Курсова робота Явище змішування мов в Україні та світі

Вступ

Розділ 1. Специфіка різновидів змішування мов у світі

1.1. Суржик як проблема української мови

1.2. Трасянка як соціолект білоруської та російської мов

1.3. Жуаль та мовні проблеми франко-канадців

Розділ 2. Боротьба з явищем змішування мов як спосіб нормалізації мовної ситуації у світі

2.1. Нормалізація та вдосконалення мовної ситуації в Україні

2.2. Особливості боротьби з явищем змішування мов у світі

Висновки

Список використаної літератури

Явище змішування мов люди почали осмислювати ще у стародавні часи. Так вже у Святому Письмі зустрічаємо ідею про те, що людство, первісно єдине, з єдиною мовою, поділилось на окремі язики (племена), кожен з яких мав власну мову, говірку загальнолюдської мови. Тож існує теорія, що всі літературні мови світу є сумішшю мов різних стародавніх племен і народів.

Подібна ідея загальнолюдської мови у вигляді суміші мов розглядається у роботі стародавнього мислителя Філона Александрійського «Про змішання мов»: «рассечение единого языка на бесчисленные наречия, которое Законодатель называет «смешением», произошло, говорят они, ради освобождения от грехов, чтобы люди не могли уже сговориться и совместно творить преступления, но чтобы стали как бы глухи друг к другу… не брались за совместные дела…» [28].

Будь-яку літературну мову можна розглядати як певний стандарт, запроваджений суспільством у власних інтересах, зокрема для спрощення і стандартизації господарської діяльності. Відомо, що всі стандарти – річ минуща, тому рано чи пізно всі сучасні літературні мови світу мусять відійти у минуле і дати дорогу новим літературним мовам, новим стандартам, які виникнуть як певні суміші на базі вже наявних стандартів.

Треба мати на увазі, що мовні суспільні явища, аналогічні такому явищу як суржик у сучасному українському суспільстві, існують у глобальному суспільстві з давніх-давен. У сучасних наукових працях для визначення явища змішування мов використовується багато різних термінів і понять, серед яких варто згадати: лінгва, франка, креол, арго, жаргон, обсценна лексика, говірка, діалект, суміш мов, новояз тощо.

Актуальність роботи. Явище змішування мов існує в усьому світі. У багатьох країнах упродовж тривалого часу проблема змішування мов є найгострішим питанням внутрішньополітичного розвитку. Для збереження мовної самобутності кожної держави важливо усвідомлювати та правильно аналізувати ці проблеми, одним з найкращих способів для цього є порівняльне дослідження названого явища у різних країнах світу.

Мета роботи полягає у дослідженні явища змішування мов в Україні та світі, а також у виявленні наслідків подібної мовної ситуації у країнах світу, зокрема в Україні.

Завдання роботи полягають у тому, що: необхідно проаналізувати проблеми, пов’язані з мовною мішаниною; виявити шляхи вирішення цієї проблеми у різних країнах, з’ясувати умови збереження та розвитку єдиної літературної мови в Україні.

Об’єктами дослідження є держава, на території якої поширена мовна мішанина; законодавчі акти, які держава ухвалює для нормалізації мовної ситуації; а також саме суспільство та його ставлення до проблем мовної неврегульованості.

Предметом дослідження виступають: ставлення людей до проблем мовної мішанини у державах; особливості мовного статусу в державі, тобто наскільки держава забезпечує захист державної мови; особливості формування та проблеми виникнення мовної мішанини.

Наукова новизна полягає у тому, що використовуючи тематично досить широкий мовний матеріал різних країн можна об’єктивно і по-новому досліджувати цю проблему.

Теоретико-методологічну основу роботи становлять роботи Л. Масенко, В. Гигіна, В. Карасюка, які досліджували стан мов у різних країнах, використовуючи різні методи: аналіз формування мови на певній території, дедуктивний метод, дистрибутивний метод, компаративний метод.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (35 позицій). Загальний обсяг роботи становить 30 сторінок, із них 27 сторінок основного тексту.

