роботи, на мою думку, полягає в тому, що вона може бути використана на уроках історії та на заняттях історичного гуртка в школі, у лекціях для аудиторії різного складу, при проведенні масових заходів, присвячених річниці трагедії холокосту тощо. До того ж ця робота може підтвердити те що щоденники та спогади очевидців наведених подій часто несуть більше інформації ніж конкретні документальні джерела.
Структура роботи обумовлена поставленими в ній метою і завданнями.
Робота складається зі вступу, шести розділів:
1) Ідеологічне обґрунтування та організація холокосту;
2) Німецький окупаційний режим в Артемівську. Злочини окупантів проти мирного населення;
3) Холокост в Артемівську;
4) Опір місцевих мешканців окупаційному режиму. Рятування єврейського населення від винищення;
5) Викриття й правова оцінка холокосту;
6) Увічнення пам`яті про жертв холокосту; висновків, списку джерел та літератури, додатків.
Висновки
Дослідивши проблему масового винищення євреїв в Артемівську під час німецької окупації, можна зробити наступні висновки. Холокост як історичне явище мав своє ідеологічне підґрунтя, нацистська ідеологічна машина ще з 1933 року почала обробляти населення в дусі антисемітизму. Завдяки багаторічній ідеологічній обробці нацистське керівництво ще до початку другої світової війни виховало цілу армію переконаних і старанних виконавців антиєврейського геноциду, не обмежених у своїх діях жодними моральними нормами. Холокост був заздалегідь спланований і ретельно організований на всіх окупованих територіях. Для винищення євреїв була створена ціла низка каральних організацій, які не залишали єврейському населенню окупованих територій жодних шансів на порятунок.
Окупувавши Артемівськ, німці продемонстрували на практиці, як діє відпрацьований вже механізм масового винищення євреїв. Перед тим, як приступити безпосередньо до масової страти євреїв, німці вживали до них інших репресивних заходів (реєстрація, позначення, примусові роботи), а також поширювали антиєврейські настрої серед місцевого населення. Але намагання окупантів втягнути місцевих мешканців у антиєврейські погроми були марними. зазнали невдачі.
І це не дивно, адже репресивно-каральна політика окупаційної влади була спрямована проти всього населення окупованих територій, євреї були лише першою із запланованих жертв, першочерговим об’єктом геноциду. Тож, спостерігаючи масове винищення євреїв, представники інших національностей могли передбачити власну сумну долю. По-друге, євреї Бахмута-Артемівська давно стали органічною складовою часткою міської громади, багато з них були представниками місцевої інтелігенції й користувалися повагою в місті.
В період німецької окупації 1941 – 1943 рр. на території міста відбувалось планомірне винищення євреїв. „Остаточне вирішення єврейського питання” в Артемівську окупаційна влада призначила на 7 – 11 січня 1942 року. Саме в ці дні основна маса євреїв міста була винищена нелюдським, варварським способом: тисячі беззахисних жертв були заживо замуровані в підземній камері. Загальна кількість жертв трагедії сягає 3000 осіб. Втім, переслідування євреїв не обмежувалась одноразовою масовою стратою, а тривало протягом усього періоду окупації й було спрямоване на остаточне винищення всіх євреїв міста.
На території Артемівська не припинявся опір окупантам, діяли підпільні групи й партизанські загони. Незважаючи на заборони й загрозу смертної кари, місцеві мешканці переховували євреїв від німецьких каральних органів.
Відразу після звільнення міста почалось розслідування злочинів, скоєних окупантами. Була створена надзвичайна державна комісія, результатом роботи якої стало розкриття злочинів окупантів. Були викриті масові страти окупантами мирного населення, переважно євреїв в алебастровій шахті, та проти радянських військовополонених в німецькому концентраційному таборі. Результатом роботи комісії стало складення документів, які були представлені радянською стороною в якості доказів на Нюрнберзькому процесі.
Після засудження всіх винуватців Артемівської трагедії настав довгий період мовчання щодо цієї теми. Звичайно, сам факт трагедії не заперечувався, але її національна спрямованість замовчувалась І лише після отримання незалежності нашою державою почалось відродження історичної пам’яті про цю трагедію.
Тепер можна перейти до практичних висновків завдяки використанню при написанні роботи не тільки архівних але й не перевірених джерел які представлені у вигляді щоденників та спогадів вдалося зробити наступне відкриття у спогадах Савогіна було знайдено прізвище ще одної жертви холокосту їм став військовополонений Герман, нажаль, більш точних свідчень добути не вдалося але він, саме завдяки цьому дослідженню був внесений до книги скорботи. З цього робимо висновок що використання усної історії при досліджені краєзнавчих тем може принести більше користі ніж численні архівні джерела тому ця тема і в подальшому буде розроблятися саме в наведеному вище контексті.
Список джерел і літератури
І. Джерела
а) архівні матеріали
1. Альбом «Спогади місцевих мешканців про холокост» (Алебастровые шахты)» // Фонди Артемівського краєзнавчого музею (АКМ)
2. Альбом «Воспоминания воєнопленных о зверствах немецко-фашистских захватчиков и их сообщников в «лазарете» советских военнопленных в период временной оккупации гор. Артемовска, Сталинской области» // Фонди АКМ
3. Фонди АКМ. – Ф. 60. - Спр 3. Спогади Гетьмана про окупаційний режим, 1941 – 1943 рр.: Історичний нарис.
4. Фонди АКМ. – Ф. 60. – Спр. 6. Опір німецьким загарбникам на тимчасово окупованій території м.Артемівська і Артемівського району 1941-1943 рр.
5. Фонди АКМ. – Ф. 60. – Спр. 8. Німецькі посібники на лаві підсудних.
6. Фонди АКМ. – Ф. 60. – Спр. 9. Відомості про мешканців м. Артемівська, які допомагали в порятунку євреїв під час окупації (1941 – 1943 рр.)
7. Фонди АКМ – Ф. 60. - Спр. 14. Спогади артемівців про окупацію 1941 -1943 рр.
8. Фонди АКМ. – Ф. 60. – Спр. 20. Судовий процес над зрадниками Батьківщини.
9. Фонди АКМ. – Ф. 77. – Спр. 1. Жертви фашистського терору в Артемівську.
10. Фонди АКМ. – Ф. 116. - Спр. 3. Трагедія холокосту в Артемівську 1942 р.
11. Фонди АКМ. – Ф. 116. - Спр. 5. Сучасне життя єврейської громади міста.
б) документальні видання
12. Артемовский Бабий Яр: Сб. / Сост. Д. Л. Вигдергауз; Ред. М. В. Габелев. – Артемовск, 2000. – 56 с.
13. Донецкая область в годы Великой Отечественной войны (1941 – 1945 гг.): Сб. докум. и материалов / Сост.: В.И.Лебедев (отв. сост.) и др.; Редкол.: Е.Д.Клерфон (отв. ред.) и др. - Донецк: Донбас, 1982. - 310 с.
14. Книга Скорби / Под ред. Д. Л. Вигдергауза и др. – Артемовск, 1996. - 28 с
15. Книга Скорби Украины. Донецкая область. Т. 1 / Редкол.: А.Н. Гурбич и др. – Донецк: ТОВ «Алан» 2000. – 640 с
16. Книга Скорби Украины. Донецкая область. Т. 2 / Редкол.: А.Н. Гурбич и др. – Донецк: ТОВ «Алан» 200. – 704 с
17. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками: Сб. материалов в 7 т. /Под общ. ред. Р.А. Руденко. – Т. 4:
Военные преступления и преступления против человечности. - М.: Госюриздат. – 896 с.
18. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны: Сб. док. и материалов. –2-е изд., доп. - Т. 1 - К: Наук. думка, 1985. – 519 с.
19. Україна в XX столітті: Зб. документів / Упор. А. Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.М. Литвин та ін. – К.: Вища шк., 2002. – 351 с.
20. Черная книга / Сост. под ред. В. Гроссмана и И. Эренбурга. - Иерусалим: Трабут. – 1980. – 616 с.
в) періодична преса
21. Газета „Артемовский рабочий”. – 1943. - №№ 1 – 56; 1944. - №№ 8 - 84.
22. Газета „Бахмутский вестник”. - 1942. - №2 від 7.01; №8 від 28.01; №19 від 7.03; №20 від 11.03; №22 від 18.03. Ксерокопія // Фонди АКМ
23. Газета „Боевой товарищ” - 1943. - № 227 від 17.09.
ІІ. Література
24. Гроссман В. Предисловие // Черная книга. – Иерусалим, 1980. – С. 3 – 20.
25. Гунчак Т. Україна: перша половина XX ст. Нарис політичної історії. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
26. История городов и сел Украинской ССР. Донецкая область / Ред. кол.: Г.П. Ерхов и др. – К.: Гл. ред. УСЭ, 1976. – 811 с.
27. Історія України: Підручник для вузів / Кер. авт. кол. Ю. Зайцев. - 2-ге вид. зі змінами. – Львів: Світ, 1998. – 488 с.
28. Казаков А. Л. и др. От черты оседлости к холокосту/ А. Л. Казаков, С. И. Татаринов, С.В. Федяев. – Артемовск, 2003. - 96 с.
29. Катастрофа та опір українського єврейства: Нариси з історії Голокосту і Опору в Україні / Ред.-упор. С. Я. Єлисаветський – К., 1999. – 424 с.
30. Коваль М. В. Нацистський геноцид щодо євреїв та українське населення //Укр. іст. журн. – 1992. - № 2. – С. 25 - 32.
31. Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів: Б.в., 1993. – 660 с.
32. Круглов А.И. Истребление еврейского населения на левобережье Украины зона военной администрации (1941-1944) // Катастрофа та опір Українського єврейства. – К., 1994. – С. 172 - 201.
33. Куромія Г. Свобода і терор в Донбасі: Україно-Російське прикордоння. 1870 - 1990 роки / Пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агєєв – К.: Основи, – 510 с.
34. Новітня історія України (1900 – 2000 рр.) /А. Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.М. Литвин та ін – 2-ге вид., доп. – К.: Вища шк., 2002. - 719 с.
35. Подольський А. До проблеми формування міжетнічної толерантності в сучасній Україні (на прикладах історії холокосту) // Еврейская мысль сквозь века. – Днепропетровск, 2001. – С. 238 – 258.
36. Рева А.А. Город моей судьбы. – Донецк: Диком-пресс, 1998. – 196 с.
37. Рева А.А. и др. История Бахмута-Артемовска / А.А. Рева, С. И. Татаринов, М. В. Абрамов. – Артемовск, 1996. - 136 с.
38. Татаринов С.И. и др. Евреи Бахмута – Артемовска / С.И. Татаринов, Ю.А. Семик, С.В. Федяев. – Артемовск, 2001. – 86 с.
39. Татаринов С. И, Сутковой В.Л. История Бахмутского края XX ст.: Учеб. пособие для 11 кл. – Артемовск, 1994. – 26 с.
40. Татаринов С. И, Шаталин А.В. Трагедия холокоста в Артемовске // Бахмутський часопис. – 1999 - 2000. - № 7 – 8. – С. 53 – 57.
41. Энциклопедия третьего рейха / Сост. В. Телицын. – 3-е изд. – М.: Локид-пресс, Рипол классик, 2005. – 479 с.