Явище змішування мов існує в усьому світі. Проблеми цього явища досить глобальні та самостійно вирішитися вони не зможуть.

Державність мови є прикметою і символом державності народу. Але значення удержавлення мови аж ніяк не вичерпується його символічним аспектом. Між національною мовою і національною державністю існує повна взаємозалежність. Без мови неможливе нормальне функціонування національного організму, у тому числі його державних форм. Адже всі види діяльності людини як члена суспільства так чи інакше пов'язані з її комунікативною (мовленнєвою) діяльністю, опосередковані нею.

Дослідження мовної ситуації в Україні та політики влади щодо неї підтвердило, що між вивченням соціальних феноменів та виробленням моделей керування ними є велика відмінність. Стан мовної сфери у нашій країні можна вважати достатньо вивченим. Насамперед, впадає у вічі невідповідність між ставленням до мовного питання більшості населення та рівнем його політичного загострення.

Подальше вдосконалення державної мовної політики передбачає паралельне вирішення двох взаємопов’язаних завдань – більш повне приведення її правової бази до реальних потреб мовних груп та етнічних спільнот (насамперед це стосується приведення закону про ратифікацію європейської мовної хартії до справжнього призначення цього міжнародного пакту) та запровадження надійного механізму імплементації мовного законодавства, а також владного і громадського контролю за цим процесом.

Розробка концептуальних засад мовної політики держави потребуватиме узгодження інтересів, потреб, позицій усіх суспільних сегментів, причетних до її реалізації і яких ця політика торкається. Кінцевий успіх цього процесу залежатиме від рівня відповідальності політичних діячів, їхньої спрямованості відмовитися від тактики ідеологізації мовної проблеми та політизації мовних груп. Мовна політика здійснюватиметься, безумовно, публічною владою, яка має брати на себе відповідальність за стан справ у цій сфері. Оптимізація ж цієї політики вагомо залежатиме від здатності влади застосовувати ідеї, що їх пропонує наука.

Вироблення засад мовної політики України потребує також залучення досвіду інших держав щодо вдосконалення мовного законодавства та вирішення проблем, пов’язаних з явищем змішування мов.

У Квебеці були ухвалені принципові рішення, щоб чітко відмежувати локальні мовні норми від норм французької мови Франції. Такі нововведення допомогли урегулювати стан французької мови серед громадян. І хоча проблема повністю не вирішена прогрес у цьому напрямку очевидний.

Білорусі ж для нормалізації мовної ситуації необхідні великі зміни як на законодавчому рівні, так і серед громадян. Необхідно визнати цю проблему, усвідомити її глобальність і починати вирішувати її. Тому що саме мова в змозі показати високій рівень культури держави. Чим довше зволікати, тим більш негативні можуть бути наслідки.

Проблема очищення мови в будь-якій країні, де існує проблема змішування мов, є дуже клопіткою працею, оскільки мовні покручі, нові слова, суміш мов наскільки «в’їлися» в життя громадян, що позбутися їх людям важко, а багато хто вважають таку мішанину нормою. Більшість все таки спрямована на збереження чистої рідної мови, і саме від таких людей залежить мовна ситуація в майбутньому.

Для стабілізації мовної ситуації в державі, народові самостійно необхідно усвідомити всю глобальність такої проблеми і почати боротися з нею вже сьогодні. Тоді як держава має всіляко підтримувати такі прагнення народу, здійснюючи захист державної мови на законодавчому рівні. Лише за наявності спеціального механізму, в якому держава повністю підтримує свій народ, допомагає йому і навпаки можлива нормалізації мовної ситуації в країні.

1. Аксиологическая лингвистика: проблемы коммуникативного поведения: Сб. науч. тр. // Под ред. В. И. Карасика, Н. А. Красавского. – Волгоград: Перемена, 2003.— с. 185.

2. Борухович А. С. Сучасна мовна політика: ситуація в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2012-2/doc/2/06/pdf

3. Гигин В., Белорусский и русский язик. // Беларуская думка. – 2010. – № 2. – С.14-19.

4. Ґелнер Е. Нації та націоналізм. Націоналізм: Пер. з англ. // Е. Ґелнер — К.: Таксон, 2003. – 145 с.

5. Дашкевич Я. Національна самосвідомість українців на зламі XVI—XVII ст. // Сучасність. — 1992. — № 3.

6. Дончик В. Мова не винна: Про суржик, двомовність і грамотність на українському ТБ // Слово і час. — 2001. — № 2. — С. 68-77.

7. За полчаса до весны. Доклад о неравенстве и дискриминации в Беларуси. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.tut.by/society/379147.html

8. Історія Квебеку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wind.kotlet.net/quebec/histoire.htm

9. Исаев М. И. Проблема искусственного языка международного общения // Проблемы интерлингвистики. – М.: Наука, 1976. – 167 с.

10. Карский Е. Ф. Белорусы. Введение к изучению языка и народной словесности. — Варшава: Типография варшавского учебного круга,, 1903. — Т. 1. – 478 с.

11. Козир М. Є. Суржик у законодавчих і нормативних документах // Стандартизація. Сертифікація. Якість. — 2008. — № 2. — С. 13-19.

12. Коленеко В. А. Французская Канада в прошлом и настоящем: очерки истории Квебека XIV-XX века // В. А. Коленеко: Ин-т всеобщ. истории РАН. – М.: Наука, 2006. – 314 с.

13. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 10.

14. Концепція реалізації державної мовної політики від 15.02.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №161.

15. Лариса Масенко. Суржик як соціолінгвістичний феномен // «Ї». – 2004 – № 35. – С. 35-48.

16. Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і «язиком» // Л. Т. Масенко. — К.: МАУП, 2012. – 132 с.

17. Окара А. Полтавський «суржик» та духовне плебейство // Слово і час. — 2000. — № 12. — С. 52-56.

18. Погрібний А. Випробування суржиком // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2006. — № 4/5. — С. 4-12.

19. Попова Л. Г. Лексика английского языка в Канаде. – М.: Высшая школа, 1996. – 214 с.

20. Проблема «языка» в Беларуси. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://n-europe.eu/article/2009/10/19/problema_%C2%AByazyka%C2%BB_v_belarusi#comment-167646

21. Проблема Квебеку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/Literatura/89158.htm

22. Радчук В. Мова в Україні: стан, функції, перспективи. Укр. мова й літ-ра в навч. закл. // Дивослово. – 2002. – № 2. – С. 2-5.

23. Словник української мови: в 11 т. / Відп. редактори.: І. К. Білодід (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1970–1980. — Т.9. Суржик. — C. 854.

24. Стріха М. Суржик // М. Стріха. – К.: Березіль, 1997. – с. 136.

25. Стріха М. Суржик та літературна мова. Нариси української популярної культури // М. Стріха. – Київ: Березіль, 1998 – с. 637.

26. Ставицька Л. Блудний суржик: міф, мова, стиль // Мандрівець. — 2002. — № 1. — С.18-27.

27. Суржик, трасянки и бычий язык. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.chaskor.ru/article/surzhik_trasyanka_i_bychij_yazyk_20582

28. Суржик. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uk.m.wikipedia.org/wiki/Суржик

29. Трасянка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ru.m.wikipedia.org/wiki/Трасянка

30. Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності // Мовознавство. — 2000. — № 1. — С. 46-57.

31. Французька мова в Канаді. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://znaimo.com.ua

32. Фудерер Т. Суржик у контексті мовної освіти // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2008. — № 4. — С. 41-47.

33. Хай живе суржик! Л. Доній. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.molodaukraina.org

34. Хмелько В. Є. Лінгво-етнічна структура України: Регіональні особливості та тенденції змін за роки незалежності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.twirpx.com.file/463781/

35. Шумилов О. Мова, суржик, «язык»: єдність та боротьба протилежностей на межі тисячоліть // Сучасність. — 2000. — № 10. — С. 110–124.